Скоп Х. І. ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ВАРТІСНОЇ ОЦІНКИ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ НА ОСНОВІ ВИТРАТНОГО ПІДХОДУ

Друк

Скоп Х. І.

ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ВАРТІСНОЇ ОЦІНКИ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ НА ОСНОВІ ВИТРАТНОГО ПІДХОДУ

Львівський національний університет імені Івана Франка

Скоп K.

ОСОБЕННОСТИ СТОИМОСТНОЙ ОЦЕНКИ НЕМАТЕРИАЛЬНЫХ АКТИВОВ НА ОСНОВЕ ЗАТРАТНОГО ПОДХОДА

Львовский национальный университет имени Ивана Франко

Skop K.

SPECIFICS OF THE VALUATION OF INTANGIBLE ASSETS ON THE BASIS THE COST APPROACH

Ivan Franko National University of L'viv

 

Анотація. Розглянуто особливості застосування витратного підходу оцінки нематеріальних активів в обліково-аналітичній системі підприємства. Розкрито методологічний апарат визначення вартості оцінюваного нематеріального активу, враховуючи всі форми старіння, що впливають на кінцеве розрахункове значення показника вартості.

Ключові слова: «нематеріальні активи (НМА)», «оцінка», «витратний підхід оцінки», «метод витрат на відтворення», «метод витрат на заміщення».

Аннотация. Рассмотрено особенности применения затратного подхода оценки нематериальных активов в учетно-аналитической системе предприятия. Раскрыто методологический аппарат определения стоимости оцениваемого нематериального актива, учитывая все формы старения, влияющих на конечное расчетное значение показателя стоимости.

Ключевые слова: «нематериальные активы (НМА)», «оценка», «затратный подход оценки», «метод затрат на воспроизводство», «метод затрат на замещение».

Annotation.The features of the application of the cost approach valuation of intangible assets in accounting and analytical system of the enterprise. Exposed methodological apparatus for determining the value of the estimated intangible asset, including all forms of aging that affect the final calculated value of the index value.

Keywords: «іntangible аssets (ІA)», «evaluation», «cost approach estimates», «cost of reproduction method», «method the cost of replacement».

Вступ. Оцінка вважається однією з ключових проблем бухгалтерського обліку. Якщо ж говорити про нематеріальні активи, то «проблемність» оцінки зростає в декілька разів. Викликано це тим, що поряд з вибором методу оцінки виникають додаткові труднощі, пов’язані з ідентифікацією доходів, що пов’язані, безпосередньо, з оцінюваним нематеріальним активом та відсутністю абсолютно ідентичних активів на ринку. В зв’язку з чим, попри прерогативи ринкового та дохідного підходу оцінки, інколи, найприйнятнішим способом визначення вартості нематеріального активу, в межах обліково-аналітичної системи підприємства, є застосування витратного підходу оцінки.

Дослідженням сутності та практичного застосування витратного підходу оцінки нематеріальних активів присвячені роботи як зарубіжних, так і вітчизняних вчених, зокрема Р. Рейлі, Р. Швайса [10], Дж.Р. Хітчнера [2], А. Дамодарана, В. Шихріна, А.Шихріної, А. Козирєва, В. Макарова [4], Н. Цибульова [11], А. Бутнік-Сіверського, Г.Калитича, А.Гавриленко, С.Довгого, В.Жарова, В.Жукова, Т.Захарченко, В.Клявлина, А. Савченко, А.Святоцького, Л.Федченко [3], С. Манько [6], Т.Банасько [1] і т.д.

Метою даної роботи є розкриття особливостей методологічного апарату витратного підходу оцінки нематеріальних активів в обліково-аналітичній системі підприємства.

Витратний підхід оцінки нематеріальних активів заснований на економічних принципах заміщення та рівноважної ціни, які стверджують, що інвестор заплатить за інвестиції не більше, ніж величина витрат (інвестицій) на отримання об’єкта співставної корисності. Таким чином, ефективний ринок коректує ціни на всі об’єкти власності, включаючи і нематеріальні активи, до стану рівноваги так, що ціни, які формуються на ринку, залежать від відносної корисності кожного об’єкта власності. На наявність об’єктів заміщення а, відповідно, на витрати заміщення, прямий вплив здійснює зміни в функціях попиту і пропозиції по відношенню до всієї сукупності об’єктів заміщення. По мірі збільшення пропозиції об’єктів заміщення, при інших рівних умовах, ринкові чинники мають тенденцію здійснювати понижуючий вплив на витрати заміщення, а при зменшенні пропозиції об’єктів заміщення ринкові чинники здійснюють підвищення витрат заміщення [10, с.150-152]. Аналогічним чином, при збільшенні попиту на об’єкти заміщення ринкові чинники мають тенденцію до підвищення витрат заміщення, і навпаки.

Вище наведені базові принципи рівноваги цін попиту і пропозиції ілюструють, що витрати, згідно витратного підходу оцінки, формуються під впливом ринку. Тобто, релевантні витрати – це найбільша сума, яку ринок готовий заплатити за оцінюваний нематеріальний актив. Ці витрати не обов’язково являються фактичними витратами на створення оцінюваного НМА в минулому або сумою витрат, за які добровільний продавець хотів би отримати компенсацію [2, с.49]. Іншими словами, витрати не обов’язково дорівнюють справжнім бухгалтерським витратам, які визначають первісну вартість активів. Ми вважаємо, що вартість об’єкта оцінки дорівнює економічній мірі витрат. Економічна міра витрат, за звичай, дорівнює бухгалтерській мірі витрат, скорегованій на величину впливу ринкової кон’юнктури.

Існує два основоположних типи витрат, які характеризуються кількісно при здійсненні аналізу в рамках витратного підходу. Ці типи витрат відносяться до двох фундаментальних методів оцінки в межах витратного підходу:

1. метод витрат на відтворення;

2. метод витрат на заміщення[10, с.184-187].

Починаючи аналіз в межах витратного підходу, оцінювачу слід прийняти рішення про те, витрати, якого типу будуть оцінені і, який метод витратного підходу буде використаний. Якщо такі рішення не будуть прийняті на початку оцінки, то в процесі її здійснення виникнуть протиріччя та плутанина.

Витрати на відтворення – це витрати, які оцінені в поточних цінах на дату оцінки і, які необхідні для створення точного дубліката або копії об’єкта оцінки з використанням тих же матеріалів, виробничих стандартів, тієї ж конструкції, планування і якості роботи, які були використані при створені оцінюваного НМА. Відтворювальний НМА матиме ті ж недоліки, надлишкові переваги і буде характеризуватися тим же рівнем старіння, що й оцінюваний НМА. Витрати на заміщення – це витрати, оцінені в поточних цінах на дату оцінки і, які необхідні для створення нематеріального активу, корисність якого повинна бути еквівалентна корисності об’єкта оцінки з використанням сучасних матеріалів, виробничих стандартів, конструкції, планування і якості роботи [10, с.188]. НМА заміщення може не включати недоліків, надлишкових переваг і старіння, які стосуються оцінюваного нематеріального активу.

Згідно наведених визначень, між витратами на відтворення та заміщення існують важливі концептуальні відмінності, проте кінцеві показники оцінки, отримані при використанні цих двох методів не повинні істотно відрізнятися, враховуючи поправку на величину старіння.

В процесі оцінки нематеріальних активів існують додаткові релевантні категорії витрат, які можуть бути не релевантними для оцінки матеріальної рухомої власності або нерухомості. Такими витратами являються витрати на створення і відтворення нематеріального активу [5; 10]. Вартість створення передбачає, що оригінальний інтелектуальний вміст необхідно створити або винайти, як частину нематеріального активу. Вартість відтворення передбачає, що оригінальний інтелектуальний вміст уже відомий. Ці дві категорії витрат відрізняються тривалістю минулого періоду, протягом якого здійснювалося вимірювання цих витрат, пов’язаних з процесом виробництва нематеріального активу. Таким чином, витрати на відтворення, так як і витрати на заміщення можуть бути виміряні або на базі витрат на створення, або на базі витрат на відтворення активу. Незалежно від типу оцінюваних витрат (наприклад, витрат на відтворення або заміщення, тощо), для здійснення оціночного аналізу, як правило, включають п’ять основних їхніх складових:

- витрати на матеріали;

- витрати на робочу силу;

- накладні витрати;

- прибуток розробника;

- підприємницький стимул [10, с.190].

Витрати на матеріали включають витрати і нарахування, які відносяться до матеріальних елементів процесу розробки нематеріального активу. За звичай, витрати на матеріали не складають значного проценту від сукупних витрат на розробку нематеріального активу, так як нематеріальний актив володіє незначною величиною речового прояву [9]. Такі витрати можуть включати витрати на комп’ютерні диски, топологію інтегральних мікросхем, оригінальні копії фільмів, звукозаписів, друковані екземпляри інструкцій, сценаріїв тощо. Витрати на матеріали повинні включати всі такі понесені витрати, починаючи з етапу концептуалізації, включно, до поточного етапу життєвого циклу НМА (наприклад, комерціалізації) і повинні бути оцінені за поточними витратами на дату оцінки або проіндексовані для приведення до таких витрат.

Витрати на робочу силу часто складають значний відсоток від сукупних витрат, пов’язаних з процесом розробки НМА. Витрати на робочу силу, за звичай, включають всю заробітну платню працівників і всі грошові винагороди, які були виплачені підрядникам протягом періоду розробки нематеріального активу та оцінені за поточними витратами на дату оцінки або проіндексовані для приведення до таких витрат.

Складова накладних витрат містить декілька субкомпонентів, серед яких податки на зарплату працівників та додаткові пільги і виплати, що відносяться до них, оплату праці управлінського та керівного персоналу, оплату праці допоміжного персоналу та штату секретарів, витрати на комунальні послуги, а також операційні витрати [7; 8; 9].

Прибуток розробника відноситься до складу витрат, які, часто, упускаються при визначенні вартості НМА на основі витратного підходу. Прибуток розробника може бути оцінений кількома способами: як відсоток від інвестицій розробника, що пов’язані з оплатою матеріалів, робочої сили та накладних витрат; або у вигляді відсоткової надбавки або фіксованої надбавки в грошовому вираженні в розрахунку на час, який пов'язаний з процесом розробки. Інколи, аналітики розподіляють інвестиції розробника на дві складові: суму, яка фінансується за рахунок зовнішніх джерел (напр., банками, іншими фінансовими установами), і суму, яку фінансує власник нематеріального активу [10, с.191-192]. Прибуток розробника, пов’язаний з витратами, які фінансуються із зовнішніх джерел, аналогічна відсоткам, які враховуються при виробництві матеріальних активів. На нашу думку, такі відсотки можуть бути включені до складу накладних витрат. За звичай, до суми витрат, яку фінансує безпосередньо власник нематеріального активу застосовується більш висока ставка дохідності по відношенню до ставки суми витрат, яка фінансується із зовнішніх джерел.

Підприємницький стимул являється ще одною складовою витрат, яка, також, часто упускається при визначенні вартості оцінюваного НМА і являється невід’ємною складовою частиною витратного підходу оцінки. З точки зору власника нематеріального активу, підприємницький стимул часто розглядається як альтернативні витрати, які відображають фінансову компенсацію ризику, пов’язаного з процесом нової розробки при використанні технологій, споживчих брендів, новітніх комп’ютерних програм тощо.

При оцінці витрат нематеріального активу, оцінювачу слід скорегувати оцінювані витрати на всі відповідні форми старіння, не залежно від того, які витрати розглядаються – витрати на відтворення чи витрати на заміщення. За звичай, розглядаються такі форми старіння:

1) фізичний знос - це зниження вартості НМА, внаслідок його фізичного використання;

2) функціональне старіння – це зниження вартості НМА внаслідок неспроможності виконувати основну цільову функцію;

3) технологічне старіння – це зниження вартості НМА внаслідок вдосконалення технології;

4) економічне старіння – це зниження вартості оцінюваного НМА під впливом чинників, подій або умов, які являються зовнішніми по відношенню до поточного використання або характеристик цього НМА.

Для правильного застосування оціночного аналізу в межах витратного підходу при встановленні і кількісному вираженні фізичного зносу (при його наявності), функціонального, технологічного та економічного старіння оцінюваного нематеріального активу важливо враховувати фактичний вік та очікуваний остаточний термін корисного використання цього активу. Для розрахунку вартості заміщення використовується наступна формула:

 

де PVв –вартість відтворення нематеріального активу, грн.;

ФнЗ1 – функціональний знос, який можливо усунути;

ТЗ1 – технологічний знос, який можливо усунути;

- вартість заміщення нематеріального активу, грн. [10, с.195].

Для розрахунку оцінюваної вартості нематеріального активу на основі оцінки вартості відтворення, за звичай, використовується формула:

 

ФЗ – фізичний знос;

ЕЗ – економічний знос;

ФнЗ2 – функціональний знос, який неможливо усунути;

ТЗ2 – технологічний знос, який неможливо усунути;

– вартість оцінюваного нематеріального активу[10, с.196].

Більшість форм старіння можна розділити на ті, які можна усунути і ті, які усунути неможливо. Основною концептуальною відмінністю являється потенційна економічна вигода, яка зможе або не зможе перекрити витрати на їхнє усунення [11, с.107]. При необхідності кількісного вираження компонентів старіння оцінюваного НМА (або при відсутності даних для використання аналітичного методу), аналітику слід встановити і розглянути кожну форму старіння по-окремо. Відповідно, для кожної форми старіння повинно бути встановлено окреме значення зниження вартості, яке може бути виражене у вигляді суми грошових одиниць або у вигляді відсотка від оцінюваної величини поточних витрат.

Що стосується фізичного зносу, то для кількісного вираження цієї форми старіння НМА не має якихось конкретних формул або рівнянь. Аналітик повинен провести фізичний огляд оцінюваного НМА, щоб вияснити наявність якихось ознак фізичного зносу. Найпоширенішою процедурою, що пов’язана з кількісним вираженням фізичного зносу являється оцінка витрат на усунення такого старіння, якщо його можливо усунути [4, с.267]. Проте, дуже незначна частина НМА підприємства схильна до фізичного старіння, в зв’язку з чим фізичний знос не являється суттєвим компонентом сукупного старіння.

Стосовно функціонального старіння існує два основних чинники, які слід розглянути аналітику:

1) надлишкові витрати на розробку (більш релевантні для методу витрат на відтворення);

2) надлишкові експлуатаційні витрати (релевантні як для методу витрат на відтворення, так і для методу витрат на заміщення) [10, с.202].

Розгляд надлишкових витрат на розробку включає порівняння витрат на розробку НМА на сьогоднішній день, в порівнянні з витратами на розробку НМА в минулому. В обох випадках, витрати повинні стосуватися функції, для виконання якої був розроблений оцінюваний НМА. Іншими словами, якщо сьогодні розробка оцінюваного НМА обійшлась би дешевше, ніж в момент його створення, то ця різниця являється однією з мір функціонального старіння. При розгляді надлишкових експлуатаційних витрат проводиться порівняння поточних витрат на утримання та використання оцінюваного НМА і витрат на утримання або використання цього активу в момент, коли він був вперше розроблений і введений в експлуатацію. Після цього, збільшення витрат на утримання проектується на весь остаточний термін користування НМА, а приведена вартість надлишкових експлуатаційних витрат являється ще одною мірою функціонального старіння.

Визначаючи кількісну міру технологічного старіння, необхідно розглянути ті самі основні чинники - надлишкові витрати на розробку та надлишкові експлуатаційні витрати, що й при визначенні міри функціонального старіння, проте слід розуміти, що функціональне старіння означає, що оцінюваний НМА більше не може виконувати функцію, заради якої він був створений, а технологічне старіння свідчить, що ця функція дещо застаріла і новий НМА виконував би цю задачу зовсім іншим чином [10, с.203-204]. Якщо розробка нового, технологічно досконалішого НМА коштуватиме дешевше, ніж розробка оцінюваного НМА, то надлишкові витрати на розробку являтимуться однією із мір технологічного старіння, аналогічний зв’язок можна простежити відносно оцінки надлишкових експлуатаційних витрат. Надлишкові експлуатаційні витрати можуть бути виражені питомою вагою витрат на одиницю виготовленої продукції, витрат на один цикл, на одну операцію тощо, які пізніше слід помножити на кількість виготовленої продукції, кількість циклів/операцій підприємства протягом року тощо, отриманий добуток являтиме собою міру технологічного старіння.

Існує кілька процедур, які можуть визначити схильність НМА до економічного старіння, які полягають в отриманні відповіді на питання: чи зможе оцінюваний НМА забезпечувати його власника справедливою ставкою дохідності на основі показника вартості [10, с.204-205]? Якщо оцінюваний НМА зможе забезпечити адекватну ставку дохідності протягом очікуваного остаточного терміну його служби на основі цього показника вартості, то даний нематеріальний актив не схильний до економічного старіння, і навпаки. Для прийняття рішення про остаточну вартість оцінюваного НМА, після вирахування всіх вище зазначених форм старіння, необхідно ще врахувати наявність або відсутність функціонального та технологічного старіння, які не підлягають усуненню.

Висновки. Фундаментальними методами витратного підходу оцінки нематеріальних активів являються метод витрат на відтворення та метод витрат на заміщення, які, в обов’язковому порядку, враховують витрати на матеріали, витрати на робочу силу, накладні витрати, прибуток розробника та підприємницький стимул. При оцінці витрат НМА, слід скорегувати сукупність оцінюваних витрати на всі відповідні форми старіння, не залежно від того, які витрати розглядаються – витрати на відтворення чи витрати на заміщення. Ми виділяємо чотири форми старіння НМА, а саме: фізичний знос, функціональне старіння, технологічне старіння, економічне старіння, кожен з яких повинен бути виміряний (виражений) у вигляді суми грошових одиниць, або у вигляді відсотка від оцінюваної величини поточних витрат.

Методи витратного підходу є важливою складовою багатьох видів економічного аналізу нематеріальних активів і, безумовно, являються інтегральною частиною оцінки нематеріальних активів, в межах обліково-аналітичної системи підприємства. Більше того, методи витратного підходу вважаються єдиними прийнятними методами оцінки для тих нематеріальних активів, які внутрішньо розроблені підприємством і подібних аналогів на ринку або поки (на даний момент часу) не існує, або їх важко знайти. Також, вони вважаються єдиними прийнятними методами оцінки для тих нематеріальних активів, які є підтримуючими, забезпечуючими активами (відносно інших матеріальних або нематеріальних активів), для яких важко виділити потік доходів із загального обсягу.

 

Література:

1. Банасько Т.М. Оцінка нематеріальних активів для потреб обліку [Електронний ресурс] / Т.М. Банасько// Міжнародний збірник наукових праць. Випуск 3(15). - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/ soc_gum/ptmbo/2009_3/8.pdf

2. Джеймс Р. Хитчнер Оценка стоимости нематериальных активов/ Под научн. ред. В. М. Рутгайзера. – М.: Маросейка, 2008. – 144 с.

3. Интеллектуальная собственность в Украине: правовые основы и практика. – Науч.-практ. изд.:В 4-х т./Под общ.ред. А.Д. Святоцкого. – Т.4: Оценка интеллектуальной собственности. Бухгалтерский учет и налогобложение / А.Б. Бутник-Сиверский, А.П. Гавриленко, С.А. Довгий и др.; Под ред. А.Б.Бутник-Сиверского, А.Д.Святоцкого. – К.: Ін Юре, 1999. – 384с.

4. Козырев А.Н., Макаров В.Л. Оценка стоимости нематериальных активов и интеллектуальной собственности / А.Н.Козырев, В.Л.Макаров– М.: Интерреклама, 2003. – 352 с.

5. Лев Б. Нематериальные активы: управление, измерение, отчетность / Б. Лев; Пер. с англ.Л. И. Лопатников. – М. : Квнто-Консалтинг, 2003. – 240 с.

6. Манько С.В. Переход от исторических оценок к справедливой стоимости в финансовой отчетности [Електронний ресурс] / С.В. Манько // Налогообложение, учёт и отчётность в страховой компании. – 2009. – № 1. – Режим доступу: http://www.reglament.net/ins/nalog/2009_1_article.htm.

7. Міжнародне правило оцінки 4 «Оцінка нематеріальних активів» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://smao.ru/files/dok_novosti /2013/perevod_mco.pdf

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (П(с)БО) 8 «Нематеріальні активи», затв. наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1591.

9. Применение МСФО: в 3 г.: Пер. с англ. - 2-е стер. изд. - М.: Альпина Бизнес Букс, 2008, ч. 1: Применение МСФО. - 1124с.

10. Рейли Р., Швайс Р. Оценка нематериальных активов / Пер. с англ. Бюро переводов Ройд. – М: ИД «Квинто-Консалтинг», 2005. – 761 с.

11. Цыбулев П.Н. Оценка интеллектуальной собственности: К. – «Институт интеллектуальной собственности и права» – 2003. – 186 с.

References:

1. Banasko T. Valuation of intangible assets for accounting purposes [electronic resource] / T. Banasko / / International Collection of scientific works. Issue 3 (15). - Mode of access: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/ soc_gum/ptmbo/2009_3/8.pdf

2. James R. Hіtchner Valuation of intangible assets / Under the general editorship V.M. Ruthayzer’s. - Moscow: Maroseyka, 2008. - 144 p.

3. Intelligent property in Ukraine: Law Fundamentals and Practice. - Zin. and practical. ed.: The 4-t. / under the general editorship A.D. Svyatotskoho. - V.4: Valuation intellectual property. Accounting, auditing and taxation/ A.B. Butnyk-Syverskyy, A.P. Gavrylenko, et al, Ed. A.B.Butnyk-Syverskoho, A.D.Svyatotskoho. - K.: Ure, 1999. - 384p.

4. Kozіrev A.N., Makarov V.L. Valuation of intangible assets and intellectual property / A.N. Kozirev, V.L. Makarov - Moscow: Interreklama, 2003. - 352 p.

5. Lew B. Intangible assets of: management, measurement, statements / B. Lew, Trans. on engl. L. I. Lopatnic. - Moscow: Kvinto-Consulting, 2003. - 240 p.

6. Manko S.V. Transition from historical assessment to fair value in the in the financial statements [electronic resource] / S. Manko / / Taxation, accounting and reporting by the insurance company. - 2009. - № 1. - Mode of access: http://www.reglament.net/ins/nalog/2009_1_article.htm.

7. International rule evaluation 4 «Intangible assets» [electronic resource]. - Mode of access: http://smao.ru/files/dok_novosti / 2013/perevod_mco.pdf

8. Regulations (Standard) accounting 8 «Intangible assets», approved by the Ministry of Finance of Ukraine 09.12.2011 № 1591.

9. Application of IFRS: at 3 chepter: Trans.from english. – 2-nd erased. edition. - Moscow:Alpina Business Books, 2008, Part 1: Application of IFRS. – 1124p.

10. Reilly R., Schweihs R. Valuing intangible assets / Trans. from english. Translation agencies Royd. - M: Ed – «Kvinto-Consulting» 2005. - 761 p.

11. Tsіbulev P.N. Intellectual property valuation: K. – «Institute of Intellectual Property and Rights» - 2003. - 186 p.

Tags: