Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Небелюк Н.Р., кандидат мистецтвознавства, доцент Романюк Л.Б. ДІЯЛЬНІСЬ ПІАНІСТА-КОНЦЕРТМЕЙСТЕРА У КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКОМУ ПРОСТОРІ СУЧАСНОСТІ

УДК: 5527: 78.072

 

ДІЯЛЬНІСЬ ПІАНІСТА-КОНЦЕРТМЕЙСТЕРА У КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКОМУ ПРОСТОРІ СУЧАСНОСТІ

Небелюк Н.Р.,

кандидат мистецтвознавства, доцент Романюк Л.Б.

ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», Україна, Івано-Франківськ

 

У статті виявлено сутність і структуру художньо-творчої діяльності концертмейстера в культурно-історичному контексті та психофізичні особливості творчості концертмейстера;охарактеризовано антиципацію, як атрибут концертмейстерської практики; представлено феномен мистецтва піаніста-концертмейстера у контексті періоду сьогодення та філософсько-естетичний аспект концертмейстерської творчості; висвітлено поліфункціональність діяльності виконавця-концертмейстера в соціокультурному просторі України.

Ключові слова: піаніст-концертмейстер,виконавець, творча діяльність, мистецтво, соціокультурний простір.

 

Небелюк Н. Р., кандидат искусствоведения, доцент, Романюк Л. Б. Импровизация как разновидность творческой деятельности в системе начального музыкального образования. / ГВОЗ «Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника», Украина, Ивано-Франковск.

В статье выявлены сущность и структура художественно-творческой деятельности концертмейстера в культурно-историческом контексте и психофизические особенности творчества концертмейстера; охарактеризована антиципация, как атрибут концертмейстерской практики; представлен феномен искусства пианиста-концертмейстера в контексте современного периода и философско-эстетический аспект концертмейстерского творчества; освещены полифункциональность деятельности исполнителя-концертмейстера в социокультурном пространстве Украины.

Ключевые слова: пианист-концертмейстер, исполнитель, творческая деятельность, искусство, социокультурное пространство.

 

Nebelyuk N. R., Ph. D., Associate Professor, Romaniuk L. B. Improvisation as a kind of creative activity in the primary music education. / VASYL STEFANYK PRECARPATHIAN NATIONAL UNIVERSITY, Ukraine, Ivano-Frankivsk.

The article revealed the nature and structure of artistic and creative activities accompanist in cultural and historical context and psychophysical features creative accompanist, characterized anticipation as attribute kontsertmeysterskoyi practice; art phenomenon presents pianist accompanist in the context of the present period and philosophical and aesthetic aspect kontsertmeysterskoyi creativity; multifunctional highlights of artist-concertmaster in socio-cultural space of Ukraine.

Keywords: piano accompanist, artist, creativity, arts, social and cultural space.

 

Вступ. Упродовж тривалого часу в історії музики мистецтво піаніста-концертмейстера залишається однією із найнеобхідніших складових спільного процесу музикування. У період сьогодення воно охоплює багатовимірний спектр цього виконавського різновиду та підпорядковане декільком основним напрямам розвитку: концертмейстер опери і балету, танцювального колективу; концертмейстер малих, середніх і великих інструментальних та вокальних виконавських складів; концертмейстер відповідних класів різнорівневих музичних навчальних закладів (тріади: дитяча музична школа – музичне училище – вищий навчальний музичний заклад). Необхідно відзначити також, що за кордоном, зокрема у Європі та США представники цієї професії нині володіють значно ширшим ареалом діяльності, а саме виступають у ролі педагога (викладання виконавського фаху), музичного організатора (у позашкільних установах) та психолога (вирішення нестандартних ситуацій під час концертних виступів з солістами).

Однак дотепер діяльність концертмейстера все ще знаходиться на рівні допоміжного функціонування, що зумовлено історичною практикою, а різноманітні аспекти його роботи залишаються однією з найменш вивчених сфер музикознавства. Існуючі на сьогодні дослідження ще не повністю заповнюють прогалини як у напрямі концептуальних питань, так і у визначенні комунікативної моделі цього багатофункціонального фаху на даному етапі, та вимагають доповнення. Відтак актуальним залишається аналіз сучасного стану мистецтва піаніста-концертмейстера, пояснення амбівалентності міркувань щодо його затребуваності та доведення думки про те, що у період сьогодення цей фах постає як складне інтегроване утворення в єдності певних структурних компонентів. Неоднозначність у ставленні до концертмейстерського фаху можна пояснити усталеною думкою щодо певної другорядності цього різновиду діяльності – такої, що не потребує виявлення власної яскравої індивідуальності піаніста-виконавця, а отже, вартує значно менше уваги. Це мистецьке явище все ще вимагає аналізу історичних етапів становлення, чітко розробленої системи набуття іманентних знань і навичок, визначення рівня паритетності у спільному виконавському процесі.

Музична культура минулого і сьогодення вирізняється значними досягненнями у царині вокальної та інструментальної творчості, котрі висувають перед піаністами, що супроводжують спільний процес музикування складні технічні та художні завдання. Відтак, можна сміливо стверджувати, що, концертмейстер стає рівноправним учасником будь-якого ансамблю, та за значенням не поступається солістові. Це підтверджується також численними прикладами спільної участі у дуетах зі співаками та інструменталістами найвидатніших піаністів та композиторів світового рівня, серед яких — С. Рахманінов, Св. Ріхтер, Є. Гілєльс, М. Лисенко, Ф. Косенко, В. Барвінський та ін. У сучасному музикознавстві стійко визначилась тенденція осмислення концертмейстерської діяльності як професії, що має свою специфіку, ґенезу формування, динаміку розвитку, свою роль у виконавському процесі [ 1].

За своєю сутністю мистецтво піаніста-концертмейстера – це різновид виконавської діяльності, що гнучко фіксує процес становлення та динаміку розвитку мистецтва спільного музикування, яке розвивалось синхронно з безперервною зміною історичної структури музичної культури та з кожним етапом оновлювалося, збільшувало широту обріїв. Концертмейстерство як самостійний вид діяльності сформувалося у процесі практики акомпанування і художньо-педагогічної корекції ансамблю зі співаками чи виконавцями-інструменталістами, універсальним чином поєднує в рамках одного фаху елементи майстерності педагога, виконавця, імпровізатора і психолога. Поетапно долались недоліки в цій сфері, відбувалася так звана "корекція" процесів розвитку. У культурно-історичному середовищі різних епох упродовж тривалого часу зберігалася тенденція акцентування первинної ролі соліста у спільному виконавстві та визначення функції музиканта, що супроводжує, як другорядної, допоміжної. Однак, завдяки трансформації соціокультурного середовища, змінились й вимоги до фахових якостей піаніста-концертмейстера, відмінними рисами діяльності якого на сучасному етапі постають багатопрофільність і поліфункціональність. У мистецькій практиці сформувався фах піаніста-концертмейстера з комплексом стійких іманентних професійних функцій і навичок, що є невід’ємною складовою музичної культури та все ще потребує утвердження його паритетної ролі у спільному виконавському процесі.

Здійснивши дослідження психофізичних особливостей діяльності концертмейстера було визначено що його майстерність передбачає не тільки високохудожній рівень володіння виконавськими та педагогічними навиками і прийомами, але й психологічну компетентність, що вимагає знання психологічних аспектів професійної діяльності і вміння застосувати їх на практиці. Спільне виконавство можна трактувати як спілкування на мові музики, тому у більшості випадків саме концертмейстер власними силами забезпечує спільний двосторонній звязок і взаєморозуміння завдяки професійним виконавським якостям до яких належать: інтуїція, емпатія, антиципація [ 2 ]. Ансамблева узгодженість залежить передовсім від якості взаєморозуміння між концертмейстером і виконавцем, від їх психологічної сумісності. Отже, психологічним фундаментом професійної діяльності концертмейстера і виконавця є емоційна взаємодія. Участь в ансамблевому музикуванні є не що інше, як невербальна емоційно-флюїдна взаємодія між музикантами, де змістовим смислом наповнено як сам процес (музична бесіда на тему, запропоновану композитором), так і його результат – виконання, у сприйнятті слухачів.

Концертмейстер - одна з тих професій, де обов'язки і способи дій не прописані чітко, залишаючи за фахівцем право їх широкого вибору. Яскравою відмінною рисою є індивідуальний шлях вдосконалення і кінцева межа майстерності, що визначається специфічними особливостями характеру і особистими можливостями кожного концертмейстера. Глибоке проникнення в психологічні аспекти концертмейстерства не ставить метою повністю позбавити професію властивого їй емпіризму. Найбільшу цінність мають лише ті знання, які здобуті власними зусиллями, а не отримані в готовому виді. Психологія здатна допомогти визначити вектор розвитку і позначити можливо інші шляхи. Кожен, маючи перед собою таку "топографічну карту" професії, вибирає свій шлях.

Антиципація в музичній діяльності є однією з найменш досліджених сфер концертмейстерського мистецтва. У вузькому сенсі вона позначає психофізичні процеси розпізнавання відповідних реакцій на наміри і дії партнерів по творчому процесу, в широкому - спільна творчість, заснована на прогнозуванні художнього результату. Ця здібність трактується також як результат дії інтуїції, як наслідок накопиченого упродовж численних репетицій досвіду, водночас як раціональна складова свідомості [ 3 ].

Здатність до антиципації в діяльності концертмейстера – це ознака одночасно розвиненого інтелекту і емоційної сприйнятливості: інтелектуальний досвід базується на понятійній стороні мислення, умінні порівнювати, аналізувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки; в основі антиципації як емоційних передчувань лежить інтуїція, тобто теж досвід, але придбаний без суворого логічного обґрунтування в результаті інтуїтивних відчуттів. Здатність до передбачення є одним з найважливіших атрибутів музиканта-концертмейстера, без якого його діяльність просто неможлива. Сутність антиципації базується на психофізичних і художніх закономірностях музичної творчості, а сама антиципація є мобільним компонентом у структурі професійних здібностей музиканта.

На сучасному етапі фах піаніста-концертмейстера є одним із найбільш затребуваних у спільному процесі музикування. На сьогодні він втілює багатовимірний вектор формування цього виконавського різновиду та підпорядкований декільком напрямам: оперний і балетний концертмейстер, концертмейстер хору, вокальних, інструментальних, хорових класів музичних навчальних закладів різного рівня (тріади: музична школа - музичне училище – вищий навчальний музичний заклад) [ 4 ]. На сьогодні фах піаніста-концертмейстера постає як складне інтегроване утворення в єдності багатьох структурних компонентів.

У період сьогодення процес формування і розвитку концертмейстера, в умовах модернізації музичної та педагогічної освіти – складний, багатофакторний і багаторівневий, оскільки концертмейстер повинен безперервно працювати над набуттям і вдосконаленням професійних умінь та навичок. В умовах навчального закладу він повинен уміти виконувати інструментальні і вокальні твори української та світової музичної літератури, акомпанувати солістові, хору, ансамблю, інструменталістові, транспонувати, об'єднувати акомпанемент з партією соліста, підбирати на слух мелодії і акомпанемент до них, читати і акомпанувати з листа [ 5 ]. Поняття «концертмейстер» включає не тільки концертну роботу, а й розучування з солістами їх партій, уміння контролювати якість їх виконання, знання їх виконавської специфіки і причин виникнення труднощів у виконанні, уміння підказати правильний шлях усунення тих чи інших недоліків. Отже, у діяльності концертмейстера поєднуються творчі, педагогічні і психологічні функції, їх складно відокремити одну від одної в навчальних, концертних і конкурсних ситуаціях.

Естетичне виховання сприяє формуванню у концертмейстера високого художнього смаку. Низький рівень естетичних інтересів негативно позначиться на загальній культурі музиканта. Виховання естетичного смаку є визначальним фактором у духовному розвитку акомпаніатора. Чим більш естетично розвинутий концертмейстер, тим міцніші його художні вміння та навички, тим повніше, цікавіше розгортається його творча діяльність [ 6 ].

Відбуваються Всеукраїнські та міжнародні конференції з питань концертмейстерської роботи. Першою інтенцією у цьому напрямі в Україні став Всеукраїнський семінар практикум з питань концертмейстера, організований у жовтні 1989р. кафедрою концертмейстерства Донецького музично-педагогічного інституту ім. С. Прокоф'єва . Проводяться і Всеукраїнські конференції з теоретичних і практичних питань концертмейстерської роботи у Львові (2003, 2012 рр) [ 7 ].

Висновки. Вивчення історії становлення та розвитку концертмейстерської діяльності минулого і сьогодення приводить до висновку: концертмейстерська школа існує як сукупність знань і традицій, що зберігаються та передаються. Її виконавські і педагогічні принципи затверджуються і реалізуються в XXІ столітті в діяльності безлічі музикантів. Однією з основних відмінних рис концертмейстерської діяльності є тісна, партнерська співпраця концертмейстера з солістами, активна участь у творенні інтерпретації твору. В навчальному процесі концертмейстер є, по суті, другим педагогом – наставником, сприяючим формуванню майбутнього музиканта професіонала.

 

Література:

1. Алексеев А. Д. История фортепианного искусства. В 2 ч. Ч.1. / А. Д. Алексеев. – Москва : Музгиз, 1962. – 144 с.

2. Антиципація, механізм та приклади антиципації в психології [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://psihomed.com/antitsipatsiya/

3. Білоус В. П. Психологічні аспекти формування виконавської художньої майстерності / В. П. Білоус [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://bibliofond.ru/view.aspx?id=796223

4. Голубовская Н. Искусство исполнителя : [сборник] / Н. Голубовская; ред.- сост. Т. Зайцева, С. Закарян - Рутстайн, В. Смирнов ; Санкт-Петербургская гос. консерватория им. Н. А. Римского - Корсакова. – Санкт - Петербург : Композитор, 2007. – 488 с.

5. Журавльова Н. Філософсько - естетичний аспект концертмейстерської творчості / Н. Журавльова // Молодь і ринок, 2011. - №9 (80). – 107 с.

6. Крючков Н. А. Искусство аккомпанемента как предмет изучения / Н. А. Крючков, - Л., 1961. – 72 с.

7. Молчанова Т. О. Мистецтво піаніста-концертмейстера: історичний і методологічний дискурс - аналіз: Дис. на здобудтя наук. ст. доктора мистецтвознавства / Т. О. Молчанова. - Львів, 2016. – 463 с.

 

References:

1. Alekseev A. D. Istoriya fortepiannogo iskusstva. V 2 ch. Ch.1. / A. D. Alekseev. – Moskva : Muzgiz, 1962. – 144 s.

2. Antycypacija, mekhanizm ta pryklady antycypaciji v psykhologhiji [Elektronnyj resurs] // Rezhym dostupu: http://psihomed.com/antitsipatsiya/

3. Bilous V. P. Psykhologhichni aspekty formuvannja vykonavsjkoji khudozhnjoji majsternosti / V. P. Bilous [Elektronnyj resurs] // Rezhym dostupu: http://bibliofond.ru/view.aspx?id=796223.

4. Голубовская Н. Искусство исполнителя : [сборник] / Н. Голубовская; ред.- сост. Т. Зайцева, С. Закарян - Рутстайн, В. Смирнов ; Санкт-Петербургская гос. консерватория им. Н. А. Римского - Корсакова. – Санкт - Петербург : Композитор, 2007. – 488 с.

5. Zhuravljova N. Filosofsjko - estetychnyj aspekt koncertmejstersjkoji tvorchosti / N. Zhuravljova // Molodj i rynok, 2011. - #9 (80). – 107 s.

6. Krjuchkov N. A. Yskusstvo akkompanementa kak predmet yzuchenyja / N. A. Krjuchkov, - L., 1961. – 72 s.

7. Molchanova T. O. Mystectvo pianista-koncertmejstera: istorychnyj i metodologhichnyj dyskurs - analiz: Dys. na zdobudtja nauk. st. doktora mystectvoznavstva / T. O. Molchanova. - Ljviv, 2016. – 463 s.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.