Печать

УДК: 94

 

Анрі Дюнан та розвиток міжнародного гуманітарного права (50-60 ті рр. ХІХ ст.)

доктор історичних наук, Ореховський В.О.

Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, Україна, м. Чернівці

 

Тези висвітлюють події, пов’язані із становленням міжнародного гуманітарного права («законів та звичаїв війни»). Велику увагу автор приділяє особі швейцарського громадського діяча Анрі Дюнана. Показана його роль у підписанні Женевської конвенції «Про покращення долі поранених та хворих воїнів під час сухопутної війни» та створенні міжнародного Товариства Червоного Хреста.

Ключові слова: міжнародне гуманітарне право, Товариство Червоного Хреста, Анрі Дюнан, Женевська конвенція, допомога пораненим та хворим.

 

Ідеї надання допомоги потерпілим під час військових дій неодноразово виникали в ході різних воєн. Однак, лише ХІХ століття, з його  небаченим прогресом у військовій галузі і, як наслідок, зростанням кількості жертв збройних конфліктів, змусило людство переглянути ставлення відносно самої можливості покращення долі поранених військових.

Першим етапом у становленні широкомасштабної організації, яка б надавала допомогу пораненим стало виникнення громадського руху Червоного Хреста. Йому передували події битви між франко-сардінською та австрійською арміями у 1859 р. біля містечка Сольферіно на півночі Італії. За 15 годин бойових дій вона забрала життя більше 30 тис. чоловік (за деякими даними – 40 тис). Кількість поранених та скалічених неможливо було підрахувати [1].

Одним з очевидців цих подій став швейцарський бізнесмен Анрі Дюнан. Він був вражений не тільки полем битви «…засіяним тілами людей і коней», але і тим, що тисячі поранених, які ще залишалися на ньому, виявилися просто покинутими напризволяще, вмираючи мученицькою смертю. Становище погіршувала і мізерна кількість медичного персоналу: всього лише 6 військових лікарів французької армії не могли зарадити цій катастрофічній ситуації [2, с.18]. Згадуючи про роботу останніх А. Дюнан писав: «Французькі хірурги виявили невтомну самопожертву, …протягом доби не відпочиваючи ні хвилини. Двом з них… довелося зробити так багато ампутацій і перев’язок, що вони втратили свідомість. В іншому пункті один з лікарів був настільки виснаженим, що двоє солдатів підтримували йому руки, щоб він міг продовжувати працювати» [3, с.51].

Не вважаючи для себе можливим залишатися осторонь Дюнан активно залучається до надання допомоги пораненим, організує добровольців. Він допомагає не тільки своїм воякам, але і солдатам ворога, переконуючи у необхідності такого підходу і інших добровольців. Його заклик «Tutti Fratelli» («Всі ми брати») стає у подальшому гаслом системи допомоги [4].

Цими страшними днями у Дюнана зароджується ідея створення системи добровільних медичних товариств, які б могли надавати допомогу пораненим під час війни. Враження від побаченого Дюнаном на полі битви  виявилося настільки сильним, що після свого повернення до Женеви він пише книгу «Спогад про битву у Сольферіно», яку видав власним коштом у 1862 р. Книга справила надзвичайно сильне враження на багатьох людей.

До Дюнану приєднався інший швейцарець, юрист Густав Муаньє голова «Товариства громадської користі». Вони обидва вирішили утворити в Женеві Міжнародний Комітет допомоги пораненим воїнам (у майбутньому - Міжнародний комітет Червоного Хреста). До справи залучилися генерал Анрі Дюфур та два лікарі: Луї Аппіа та Теодор Монуар [1].

Комітет, в особі свого голови Г.Муаньє, звернувся до всіх держав з пропозицією обговорити питання про долю жертв війни. Основним шляхом вирішення цієї проблеми члени комітету вважали створення товариств, які ще у мирний час мали би у своєму складі «рятівників-добровольців», підготовкою яких займалися саме ці товариства, а також медичних матеріалів, інструментів та іншого необхідного майна. Щойно розпочнеться війна, ці товариства зможуть надавати суттєву допомогу медичним підрозділам армій своїх країн Важливим було і те, що Комітет висунув пропозицію запровадити єдиний знак, яким позначалися як військові санітарні служби, так і добровольці товариств допомоги пораненим воїнам [4].

Ці пропозиції були прийняті, і в тому ж 1863 р. у Женеві була скликана конференція з представників 16 держав (39 делегатів). 29 жовтня 1863 р. стало днем народженням Товариства, якому була присвоєна назва «Червоний Хрест», а гаслом були обрані слова «Inter arma caritas” («Милосердя під час битви»).

Конференція ухвалила напрямки і результати діяльності Комітету, підтримавши необхідність створення товариств, які під час військових дій надавали би допомогу військовій медицині. В рішеннях Конференції було вказано, що персонал таких товариств «в усіх країнах носить єдиний відмітний знак – білу нарукавну пов’язку із червоним хрестом» [2, с.20].

Конференція рекомендувала: «визнати єдиний відмітний знак для медичних служб усіх армій або, у крайньому випадку, для всіх приналежних до цієї служби осіб однієї армії; прийняти єдиний прапор в усіх країнах для позначення похідних лазаретів та госпіталів» [5, с.10-11].

Для того, щоб ці рекомендації мали змогу стати інструментом міжнародного права, уряд Швейцарії скликав у Женеві, у серпні 1864 р., дипломатичну конференцію. 22 серпня 1864 р. учасники конференції підписали конвенцію «Про покращення долі поранених та хворих воїнів під час сухопутної війни».

Женевська конвенція містила у собі 10 статей, які торкалися наступних питань: військові санітарні підводи, госпіталі та лазарети були визнані нейтральними, їм забезпечувалися захист і повага; нейтральність поширювалась на армійських священиків, які виконували свої обов’язки; у разі потрапляння до рук супротивника, вони повинні були бути звільнені і поверталися до власного табору; необхідно було поважати мирне населення, яке допомагало пораненим; поранених та хворих військових необхідно було забезпечити доглядом, незалежно від того на чиєму боці вони воювали; знак червоного хреста на білому полі мав позначати госпіталі і медперсонал для надання їм захисту [6, с.200-201].

Саме ці положення стали основою для розвитку міжнародного гуманітарного права.

Женевські починання знайшли своїх послідовників, В одному із перших звітів французького Товариства опікування хворими та пораненими солдатами так відмічені ці успіхи: «Як корабель вкривається при попутному вітрі вітрилами, так на європейському континенті після 1863 і 64 рр. повсюдно виникають комітети» [7, с.86].

Перше товариство виникло у Вюртемберзі ще у грудні 1863 р. протягом 1864р. відкриваються ще 10 товариств Червоного Хреста: у герцогстві Ольденбурзькому, у Бельгії, Пруссії, Данії, Франції, Італії, Мекленбурзі, Іспанії та Німеччині [4]. Розпочався новий етап розвитку міжнародного гуманітарного права.

Отже, розвиток військового мистецтва і вдосконалення зброї, особливо у другій половині ХІХ ст., призвели до різкого збільшення кількості людських втрат. Військова адміністрація не мала можливості приділяти належної уваги всім пораненим, і тисячі їх вмирало, залишаючись на полях битв. В цих умовах допомога, яка надавалась окремими особами, була недостатньою. Необхідно була широкомасштабна організація, яка об’єднувала б громадські сили, слугуючи справі милосердя та людяності.

За ініціативи швейцарського підприємця і громадського діяча А.Дюнана розпочинається процес оформлення гуманітарного права. Результатом його діяльності стала славнозвісна Женевська Конвенція (1864 р.). Вона являла собою першу багатосторонню постійно діючу угоду, відкриту для приєднання інших держав. Саме з неї бере свій початок сучасне міжнародне гуманітарне право.

 

Література:

  1. Теличкин И. Анри Дюнан: путь к бессмертию // Медицинская газета – 2012. - № 44 (22 июня). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.mgzt.ru/article/1547/.
  2. Чемякин Ю.В. Международное гуманитарное право и СМИ. Конспект лекций. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www. kzdocs.docdat.com/docs/index-41775.html?page=16.
  3. Дюнан А. Воспоминание о битве при Сольферино/ Пер. с фр. – 3-е изд., без изм. – М.: Международный Комитет Красного Креста, 2009. – 108 с.
  4. Филин О. Анри Дюнан – основатель «Красного Креста». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.newacropolis.ru/magazines/1_2001/ Anri_Dunan_osn_kr_kr/.
  5. Бюньон Ф. Красный Крест, Красный Полумесяц, Красный Кристалл. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //www.icrc.org/ rus/assets/files/other/kr.pdf.
  6. Малышева Т.А. Возникновение Общества Красного Креста как первый историко-правовой этап в становлении централизованного оказания гуманитарной помощи / Т.А. Малышева //Вестник Саратовской государственной академии права. – 2011. - № 4(80). – С.199-202.
  7. Богаевский П. Красный Крест в развитии международного права: В 2-х ч. / Богаевский П. – М.: Т-во Скоропеч. А.А. Левенсон, 1906. - Ч. 1: Национальные общества Красного креста и Женевская конвенция 22 авг. 1864 года – 343 с.