Бадалов О. П. МУЗИЧНА ШЕВЧЕНКІАНА У ТВОРЧОСТІ Л. БОДНАРУКА. ДО ПИТАННЯ ВИКОНАВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ХОРУ ЧЕРНІГІВСЬКОГО МУЗИЧНОГО УЧИЛИЩА ІМ. Л. РЕВУЦЬКОГО І КАМЕРНОГО ХОРУ ІМ. Д. БОРТНЯНСЬКОГО

Бадалов Олег Павлович

здобувач Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

 МУЗИЧНА ШЕВЧЕНКІАНА У ТВОРЧОСТІ Л. БОДНАРУКА.

ДО ПИТАННЯ ВИКОНАВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ХОРУ ЧЕРНІГІВСЬКОГО МУЗИЧНОГО УЧИЛИЩА ІМ. Л. РЕВУЦЬКОГО

І КАМЕРНОГО ХОРУ ІМ. Д. БОРТНЯНСЬКОГО

 

Розгляд творчості Т. Шевченка у світовому контексті актуалізує звертання до проблематики музичної Шевченкіани – зразків композиторської та виконавської творчості, пов’язаних з творами поета. І це не лише тому, що вірші Т. Шевченка надзвичайно близькі до народної пісенно-поетичної творчості. Одну з причин вагомості звертання до музичної Шевченкіани можна пояснити думкою Є. Маланюка, який характеризував Т. Шевченка та його поезію як «органічний згусток нашої нації аж до майже повної герметичності для не українця» [2, с. 165]. Таким чином, музичні твори, написані на вірші поета, можуть слугувати тим містком, який підведе людину будь-якої нації до розуміння сутності ідей Т. Шевченка.

Сучасна кількість творів музичної Шевченкіани перевищує дві тисячі зразків, з них переважна більшість – вокально-хорові твори. Жоден з українських хорових колективів не оминув у своїй діяльності композицій на слова Кобзаря. Не виключенням є і хорові колективи Чернігова, зокрема хор музичного училища ім. Л. Ревуцького і камерний хор ім. Д. Бортнянського –єдиний у регіоні професійний хоровий колектив академічного звучання. Виконавська творчість художнього керівника названих хорів заслуженого діяча мистецтв України Любомира Мирославовича Боднарука (1938–2009) є значним етапом у розвитку хорової культури України, зокрема хорового життя Чернігівщини кінця ХХ – початку ХХІ ст. Однак, мистецький доробок диригента ще не став предметом наукового дослідження. З огляду на це, значної ваги набуває вивчення однієї з вагомих складових концертно-гастрольної діяльності Л. Боднарука – музичної Шевченкіани. Метою статті є з’ясування впливу музичної Шевченкіани на розвиток виконавської майстерності хорових колективів, що діяли під орудою Л. Боднарука.

Творча діяльність Л. Боднарука на Чернігівщині розпочалася 1979 р., коли він сформував і очолив ансамбль пісні і танцю «Полісся» обласної філармонії. Здобувши ґрунтовну диригентську освіту у Львівській консерваторії ім. М. Лисенка, маючи великий досвід роботи з хоровими колективами, Л. Боднарук швидко вивів «Полісся» на авансцену хорового життя України. Ансамбль здійснював широку концертну діяльність теренами СРСР, виїздив до Чехословаччини, був відзначений обласною премією ім. О. Десняка. У 1984 р. ансамбль пісні і танцю «Полісся» було реорганізовано у Чернігівський народний хор. Л. Боднарук перейшов на педагогічну роботу до Чернігівського музичного училища ім. Л. Ревуцького, де став на чолі студентського хору.

Приступаючи до роботи з хором, Л. Боднарук визначив його пріоритетною діяльністю концертування. Сутність методу роботи митця з училищним хором полягала у створенні концертних програм, які б були цікаві як виконавцям, так і слухачам та мали б у своїй основі український національний матеріал. Перші такі програми були сформовані з творів на слова Т. Шевченка, передусім, – хорів з «Музики до «Кобзаря» Т. Шевченка» Миколи Лисенка.

Відомо, що робота М. Лисенка над «Музикою…» тривала протягом всього життя композитора, починаючи з 1868 р., і є показником його творчої еволюції. Микола Лисенко поступово розширював коло текстів Т. Шевченка, до яких звертався: від ліричних, лірико-драматичних, побутових до історичних, епічних, соціально загострених тощо. Звісно, розширення тематики літературної основи не могло не позначитися на засобах музичної виразності, а творча еволюція композитора – на розвитку й ускладненні його композиторської техніки. Тобто, беручи до роботи зі студентським хором твори М. Лисенка, Любомир Боднарук ставив значні завдання перед виконавцями, спонукав їх до поступового вдосконалення виконавської майстерності, розвивав їх вокально-хорову техніку, вдосконалював засоби виразності тощо задля адекватного втілення думок авторів. До того ж, естетична цінність «Музики до «Кобзаря Т. Шевченка» була перевірена часом, а ментально-ідейна значущість не підлягала сумніву. Таким чином, вводячи до репертуару училищного хору твори Лисенка на вірші Шевченка, Л. Боднарук реалізовував не лише мету музично-естетичного, але й національного виховання. До того ж, диригент сприяв поширенню класичної хорової Шевченкіани регіоном. Адже випускники училища ставали на чолі самодіяльних хорів або керували хорами шкіл естетичного вихованні, й обов’язково застосовували у своїй діяльності твори на слова Т. Шевченка, орієнтуючись на високомистецьку інтерпретацію Любомира Боднарука (прийоми роботи, шляхи подолання певних труднощів, глибина проникнення у зміст музики та ін.).

Шевченківські програми студентський хор під орудою Л. Боднарука представляв як на Чернігівщині, так і у Каневі. З 1986 р., майже десять років поспіль у день перепоховання Кобзаря Любомир Мирославович організовував гастрольні подорожі чернігівських хористів до Чернечої гори. З набуттям виконавського досвіду географія гастролей хору Чернігівського музичного училища ім. Л. Ревуцького розширювалася. Колектив виступав у Києві, Вільнюсі, Мінську, Калінінграді, Санкт-Петербурзі. Вірність обраного Л. Боднаруком напряму розвитку студентського хору підтвердило здобуття ним перемог у національних (1989, 1993, 1995 рр.) та міжнародних хорових фестивалях і конкурсах (1990, 1992 рр.).

Творча діяльність студентського хору на чолі з Л. Боднаруком не просто збагатила палітру музичного життя Чернігова, але й актуалізувала проблему заснування у регіоні професійного хорового колективу академічного звучання. Адже єдиним представником академічного хорового виконавства Чернігівщини у хоровому житті України був, фактично, навчальний колектив. Натомість, інші регіони держави вже мали свої професійні камерні хори. 1996 р. за розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації такий хор на чолі з Любомиром Боднаруком було створено. Основу творчого складу камерного хору утворили випускники музичного училища ім. Л. Ревуцького. Вони – вчорашні учні Л. Боднарука – пройшли шлях становлення від студентів-хористів до артистів професійного хору, гартували свою мистецьку вдачу на численних концертах і конкурсах, де виступали зі своїм вчителем, який тепер став їх художнім керівником.

Надзвичайно швидко камерний хор ім. Д. Бортнянського увійшов до кола провідних хорових колективів України. Участь у престижних хорових форумах у Києві і Львові, численні гастрольні турне країною, а також неодноразові гастролі у Польщі й Німеччині забезпечили хору під орудою Л. Боднарука визнання фахівців та прихильність широкої слухацької аудиторії. Мало які програми колективу обходилися без виконання творів на вірші Т. Шевченка. З часом, з великого масиву хорової Шевченкіани, виконаної камерним хором ім. Д. Бортнянського, у концертному репертуарі колективу залишилися найбільш яскраві твори. Зокрема, хорова класика була представлена творами М. Лисенка «Реве та стогне Дніпр широкий», Л. Ревуцького «Хустина», «Заповіт», «Ой чого ти почорніло», «Утоптала стежечку», «У перетику ходила», А. Вахнянина «Садок вишневий коло хати».

Доробок композиторів другої половини ХХ ст. презентували твори «Із-за гаю сонце сходить», «Тече вона в синє море» Б. Лятошинського, «Думи мої» Є. Козака, «Сонце заходить» В. Іконника, «Учітеся, брати мої!» Б. Фільц, «Троїста музика» з кантати «Безсмертному Кобзареві» Я. Цегляра, «Ой три шляхи широкії…» Н. Андрієвської, «Український триптих» В. Дроб’язгіної. Ці композиції були упорядковані Л. Боднаруком у монографічну програму, що регулярно звучала у концертах філармонійного лекторію, урочистостях з нагоди Шевченкових свят тощо. Вибір вищезгаданих творів був зумовлений тим, що вони, по-перше, відображали безмежний світ Шевченкової поезії з її епіко-героїчними і глибоко філософськими узагальненнями, ліричними почуттями і побутовими сценами, а по-друге, – демонстрували українські композиторські школи у динаміці їх розвитку.

Підсумовуючи, зазначимо, що хорова Шевченкіана відіграла важливу роль у формуванні Л. Боднаруком творчої індивідуальності студентського хору музичного училища ім. Л. Ревуцького. Саме на основі значного творчого потенціалу колективу, Л. Боднарук у надзвичайно стислі строки вивів у авангард хорового життя України утворений з його ініціативи камерний хор ім. Д. Бортнянського. Для самого Л. Боднарука інтерпретація хорової Шевченкіани М. Лисенка стала значним кроком в удосконаленні диригентської техніки, навичків роботи як з хоровою мініатюрою, так і з творами великої форми. Робота над «Музикою…» М. Лисенка сформувала у Л. Боднарука досвід створення циклічних програм, що знайшло вияв у впровадженні музично-просвітницького проекту «Україна музична», художнім керівником якого виступив кандидат мистецтвознавства О. П. Васюта. У проекті камерний хор ім. Д. Бортнянського у формі лекцій-концертів представляв національну хорову творчість різних епох і стилів.

Виконання хорової Шевченкіани було важливою складовою творчої діяльності камерного хору, який мав можливість знайомити широке коло вітчизняних і закордонних слухачів як з творчістю українських композиторів різних епох і шкіл, так і з ідеями Т. Шевченка. Таким чином, введення Л. Боднаруком до репертуару студентського хору музичного училища ім. Л. Ревуцького та камерного хору ім. Д. Бортнянського хорової Шевченкіани довело на практиці вірність слів Євгена Маланюка про те, що «справжня культура завше виростає з національної суті, підіймаючись потім до вселюдських висот» [1, с. 72].

 

Література:

1. Маланюк Є. Репліка / Є. Маланюк // Народна творчість та етнографія. – 1997. – № 2. – С. 71–75.

2. Маланюк Є. Шевченко – живий / Євген Маланюк // Маланюк Є. Книга спостережень. Статті про літературу. – К. : Дніпро, 1997. – С. 164–167.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.