УДК 7. 021-035. 42/46 (091)
ІСТОРІЯ І РОЗВИТОК ПАПЕРОВОЇ ПЛАСТИКИ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ СВІТУ
Мисак М. Й.
Національний університет « Львівська політехніка », Україна, Львів
Розглянуто походження та першопочаткові витоки паперової пластики в європейських країнах світу. Описано основні історичні аспекти розвитку паперопластики як одного з найпопулярнішого на сьогоднішній день виду мистецтва. В статті розглянуто основні принципи формування паперової пластики. Автор проаналізував та описав відмінності та основні особливості паперової пластики в Японії та деяких Європейських країнах. Описано історичні аспекти розвитку паперової пластики.
Ключові слова: орігамі, паперова пластика, моделювання, мистецтво, складка
Мысак М. И. История и развитие бумажной пластики в европейских странах мира / Национальный университет «Львовская политехника», Украина, Львов
Рассмотрены происхождения и первоначальные истоки бумажной пластики в европейских странах. Описаны основные исторические аспекты развития бумагопластики как одного из самого популярного на сегодняшний день вида искусства. В статье рассмотрены основные принципы формирования бумажной пластики. Автор проанализировал и описал отличительные особенности бумажной пластики в Японии и некоторых европейских странах. Описаны исторические аспекты развития бумажной пластики.
Ключевые слова: оригами, бумажная пластика, моделирование, искусство, складка
Mysak M. Y. History and development paper plastics in European countries / National University "Lviv Polytechnic", Lviv, Ukraine
We consider first principles of origin and the origins of paper plastics in European countries. The basic historical aspects of paper folding as one of today's most popular art form. In the article the basic principles of formation of plastic paper. The author has analyzed and described the main features and differences plastic paper in Japan and some European countries. Describe historical aspects of paper sculpture.
Keywords: origami, paper plastic, modeling, art, fold
Вступ. Паперова пластика – особливий жанр, особлива область у мистецтві. Це мистецтво моделювання паперових художніх композицій на площині і створення тривимірних скульптур. Сьогодні до її складу входить багато різноманітних технік, і слід зазначити, що історія даного виду мистецтва бере свій початок з східних країн світу. У східній культурі освоєння паперової площині завжди здійснювалося через логіку руху руки, тому традиційні складчасті структури мають закономірності складеного навпіл квадрата паперу. Найбільшого розвитку паперова пластика набула в Японії. Починаючи з VI століття і до сьогоднішнього дня паперова пластика вважається одним з найпоширеніших традиційних мистецтв в Японії. Витоки якого беруть свій початок з традиційних моделей паперової пластики, які використовувались в синтоїських обрядах і церемоніях. Згодом секрети паперової пластики дійшли і арабського світу у VIII столітті, а у ХII столітті мистецтво паперопластики опанували і у Європейських країнах світу[1].
Першими моделями Західної паперової пластики історики вважають свідоцтва про хрещення, складені в «подвійний млинець», тобто, складаючи всі чотири кути квадрата до центру і повторюючи ті ж самі згини на меншому квадраті. Згідно дослідження Енн Херрінг, таким чином було складено свідоцтво про хрещення Фрідріха Фребеля. Саме Фрідріх Фребель, відомий німецький педагог, засновник перших дитячих садків, вперше почав пропагувати складання з паперу, як дидактичний метод для пояснення дітям деяких простих правил геометрії.
Цей метод складання свідоцтва про хрещення був популярним в Центральній Європі в XVII-XVIII століттях. Енн Херрінг, дослідниця європейських зразків паперової пластики припускає, що таке складання паперу, можливо, почалося перед протестантською реформацією. Таким чином, орігамі на Заході, ймовірно, відноситься до XVI століття[2].
Девід Лістер, відомий британський історик та дослідник орігамі зазначив, що зразок складки свідоцтва про хрещення дуже подібний до дизайну старих європейських астрологічних гороскопів. Згідно свідчень Вісенте Паласіоса, який відзначився великими внесками у дослідженнях історії розвитку західних моделей паперової пластики, такий «астрологічний квадрат» був введений в Іспанії в XII столітті. Проте немає ніяких доказів, що гороскопи згорталися чи в Іспанії, чи в Німеччині.
Мабуть найбільш типовою та найвідомішою європейською моделлю орігамі є невелика пташка, яку в Іспанії називають пахаріта та кокоте у Франції. Хоча її походження достеменно невідоме існує думка, що пахаріта, існувала в кінці XVIII століття, оскільки фігури коней та вершників зроблені у часи війни Шостої Коаліції (1812-1814), які знаходяться в колекції Німецького Національного Музею, очевидно, походять з моделі пахаріти. Дослідження відомого історика та орігаміста стверджують, що багато свідчень вказують на появу моделі пахаріти вперше в місті Толедо ще у XII столітті. Якщо це припущення вірне, то, без сумніву, пахаріта є першою складеною європейською фігуркою орігамі. Звісно точних доказів цьому немає, але можна стверджувати, що перші млини, які виготовляли папір в Європі, були в місті Толедо вже в XII столітті (в Італії вони з'явилися на століття пізніше)[3]. Також зберігся малюнок Антона Ван Дер Вінгерде ¬– астрологічний квадрат, що перетворюється на пахаріту, на тлі міста Толедо, датований 1563 роком.
До перших зразків європейського орігамі сміло можна віднести популярні та часто вживані модель човена та капелюха. Вісенте Паласіос стверджував, що човен згадується у виданні «Tractatus de Sphaera Mundi», опублікованого у Венеції в 1490 році. Цю книгу написав Іоанн де Сакробоско (Джон Голівуд) в XII столітті, а протягом середини XVII століття її перевидавали більше 60 разів. Хоча і човен, і капелюх зроблені з прямокутних аркушів паперу, більшість європейських традиційних моделей виготовлені з квадратних аркушів.[4] Такі моделі добре задокументовані в рамках системи освіти Фрідріха Фребеля.
Послідовниця вчень Фрідріха Фребеля Марія Краус-Боелт описала майже сто моделей орігамі у своїй книзі «The Kindergarten Guide». Майже всі моделі орігамі, що містяться в книзі Краус-Боелт, виникли в Європі і були завезені в Японію разом із системою дитячого садка.
Порівнюючи перші японські обгортки з європейськими свідоцтвами про хрещення, ми можемо спостерігати відмінність у стилях складання на Сході і Заході. Лінії складок японських обгорток періоду Едо виникають хаотично, згини складок формують довільні кути, тоді, як свідоцтва про хрещення обмежені квадратними сітками і діагоналями. Фігури японського орігамі були зроблені з аркушів різної форми з багатьма зрізами, а також мали кольорові мітки, або окремі частини фігури розмальовувались різними кольорами. Ці ознаки відповідають особливостям японського орігамі. На відміну від східного орігамі, моделі в Європі робили в основному з квадратних аркушів без зрізів[5].
Відмінність між паперовою пластикою Сходу і Заходу залишилася до другої половини XIX століття, лише після того, як Японія відкрила свій кордон для інших держав світу почався культурний обмін країнами. Цей факт свідчить про те, що традиції паперової пластики в Японії і Європі виникли і розвивалися незалежно одна від одної.
Те, що мистецтво орігамі розвивалось паралельно на сході та заході описує історик орігамі Сатоші Такагі. Він детально дослідив і описав скриню династії Морівакі, що містила в собі багато моделей орігамі середини XVIII-XIX століття: церемоніальні обгортки, які включають ото і мето, а новіші – традиційні моделі, які добре відомі і поширені на Сході, наприклад орігамі у формі журавля. Багато моделей Морівакі дуже нагадують ті, які ілюстровані в книгах, таких як «Kayaragusa» і «Chushingura Orikata», проте є деякі відмінності, показують, що багато людей в той час виготовляли моделі, або переглядаючи книги, або самостійно. Насправді, кілька версій брошури «Chushingura Orikata» були видані протягом XIX століття.
Мистецтво паперової пластики, у всьому світі знайшло своїх прихильників та поціновувачів. Багато визначних і відомих людей захоплювались мистецтвом орігамі. Поет і філософ Мігуель Уманумо, знаний орігаміст, який створив чимало фігурок і випустив дві книги про мистецтво складати папір. Серед західних любителів орігамі можна відзначити Леонардо да Вінчі та автора книги «Аліса в країні чудес» Льюїса Керрола, а також американського ілюзіоніста Гудіні. Особливою любов'ю до мистецтва цілого листа відрізнявся великий російський письменник Лев Миколайович Толстой. Він цілком освоїв японську техніку складання різних фігурок з паперу. І часто експериментував, створюючи свої власні унікальні витвори. У Франції в XIX столітті орігамі вплинуло на розвиток циркового мистецтва. Фокусники часто у своїх виступах використовували кінематичні моделі орігамі[6].
У Європі перші абстрактні об'ємно-просторові побудови з паперової площині виникають лише в XX ст. Для європейської паперопластики чимале значення в організації об'ємно-просторових структур мають історично сформовані системи пропорціювання, які використовуються художниками в цілях гармонізації геометрії структури і знаходження досконалого звучання структурних елементів.
Висновок. Європейське мистецтво паперової пластики має свою самобутню культуру і традиції. Історія розвитку паперової пластики формувалось завдяки суспільному прогресу, історичним та культурним чинникам. Та не зважаючи, на загально суспільну думку, що паперова пластика виникла на Сході і отримала свій найбільший розвиток в Японії, можна стверджувати, що це хибна теорія, оскільки в країнах Європи зародилися свої власні традиції щодо складання паперу. Порівнюючи традиційних моделей, задокументованих у XVIII-XIX століттях, можна зазначити – лише декілька моделей були спільними для Європи і Японії в той час. Більше того, неважко помітити різницю між моделями, які, здавалося б, були спільними для Заходу і Сходу.
Не лише різновиди моделей, а й стилі згинання суттєво відрізнялися у Західній і Східній культурах. До середини дев’ятнадцятого століття японські моделі орігамі складали з аркушів різної форми: квадратної, прямокутної, шестикутної, восьмикутної, а також інших незвичних форм. Для їх складання застосовувалися складні техніки, такі моделі орігамі мали багато зрізів, а часто їх ще й розфарбовували. Їхні європейські аналоги зазвичай виготовляли з аркушів квадратної форми, рідше – прямокутної, і у них було менше зрізів. До того ж, лінії згину в основному обмежувалися квадратними сітками і діагоналями. Європейські моделі паперової пластики суттєво відрізнялися від моделей східних культур світу.
Література:
1. Зайцева А. Техники работы с бумагой / Анна Зайцева. – Москва, 2010. – 90 с.
2. Афонькин С. Ю. Мокрое складывание / Сергей Афонькин // Оригами. Искусство складывания из бумаги. – 1997. – № 7. – С. 24
3. Harbin R. Secrets of Origami: The Japanese Art of Paper Folding / Robert Harbin. – The British Origami Society. – London, 1997. – 255 p.
4. Robinson N. The Encyclopedia of Origami: The Complete, Fully Illustrated Guide to the Folded Paper Arts / Nick Robinson. – Running Press Book Publishers, 2004. – 160 p.
5. Palacios V. Origami from Around the World / Vicente Palacios. – New York, 2002. – 177 p.
6. Wang-Iverson P. Origami 5 / Patsy Wang-Iverson. – New York, 2011. – 355 p.
References:
1. Zaytseva A. Tehniki rabotyi s bumagoy / Anna Zaytseva. – Moskva, 2010. –
90 s.
2. Afonkin S. Yu. Mokroe skladyivanie / Sergey Afonkin // Origami. Iskusstvo skladyivaniya iz bumagi. – 1997. – № 7. – S. 24
3. Harbin R. Secrets of Origami: The Japanese Art of Paper Folding / Robert Harbin. – The British Origami Society. – London, 1997. – 255 p.
4. Robinson N. The Encyclopedia of Origami: The Complete, Fully Illustrated Guide to the Folded Paper Arts / Nick Robinson. – Running Press Book Publishers, 2004. – 160 p.
5. Palacios V. Origami from Around the World / Vicente Palacios. – New York, 2002. – 177 p.
6. Wang-Iverson P. Origami 5 / Patsy Wang-Iverson. – New York, 2011. – 355 p.