к. х. н., доцент, Федоров А. О., Пенюк В. О. ПРО ДЕЯКІ ЕЛЕМЕНТИ ДІАГНОСТИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ВИКЛАДАЧА У ВУЗІ

Печать

УДК: 378.14 : 681.3

 

ПРО ДЕЯКІ ЕЛЕМЕНТИ ДІАГНОСТИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ ВИКЛАДАЧА У ВУЗІ

к. х. н., доцент, Федоров А. О., Пенюк В. О.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна,

м. Чернівці

 

Проведено критичний аналіз досвіду роботи викладача у вищому навчальному закладі згідно розширених компонентів педагогічної системи. Ви¬окремлено і проведена характеристика запропонованих компонентів: структурного - оцінка та функціонального – регулювального як складових ефективності педагогічної і управлінської роботи у навчально-виховному процесі. Акцентовано на суттєву роль використання викладачами принципу єдності теорії та практики в усіх педагогічних принципах навчання у вищій школі. Обґрунтовано, що до основних елементів діагностики ефективності роботи викладача у вузі слід віднести вміння ним застосувати педагогічні прийоми: індивідуалізації, диференціації. генералізації та інтеграції.

Ключові слова: вуз, викладач, педагог, студент, навчання, оцінка, компоненти педагогічної системи: структурні і функціональні, діагностика, ефективність, педагогічний принцип, педагогічний прийом, діяльність.

 

Федоров А. А., Пенюк В. А. О некоторых елементах диагностики эффективности работы преподавателя в вузе / Черновицкий торгово-экономический институт КНТЭУ, Украина, г. Черновцы

Проведен критический анализ опыта работы преподавателя в высшем учебном заведении в соответствии с расширенными компонентами педагогической системы. Выделены и проведена характеристика предложенных компонентов: структурного - оценка и функционального – регу¬лировочного как составляющих эффективности педагогической и управленческой работы в учебно-воспитательном процессе. Акцентировано на существенную роль использования преподавателями принципа единства теории и практики всех педагогических принципов обучения в высшей школе. Обосновано, что к основным элементам диагностики эффективности работы преподавателя в вузе следует отнести умение им применить педагогические приемы: индивидуализации, дифференциации. генерализации и интеграции.

Ключевые слова: вуз, преподаватель, педагог, студент, обучение, оценка, компоненты педагогической системы: структурные и функциональные, диагностика, еффективнисть, педагогический принцип, педагогический прием, деятельность.

 

Fedorov A. A., Penyuk V. A. Some Elements of diagnostic efficiency of the teacher in high school / Chernivtsi Institute of Trade and Economics KNTEU Ukraine, Chernivtsi

A critical analysis of the experience of a teacher in a higher education institution in accordance with the advanced components of the educational system. Isolated and held predlozhennyh characteristic components: structural - evaluation and functional - regulirovochnogo as part of effective teaching and upravlencheskoy work in the educational process. The attention to the essential role of teachers use the principle of the unity of theory and practice of teaching the principles of learning in higher education. It is proved that the main elements of the diagnostic efficiency of the teacher in high school should include the ability to apply them to teaching methods: individualization and differentiation. generalization and integration.

Keywords: school, teacher, teacher, student, teaching, assessment, pedagogical system components: structural and functional diagnostics, effectiveness, pedagogical principle, teaching methods, activity.

 

Підготовка фахових спеціалістів у сучасних вищих навчальних закладах (ВНЗ) України має певні характерні особливості. Перша з них – масовість навчання. Тільки в 2013 / 2014 навчальному році у 803 вузах I - IV акридитації на навчалось 2053 тис. студентів, навчання яких забезпечували більше 80 тисяч викладачів [1]. Друга особливість полягає в тому, що кількість студентів, які одночасно вивчають одну навчальну дисципліну в межах навіть одного ВНЗ, вимірюється десятками і сотнями, паралельно проводиться багато однакових навчальних занять в паралельних групах та курсах різних вузів. Третя особливість масового навчання – це можливість і доцільність використання для управління пізнавальною діяльністю студентів статистичної інформації про стан навчання, завдяки рейтингового контролю знань. Отже, ефективна і раціональна організація взаємодії освітніх процесів, розподілу праці, є вкрай необхідною і однією з найважливіших характеристик діяльності педагога в ВНЗ.

Ефективність в управлінні й організації взаємодії процесів навчання і виховання у вузі передбачає мінімальні затрати сил, засобів, часу та енергії за умови досягнення максимального результату. Важливий не будь-який результат, а передусім оптимальний, який досягається швидко, легко, економічно [2]. Шлях, до такого мінімуму педагогічних затрат сил лежить через максимум творчості викладача.

Завдання ВНЗ - всіма засобами сприяти розвитку майбутнього спеціаліста і особистості, яка самостійно навчається ефективних прийомів опанування знань, наукової інформації. Проблема формування у викладачів та студентів навичок самостійного навчання є дуже важливою сьогодні. Студент, який не вміє сам учитись, а лише засвоює те, що говорить викладач, який може тільки йти за кимось, мало на що здатний і в майбутньому самостійному житті при розв’язуванні кризових явищ суспільного розвитку. Викладач вузу, який не бере участі у вирішенні сучасних наукових та практичних проблем свого профилю, не опановує інноваційними технологіями навчання, перестає бути взірцем студентської аудиторії.

Із власного досвіду та аналізу вище наведеної науково-методичної літератури можна констатувати, що викладачу ВНЗ добре відоме значення наукової організації викладацької праці, яка відкриває широкі перспективи для підвищення ефективності будь-якої діяльності, досягнення мети найбільш раціональними і економними шляхами, які автори виокремили в статті. Організація раціональної взаємодії усіх учасників педагогічного процесу спрямована на виконання таких завдань: вдосконалення прийомів і методів навчання та виховання (діяльність педагогів), а також методів і прийомів учіння (діяльність студентів); запобігання нераціональному використанню часу і особливо його марнуванню; зміцнення трудової та навчальної дисципліни викладацького колективу й студентів [3 ,4].

Основні ознаки ефективності викладацької діяльності: чітке, конкретне планування навчального про¬цесу; організація навчально-виховної діяльності викладачів (складання розкладу занять для всіх форм навчання); об’єктивний. зрозумілий і поетапний рейтинговий контроль засвоєння навчального матеріалу студентами; впровадження в навчальний процес науково-пізнавальної діяльності студентів; неформальна виховна діяльність педагогічних колективів кафедр; активна самостійна діяльність студентів на заняттях (за умови грамотних організаторських дій викладачів).

Важливу роль у системі раціональної організації діяльності педагогічної системи відіграють суб'єкт - суб'єктні відносини в підсистемах: педагог - студенти; педколектив - студенти; адміністрація - педколектив; керівник - викладач. У цілому раціональна організація роботи є результатом певних якостей і високого рівня організованості особистості - кожного окремого викладача і керівника навчального закладу.

Педагогу ВНЗ для вироблення вміння правильно організувати свою діяльність необхідно: розглядати навчальний процес як цілісну систему [5], яка саморозвивається, виокремлювати головні, суттєві питання та відсіювати другорядні; не вирішувати фундаментальні питання поверхнево, і навпаки, вирішувати другорядні питання швидко, не влаштовуючи через них тривалих та частих засідань кафедр, факультетів та ради інституту, виявляючи при цьому достатню самостійність, активність та ініціативність, виховуючи такі якості у підлеглих та студентів. Дуже доцільно не давати відволікати себе від намічених дій, коригуючи свої дії у разі різкої зміни зовнішніх чинників та обставин, не забувати перевіряти якість і терміни виконання завдання, даного підлеглим, вміти оцінювати результати роботи і не забувати похвалити виконавця; приймати не тільки врівноважені рішення, а й рішення з ризиком у розумних межах.

Загалом ефективна і раціональна робота - це, насамперед, високий рівень організованості подолання рутинності, роботи без вогника, ліні та незібраності, правильне використання часу, вміння цінувати кожну хвилину й використовувати її найбільш ефективно, доцільно розподіляти час на всі етапи роботи.

Ефективна організація навчально-виховної роботи регулюється низкою принципів. Серед них найбільш важливими є принципи: єдності теорії та практики управлінської діяльності, конкретності, оптимальності, економії часу, пріоритетності людських ресурсів на противагу технічним нововведенням.

Викладач ВНЗ має забезпечувати раціональне планування своєї педагогічної системи. Під час планування роботи, як правило, визначаються способи досягнення визначених цілей та напрями діяльності. Ефективність організації та планування досягається: наявністю системи моделей навчання та мислення, стиля поведінки, якими регулюються стосунки вузівського колективу за різних умов. До цього відносять також: перевагу певних технологій та засобів навчання, умов та прийомів керівництва, наявність системи правил, норм, звичаїв, традицій, які сприймаються у ВНЗ як обов'язковий атрибут культури управлінської діяльності.

Викладач ВНЗ досягає ефективної роботи наступними механізмами: застосування стратегій планування, передумовою для чого є ознайомлення із проектами, моделями, планувальною функцією інноваційної роботи своєї кафедри; участь у відкритому діловому спілкуванні з викладачами різних вузів на науково-методичних конференціях; дотримання толерантності у виробленні ідей та прийнятті рішень; самостійне управління економічними процесами у повсякденній роботі; визначення обсягів необхідних витрат дотримання принципу економізації в оформленні зовнішнього середовища ВНЗ його факультетів та кафедр; особистісна динамічна адаптація до постійно зростаючої конкуренції, що зумовлює потребу в конкурентоспроможності закладу.

Важливим питанням аналізу ефективності роботи вузівського педагога є визначення її організаційних засад. Одним із основних завдань викладача в організації взаємодії освітніх процесів є обробка, впорядкування отриманої інформації результатів своєї педагогічної діяльності, її аналіз та оці¬нювання [6]. При цьому необхідно з'ясувати призначення інформації, відкинути несуттєве; виділити головне оцінити дані з точки зору впливу їх на перебіг і результати взаємодії освітніх процесів і лише тільки тоді прийняти пра¬вильні, обґрунтовані й оптимальні рішення.

Забезпечення раціональної роботи викладача вузу досягається прийомом генералізації, що передбачає визначення головних, кардинальних напрямів діяльності керованої підсистеми (навчальної дисципліни), які підлягають контролю в першу чергу. Крім того, цим прийомом забезпечується здійснення рівномірного контролю за всіма аспектами освітньої діяльності, що зазвичай вважається досить необхідним.

Об'єднання зусиль педагогічного колективу викладачів, які проводять навчання на даному курсі, та студентів, для здійснення внутрішнього контролю, за умови пріоритетного права куратора групи, освітнього процесу на координацію цього контролю втілюється прийомом інтеграції.

Обов'язкове врахування своєрідності кожної творчої особистості з метою створення в ході діяльності умов та можливостей для її самовираження передбачає прийом індивідуалізації. Специфіка прийому визначається особливістю педагогічної діяльності, результат якої залежить від єдності всього педколективу, в якому кожен педагог залишається творчою індивідуальністю. Ігнорування керівником педагогічної системи індивідуальних можливостей педагога або їх незнання може призвести до непорозуміння, порушення єдності педагогічних позицій і навіть до протистояння членів колективу.

Встановлення взаємозалежності між рівнем контролю та результатом роботи всього колективу викладачів і окремих його груп, що відрізняються за рівнем професійної кваліфікації передбачає прийом диференціації. Відповідно до цього положення здійснюється компетентна перевірка виконання рішень керівних органів у сфері освіти та проводиться вміле, талановите й оперативне виправлення недоліків у діяльності виконавців. Цінність прийому диференціації полягає в тому, що керівники ВНЗ мають удосконалювати аналітикні вміння та навички, вивчати й узагальнювати перспективний педагогічний досвід.

До показників ефективності у вузівському навчанні можна також віднести розуміння викладачем сутності виховання як процесу управління розвитком особистості студентів й усвідомлення використання запланованих ним прийомів технології підвищення рівня своєї професійної компетентності. Загалом успішне досягнення цілей і виконання завдань викладачів ВНЗ визначається низкою показників, які поділяються на групи в залежності від ієрархії очікуваних результатів.

Отже, одним із основних завдань викладача в організації взаємодії освітніх процесів є обробка, впорядкування отриманої інформації результатів своєї педагогічної діяльності, її аналіз та оці¬нювання. Також до важливих елементів оцінки ефективності роботи викладача ВНЗ слід віднести вміння ним застосовувати прийоми: генералізації, інтеграції, індивідуалізації та диференціації.

 

Література:

1.Вищі навчальні заклади України. [Електронний варіант]. – Режим дос¬тупу: http://www.rbc.ua/ukr/news/society/

2.Бабанский Ю.К. Оптимізація учебно-воспитательного процесса.- М.: Про¬с¬вещение, 1982.- 190 с.

3.Орєховська Т.М., Полянко В.В., Федоров А.О. Структурні рекомендації учасникам навчального процесу торговельно-еко¬номічного ВНЗ для вдосконалення його педагогічної системи / Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ, вип.ІV, економічні науки, 2007.-С.426.

4.Орєховська Т.М., Полянко В.В., Федоров А.О. Роль і функції контролю знань студентів у торговельно-економічному ВНЗ / Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ, вип. ІV, Економічні науки, 2008.-С.449 - 455

5.Терещенко Л.Я., Панов В.П., Майоркин С.Г. Управление обучением с по¬мощью ЭОМ.-Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1981.- 168 с.

6.Кузьмина Н.В., Григорьева Е.А., Якунин В.А. и др. Методы системного педагогического исследования. –Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1980.- 171с.

 

References:

1.Vyshchi navchalni zaklady Ukrayiny. [Elektronnyy variant]. – Rezhym dostupu: http://www.rbc.ua/ukr/news/society/

2.Babanskyy Yu.K. Optymizatsiya uchebno-vospytatelnoho protsessa.- M.: Prosveshchenye, 1982.- 190 s.

3.Oryekhovska T.M., Polyanko V.V., Fedorov A.O. Strukturni rekomendatsiyi uchasnykam navchalnoho protsesu torhovelno-ekonomichnoho VNZ dlya vdoskonalennya yoho pedahohichnoyi systemy / Naukovyy visnyk Chernivetskoho torhovelno-ekonomichnoho instytutu KNTEU,vyp.IV, ekonomichni nauky, 2007.-S.426.

4.Oryekhovska T.M., Polyanko V.V., Fedorov A.O. Rol i funktsiyi kontrolyu znan studentiv u torhovelno-ekonomichnomu VNZ / Naukovyy visnyk Chernivetskoho torhovelno-ekonomichnoho instytutu KNTEU,vyp.IV, Ekonomichni nauky, 2008.-S.449 - 455

5.Tereshchenko L.Ya., Panov V.P., Mayorkyn S.H. Upravlenye obuchenyem s pomoshchyu ЭOM.-L.: Yzdvo Lenynhr. un-ta, 1981.- 168 s.

6.Kuzmyna N.V., Hryhoreva E.A., Yakunyn V.A. y dr. Metody systemnoho pedahohycheskoho yssledovanyya. –L.: Yzd-vo Lenynhr. un-ta, 1980.- 171s.

Tags: