Король А. В. ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЯК НОВА, СУЧАСНА СИСТЕМА ОСВІТИ

Король Аліна Валентинівна

Харківський державний університет харчування та торгівлі

ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЯК НОВА, СУЧАСНА СИСТЕМА ОСВІТИ

В останні десятиріччя у світовій освітній системі з огляду на соціально-економічні потреби й розвиток нових засобів навчан¬ня почала розвиватися дистанційна форма отримання професій¬ної освіти. В її основі лежать знання про інформаційне середовище, закони його функціонування, уміння орієнтувати¬ся в інформаційних потоках. У системі освіти дистанційне навчання відповідає принципу гуманізму, згідно з яким ніхто не повинен позбавлятися можливості навчатися через бідність, географічну або тимчасову ізольо¬ваність, соціальну незахищеність та неможливість відвідувати освітні установи з причин фізичних вад або зайнятості виробни¬чими чи особистими справами.

Дистанційне навчання (ДН) є формою освіти, поряд з очною та заочною, за якою в освітньому процесі використовуються кращі традиційні та інноваційні засоби і форми навчання, що ґрунтують¬ся на комп´ютерних і телекомунікаційних технологіях.

Основою освітнього процесу в ДН є цілеспрямована й контро¬льована інтенсивна самостійна робота студента, котрий може на¬вчатися в зручному для себе місці, за індивідуальним розкладом, маючи комплект спеціальних засобів навчання й погоджену мож¬ливість контакту з викладачем по телефону, електронною та зви¬чайною поштою, а також очно [1].

Дистанційне навчання — електронний варіант очного або заочного навчання, що адап¬тує традиційні форми занять та паперові засоби навчання в те¬лекомунікаційні. Дистанційне навчання покликане вирішува¬ти специфічні завдання стосовно розвитку творчої складової осві¬ти й проблеми, складні для розв´язання у звичайному навчанні, зокрема:

- підсилення активної ролі студента у власній освіті: у постановці освітньої мети, виборі домінантних напрямків, форм і темпів навчання в різноманітних освітніх царинах;

- різке збільшення обсягу доступних освітніх масивів, куль¬турно-історичних досягнень людства, доступ до світових культур¬них та наукових скарбів для дітей з будь-якого населеного пунк¬ту, де є телезв´язок;

- отримання можливості спілкування учня з педагогами-професіоналами, з ровесниками-однодумцями, консультування у фахівців високого рівня незалежно від їхньої територіальної розташованості;

- збільшення евристичної складової навчального процесу за рахунок застосування інтерактивних форм занять, мультиме¬дійних навчальних програм;

- більш комфортні, порівняно з традиційними, умови для творчого самовираження студента, можливість демонстрації про¬дуктів своєї творчої діяльності для всіх, широкі експертні мож¬ливості оцінювання творчих досягнень;

- можливість змагання з великою кількістю ровесників, що знаходяться у різних містах та країнах, за допомогою участі у дистанційних проектах, конкурсах, олімпіадах [3].

Важлива роль у процесі навчання належить телекомунікації. Від неї залежить не тільки оперативність доставки навчального матеріалу, але і якість самого навчання. До дидактичних особ¬ливостей телекомунікацій належать властивості та функції.

Характерними рисами дистанційного навчання є: гнучкість, модульність, економічна ефективність, нова роль викладача, спеціалізований контроль якості освіти, використання спеціалізованих технологій і засобів навчання [2]. Дистанційне навчання ґрунтується на таких принципах:

- принцип гуманістичності навчання;

- принцип пріоритетності педагогічного підходу при проекту¬ванні освітнього процесу в СДО;

- принцип педагогічної доцільності застосування нових інфор¬маційних технологій;

- принцип забезпечення безпеки інформації, що циркулює в СДО;

- принцип відповідності технологій навчання;

- принцип мобільності навчання;

- принцип неантагоністичності дистанційного навчання на¬явним формам освіти.

Якість дистанційного навчання залежить від дотримання пев¬них педагогічних вимог, а саме:

- заохочення контактів між студентами й викладачами;

- розвиток співробітництва студентів;

- використання активних засобів навчання;

- швидкий зворотний зв´язок;

- ефективне використання часу;

- висока мотивація;

- урахування здібностей студентів і шляхів навчання.

Система дистанційного навчання конкретного ВНЗ включає такі види забезпечення:

- методичне: методики, рекомендації з технології дистанційно¬го навчання з урахуванням дидактичних і психологічних аспектів;

- програмне: мережеві системні програми, комп´ютерні на¬вчальні програми, інструментальні середовища для створення навчальних програм. Для створення комп´ютерних навчальних програм можна використати програмні середовища, розміщені на різних серверах (WebCT);

- технічне: персональні ЕОМ для організації сервера, персо¬нальні й мережеві комп´ютери;

- інформаційне: конспекти лекцій, підручники та інші мето¬дичні матеріали на паперових і магнітних носіях, довідники, різноманітні бази даних методичного характеру та ін.;

- організаційне: нормативні документи держави і організацій, визначальні структури організацій, що здійснюють дистанційне навчання.

Розглянутий вище матеріал показує, що дистанційне навчання — це технологія, що базується на принципах відкритого навчання, широко використовує ком¬п´ютерні навчальні програми різного призначення та сучасні теле¬комунікації для доставки навчального матеріалу та спілкування. Для цієї технології характерна сильна пізнавальна мотивація, що створюється мережею Інтернет, та якість підготовки фахівця. Це і робить дистанційне навчання технологією навчання XXI століття. Заслуговує на увагу і той факт, що своєю посиленою мотивацією дистанційне навчання різниться від заочного. Йому власти¬ве значне посилення соціально значущих мотивів: ділового, пізна¬вального, співробітництва, самореалізації та розвитку, афіліації, самоствердження й комунікативності.

Звідси, дистанційну форму освіти не можна назвати новим етапом у розвитку заочної.

Загалом дистанційне навчання характеризується високим професіоналізмом, прагненням до співробітництва, самоствер¬дженням і високим рівнем комунікації з колегами.

Література:

1. Кузьмінський А.І. Навчальний посібник. – К.: Знання, 2005. – 486с.

2. Полат Е.С., Бешенков С.А., Бухаркина М.Ю. и др. Теория и практика дистанционного обучения: учебное пособие для вузов/ - М.: ИЦ “Академия”, 2004. - 416с. Хуторський А.В.

3. Дистанційне навчання та його технології// Компьютерра. – 2002. - №36. – С.38-44.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.