Баховський І. М. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ІННОВАЦІЙ В ДІЯЛЬНОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Печать

Баховський І. М.

магістрант кафедри менеджменту та маркетингу Луцького НТУ, м. Луцьк, Україна

 

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ІННОВАЦІЙ В ДІЯЛЬНОСТІ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

На сьогодні інноваційний розвиток є невід’ємною складовою діяльності будівельних підприємств України, адже саме будівельне підприємство для забезпечення своєї мети повинне розробляти і впроваджувати стратегії отримання стійкості конкурентних переваг для прогресивного інноваційного розвитку в довгостроковій перспективі. Нові економічні умови, новий ринковий порядок, потребують інтенсивної інноваційної діяльності, підвищення уваги до напрацювання ефективних засобів організації, вивчення теоретичних та практичних питань поведінки і еволюції будівельних підприємств у динамічному зовнішньому середовищі [1].

Інноваційна діяльність у будівництві є найважливішим елементом підвищення ефективності виробництва, забезпечуючи постійне оновлення і поліпшення вживаних технологій і випуск будівельної продукції та виконання будівельно-монтажних робіт, реалізацію наукових досягнень та винаходів, вона стає основною умовою подолання галузевої кризи і забезпечення економічного зростання [2].

Інноваційна діяльність будівельних підприємств визначається можливістю поширювати нову продукцію і технології, а також завойовувати відповідні частки ринків як внутрішнього, так і зовнішніх. Тому важливим є врахування певних ризиків, що виникають під дією факторів економічного середовища, науково-технічного потенціалу і відповідної організаційної структури науково-технічної сфери. Наявність ризику у галузі відображається на економічних результатах підприємств будівельного комплексу України, вимагає від них адекватної реакції на ризик, потребує прийняття негайних оперативних рішень для корегування господарчої політики.

Виділяють такі основні властивості ризиків, що виникають у будівельних підприємств:

- вимірність (можливість передбачення і точність оцінки),

- прогнозованість (можливий результат, наслідки, характер впливу на макроекономічні параметри),

- керованість (можливість встановлення, захисту, регулювання),

- альтернативність (повинні нести в собі кілька варіантів рішень щодо захисту),

- класифікація (здатність до ідентифікації),

- наявність сфери оточення (джерело, чинники, природа виникнення),

- масштабність (величина впливу, масштаб наслідків),

- реальність прояву (достовірність оцінки, ймовірність виникнення),

- місце впливу (прогноз конкретних мінімальних і максимальних наслідків),

- тривалість дії (постійний, періодичний, тимчасовий) [3].

Ризики супроводжують всі стадії розробки та впровадження інновації. В більшості країн світу влада намагається створювати чітку політику, яка могла б реагувати на швидку зміну ситуації, підтримувати будівельні проекти, у тому числі з високим ступенем технічного й фінансового ризику. В Україні ж будівельні підприємства самостійно створюють систему ризик-менеджменту, яка дозволяла б адекватно реагувати на зміну факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, та пов'язувати кінцеву мету розвитку з конкретними інноваційними проектами [4]. Основними перешкодами на шляху інноваційного розвитку підприємств будівельного комплексу України є:

- відсутність зацікавленості фінансування з боку держави, фінансових установ, інвесторів;

- недосконалість нормативно-правової системи регулювання і стимулювання інноваційної діяльності;

- дефіцит фінансових ресурсів для забезпечення наукових досліджень і впровадження інноваційних розробок;

- недостатній рівень планування інноваційного процесу на підприємстві.

Найпоширенішою причиною низької інноваційної активності будівельних підприємств часто називають відсутність коштів для фінансування інноваційної діяльності, що є характерним для українських підприємств. Детальний і всебічний аналіз стану будівельного підприємства та ліквідація факторів, які стримують інноваційний розвиток, допоможе будівельним підприємствам не тільки підвищити ефективність своєї діяльності, а й піднятися на більш високий ступінь розвитку. Ризики є невід’ємною складовою в діяльності будівельних підприємств, тому важливо навчитися керувати ними, а не лише намагатися запобігати їх виникненню. На нашу думку, управління ризиками – це процес, який включає в собі мету, методи та принципи управління ризиками в динамічному зовнішньому середовищі, а також комплексне використання інструментів та важелів (технічних, організаційних, фінансових) впливу на зменшення ризиків з наявними обмеженими ресурсами підприємства. Так, Іл'єнкова С.Д. визначає основні способи управління ризиками [4]:

1. Розподіл ризику відбувається при розробці фінансового плану проекту і контрактних документів. При цьому учасники проекту приймають ряд рішень, що розширюють, або зменшують діапазон потенційних інвесторів. При проведенні відповідних переговорів учасники проекту виявляють гнучкість щодо того, яку частку ризику вони згодні на себе прийняти.

2. Страхування ризику означає передачу визначених ризиків страхової компанії.

3. Створення резерву коштів на покриття непередбачених витрат передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, і витратами, необхідними для подолання збоїв у виконанні проекту. При резервуванні коштів враховується точність первісної оцінки вартості проекту і його елементів.

Розробка оптимальних заходів політики управління інноваційними ризиками діяльності призведе до зниження незапланованих фінансових втрат і витрат, а також до зміцнення інноваційного потенціалу і підвищення конкурентноздатності вітчизняних будівельних підприємств.

Для гнучкого управління інноваційними ризиками будівельні підприємства повинні дотримуватись таких вимог:

- здійснювати постійний аналіз власного інноваційного потенціалу;

- спрямовувати частку прибутку на впровадження інновацій;

- проводити моніторинг світового досвіду інноваційної діяльності в будівництві житла;

- впроваджувати новітні системи управління й організації процесу будівництва [5].

Використання наведених напрямків під час управління інноваційними процесами є визначальним фактором досягнення конкурентоспроможності національних будівельних підприємств в умовах постійно зростаючої конкуренції та нестабільної фінансової ситуації.

Отже, з вищесказаного можна зробити висновок, що ринкові умови на сьогодні диктують підприємствам будівельного комплексу України необхідність ефективного управління інноваційними ризиками. Важливим є застосування системного підходу щодо виявлення причин ризиків, що виникають у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства, а також вибір оптимальних методів оцінки та впливу на ризикові ситуації. Розробка найбільш оптимальних заходів політики управління інноваційними ризиками діяльності несе в собі потенціал зниження незапланованих фінансових втрат і витрат, зміцнення інноваційного потенціалу і ріст конкурентоздатності вітчизняних будівельних підприємств.

 

Література:

1. Шекшуєв О.А. Інноваційних розвиток будівельних підприємств як фактор підвищення стійкості та конкурентоспроможності / О.А. Шекшуєв // Научно-технический сборник ХНАМГ. – 2009. – №87. – С. 152-156.

2. Микитюк П. Аналіз інноваційної діяльності на підприємствах будівельної галузі / П. Микитюк // Економічний аналіз. – 2011. – №9. – С. 202-205.

3. Паліга Н.Б. Підходи до оцінки ризиків організаційно-технічного і кадрового забезпечення будівельної галузі / Н.Б. Паліга // Економіка будівництва і міського господарства. – 2008. – Том 4. – № 4. – С. 197-202.

4. Світлична В.Ю. Ризики інноваційних процесів будівельних підприємств: сутність та необхідність управління / В.Ю. Світлична // Комунальне господарство міст. – 2013. – №108. – С. 121-127.

5. Суркова, Ю. О. Проблеми реалізації інноваційної моделі розвитку у вітчизняному будівельному комплексі / Ю. О. Суркова // Фінанси України. − 2008. − № 6. − С. 99-110.

6. Микитюк П.П. Аналіз інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств : монографія / П.П. Микитюк. – Тернопіль : ТНЕУ, 2009. – С. 7-53.

Tags: