Ковальчук А. Ю., Титаренко Є. С. ПРОБЛЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

Ковальчук А. Ю., Титаренко Є. С.

Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля

ПРОБЛЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

На сьогоднішній день конкурентоздатність підприємств України залежить від впровадження науково-технічних досягнень у господарську діяльність. Це викликає необхідність обліку окремого виду ресурсів – нематеріальних активів. Специфіка відображення в обліку операцій з нематеріальними активами зумовлена їх особливостями. Проте національний План рахунків бухгалтерського обліку № 291 від 30.11.1999 р. та положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» (П(С)БО 8) від 18.10.1999 р. не враховує порядок здійснення облікових записів з об’єктами нематеріальних активів у кожному конкретному випадку.

Дослідженню проблеми обліку нематеріальних активів приділили увагу в своїх працях такі вчені, як: Афанасьєва А., Блейк Дж., Бутинець Ф.Ф., Герасимчук Н.В., Гернон Г., Голов С.Ф., Гура Н.О., Дрозд І.К., Друрі К., Завгородній В.П., Коблянська О.І., Кужельний М.В., Кузьмінський А.Н., Лінник В.Г., Мітчел Д., Нападовська Л.В., Палій В.Ф., Савченко В.Я., Соколов Я.В., Сопко В.В., Чижевська Л.В., Швець В.Г.

Сьогодні у країнах великої сімки частка НА становить від 30 до 40% від всіх активів промислових підприємств, а у наукомістких компаніях цей показник досягає 70-80% .На відміну від рівня використання НА у західних країнах, українські підприємства мають надзвичайно низький їх відсоток у загальній вартості бізнесу (близько 2-5%). Занизькі показники частки НА зумовлені, насамперед, недосконалою методикою їх обліку та проблемами у вітчизняній правовій базі.

При цьому одна з найголовніших проблем полягає в тому, що в сучасній вітчизняній бухгалтерській науці склалося неправильне розуміння категорії "нематеріальні активи". Це призвело до того, що в П(с)БО 8 "Нематеріальні активи" та в Плані рахунків наведені об'єкти, які насправді такими не є. Відповідно до П(с)БО 8 нематеріальний актив - немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований й утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам. [3]

Тобто, виходячи з визначення нематеріального активу можна виділити наступні його критерії:

1) немонетарний актив;

2) не має матеріальної форми.

Згідно з п. 4 П(c)БО 19: Немонетарні активи - всі активи, крім коштів, їхніх еквівалентів і дебіторської заборгованості у фіксованій (або певної) сумі грошей.

Виходячи з П(c)БО 1: Активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе одержанню економічних вигід у майбутньому. Виходить, що нематеріальний актив - це ресурс, що не може бути, по-перше, фінансовим капіталом відповідно до першого економічного критерію - "немонетарний актив"; по-друге, згідно з другим критерієм "не має матеріальної форми", не може бути ні землею, ні капіталом.

Таким чином, нематеріальний актив, це ресурс – "праця" або "всі фізичні й розумові здатності людей, які можна застосовувати у виробництві товарів і послуг", і "підприємницькі здатності".

Існують і інші проблеми обліку нематеріальних активів:

- законодавство у сфері обліку звужує склад НА, зокрема, зараховуючи витрати зі створення багатьох НА до витрат звітного періоду, а методика обліку деяких об'єктів інтелектуальної власності взагалі відсутня [1];

- поряд з існуванням НА, якими підприємство користується або на правах власності, або на ліцензійній основі (як позикові), методичний підхід до відображення обох груп НА у звітності однаковий, що призводить до збільшення вартості майна та не дозволяє об'єктивно оцінити активи тим користувачам, які не можуть отримати додаткової інформації [2];

- часто облікова вартість НА нижче ринкової, що призводить до заниження вартості майна підприємства, оскільки в обліку, як правило, використовується витратний підхід. Наприклад, вартість реєстрації торгової марки на момент формування НА та через тривалий період часу буде вміщувати лише частину понесених витрат, що значно відрізняється від ринкової ціни, оскільки з часом, як правило, вартість зареєстрованої торгової марки зростає [2];

- відсутня єдина обґрунтована методика оцінки НА, що унеможливлює розрахунок точних даних у рамках чинної системи обліку.

Категорія НА потребує подальших глибоких та всебічних досліджень, адже вони стали одним з принципово важливих об’єктів обліку вітчизняних підприємств. Незважаючи на інтеграцію світової економіки, сьогодні зберігаються національні відмінності в обліку НА, тому нагальною потребою є реформування бухгалтерського обліку та вдосконалення відповідної нормативної бази.

Література:

1. Голов С. Міжнародні стандарти фінансової звітності: вдосконалення та застосування / С. Голов // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. – № 11.

2. Дегтяренко Н.В. Ідентифікація і визначення нематеріальних активів та їх оцінка // Збірник наукових праць науково-практичної конференції магістрів та студентів. “Облік, аналіз і аудит: теорія, практика, перспективи”. – Мелітополь, 2011. – С.183.

3. Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 18.03.2011року № 372 (зі змінами та доповненнями)

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.