Бурак М. М. СИНОНІМИ ЯК СКЛАДОВА ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Печать

Бурак Марта Михайлівна

Івано-Франківський національний медичний університет

СИНОНІМИ ЯК СКЛАДОВА ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Сучасна лінгвістична наука характеризується значною кількістю ґрунтовних лінгвістичних досліджень синонімів. Так чи інакше, явище синонімії досліджували такі мовознавці як Ю.Д. Апресян, С.Г. Бережан, А.О. Брагіна, А.А. Венгринович, О.І. Нечитайло, В.Ф. Прохоров, О.Я. Скшидло, С.В. Лебєдєва, С. Й. Караванський та багато інших. Вказані праці торкалися проблем визначення поняття синонімії, статусу мовної і мовленнєвої синонімії, критеріїв синонімічності мовних одиниць, синонімічних утворень як системно організованих угрупувань, джерел етимологічного розвитку синонімів, особливостей словотвірної синонімії. Однак в сучасних студіях з методики викладання української мови як іноземної у сфері дослідження синонімів як об’єкту викладання дисципліни «Українська мова як іноземна» помітне певне відставання, і це при тому, що українська мова належить до мов з багатою синонімією. Правильне вживання синонімів свідчить про високий рівень володіння іноземцем мовою, дозволяючи урізноманітнити мовлення, уникнути тавтологій, тобто повторень тих самих або спільнокореневих слів. Таким чином, існує потреба у визначенні чітких методичних засад викладання синонімів іноземним студентам.

«Синоніми – це слова, близькі за значенням і різні за звучанням» [2, 467]. Функції синонімів у тексті і в процесі комунікації надзвичайно різноманітні. По-перше, синоніми використовуються для того, щоб забезпечити зв'язок між пропозиціями, що відображають загальний предмет мовлення. По-друге, синоніми дозволяють урізноманітнити позначення даного предмета мовлення і завдяки цьому зробити більш різноманітним план вираження тексту. По-третє, вживання синонімів дозволяє відобразити більше ознак предмета мовлення і робить багатшими план змісту. Крім того, синоніми дозволяють автору повніше висловити своє ставлення до предмета мовлення, виділити потрібну йому інформацію, отже, стає яскравішим емоційний план тексту. Також наявність синонімів свідчить про багатство мови, адже вони відрізняються відтінками значення і сферами вживання.

Як бачимо, синонімія – явище складне та багатоаспектне, тому викладач української мови як іноземної чітко повинен дотримуватися засад наступності та послідовності у викладанні явища синонімії іноземним студентам. Насамперед, на нашу думку, вивчення синонімів варто розпочинати в основному курсі навчання дисципліни «Українська мова як іноземна», коли студенти можуть засвоювати більше слів-членів синонімічного ряду. Починати навчання розумінню і вживанню синонімів в мові слід з осмислення вибору членів синонімічного ряду при первинній номінації об'єкта з урахуванням їхньої сполучуваності і семантичних та стилістичних властивостей. На цьому етапі доцільним є використання спеціальних синонімічних словників [3], [5] та виконання вправ з їхнім активним залученням. Для забезпечення глибшого розуміння іноземцями слів-членів синонімічного ряду необхідно залучати тексти, які б слугували ілюстрацією різних випадків вживання вказаних одиниць та полегшили б їхню семантизацію. Зазначимо, що в групах з англомовним навчанням необхідно особливу увагу звертати на засвоєння студентами синонімічних рядів, які містять українські та іншомовні лексеми (зокрема, англіцизми), починаючи пояснення семантики слів-членів від слова іншомовного походження, поступово здійснюючи перехід до власне українських лексем.

На наступному етапі вивчення синонімії в практичний курс української мови необхідно включити систему завдань, націлених на формування навичок розуміння і вживання синонімів у зв’язному мовленні, створену з урахуванням тих функцій, які синоніми виконують у тексті. Для цього необхідно використовувати тексти, які виступають репрезентантами різних функціональних стилів української мови, що допоможе студентам уникати стилістичних помилок та забезпечить стилістичну єдність їхнього висловлювання.

Далі можна розпочинати застосування вправ, які спрямовані на виявлення ступеня розуміння студентами-іноземцями синонімів та їхніх навичок самостійної побудови висловлювання, що містить синоніми. Реалізації цього завдання слугуватиме написання іноземцями творчих робіт, побудова діалогів, монологів з використанням запропонованих синонімічних рядів. При цьому необхідно звертати увагу студентів на змістові, стилістичні особливості тексту, який їм необхідно створити.

Пізніше можна перейти до формування навичок і вмінь створювати в тексті синонімічні ланцюжки для того, щоб 1) урізноманітнити його план вираження, 2) підвищити інформативну цінність висловлювання, 3) посилити ефективність реалізації авторського наміру, 4) надати тексту більшої емоційності та переконливості. Для навчання розумінню і вживанню синонімів в мові можуть бути використані символи, трансформаційні та мовні завдання, спрямовані на формування навичок і вмінь у послідовності від рецепції (розуміння) до продукції (вживання).

І тільки за умови достатньої сформованості умінь студентів-іноземців розрізняти і підбирати власне синоніми, у навчальний матеріал можна включати контекстуальні синоніми, які належать до однієї з найважчих ділянок у ході вивченні іноземної мови. Адже, як зазначає С.В. Лебєдєва, «ніде так яскраво не виявляється авторська чи суб’єктивна індивідуальність, як це відбувається при описі близькості значення слів у різноманітних контекстах» [4, 117]. Контекстуальні синоніми – це слова, зближення яких за значенням, відбувається лише в умовах певного контексту (поза цим контекстом вони не є синонімами). Контекстуальні синоніми, як правило, експресивно забарвлені, оскільки основне їхнє завдання не назвати явище, а охарактеризувати його. Виходячи з вище сказаного, можна стверджувати, що пояснення семантики контекстуальних синонімів, як і механізму їхнього вживання, може бути здійснено тільки на основі текстів. Особливо доречним буде залучення речень-цитат чи уривків з українських художніх творів. Ілюстраціями вживання контекстуальних синонімів слугуватимуть також фрагменти текстів з усної народної творчості українського народу та уривки газетних статей.

Таким чином, використання вище вказаного матеріалу у змістовому наповненні практичних занять з дисципліни «Українська мова як іноземна» дозволить іноземцям засвоїти синоніми української мови, зрозуміти їхнє значення та механізм вживання. Синоніми збагачують мовлення людини, урізноманітнюють його та надають яскравих емоційних відтінків, тому досконале володіння українською мовою іноземцями без засвоєння синонімів на належному рівні не можливе.

Література:

1. Апресян Ю.Д. Проблема синонима/ Ю.Д. Апресян // Вопросы языкознания 1957. – №6.–С.84–88.

2. Ахманова, О.С. Словарь лингвистических терминов/ О.С. Ахманова. – М.: Cоветская энциклопедия, 1969.– 608с.

3. Караванський С. Практичний словник синонімів української мови/ С.Караванський – К.: Кобза, 1993. – 472 с.

4. Лебедева, С.В. Синонимы или проксонимы? Текст./ С.В. Лебедева. – Курск: Изд-во Курского гос. пед. ун-та, 2002. – 202с.

5. Нечитайло О. І. Синоніми в лексикографії / О. І. Нечитайло. – К.: Наук, думка, 1987. – 130с.

Tags: