Гощіцька Т. Б. ФОРМУВАННЯ ТА ТИПИ ПОСЕЛЕНЬ НА БОЙКІВСЬКО-ПІДГІР'ЯНСЬКОМУ ПОГРАНИЧЧІ В СЕРЕДИНІ ХІХ – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ.

УДК: 398.43 (477.86)

 

ФОРМУВАННЯ ТА ТИПИ ПОСЕЛЕНЬ НА БОЙКІВСЬКО-ПІДГІР'ЯНСЬКОМУ ПОГРАНИЧЧІ В СЕРЕДИНІ ХІХ – ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТ.

Гощіцька Т. Б.

Інститут Народознавства НАН України, Україна, Львів

 

При дослідженні житлово-господарського комплексу Бойківщини та Підгір’я, було досліджено наявні типи поселень. На їх появу впливали насамперед природно-географічні умови, та характер господарської діяльності населення. На Бойківщині найбільшою мірою побутували ланцюгові та рядові, рідше комбіновані, менш характерні – поселення безсистемного типу. Натомість на рівнинному Підгір’ї переважали скупчені, рядові та поселення з вуличним типом планування.

Ключові слова: традиційна архітектура, поселення, житлово-господарський комплекс.

 

Гощицька Т. Б. Формирование и типы поселений на рубеже Бойкивщины и Пидгирья, в середине ХІХ первой половине ХХ в./ Институт народоведения НАН Украины, Львов, Украина

При исследовании жилищно-хозяйственного комплекса Бойкивщины и Пидгыр’я были исследованы наявные типы поселений. Их появление было визвано природно-географическими условиями и характером хозяйственной деятельности населения. Так на Бойковщине в большей степени бытовали ленточные и рядовые, в меньшей комбинированые и безсистемные. На Пидгир’э в ето же время преобладали кучевые, рядовые и поселения со свободной планировкой.

Ключевые слова: традиционная архитектура, поселения, жилищно-хозяйственый комплекс.

 

Hoshchitska T. B. The forming and types of settlements on the borderland of Boyko region and Pidhirya mountain slopes 2th half XIX and 1sf part XX cc./ The institute of ethnology the national academy of sciences of Ukraine, Lviv, Ukraine

The research of housing and economic complex of Boykivshchyna and Pidhirya regions, requires the exploration of existent types of settlements. The key factors in their appearance were mostly the natural and geographical circumstances and the type of people’s domestic economy. Boykivshchyna region is widely known for its chain and ordinary, rarely combined, less distinctively - haphazard types of settlements. In return in the flat Pidhirya region crowded, ordinary and the settlements with street-type planning were dominant.

Key words: traditional architecture, settlement, housing and economic complex.

 

Вступ. Народне будівництво належить до фундаментальних галузей традиційно-побутової культури і є однією із найважливіших складових матеріальної культури українського етносу. У специфіці житлових та господарських споруд, їхньому плануванні, конструкціях, особливостях формування садиби та двору стійко зберігаються реалії, які сягають своїм корінням ще часів Київської Русі [1, с.3]. Власне це й визначає необхідність глибокого та всебічного вивчення й аналізу головних компонентів житлово-господарського комплексу.

Дослідження житлово-господарського комплексу селянського двору Карпатського регіону, його локальних особливостей, загальноукраїнських і загальнослов’янських рис, а також іноетнічних впливів актуальне також з погляду з’ясування етнічної історії України. До сьогодні одним із найбільш дискусійних залишається питання етнографічної приналежності (визначення таксономічного рівня) населення прибойківського (жидачівсько-самбірського) Підгір’я. Хоча дослідники ХІХ – ХХ ст. відзначали етнокультурну специфіку традиційної культури цієї території, встановлення її історико-етнографічної номінації (окрема етнографічна група – субрайон, локальна група бойків тощо) залишається не встановленим [2]. Тому прискіпливе вивчення явищ однієї з найбільш важливих ланок матеріальної культури етносу – народного будівництва, на теренах Підгір’я та Бойківщини, з’ясування їх спільних та відмінних рис, особливостей, у значній мірі посприяє розв’язанню цієї проблеми. Це ж, своєю чергою, матиме важливе значення для уточнення історико-етнографічного районування як цієї території, так й України загалом.

Наявні типи поселень та різноманіття їх форм на Бойківщині та Підгір’ї були зумовлені впливом низки факторів: особливостями соціально-економічних, громадських та сімейних відносин, рівнем розвитку продуктивних сил, культурою і традиціями місцевого населення. Надзвичайно важливу роль відігравали природно-географічні умови (наявність і розташування водних артерій, особливості рельєфу місцевості, напрям і характер шляхів сполучення). У досліджуваному масиві основними типами сільських поселень були: містечко (як перехідний етап між містом та селом), село, присілок, сільце, займанщина та хутір [3, с.14].

В другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст., основним типом поселення, як на Бойківщині так і на Підгір’ї, було село. Це було найпростіше об’єднання індивідуальних селянських садиб, що здебільшого складалось із сельбища, центру, культурно-побутових, виробничих та культових об’єктів. На території сельбища розташовувалися селянські садиби та проходила головна сільська дорога. Там де населення в основному займалось землеробством, сельбище було доволі компактним та розташовувалось в гірській долині [4, с.28]. Основна дорога, що пролягала вздовж ріки, сполучала селянські двори між собою, та це село із сусідніми. Характерною рисою гірських сіл досліджуваного періоду, була відсутність спеціально виділеного ф композиційно вираженого центру[4, с. 29]. З-поміж культурно-побутових споруд часто були наявними початкові школи, хати-читальні (засновані та споруджені силами місцевої громади та членів товариства «Просвіта»), корчма, водяний наливний млин, кузня. В цей період в ландшафті сільського поселення з’являються також нетрадиційні об’єкти, такі як різноманітні промислові підприємства, залізничні станції, лісопилки тощо.

Із сіл часто виділялись присілки, які розташовувались на певній віддалі, та все ж в межах земель села, і підтримували з ним економічні, сімейно-родинні та інші зв’язки [3, с. 14]. Здебільшого це були мало двірні поселення, населення яких займалось сільським господарством. Основна маса присілків виникла у XVIII–XIX ст., коли почався відчуватися брак орної землі та ділянок придатних для будівництва нових дворів [4, с. 34]. Так молоді сім`ї часто діставали від батьків наділи розташовані далеко від села, і які відповідно, було важко обробляти. Внаслідок цього поряд із такими наділами будували нові оселі і поставали присілки. Подібним чином виникли присілки села Нижнє Висоцьке – Штуківець, села Верхнє Висоцьке – Лукошка (Турківський р-ну) села Старий Кропивник – Заріче і Бруховиця (Дрогобицького р-ну), села Тухля – Перениз, Погар (Сколівського р-ну) села Мшанець – Лани (Старосамбірського р-ну, Львівської обл.) [4, с.35].

За формою чи за плануванням поселення розрізняють: розкидані чи безсистемні, ланцюгові, рядові, скупчені чи гніздові, та комбіновані. На Бойківщині (внаслідок впливу природно-географічних умов та специфіки господарської діяльності) найбільш поширеними були ланцюгові та рядові поселення, менш поширеними – комбіновані, майже не характерними – безсистемні. Натомість на рівнинному Підгір’ї переважали скупчені, рядові та села з вуличним плануванням [3, с. 22].

Поселення ланцюгової форми були характерні насамперед для вузьких гірських долин. В такому випадку селянські садиби розташовувалися невеликими групами вздовж дороги, що пролягала паралельно до русла ріки. Відстань між ними була невеликою, становила не більше кількох десятків метрів (село Жукотин, Турківського р-ну; с. Бистриця, Дрогобицького р-ну Львівської обл.; с. Волосянка, Великоберезнянського р-ну Закарпатської обл.) [4, с. 53]. Утворенню поселень такого типу сприяла насамперед конфігурація земельних наділів. Так на Бойківщині переважало землеробство з толоково-царинним двопіллям. Земельні ділянки мали вигляд довгих смуг, що перетинали гірську долину в поперечному напрямку. Посередині цієї смуги містилася селянська садиба. Ріка чи дорога, що пролягала вздовж неї, відмежовували пасовище від поля [4, с. 59]. В поселеннях такого типу зустрічалися два типи розселення: гніздовий та скупчено-гніздовий. Поява «гнізд» була зумовлена як особливостями природно-географічних умов (заселенням вузьких річкових долин, складним рельєфом і т.д.) так і особливостями сімейних та соціально-економічних відносин. Гніздо складалося із групи селянських дворів, розташованих недалеко одне від одного, мешканці якого часто були родичами (сс. Бистриця, Новий Кропивник Дрогобицького р-ну; Плав`є, Сопіт Сколівського р-ну, Львівської обл.). Саме таку форму розселення деякі дослідники вважають за найбільш давню, зокрема Олена Бломквіст зазначила: «Такий тип поселення особливо притаманний для лісостепових районів України. Долинний тип заселення, при складному рельєфі, складній річковій мережі, при традиційній орієнтації житла за сторонами світу, створили складне планування українського села, із хатами розкиданими на схилах та пагорбах. В кращому випадку в селі наявний більш-менш виражений центр, майдан чи головна вулиця від якої розходяться проїзди, вулиці та провулки, що перетинаються та розгалужуються далі із своїми провулками та тупиками…» [5, с. 44]. Через таку форму розселення в процесі свого розвитку, ймовірно, пройшло чимало поселень досліджуваного регіону.

Також доволі характерними для Бойківщини були поселення рядової форми. В них двори розміщувалися по одній або по кількох прямих чи ламаних лініях, з фасадами будинків орієнтованих «на сонце» чи «на ріку». Рядові поселення виникали переважно в широких гірських долинах і були прив’язані до шляхових комунікацій, польових доріг, конфігурації селянських земельних наділів [4, с. 64]. Здебільшого поселення такого типу побутували у двох формах: прирічкові та придорожні. В свою чергу їх поділяють на однорядові (сс. Бусовисько, Лопушанка-Хомина Старосамбірського р-ну, Львівської обл.), дворядові (с. Тернава Старосамбірського р-ну, Бориня, Хащів Турківського р-ну, Львівської обл.), багаторядові та багатосторонні [3, с. 25]. Сільські поселення рядової форми розвивалися кількома шляхами: ущільнювалася забудова, однорядові часто розвивалися у дворядкові та комбіновані [4, с. 69].

У ХІХ – на початку ХХ ст., поруч з іншими побутували поселення комбінованої форми, що поєднували елементи різних типів планувань (безсистемного, рядового, ланцюгового та вуличного) та різних типів розселень (розсіяного, гніздового та скупченого). Такі поселення як правило розташовувалися у широких долинах.

У середині ХІХ ст. у широких долинах та передгір’ях набули поширення поселення із вуличною формою планування, з двома-трьома паралельними вулицями, що розвивалися, як правило із рядових поселень. Для Бойківщини вони були менш характерними, хоч зустрічалися і тут (с. Гребенів, Сколівського р-ну). Часто паралельні вулиці утворювалися внаслідок забудови кінців городів, інколи – внаслідок забудови вздовж доріг що вели в поле [3, с. 26].

Висновки. Таким чином ми бачимо, що традиції планування поселень на Бойківщині та Підгір’ї сформувались в руслі загальноукраїнських етнічних традицій. Місцеві особливості забудови сіл були зумовлені насамперед природно-географічними умовами, та характером господарської діяльності місцевого населення. Відповідно на Бойківщині найбільшою мірою побутували ланцюгові та рядові, дещо меншою мірою комбіновані, менш характерними були поселення безсистемного типу. Натомість на рівнинному Підгір’ї переважали здебільшого скупчені, рядові та поселення з вуличним типом планування.

 

Література:

1. Гошко Ю. Г. Вступ / Ю. Г. Гошко // Народна архітектура українських Карпат ХV−ХХ ст. – Київ: Наукова думка, 1987. – С. 3–6.

2. Радович Р. Етнографічне районування народного житла північно-західної Галичини та південно-західної Волині / Р. Радович // Етнічна історія народів Європи. – К., 2008. – Вип. 25. – С. 138–143.

3. Гошко Ю. Г. Федака П. М. Поселення / Ю. Г. Гошко, П. М. Федака // Народна архітектура українських Карпат XV−XX ст. − Київ: Наукова думка, 1987. − С. 14−28.

4. Сілецький Р. Сільське поселення та садиба в українських Карпатах XIX − початку XX ст. – Київ: Наукова думка, 1994. – 140 с., з ілл.

5. Бломквист Е. Крестьянские постройки русских, украинцев и белорусов (поселения, жилища и хозяйственные строения) / Е. Бломквист // Восточнославянский етнографический сборник. Очерки культуры русских, украинцев и белорусов в ХIХ – нач. ХХ в. (Отв. ред. С. А. Токарев). – Москва: Акад наук СССР. Ин-тут этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая, 1956. – С. 3−485.

 

References:

1. Hoshko Y. G. Vstup / Y. G. Hoshko // Narodna arkhitektura ukrajins’kych Karpat XV-XX st. – Kiev: Naukova dumka, 1987. – S.3 – 6.

2. Radovych R. Etnografichne raionuvannia narodnoho zhytla pivnichno-zakhidnoji Halychyny ta pivdenno-zakhidnoji Volyni / R. Radovych // Etnichna istoria narodiv Evropy. – Kiev, 2008. – Vyp. 25. – S. 138 – 143.

3. Hoshko Y. G. Fedaka P. M. Poselennia / Y. G. Hoshko, P. M. Fedaka // Narodna arkhitektura ukrajins’kykh Karpat XV – XX st. – Kiev: Naukova dumka, 1987 – S. 14-28.

4. Siletskyi R. Sil’ske poselennia ta sadyba v ukrajins’kykh Karpatakh XIX – XX st. / R. Siletskyi. – Kiev: Naukova dumka, 1994 – 140 s., z ill.

5. Blomquist E. Krest’janskie postroiki russkikh, ukraintsev i belorusov (poselenija, zhylishja I khoziajstviennyje strojenija) / E. Blomquist // Vostochnoslavianskij etnograficheskij sbornik. Ocherki kul’tury russkikh, ukraintsev i belorusov v XIX – nach. XX st. (Otv. red. S.A. Tokarev). – Moskva: Akad. Nauk SSSR. In-tut etnografii im. N. N. Miklukho-Maklaja, 1956. – S. 3 – 485.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.