Максимчук І. А., Красіліч Ю. В. СПОРТИВНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ, ЯК МЕТОД ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Печать

УДК 378.147:37.037

 

Максимчук І. А., Красіліч Ю. В.

Вінницький торгово-економічний інститут Київського національного торгівельно-економічного університету

СПОРТИВНА СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ, ЯК МЕТОД ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

 

Анотація. У статті аналізується вплив спортивної спрямованості фізичного виховання на процес підготовки майбутніх вчителів початкових класів до організації спортивно-масової роботи.

Аннотация. В статье анализируется влияние спортивной направленностей физического воспитания на процесс подготовки будущих учителей начальных классов к организации спортивно-массовой роботы.

Abstract. The paper analyzes the impact of the sports area of physical education on the process of preparation of primary school teachers to organize mass sports robots.

Постановка проблеми. Одним із напрямків модернізації системи організації фізичного виховання на сучасному етапі її розвитку є процес введення у навчальний процес спортивної спеціалізації.

Мета: розглянути умови в яких відбувається формування професійних здібностей майбутніх учителів початкових класів до організації спортивно-масової роботи.

Завдання – проаналізувати засоби та форми організації занять у сфері фізичної культури та спору.

Виклад основного матеріалу дослідження. Саме поняття “умова” трактується багатьма дослідниками “як правило, що забезпечує нормальну роботу будь-чого”, тобто складає те середовище, обставини, у яких вона виникає, існує та розвивається. Як результат теоретичного дослідження нами встановлено, що однією з найважливіших педагогічних умов організації фахового навчання в системі підготовки з фізичної культури є забезпечення наступності у змісті, формах і методах роботи зі студентами. Саме наступність між формами організації навчального процесу є обов’язковою умовою діяльності навчальних закладів при підготовці. Однак проведене нами дослідження показало часткову відсутність цих умов, про що свідчить низький рівень підготовленості студентів.

Належний стан здоров'я студента – важливий показник активності, творчості, здібності до виконання педагогічних завдань. В результаті аналізу даних медичного обстеження виявилося, що з 96 майбутніх учителів в основній медичній групі виконують фізичні вправи в повному обсязі навчальної програми лише 75 студентів, не вдосконалюють свій рівень фізичної підготовленості, тобто звільнені від занять фізичною культурою, 7,3% студентів.

Основними мотивами участі у фізкультурно-оздоровчій та спортивній роботі студентів були такі: усунути дефекти фігури (32,4 %); зменшити вагу тіла (21,3 %); корисно для здоров’я (18,2 %); дізнатись багато цікавого (15,6 %); знайти друзів, спілкуватися з ними (8,1 %); навчитись виду спорту (7,5 %); виховати деякі якості характеру(5,3 %).

Проведені експертні оцінки показали низькі знання спортивної термінології та уміння правильно організувати виконання вправ. Недостатній рівень володіння студентами способами шикування і перешикування та спортивною термінологією обумовлений обмеженою кількістю практичних занять з курсу “ фізичного виховання”, де повинні формуватись основні уміння організації навчальної діяльності; їх недосконалістю, відсутністю належного зв'язку та наступності між заняттями практичної дисципліни “Фізичне виховання”. Середній рівень умінь спостерігався у володінні технікою вправ і методикою окремих фізичних вправ. Це свідчить про те, що у студентів університету в основному сформовані навички показу, пояснення, проведення фізичних вправ з учнями.

Найбільш широко в літературних джерелах подаються відомості про два напрямки проведення навчальних занять у вузах: в групах з конкретною спортивною спрямованістю (спортивні секції і гуртки фізичної культури, спортивні змагання, групи за інтересами) і загальною фізичною підготовкою (групи ЗФП, гуртки підготовки до складання Державних тестів).

Форми занять загальною фізичною підготовкою (ЗФП) спрямовані, насамперед, на розвиток і удосконалення різних фізичних якостей і рухових навичок.

В.Н. Нестеров [1] пропонує протягом чотирьох років проводити заняття за спортивною спеціалізацією, при цьому, вважає оптимальним таке співвідношення засобів загальної і спеціальної фізичної підготовки, при якому загальній фізичній підготовці відводиться 50 % загального часу.

При вивченні даного питання за літературними джерелами нами виділені наступні напрямки подальшого наукового пошуку:

• методи підготовки студентів до організації спортивно-масової роботи, засвоєння нормативів Державних тестів та навчальних програм[2];

• удосконалення фізичної підготовленості у різних видах спорту [3];

• пошук оптимального співвідношення матеріалу навчальної програми;

• раціональний розподіл часу в тижневому циклі, визначення оптимальних параметрів фізичного навантаження, проведення занять з комплексною і вибірковою спрямованістю [6].

При всьому позитивному значенні занять в групах ЗФП, необхідно відзначити і певні недоліки - недостатня зацікавленість студентів і, як правило, невисокий емоційний фон занять [7].

Зазначені недоліки не характерні для тих занять, де використовується методика проведення занять зі спортивною спрямованістю. Створені за принципом спортивної спеціалізації навчальні групи, як засвідчує досвід, через два роки занять мали вищі показники фізичного розвитку і фізичної підготовленості порівняно зі студентами, які займалися за програмою загальної фізичної підготовки [7].

Найчастіше в цих групах застосовувалися елементи спортивних ігор, художньої і спортивної гімнастики, боротьби та інших видів спорту [8]. Перевагою такої форми організації занять є високий емоційний фон і можливість врахування інтересів студентів. Останнє має принципове значення при виховання стійкого інтересу до занять фізичними вправами, що важливо для продовження самостійних занять після закінчення ВЗО.

Про ефективність занять зі спортивною спрямованістю у ВЗО свідчать результати досліджень [9]. В даному випадку створюються більш сприятливі умови для підвищення спортивної майстерності студентів.

Беручи до уваги специфіку впливу певних видів спорту на розвиток рухових і функціональних можливостей організму, деякі дослідники рекомендують переробляти навчальні плани, включаючи в заняття додаткові комплекси відповідних фізичних вправ[10].

Заслуговує на увагу організація занять яка поєднує роботу над загальною фізичною підготовкою з заняттями обраним видом спорту студентами підготовчого відділення. Відвідування студентами старших курсів секційних занять дозволяє їм до моменту завершення навчання у вищих закладах освіти досягти кращого фізичного стану та підвищити професійно-педагогічну майстерність [3]. Встановлено, що систематичні заняття певними видами спорту позитивно впливають на вдосконалення низки психофізіологічних функцій організму, важливих для сучасних професій (час рухової реакції, точність диференціювання просторово-часових характеристик, максимальна частота рухів, якість м’язових зусиль) [11]. Окрім цього, відзначається підвищення фізкультурно-спортивної активності студентів, які займались спеціалізацією протягом усього періоду навчання у вищих закладах освіти.

Крім академічних форм організації занять, в практиці роботи кафедр фізичного виховання використовуються і позаурочні форми роботи, які в останні роки набули великої актуальності і значущості. До цих форм слід віднести заняття в секціях, домашні завдання з фізичної культури, самостійні заняття, організацію фізкультурно-оздоровчої і спортивно-масової роботи в спортивно-оздоровчих таборах [2].

Подальші дослідження були спрямовані на вивчення поведінки студентів під час занять з фізичного виховання зі спортивною спрямованістю та сформованості їх спортивних інтересів. Співставлення даних традиційного анкетування студентів 1-4 курсів виявило низку закономірностей. Зацікавлення до занять з фізичного виховання переважно формується (59,4 %) ще до вступу у ВНЗ. У 17,6 % інтерес сформувався на першому курсі університету. Разом з тим, у 18,2 % студентів 3-5 курсів спортивні інтереси ще не були сформовані[12].

Умовами, які сприяли впровадженню спортивної спеціалізації, студенти назвали: “значущість, емоційність і яскравість даного предмету” – 37,3 %; “добра система викладання” – 16,4 %; “особистість викладача” – 14,5 % [12].

Аналіз проведеного анкетування показує, що заняття зі спортивною спрямованістю у ВНЗ передбачає комплекс необхідних заходів:

• підвищення рівня фізичної підготовленості студентів, їх знань про динаміку свого стану; забезпечення як систематичного і послідовного контролю як з боку викладача, так і навчання самоконтролю і самооцінки;

• вплив на ціннісні орієнтири навчальної діяльності;

• розвиток таких спеціальних якостей як швидкість, спритність, частота рухів рук, швидкісно-силові якості, увага, оперативне мислення;

Відомо, що студенти ВНЗ мають велике навчальне навантаження, постійно відчувають брак часу для відвідування секційних занять. Заняття з видів спорту, які включені в загальний розклад, повинні розглядатися не як навчальне навантаження, а як засіб активного переходу і відновлення сил після напруженої розумової роботи з інших дисциплін і підготовки до наступних занять. А також можуть дати користь у професійно-педагогічному становленні майбутнього фахівця.

Висновки. Таким чином результати теоретичного пошуку дають підстави стверджувати: для успішного розв’язання існуючої проблеми, з метою кращої підготовки студентів необхідно трансформувати навчальний предмет „Фізичне виховання” з практичного спрямування у професійно-педагогічне шляхом впровадження спортивної спеціалізації.

 

Література:

1. Нестеров В.Н. Динамика физического развития и физической подготовленности студентов при различных формах и направленности учебного процесса: Автореф. дис. … канд. пед. наук. – Ленинград, 1974. – 24 с.

2. Гошко М.А. Вплив самопідготовки на фізичний стан студентів //Роль фізичної культури в здоровому способі життя: Матеріали 2-ї регіональної наук.- практ. конф. – Львів, 1991. – Ч. 1. – С. 6-7.

3. Войтенко В.П. Здоровье здоровых: Введение в санологию. – К.: Здоров’я, 1991. – 245 с.

4. Носкова С.А. О некоторых проблемах формирования физически здорового образа жизни студентов // Мат. Всесоюз. науч.-практ. конф.: Физич. культ. и здоровый образ жизни. – Севастополь, 1990. – С. 94.

5. Платонов В.Н., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсмена: Навч. посібник. – К.: Олімпійська література, 1995. – 320 с.

6. Чуб А.В., Зайцева В.Н. К вопросу совершенствования нормативных требований по физическому воспитанию в вузе //Мат. Всеукр. наук.-практ. конф.: Актуальні проблеми фізичного виховання у вузі. – Донецк, 1995. – 27 с.

7. Ефимова И.В., Булавина Т.А. Мотивация физкультурно-оздоровительной деятельности студентов подготовительного отделения /Мат. Межд. науч. конф. – Минск, 1995. – Ч. 2. – С. 77.

8. Куц А.С. Должные нормы физического развития и двигательной подготовленности взрослого населения. – Винница: ВГПИ, 1987. – 47 с.

9. Мартинас Ю.Р. и др. Совершенствование организации и методики занятий по физическому воспитанию студентов //Проб. соверш. физ. восп. и повышения спорт. мастерства студентов: Мат. Всесоюз. науч. конф. – Москва, 1980. – Ч. 1. – С. 60-61.

10. Жабин Ю.Ф., Жуковский Ю.Т. Совершенствование физического воспитания студентов в нефизкультурных вузах на основе спортивной ориентации //Теор. и практ. физич. культ. – 1986. - № 3. – С. 19.

11. Мартинас Ю.Р. и др. Совершенствование организации и методики занятий по физическому воспитанию студентов //Проб. соверш. физ. восп. и повышения спорт. мастерства студентов: Мат. Всесоюз. науч. конф. – Москва, 1980. – Ч. 1. – С. 60-61.

12. Драчук А.І. Оптимізація фізичного виховання студентів вищих закладів освіти гуманітарного профілю Дис. ... канд. наук з фіз.вих. і сп.: 24.00.02.-Вінниця, 2001.-198с.

Tags: