Макаренко А. М. ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ НАДР ТА ЇХ ОХОРОНОЮ

Печать

УДК 342.95 : 351.823.3.

 

ПРАВОВІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ НАДР ТА ЇХ ОХОРОНОЮ

Макаренко А. М.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ "КНУ", Україна, Кривий ріг

 

В даній статті розглянуто основні проблеми здійснення громадського контролю за використанням надр. Досліджені наукові праці з даного питання. Проаналізовані норми (положення) діючого законодавства України у сфері громадської охорони надр. Запропоновані рекомендації для покращення чинного законодавства з питань громадської охорони надр.

Ключові слова: громадський контроль, охорона надр,екологічний контроль.

 

Макаренко А. Н. ПРАВОВЫЕ АСПЕКТЫ ОСУЩЕСТВЛЕНИЯ ОБЩЕСТВЕННОГО КОНТРОЛЯ ЗА ИСПОЛЬЗОВАНИЕМ НЕДР И ИХ ОХРАНОЙ Криворожский экономический институт Государственного высшего ученого заведения Криворожский национальный университет / Украина, г. Кривой Рог.

В данной статье рассмотрены основные проблемы осуществления общественного контроля за использованием недр. Исследованы научные труды по данному вопросу. Проанализированы нормы (положения) действующего законодательства Украины в сфере общественного здравоохранения недр. Предложенные рекомендации для улучшения действующего законодательства по вопросам общественной охране недр.

Ключевые слова: общественный контроль, охрана недр, экологический контроль.

 

Makarenko A. M. LEGAL ASPECTS PUBLIC CONTROL OVER USE OF MINERAL RESOURCES AND THEIR PROTECTION Kryvyi Rih economy institute State university Kryvyi Rih national univirsity / Ukraine, Krivoy Rog.

This paper analyzes the main problems of public control over the use of mineral resources. Studied scientific papers on the subject. Analyzed norms (regulations) of the current legislation of Ukraine in the sphere of public protection of mineral resources. Proposed recommendations to improve the current legislation on social protection of mineral resources.

Keywords: public control, protection of mineral resources, environmental control.

 

Юридичне визнання та гарантування різних форм власності, перехiд від командної до ринкової економіки та введення економічних стимулів поступово змінюють роль державного контролю за використанням та охороною надр у порівнянні з радянським періодом. Зазначене явище є доволі закономірним. Будівництво демократичної правової держави та формування громадянського суспільства в Україні вимагає принципово нових підходів до участі громадськості в процесах управління навколишнім природним середовищем.

Громадський екологічний контроль законодавець розглядає як одну із гарантій реaлізації права громадян на безпечне навколишнє природне середовище. Важливо, що об’єктом такого контролю виступає не лише відповiдність поведінки окремих фізичних та юридичних осіб приписам екологічного законодавства, але й дотримання цих приписiв органами державної влади та місцевого самоврядування в процесі їх управлінської діяльності.

Як зазначив О. Ю. Макаренко,що громадський екологічний контроль прийнято класифікувати в залежності від виду природного ресурсу, щодо якого здійснюються охоронні заходи. Чинним законодавством передбачено здiйснення громадського контролю за охороною та використанням земель (ст. 190 Земельного кодексу України), лісів (ст. 27 Лісового кодексу України), вод (п.5 ч.1 ст. 11, ст. 20 ВКУ), тваринного світу (ст. 58 Закону України “Про тваринний світ”), рослинного світу (ст. 37 Закону України “Про рослинний світ”), атмосферного повітря (ст. 30 Закону України “Про охорону атмосферного повітря”)[3]. Водночас громaдський контрoль за раціональним використанням та охороною надр нормативно-правовими актами не передбачається. Діючим КУпН врегульовано тільки державний контроль і нагляд за ведeнням робіт по геологічному вивченні надр, їх використанням та охороною. В ст. 12 кодексу зазначається, що громадяни та їх об’єднання сприяють місцевим радам і спеціально уповноваженим органам державної виконавчої влади у здійсненні заходів щодо раціонального використання та охорони надр. Зазначена норма зайвий раз підтверджує, що природоохоронна громадська діяльність в цій сфері розглядаються лише як допоміжна до державної. Окрім цього, жоден законодавчий акт не дає роз’яснення, які саме заходи слід розцінювати як передбачене ст. 12 КУпН сприяння громадян діяльності органам державної влади та місцевого самоврядування і чи можна таким одним із них вважати здійснення громадського контролю за використанням та охороною надр.

Попри відсутність будь-якої вказівки на можливість здійснення громадського контролю за використанням та охороною надр, законодавством врегульовується громадський контроль за використанням підземних вод, які є ресурсами надр. Відповідно до ст. 20 ВКУ, громадськими інспекторами з охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадський контроль за використанням вод та відтворенням водних ресурсів.

У першу чергу це стосується окресленого законом кола контролюючих суб’єктів. Так, в ст.68 Закону зазначається, що громадський контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється громадськими інспекторами охорони навколишнього природного середовища згідно з Положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Таким чином, відповідно до Закону, єдиними суб’єктами громадського екологічного контролю є громадські інспектори.

Однак в науковій літературі вказується дещо ширше коло суб’єктів цього виду діяльності. Сюди, зокрема, відносять різноманітні екологічні об’єднання громадян – громадські організації та політичні партії, що цілком відповідає нормам Конституції України. Так, В.І. Андрейцев суб’єктами громадського екологічного контролю визначає громадські екологічні об’єднання, статути яких передбачають здійснення перевірок, рейдів та інших напрямів контрольної діяльності в галузі екології [1,c.157].

Окремої уваги заслуговує питання визнання окремого громадянина України суб’єктом екологічного контролю. У науковій літературі з цього приводу зустрічаємо неоднозначну думку. Так, О.Федоровська зазначає, що громадський контроль у сфері охорони довкілля – це комплексна діяльність з нагляду за збереженням навколишнього природного середовища, яку здійснюють громадяни або громадські організації на підставі та в межaх, передбачених законом [6, c.116 ]. Як бачимо, в запропонованому визначенні автор розглядає можливим суб’єктом громадського екологічного контролю будь-якого громадянина України. Іншої думки дотримується у своєму дисертаційному дослідженні С. Хом’яченко, зазначаючи, що громадський земельний контроль – це діяльність наділeних відповідними повноваженнями громадян та громадських об’єднань, спрямована на перевірку дотримання земельного законодавства державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствaми, установaми та організаціями незалежно від форми власності, громадянами, а також на попередження, виявлення і усунення правопорушень у цій сфері [5,c.176]. Таким чином, у цьому визначенні автор наділяє правосуб’єктністю лише тих громадян, які «наділені відповідними повноваженнями», тобто громадських інспекторів.

На нашу думку, здійснення громадського контролю стосовно охорони і використання будь-якого природного ресурсу є похідним від права на безпечне для життя та здоров’я довкілля. Таким чином, можливість здійснення громадського екологічного контролю можна розглядати як форму самозахисту законних прав та інтересів громадян. Звідси випливає, що суб’єктом громадського екологічного контролю може бути будь-який громадянин України. Тому основним суб’єктoм громадського екологічного контролю, в широкому розумінні, слід вважати громадські природоохоронні організації, статутами яких передбачається здійснення контрольної діяльності у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

Відповідно до чинного законодавства, об’єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Відповідно до класифікації О.К.Голіченкова, органи громадського контролю можуть бути: спеціальними і такими, що поєднують функції охорони природи з основною діяльністю; галузевими та універсальними, тобто такими, що здійснюють комплекс природоохоронних заходів [ 2, c.53].

На сьогоднішній день при Мінприроди діє Громадська Рада Всеукраїнських організацій та об’єднань природоохоронного спрямування, що є консультативно-дорадчим органом. Її основною метою є розширeння участі громадськості у процесах прийняття екологічно значимих рішень та сприяння проведення консультацій з громадськістю щодо здійснення в Україні екологічної політики.

Варто зазначити, що при такому підході доволі важко встановити межі між громадським екологічним контролем та іншими формами громадського екологічного управлінням.

Однак, зважаючи на той факт, що по своїй суті громадський контроль – це в першу чергу протидія громадян незаконній діяльності широкого кола суб’єктів (органів державної влади та місцевого самоврядування, що здійснюють управління фондом надр, фізичних та юридичних осіб-користувачів надр), що негативно впливає на стан навколишнього природного середовища, цілком слушно зробити висновок, що відмежування громадського контролю від деяких форм громадського управління є доволі умовним. На нашу думку, варто погодитись із твердженням Г.В. Мороз, що «ознаки контрольної діяльності пронизують практично усі сфери громадської природоохоронної діяльності, підносячи його на порядок вище інших форм участі громадськості у прийнятті екологічно значимих рішень» [3].

На нашу думку, з метою покращення контрольних правовідносин у сфері громадського екологічного контролю, в тому числі – за використанням та охороною надр, необхідним є внесення змін до ЗУ «Про ОНПС» та прийняття загального Положення про громадський контроль в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів. Зміни в законодавстві повинні закріпити насамперед, широке розуміння громадського екологічного контролю, визнавши суб’єктами його здійснення не лише громадських інспекторів, але й окремих громадян та громадські організації природоохоронного спрямування.

 

Література:

1. Андрейцев В.І. Екологічне право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. і вузів / В.І. Андрейцев. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.

2. Голиченков А.К. Экологический контроль: теория и практика правового регулирования / Голиченков А.К. – М.: Изд-во МГУ, 1992. – 162 с.

3. Макаренко О. Ю. Роль громадських природоохоронних організацій у сфері охорони надр України / О. Ю. Макаренко // Часопис Київського університету права. – 2013. - №1.

4. Мороз Г.В. Правове регулювання участі громадськості в прийнятті рішень у галузі охорони довкілля: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.06 “Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право”/ Г.В. Мороз. - Київ, 2006. - 20 с.

5. Хом’яченко С.І. Правове забезпечення контролю за використанням та охороною земель в Україні.: дис. … к.ю.н. : 12.00.06 / Хом’яченко Світлана Іванівна. – К., 2004. – 207 с.

6. Федоровська О. Громадський контроль в галузі охорони довкілля: питання правничої лінгвістики / О. Федоровська // Право України. – 2006. – № 2. – С. 113-116.

 

References:

1. Andreytsev V.І. Yekologіchne pravo: Kurs lektsіy: Navch. posіbnik dlya yurid. fak. і vuzіv / V.І. Andreytsev. – K.: Venturі, 1996. – 208 s.

2. Golichenkov A.K. Ekologicheskiy kontrol: teoriya i praktika pravovogo regulirovaniya / Golichenkov A.K. – M.: Izd-vo MGU, 1992. – 162 s.

3. Makarenko O. Yu. Rol gromadskikh prirodookhoronnikh organіzatsіy u sferі okhoroni nadr Ukraїni / O. Yu. Makarenko // Chasopis Kiїvskogo unіversitetu prava. – 2013. - №1.

4. Moroz G.V. Pravove regulyuvannya uchastі gromadskostі v priynyattі rіshen u galuzі okhoroni dovkіllya: avtoref. dis. na zdobuttya nauk. stupenya kand. yur. nauk: spets. 12.00.06 “Zemelne pravo; agrarne pravo; yekologіchne pravo; prirodoresursne pravo”/ G.V. Moroz. - Kiїv, 2006. - 20 s.

5. Khom’yachenko S.І. Pravove zabezpechennya kontrolyu za vikoristannyam ta okhoronoyu zemel v Ukraїnі.: dis. … k.yu.n.: 12.00.06 / Khom’yachenko Svіtlana Іvanіvna. – K., 2004. – 207 s.

6. Fedorovska O. Gromadskiy kontrol v galuzі okhoroni dovkіllya: pitannya pravnichoї lіngvіstiki / O. Fedorovska // Pravo Ukraїni. – 2006. – № 2. – S. 113-116.

Tags: