к. е. н., Брик Г. В. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО З’ЯСУВАННЯ СУТІ КАТЕГОРІЇ “ЕФЕКТИВНІСТЬ”

к. е. н., старший викладач, Брик Г. В.

Львівський національний аграрний університет

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО З’ЯСУВАННЯ СУТІ КАТЕГОРІЇ"ЕФЕКТИВНІСТЬ

Досвід ринкових перетворень економіки України виявив широкий спектр проблем, які необхідно вирішувати негайно. Вирішення цих проблем вимагає якісно нових підходів, які визначаються існуючою парадигмою суспільного розвитку.

Проблема ефективності – одна з ключових проблем, яка притаманна будь-якій суспільно-економічній формації. За соціалістичного способу господарювання в цю категорію вкладали більше декларативний, ніж реальний зміст, оскільки цей термін був скоріше гаслом, ніж реальним відношенням результатів виробничої діяльності до затрат живої та уречевленої праці. Досить часто забезпечення пріоритетності результату вимагало поглинання безмежної кількості ресурсів, які надходили централізовано, і це призводило до послаблення інших важливих галузей економіки. Такий підхід до ефективності виробництва відповідав пануючій тоді економічній системі. Необхідність подальшого дослідження проблеми ефективності істотно посилюється у зв’язку з побудовою ринкової економіки і формування якісно но­­вого внутрішнього та зовнішнього середовища господарювання  [1, с. 6].

У ретроспективі категорія "ефективність” мала тривалу та складну історію становлення, що зумовлює відсутність однозначної позиції щодо її трактування провідними вченими-економістами і дає змогу виділити чотири підходи до з’ясування її суті: теоретико-сутнісний, методологічний, цільовий і системний.

Систематизація підходів до визначення суті ефективності відображена в табл. 1

 

 

Таблиця 1

 

Систематизація підходів до визначення суті категорії "ефективність”*

Назва підходу

Суть ефективності згідно даного підходу

 

 

 

Теоретико­сутнісний підхід

 

"Ефективність – це виробничі відносини з приводу економії сукупної (живої і уречевленої) праці при досягненні найбільш повного задоволення потреб” В. Павчак, Р. Іванух, В. Поп­лавсь­кий [8].

"Ефективність – це стан підприємства, коли виробляється стільки продукції, скільки є можливим при даній кількості виробничих ресурсів” В. Сайз, Ж. Нель­сон, Г. Галкров [13].

"Ефективність –  це категорія, що характеризує продук-тивність будь-яких затрат, комплексне відображення кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої силиВ. Габор [3].

 

 

 

 

 

 

Методологіч­ний підхід

 

"Ефективність – це відносний показник, що співвідносить отриманий ефект з витратами або ресурсами, використаними для досягнення цього ефекту, один із показників оцінки фінансово-господарської діяльності " С. Покропивний,

В. Колот[11].

"Ефективність – це зіставлення економічного результату (вигод від бізнесу) з витратами для досягнення цього результатуМ. Ільчук, Т. Іщенко [10].

"Ефективність – це співвідношення між результатами вироб­ничо-господарської діяльності самостійного суб’єкта та використаними для одержання цих результатів матеріальними, трудовими і фінан­совими ресурсамиВ. Коломойцев [5].

 

Цільовий підхід

 

"Ефективність – це вибір цілей, на яких фокусується діяль­ність підприємства” Е. Долан, Д.Линдсей [4].

"Ефективність – це створення альтернатив вибору та управління нимиШ. Майталь [6].

"Ефективність відображає дію об’єктивних економічних законів, виступає формою вираження мети виробництва, означає результативність, міру одержання корисностіЛ. Пархоменко [9].

" Ефективність відображає рівень досягнення об’єктивної мети матеріального виробництва, здійснення його основних виробничих функцій” Ф. Савченко [12].

Системний підхід

 

"Ефективність - це здатність приносити ефект, результа­тив­ність процесу, яка визначається як відно­шення ефекту, результату до витрат, що забез­­­­печили цей результат з врахуванням умов гос­подарю­ванняC. Мочерний [7].

"Ефективність – це результативність певного процесу, дії, що вимірюється співвідношенням між отриманим результатом і витратами (ресурсами), що його спричинили з врахуванням умов зовнішнього і внутрішнього середовища” В. Адрійчук [2].

* Власне узагальнення автора.

Переважно застосовується теоретико-сутнісний підхід трактування змісту категорії "ефективність”, який передбачає її розгляд з позиції результативності діяльності (табл 1). В основі такого підходу лежить використання прямого перекладу латинських слів „effіcere”– принести користь і „effіcіentіa” – результативність. На нашу думку, ці два поняття – ефективність та результативність – є взаємопов’язаними явищами, що свідчать про якість певної діяльності або функціонування певного об’єкта, але вони не можуть ототожнюватися, оскільки передбачають різний рівень досягнення результату. При цьому результативність є більш загальним поняттям, яке може використовуватися для позначення наслідків як ефективної, так і неефективної діяльності.

Дуже часто результативність розглядають лише з позиції досягнення певного результату без врахування рівня його відповідності цільовим показникам. Усе це зумовлює доцільність виділення методологічного та цільового підходів трактування суті ефективності. Вихідним положенням цих підходів є визнання факту обмеженості наявних у суспільстві ресурсів. Відповідно ефективною можна назвати тільки ту діяльність, що забезпечує реалізацію поставлених цілей з мінімальними затратами ресурсів, або яка дає змогу отримати максимальний ефект за наявних ресурсів.

У методологічному плані для визначення показника оцінки наслідків будь-якої діяльності термін "ефективність” завжди розглядається у зв’язку з отриманням певного ефекту. Розмежування понять "ефект” та "ефективність” побудовано на врахуванні зусиль, необхідних для досягнення відповідного результату діяльності. Зокрема, ефект є уособленням самого результату, що характеризується абсолютним показником. Ефективність є відносним вимірни­ком результативності на основні порівняння результатів діяльності із здійсненими зусиллями для їх досягнення.

Слід зазначити, що погляди авторів різняться щодо вибору вимірника зусиль. Одні науковці [7, 10] дотримуються точки зору, що ефективність є відношенням ефекту (результату) до витрат. При цьому витратами визнаються, в традиційному бухгалтерському розумінні, вибуття активів або збільшення зобов’язань. Отже, витратний метод відображає ефект, одержаний з кожної одиниці сукупних витрат. Іншим вимірником зусиль, що пропонується до використання в оцінках ефективності за ресурсним методом, є обсяг задіяних ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових), незалежно від факту їх витрачання.

Основним недоліком методологічного підходу є невиправданий акцент на кількісну характеристику ефективності, що призводить до домінування суто формального спрямування на оцінку результатів діяльності без врахування їх функціональної складової.

З інших позицій розглядають ефективність прибічники цільового підходу [4; 6; 9; 12]. На нашу думку, функція досягнення мети має важливе значення для визначення сутності ефективності, оскільки якість і цінність отриманого результату визначається його відповідністю бажаному стану. У свою чергу слід зазначити, що цільовий підхід не суперечить методологічному підходу до визначення ефективності (незалежно від обраної бази розрахунку показника), а конкретизує спрямованість діяльності на отримання певного результату.

Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що ефективність є складною, багатогранною, комплексною категорію, для визначення якої необхідно враховувати низку умов і чинників.

Питання ефективності є ключовим для будь-якої підприємницької діяльності, в тому числі і в аграрній сфері. Невизначеність майбутніх умов господарювання, наявність значних ризиків, необхідність залучення різноманітних ресурсів, а також конкурентна боротьба та інші чинники зумовлюють деякі труднощі в оцінюванні ефективності [10, с. 497]. Проте розглядати їх потрібно в усіх випадках, оскільки відсутність ефективності може призвести до повної або часткової втрати підприємства. Підприємницька діяльність і неефективність несумісні.

Доцільно зазначити, що специфіка функціонування аграрного сектору економіки, вимагає застосування особливих підходів до визначення понятійного апарату, методики обчислення та оцінювання показників ефективності виробництва сільськогосподарської продукції. У сільському господарстві функціонують принципово відмінні два види виробників продукції – сільськогосподарські підприємства та особисті господарства населення. Основна відмінність між ними полягає в тому, що перші – це господарства ринкового типу, а другі – натурального. Діяльність сільськогоспо­дарських підприємств зосереджена насамперед на постачанні продукції на агропродовольчий ринок, а діяльність особистих селянських господарств – на забезпечення власних продовольчих потреб. Отже, основні харак­те­ристики ефективності галузей сільського господарства формуються в секторі аграрних формувань (сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм господарювання).

Ефективність виробництва є багатогранним поняттям, яке виявляється через низку показників економічної, технологічної, соціальної та екологічної ефективності. При розрахунку ефективності функціонування аграрних формувань визначається і враховується здебільшого економічна складова, а соціальній та екологічній переважно приділяється невелика увага. Таким чином, в умовах ринкових перетворень необхідна цілісна система оцінки ефективності діяльності підприємств. На наш погляд, вирішення цього питання слід починати з вибору позиції оцінки, оскільки в економічному середовищі існують різні економічні суб’єкти, в тому числі сільськогосподарські підприємства, організації, їх трудові колективи, споживачі продукції, регіональні органи влади та управління, які по-різному оцінюють ефективність діяльності, кожен виходячи зі своїхінтересів.

Отже, у теоретико-методологічному плані під категорією ефективності виробництва розуміємо узагальнюючу складову в системі ринкових відносин з приводу одержання найбільшої віддачі від сукупних витрат і найбільшої економії затрат суспільної праці, системоутворюючими ознаками якої виступають людський капітал і засоби виробництва (земля, основний і оборотний капітал). В умовах ринкової економіки увагу необхідно приділяти системно-цільовому підходу, згідно з яким для визначення економічної ефективності виробництва суттєвий акцент роблять на досягнення цілей та мети діяльності підприємства з урахуванням комплексного впливу чинників внутрішнього і зовнішнього середовища.

Література:

         1. Андрійчук В. Г. Ефективність діяльності аграрних підприємств: теорія, методика, аналіз : монографія / В. Г. Андрійчук. – К., 2005. – 290 с.
         2. Андрійчук В. Г. Теоретико-методологічне обґрунтування ефективності виробництва /
В. Г. Андрійчyк // Економіка АПК. – 2005. – № 15. – С. 52-63.
         3. Габор В. Економічна ефективність господарської діяльності аграрних підприємств в умовах ринку / В. Габор // Наука молода.– 2006.– № 6. – С. 20-23.

4. Долан Э.Дж. Рынок: макроэкономическая модель / Э. Дж. Долан, Д.Е. Линдсей; [пер. с англ. Б. Лукашевича и др. ; под. общ. ред. Б. Лисовика и В. Лукашевича]. – Санкт-Петербург, 1992. – 248 с.

5. Коломойцев В. Е. Універсальний словник економічних термінів : навч. посіб. / В. Е. Коломойцев. – К. : Молодь, 2000. – 383 с.

6. Майталь Ш. Экономика для менеджеров: десять важных инструментов для руководителей / Ш. Майталь; [пер. с англ.]. – М. : Дело, 1996. – 289 с.

7. Основи економічної теорії : навч. посібник  / за заг. ред. проф. С.В. Мочерного . – Тернопіль : АТ Тарнекс, 1993. – 688 с.

8. Павчак В. Економіка сільського господарства / В. Павчак, Р. Іванух, В. Поплавський. – К. : Вища школа. – 1990. - 397с.

9. Пархоменко Л.М. Теоретичні основи дослідження економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах ринку // Л. М. Пархоменко// Економіка України. – 2006. – № 8. – С. 82 - 87.

10. Підприємницька діяльність і агробізнес : Підручник / за ред М. М. Ільчука, Т. Д. Іщенко. – К. : Вища школа, 2006. – 543 с.

11. Покропивний С.Ф. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність : навч. посібн. / С. Ф. Покропивний, В. М. Колот. – К. : КНЕУ, 1998. – 352 с.

12. Савченко О.Ф. Теоретичні аспекти ефективності функціонування підприємств аграрного сектору економіки / О. Ф. Савченко // Економіка АПК. – 2002. – № 8. – С. 41-44.

13. Seitz W. Economics of resources, agriculture and food / W. Seitz, Y. Nelson, H. Halcrow. – Hill, Ins., 1994. – 447 p.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.