кандидат психологічних наук, Лукомська С. О. ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ КРИЗИ АВТЕНТИЧНОСТІ У ЛІКАРІВ РІЗНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Печать

УДК: 159.97

 

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ КРИЗИ АВТЕНТИЧНОСТІ У ЛІКАРІВ РІЗНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

кандидат психологічних наук, Лукомська С. О.

Інститут психології ім. Г. С. Костюка НАПН України, Україна, м. Київ

 

Розглянуто особливості перебігу кризи автентичності у лікарів-стоматологів, терапевтів і хірургів. Проаналізовано сучасні підходи до езстенційної кризи та кризи автентичності, їх зв’язку зі специфікою самоставлення та вираженістю емоційного вигорання. Визначено критерії кризи автентичності, її перебіг у лікарів різного віку та із різним досвідом роботи. Окреслено шляхи подолання кризи, зокрема у лікарів-терапевтів.

Ключові слова: автентичність, криза автентичності, емоційне вигорання, ставлення до себе, самоприйняття.

 

Лукомская С. А. Особенности протекания кризиса аутентичности у врачей разных специальностей / Институт психологии им. Г. С. Костюка НАПН Украины, г. Киев

Рассмотрено особенности течения кризиса аутентичности у врачей-стоматологов, терапевтов и хирургов. Проанализировано современные подходы к экзистенциальным кризисам и кризисам аутентичности, их связи со спецификой самоотношения и выраженностью эмоционального выгорания. Определены критерии кризиса аутентичности, ее течение у врачей разного возраста и с разным опытом работы. Определены пути преодоления кризиса, в частности у врачей-терапевтов.

Ключевые слова: аутентичность, кризис аутентичности, эмоциональное выгорание, отношение к себе, самопринятие.

 

Lukomska S. O. Features of authenticity crisis of various specialties doctors / Institute of Psychology. G.S. Kostiuk NAPS of Ukraine, Kiev

The features of the crisis authenticity of dentists, physicians and surgeons. Analyzes new approaches to existential crisis and crisis of authenticity, its relationship with specific self-attitude and severity of emotional burnout. Criteria crisis authenticity of course doctors of different ages and with different experience. The ways of overcoming the crisis, particularly physicians.

Key words: authenticity, a crisis of authenticity, emotional burnout, relationship to itself, self-acceptance.

 

Введення. Актуальним в епоху соціальних змін та інтенсифікації суспільного життя стає вивчення розвитку дорослої людини, зокрема фахівців різних галузей у контексті аналізу їх життєвого шляху, особистісного розвитку, ідентичності та автентичності, оскільки від суб’єктивної картини життя (за Б.Г. Ананьєвим) багато в чому залежить подальша побудова людиною свого життєвого шляху. У цьому контексті важливим є аналіз саме особливостей автентичності особистості як способу життя, що характеризується узгодженістю внутрішнього досвіду (думок, почуттів, фізіологічних станів), відкритістю у поведінці та міжособистісних стосунках з іншими людьми.

За В.Франклом бути автентичним значить жити по совісті: не тільки «по совісті», але ще й «жити», тобто реалізовувати те, що є внутрішньо виправданим, а не відмовлятися від нього заради вимог суспільства. Це можливо лише за умови набуття особистістю смислу. Гуманістична модель автентичності, запропонована G.T. Barrett-Lennard на основі праць К. Роджерса, розглядає автентичність як послідовність між трьома рівнями: первинним досвідом людини, символічним розумінням цього досвіду і поведінкою, спрямованим ззовні, а також комунікаціями. На стику цих трьох рівнів виділяються основні елементи автентичності: самовідчуження –розбіжність між когнітивним розумінням і фактичним досвідом особистості; автентичне життя - відповідність між свідомим сприйняттям власних особливостей, поведінкою та емоційними реакціями особистості; схильність до зовнішніх впливів – розуміння власного впливу на інших та зовнішнього впливу на власну особистість [4].

Свобода, відповідальність та автентичність є основними поняттями екзистенціальної філософії, втім, на думку Е.Осіна, свобода і відповідальність набагато легше піддаються опису, ніж автентичність, оскільки являють собою відносно прості і фундаментальні характеристики процесу буття. З позиції екзистенційної психології автентичний спосіб існування включає в себе переважання таких характеристик, як конгруентність (несуперечливість, щирість, чесність), інтернальність (прийняття відповідальності на себе), оптимізм, і являє собою стан, який повністю задовольняє суб'єкта [3].

На певних етапах життєвого шляху може наступати криза автентичності, яка характеризується певною трансформацією або руйнуванням всіх сфер життєдіяльності людини і, в тому числі її уявлень і про себе та інших людей і ставлення до них. Криза – це своєрідна реакція особистості на ситуації, що вимагають від неї зміни способу буття – життєвого стилю, способу мислення, ставлення до себе, навколишнього світу і основних екзистенціальних проблем. Р.А. Ахмеров [1] ввів e психологію таке поняття, як біографічні кризи особистості, діагностичними показниками яких є низька самооцінка продуктивності життя, низький рівень досягнень, високий або занижений показник реалізованості у картині життя. Все це характеризує як біографічну кризу, так і кризу автентичності. Криза автентичності як психологічний феномен пов'язана із трансформацією всіх сфер життєдіяльності людини і, головним чином, її уявлень про себе та інших людей і ставлення до них.

Ми визначаємо наступні критерії кризи автентичності: самовідчуження (усвідомлення особистістю власної несвободи, залежності від соціальних обмежень, відсутність можливостей для самореалізації), депривованість (переживання фрагментарності власного життя, що характеризується складнощами пошуку об’єктів, з якими особистість може себе ідентифікувати), низький самоконтроль (часта зміна настрою, залежність поведінки від задоволеності чи незадоволеності ситуативних потреб, небажання брати на себе відповідальність за власні вчинки), залежність від соціального оточення (сугестивність, конформізм, відчуття підпорядкованості іншим) та асоціальні копінг-стратегії (агресивність, уникнення ситуацій спілкування, невпевненість у собі, негативізм по відношенню до оточуючих) [2].

Протягом 2015 р. нами було обстежено 250 лікарів (стоматологів, терапевтів і хірургів). Для діагностики використано такі методики як Шкала автентичності особистості» (A.M. Wood, в адаптації С. Нартової-Бочавер), опитувальник самоставлення С.Панттилеєва та опитувальник емоційного вигорання В.Бойко.

За результатами діагностики з’ясовано, що найбільше схильні до емоційного вигорання лікарі-терапевти (86,0%). У них виявлено підвищення показників за усіма шкалами методики В.Бойко, але найбільш вираженими є симптоми емоційного виснаження (у 90,0% досліджуваних), спостерігається зниження показників за шкалами самоприйняття та впевненість у собі (за методикою С. Пантилєєва), а також низький рівень автентичності (у 70,5% досліджуваних). Лікарі-хірурги характеризуються збалансованістю усіх аспектів самоставлення, їм не властива схильність до самозвинувачень, внутрішня конфліктність і негативне ставлення до власної особистості. У них виявлено помірний рівень емоційного вигорання (високий у 10,6% хірургів, які працюють лише у поліклініці та у 62,0% хірургів, чиїм основним місцем роботи є стаціонарні відділення міських та районних лікарень). Лише у 3,75% опитаних спостерігаються симптоми сильної фізичної та психологічної напруги, перевтоми, у них нерідко виявляються психосоматичні порушення на кшталт хвороб серцево-судинної системи. Лікарі-хірурги характеризуються високим рівнем автентичності (80,0%), найбільш виражені показники спостерігаються за шкалою «знання та прийняття себе» (у 86,0%), найменш – за шкалою «необмеженість іншими» (у 15,3%). У більшості стоматологів (76,25%) спостерігається середній рівень емоційного виснаження, яке виявляється у періодичних скаргах на погане самопочуття, нервове напруження. Досліджувані лікарі мають низькі показники за шкалою деперсоналізації, тобто не змінюють свого ставлення до пацієнтів і своєї професійної діяльності залежно від власного самопочуття. У лікарів-стоматологів виявлено високий рівень автентичності (у 70,0% досліджуваних), вони характеризуються автентичним самовиразом, знанням і прийняттям себе, однак часто залежні від оточуючих (про що свідчать низькі показники за шкалою «необмеженість іншими» методики автентичності).

Зазначимо, що редукція особистих досягнень опитаним лікарям практично не властива, в окремих випадках спостерігається тенденція негативно оцінювати себе, занижувати свої професійні успіхи та досягнення. Загалом досліджувані лікарі-стоматологи характеризуються несформованістю симптомів емоційного вигорання. У досліджуваних виявлено найвищі показники за шкалою «самоцінність», що свідчить про їх загальну позитивну оцінку власної особистості, зацікавленість у самопізнанні і саморозвитку.

Повертаючись до питання кризи автентичності, ми зазначаємо, що найбільше вона властива лікарям-терапевтам і лікарям-стоматологам, які ведуть переважно терапевтичний прийом. Криза автентичності описується як усвідомлення та / або переживання суб'єктом процесів самотворення і структурування свого буття, які суперечать «Я-концепції», життєвим стратегіям, структурі особистісних смислів і цінностей, неузгодженості з ними, втілення формально заданих соціальних розпоряджень, а не власних виборів і рішень. По суті, нереалізованість, спустошеність та безперспективність є складовими стану неавтентичності, відповідно у структурі криз автентичності доцільно виділити кризи нереалізованості, спустошеності та безперспективності.

Криза нереалізованості пов'язана із суб'єктивною оцінкою результатів власного життєвого шляху або зі страхом низької оцінки досягнень суб'єкта представниками нового соціального середовища, до якого йому слід адаптуватися (наприклад, до нової професійної спільноти). Відчуття гармонійних стосунків із соціумом полягає в тому, щоб виконувані соціальні ролі і обов'язки не тільки збігалися із власними життєвими цілями, а й були підкріплені суспільною потребою у них. Особливо актуально це для фахівців, чия професія з часом втратила свою актуальність. Зокрема, за нашими спостереженнями найменш реалізованими себе в професії вважають лікарі-терапевти (80,2%), натомість значно рідше кризу нереалізованості переживають лікарі-стоматологи (6,0%).

Криза спустошеності виникає коли у суб'єктивній картині життєвого шляху практично не пов’язані події минулого і сьогодення, сьогодення та майбутнього. Криза переживається як відсутність конкретних цілей, попри наявність певних трудових досягнень і об'єктивних можливостей у професійній діяльності. Дана криза властива 80,4% досліджуваним лікарям-терапевтам, які змушені були перекваліфікуватися на сімейних лікарів. Подолання кризи спустошеності можливе шляхом розвитку своєї суверенності та спонтанності як механізмів набуття та розгортання людиною свого особистісного потенціалу. Криза спустошеності корелює зі станом емоційного вигорання,

Криза безперспективності пов’язана із неясністю життєвих і професійних планів, шляхів самовизначення, самореалізації у тих чи інших можливих ролях, відсутністю задумів на майбутнє, нерозумінням потенційних зв'язків подій минулого, теперішнього та майбутнього. Причина кризи не у невизначену майбутньому (навпаки у його чіткій зрозумілості, наприклад впевненості у відсутності кар’єрних перспектив), а у переживаннях, які стосуються очікування такого гарантованого майбутнього – «попереду мені нічого не світить». За результатами діагностики виявлено, що криза безперспективності властива 78,0% лікарям, найменше її відчувають лікарі-стоматологи, а найбільше – лікарі-терапевти. Значною мірою це зумовлено останніми тенденціями у сфері охорони здоров'я, коли скорочення ліжок (закриття лікарень, перепрофілювання медичних закладів) призводить до масових звільнень лікарів, насамперед – терапевтів, які попри перекваліфікацію на сімейних лікарів, відчувають не лише невпевненість у власному професійному майбутньому, а мають брак знань із багатьох суміжних із терапією галузей, особливо з педіатрії.

Висновок. Виникнення нормативної професійної кризи у молодих спеціалістів свідчить про якісну перебудову психіки, перехід на вищій рівень розвитку, пов’язаний зі змінами смислових структур професійної самосвідомості. Ми зазначаємо, що за умови нормативної професійної кризи, у молодих спеціалістів не спостерігається синдром емоційного вигорання, але коли криза автентичності властива фахівцям старшого віку, зі значним досвідом роботи, тоді є підстави говорити про появу у них симптомів психічного та фізичного виснаження і потребу у психокорекції.

 

Література:

1. Ахмеров Р. А. Биографический тренинг при кризисах середины жизни / Р. А. Ахмеров // LifeLine и другие новые методы психологии жизненного пути.- Москва: "Прогресс"-"Культура", 1993.- С. 140-151

2. Нартова-Бочавер С. К. Понятие аутентичности в зарубежной психологии личности: история, феноменология, исследования / С. К. Нартова-Бочавер // Психологический журнал. - 2011. - С. 18-29

3. Осин Е. Аутентичность / Е. Осин // Экзистенциальная традиция: философия, психология, психотерапия. – 2004. - (5). - Вып. 2. - С. 88-93.

4. Хьелл Л. Теории личности / Л. Хьелл, Д. Зиглер. – СПб.: Издательство «Питер», 2008. – 608 с.

 

References:

1. Akhmerov R. A. Biograficheskiy trening pri krizisakh serediny zhizni / R. A. Akhmerov // LifeLine i drugie novye metody psikhologii zhiznennogo puti.- Moskva: "Progress"-"Kultura", 1993.- S. 140-151

2. Nartova-Bochaver S. K. Ponyatie autentichnosti v zarubezhnoy psikhologii lichnosti: istoriya, fenomenologiya, issledovaniya / S. K. Nartova-Bochaver // Psikhologicheskiy zhurnal. - 2011. - S. 18-29

3. Osin Ye. Autentichnost / Ye. Osin // Ekzistentsialnaya traditsiya: filosofiya, psikhologiya, psikhoterapiya. – 2004. - (5). - Vyp. 2. - S. 88-93.

4. Khell L. Teorii lichnosti / L. Khell, D. Zigler. – SPb.: Izdatelstvo «Piter», 2008. – 608 s.

Tags: