Білай І.М., Дарій В.І., Красько М.П., Остапенко А.О., Демченко В.О. ВПЛИВ ТІОТРИАЗОЛІНУ НА ЛІПІДНИЙ ОБМІН І ПЕРЕКИСНЕ ОКИСЛЕННЯ ЛІПІДІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ГІПЕРЛІПІДЕМІЇ

УДК: 615.31:547.792].015.4:616.153.915

 

ВПЛИВ ТІОТРИАЗОЛІНУ НА ЛІПІДНИЙ ОБМІН І ПЕРЕКИСНЕ ОКИСЛЕННЯ ЛІПІДІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ГІПЕРЛІПІДЕМІЇ

доктор медичних наук, Білай І.М., доктор медичних наук, Дарій В.І., кандидат медичних наук, Красько М.П., кандидат фармацевтичних наук, Остапенко А.О., кандидат фармацевтичних наук, Демченко В.О.

Запорізький державний медичний університет, Україна, Запоріжжя

 

Застосовувані в даний час засоби і методи лікування атеросклерозу далекі від досконалості. Досвід практичного застосування протиатеросклеротичних засобів показує, що в більшості своїй вони не відповідають сучасним вимогам за критеріями ефективності та безпеки. В даний час ще немає єдиної загальновизнаної теорії атерогенезу. В останні роки активно розробляється перекисна теорія атеросклерозу, заснована на тому, що важливим атерогенним фактором є дефіцит антиоксидантної системи (АОС), що веде до посилення аутоокислення ліпідів і біополімерів з утворенням токсичних продуктів. Враховуючи ці обставини, проведено дослідження впливу тіотриазоліну на ліпідний обмін і перекисне окислення ліпідів (ПОЛ) при експериментальній гіперліпідемії.

Ключові слова: тіотриазолін, гіперліпідемія, ліпідний обмін, перекисне окислення ліпідів.

 

доктор медицинских наук, Белай И.М., доктор медицинских наук, Дарий В.И., кандидат медицинских наук, Красько Н.П., кандидат фармацевтических наук, Остапенко А.А., кандидат фармацевтических наук, Демченко В.О. Влияние тиотриазолина на липидный обмен и перекисное окисление липидов при экспериментальной гиперлипидемии / Запорожский государственный медицинский университет, Украина, Запорожье

Применяемые в настоящее время средства и методы лечения атеросклероза далеки от совершенства. Опыт практического применения противоатеросклеротических средств показывает, что в большинстве своем они не отвечают современным требованиям по критериям эффективности и безопасности. В настоящее время еще нет единой общепризнанной теории атерогенеза. В последние годы активно разрабатывается перекисная теория атеросклероза, основанная на том, что важным атерогенным фактором является дефицит антиоксидантной системы (АОС), что ведет к усилению аутоокислення липидов и биополимеров с образованием токсичных продуктов. Учитывая эти обстоятельства, проведено исследование влияния тиотриазолина на липидный обмен и перекисное окисление липидов (ПОЛ) при экспериментальной гиперлипидемии.

Ключевые слова: тиотриазолин, гиперлипидемия, липидный обмен, перекисное окисление липидов.

 

Doctor of Medical Sciences, Bilai I.M., Doctor of Medical Sciences, Dariy V.I., PhD in Medics, Krasko N.P., PhD in Pharmaceutics, Ostapenko A.A., PhD in Pharmaceutics, Demchenko V.O. Influence of Thiotriazolin on lipid metabolism and lipid peroxidation in experimental hyperlipidemia / Zaporozhye State Medical University, Ukraine, Zaporozhye

Currently used means and methods of treatment of atherosclerosis are far from perfect. Practical using of antiatherosclerotic drugs shows that in most cases they do not present modern requirements for the criteria of efficiency and safety. Currently are no single universally accepted theory of atherogenesis. In recent years, active development of atherosclerosis peroxide theory based on the fact that an important factor is the lack of atherogenic antioxidant system (AAS), which leads to increased auto-oxidation of lipids and biopolymers to form toxic products. Given these circumstances, a study Thiotriazoline influence on lipid metabolism and lipid peroxidation (LPO) in experimental hyperlipidemia.

Keywords: thiotriazoline, hyperlipidemia, lipid metabolism, lipid peroxidation.

 

Вступ.

Застосовувані в даний час засоби і методи лікування атеросклерозу далекі від досконалості. Досвід практичного застосування протиатеросклеротичних засобів показує, що в більшості своїй вони не відповідають сучасним вимогам за критеріями ефективності та безпеки. Цілком певну перспективу створення високоефективних і безпечних антиатеросклеротичних препаратів становлять природні сполуки та їх синтетичні аналоги. У зв'язку з цим цікавість представляє препарат тіотриазолін, який володіє антиоксидантною дією.

З метою корекції процесів вільнорадикального окислення (ВРО) і інтенсифікації перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) – важливих причинно-наслідкових чинників гіпоксії при дисфункції серця – пацієнтам призначають антиоксиданти [4].

Тіотриазолін – препарат, що володіє вираженою мембраностабілізуючою, антиоксидантною, репаративною та імуномодулюючою активністю. Тіотриазолін також чинить деяку протиішемічну дію. Механізм дії тіотриазоліну пов'язаний зі здатністю препарату підсилювати компенсаторну активацію анаеробного гліколізу, а також активувати процеси окислення в циклі Кребса без зміни внутрішньоклітинного фонду АТФ. За рахунок додавання до молекули тіолу сірки і третинного азоту, тіотриазолін активує антиоксидантну систему, що призводить до зниження негативного впливу вільних радикалів, а також інтенсивності процесів перекисного окислення і утворення вільних іонів кисню [5, 8].

В даний час ще немає єдиної загальновизнаної теорії атерогенезу. В останні роки активно розробляється перекисна теорія атеросклерозу, заснована на тому, що важливим атерогенним фактором є дефіцит антиоксидантної системи (АОС), що веде до посилення аутоокислення ліпідів і біополімерів з утворенням токсичних продуктів [6].

Метою дослідження було визначення впливу тіотриазоліну на ліпідний обмін і перекисне окислення ліпідів (ПОЛ) при експериментальній гіперліпідемії.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Досліди проведені на 70 статевозрілих білих щурах лінії Вістар, які були розподілені на групи: 1 (норма) - інтактні тварини; 2 (контрольна група) - тварини з експериментальною гіперліпідемією (без лікування). Наступним групам тварин поряд з формуванням гіперліпідемії вводилися досліджувані препарати; 3 - тварини, які отримували тіотриазолін; 4 - тварини, які отримували ɑ-токоферолу ацетат; 5 - тварини, які отримували нікотинову кислоту. В якості об'єктів дослідження були обрані сироватка крові і аорта. Гіперліпідемію викликали шляхом введення тваринам холестерину (ХС) перорально в дозі 40 мг/кг в соняшниковій олії та ергокальциферолу в дозі 350.000 ОД/кг протягом 5 діб. Тіотриазолін вводили перорально у лікувально-профілактичному режимі в дозі 50 мг/кг, тобто одночасно з відтворенням модельної патології. В якості препаратів порівняння обрані антиатеросклеротичний препарат, що перешкоджає утворенню ліпопротеїдів, нікотинова кислота (500 мг/кг) і класичний антиоксидант ɑ-токоферолу ацетат (50 мг/кг). Для дослідження обрано показники, які найбільш чітко характеризують антиатеросклеротичну дію тіотриазоліну. Так, стан ліпідного обміну оцінювали за вмістом загального холестерину (ЗХС), тригліцеридів (ТГ), ɑ-ліпопротеїдів (ɑ-ЛП) імуноферментним методом, а процесів ПОЛ та стан АОС - за рівнем малонового діальдегіду (МДА), дієнових кон'югатів (ДК), трієнових кон'югатів (ТК), ɑ-токоферолу (ɑ-ТФ) та активності глутатіонредуктази (ГР) в сироватці крові. Кількісне визначення ХС в тканині аорти проводили по кольоровій реакції Лібермана-Бурхарда [1,2,3,7].

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Через 5 діб після закінчення експерименту нами встановлено (табл. 1), що тіотриазолін викликав помірне зниження вмісту ЗХС в сироватці крові (на 23,1%).

Еталонний препарат нікотинова кислота знижував рівень цього показника на 15,8 %. У той же час нікотинова кислота викликала істотну гіпотригліцеридемічну дію (зниження рівня ТГ на 48,1%). Рівень ТГ і ɑ-ЛП мав тенденцію до зниження при введенні тіотриазоліну. При цьому цей препарат викликав незначне гальмування ліпоїдоза в тканині аорти (рівень ХС знизився на 13,7%).

 

Таблиця 1

Вплив тіотриазоліну та препаратів порівняння на показники ліпідного обміну в сироватці крові та тканинах аорти при експериментальній гіперліпідемії у щурів

 

Препарат,

група

Сироватка крові

ХС в тканині аорти, мкмоль/г

ПХП ммоль/л

ТГ ммоль/л

β-ЛП, умовні одиниці

Норма

1,64±0,08

0,22±0,05

137,5±18,9

4,0±0,2

 Гіперліпідемія

2,91±0,14

0,50±0,07

178,5±22,2

7,3±0,2

Тіотриазолін

2,24±0,07*

-23,1

0,33±0,09

-34,0

162,8±14,4

-8,8

6,3±0,1*

-13,7

ɑ-токоферолу

ацетат

2,37±0,12*

-18,6

0,27±0,05*

-46,0

116,0±16,3*

-35,1

5,3±0,7*

-27,4

 Гіперліпідемія

2,32±0,07

1,04±0,11

150,0±12,2

7,0±0,2

Нікотинова

кислота

1,95±0,09*

-15,8

0,54±0,09*

-48,1

117,8±9,4

-21,5

6,1±0,5

-12,9

 

Примітка: * - достовірність відмінностей між контрольною та дослідними групами (р<0,05).

 

При дослідженні ПОЛ і АОС встановлено (табл. 2), що тіотриазолін знижував вміст проміжних продуктів ПОЛ - ДК і ТК (на 16,9% і 24,0% відповідно), що вказувало на пригнічення процесів ВРО, а також відновлював запаси ɑ-ТФ (збільшення на 66,5%), що свідчить про активування АОС. Класичний антиоксидант ɑ-токоферолу ацетат значно знижував рівень МДА (на 48,3%) і не суттєво ДК і ТК (на 13,3% і 20% відповідно). При цьому препарат порівняння найбільш виражено відновлював ендогенні запаси ɑ-ТФ (на 191,4%), який витрачається на гальмування початкових і кінцевих продуктів реакцій ВРО.

Таким чином, новий препарат тіотриазолін володіє антиатеросклеротичною і антиоксидантною дією, що не поступається еталонним засобам. Мабуть, одним з можливих механізмів гіпохолестеринемічної і антиатеросклерозної дії тіотриазоліну є гальмування вільнорадикальних процесів переважно за рахунок активації АОС і гальмування утворення початкових продуктів ПОЛ - ДК і ТК. Пригнічуючи ВРО ліпідів, тіотриазолін створює сприятливі умови для зниження загального пулу вільних жовчних кислот у печінці та пригнічення біосинтезу ɑ-ЛП, а також значною мірою прискорення катаболізму ХС.

 

Таблиця 2

Вплив тіотриазоліну та препаратів порівняння на показники ВРО ліпідів у сироватці крові при експериментальній гіперліпідемії у щурів

 

Препарат,

група

МДА,

мкмоль/мл

ДК,

мкмоль/мл

ТК,

мкмоль/мл

ɑ-ТФ,

мкмоль/мл

ГР,

мкмоль/мл

 Норма

0,32±0.037

0,41±0,054

0,17±0,011

9,12±0,90

17,50±1.20

 Гіперліпідемія

0,87±0,158

0,83±0,029

0,25±0,013

2,69±0,25

9,62±0,89

 Тіотриазолін

0,57±0,027

-34,5

0,69±0,031*

-16,9

0,19±0,008*

-24,0

4,48±0,20*

+66,5

10,78±0,59

+12,1

 ɑ-токоферолу

ацетат

 

0,45±0,023*

-13,3

0,72±0,023*

-48,3

0,20±0,006*

-20,0

7,84±0,60*

+191,4

11,20±0,74

+16,4

 Гіперліпідемія

1,10±0,080

0,81±0,040

0,26±0,009

2,46±0,13

9,11±0.55

 Нікотинова

кислота

0,46±0,050*

-58,2

0,77±0,040*

-5,5

0,04±0,003*

-84,6

2,97±0,14*

+20,7

9,81±0,46*

+7,7

 

Примітка: * - достовірність відмінностей між контрольною та дослідними групами (р<0,05).

ВИСНОВКИ

Оцінюючи результати одержаних експериментальних досліджень, представляється можливим констатувати, що тіотриазолін має гіполіпідемічну, антиатероматозну та антиоксидантну дії. Результати проведеного дослідження свідчать про доцільність використання препарату у клініці в комплексній фармакотерапії атеросклерозу.

 

Література:

1. Андреева Л.И. Кожемякин Л.А., Кишкун A.A. Модификация метода определения перекисей липидов в тесте с тиобарбитуровой кислотой // Лаб. дело. - 1988. - №11. - 41-46.

2. Колб В. Г., Камышников В. С. Справочник по клинической химии. - Минск: Беларусь, 1982. - С.206-208; 223-224; 241-242.

3. Методы биохимических исследований (липидный и энергетический обмен) / Под ред. М.И. Прохоровой. - Ленинград: ЛГУ, 1982. - С. 181-183.

4. Пацкань Л. О. Вплив тіотриазоліну на процеси вільнорадикального окиснення білків плазми крові та печінки щурів при гострому отруєнні парацетамолом на тлі нітритної інтоксикації / Л. О. Пацкань // Медична та клінічна хімія. - 2012. - т. 14, № 4. - С. 125-129.

5. Савченко М.А., Ярмолович В.В., Власенкова Е.С., Борис М.А. Применение тиотриазолина в амбулаторной практике: опыт и перспективы // Медицинские новости. – 2013. - № 9 (228). – С. 69-74.

6. Чирко М. М. Медикаментозное лечение гиперлипидемии // Журнал Гродненского государственного медицинского университета. – 2004. - № 1 (5). – С. 66-73.

7. Jowsufzai S.Y.R., Siddigi M. 3-Hydroxy-3-Metylglutaric Acid and Experimental Atherosclerosis in Rats // Experictia. - 1976. - Vol. 32, №8. - p.1033-1034.

8. Oparin AG, Lavrova NV, Blagoveschenska AV. Hepatoprotectors: tactics of clinical trials // Shidnoevr. z. vnutr. simejnoi med. 2016; 1: 75-81.

 

References:

1. Andreeva L.I. Kozhemyakin L.A., Kishkun A.A. Modifikatsiya metoda opredeleniya perekisey lipidov v teste s tiobarbiturovoy kislotoy // Lab. delo. - 1988. - №11. - S. 41-46.

2. Kolb V. G., Kamyishnikov V. S. Spravochnik po klinicheskoy himii. - Minsk: Belarus, 1982. - S. 206-208; 223-224; 241-242.

3. Metodyi biohimicheskih issledovaniy (lipidnyiy i energeticheskiy obmen) / Pod red. M.I. Prohorovoy. - Leningrad: LGU, 1982. - S. 181-183.

4. Patskan L. O. Vpliv tiotriazolinu na protsesi vilnoradikalnogo okisnennya bilkiv plazmi krovi ta pechinki schuriv pri gostromu otruenni paratsetamolom na tli nitritnoyi intoksikatsiyi / L. O. Patskan // Medichna ta klinichna himiya. - 2012. - t. 14, № 4. - S. 125-129.

5. Savchenko M.A., Yarmolovich V.V., Vlasenkova E.S., Boris M.A. Primenenie tiotriazolina v ambulatornoy praktike: opyit i perspektivyi // Meditsinskie novosti. – 2013. - № 9 (228). – S. 69-74.

6. Chirko M.M. Medikamentoznoe lechenie giperlipidemii // Zhurnal Grodnenskogo gosudarstvennogo meditsinskogo universiteta. – 2004. - № 1 (5). – S. 66-73.

7. Jowsufzai S.Y.R., Siddigi M. 3-Hydroxy-3-Metylglutaric Acid and Experimental Atherosclerosis in Rats // Experictia. - 1976. - Vol. 32, № 8. - S. 1033-1034.

8. Oparin A.G, Lavrova N.V, Blagoveschenska A.V. Hepatoprotectors: tactics of clinical trials // Shidnoevr. z. vnutr. simejnoi med. – 2016. - № 1. – S. 75-81.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.