Бабельчук О. І. ВИСВІТЛЕННЯ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІЗАЦІЇ РОБОТИ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ

Друк

Бабельчук Ольга Іванівна

пошукувач кафедри історії педагогіки та порівняльної педагогіки Харківського національного педагогічного університету

імені Г. С. Сковороди

 

ВИСВІТЛЕННЯ ПРОБЛЕМИ ГУМАНІЗАЦІЇ РОБОТИ КЕРІВНИКІВ ЗАКЛАДІВ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ СТОЛІТТЯ

 

Системний аналіз наукових праць свідчить, що реформування системи управління освітою в Україні потребує ретельного аналізу і систематизації. Окремі праці дають змогу лише незначною мірою розкрити зміст указаної проблеми. На цій основі визначено найважливіші напрями теми, що потребують наукового дослідження: періодизація розвитку ідеї використання системи заохочення як засобу гуманізації роботи керівників закладів середньої освіти в Україні у ХХ столітті; виявлення цілей, структури й функцій керівників закладів середньої освіти в історичному розвитку; виявлення провідних тенденцій, принципів роботи керівників закладів середньої освіти.

Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті визначає нові пріоритети розвитку освіти на засадах демократії та гуманізму. Гуманістична спрямованість є найвиразнішою ознакою мети нової освіти на філософсько-педагогічному рівні. Сучасне розуміння гуманістичних цінностей освіти центрується на ідеї: людина — не засіб, а мета. Гуманізація педагогічної діяльності керівника школи виявляється у визнанні самоцінності іншої особистості, у повсякденній співпраці, професійній взаємодії суб'єктів педагогічного процесу. Професіоналізм сучасного керівника школи визначається знаннями філософії, соціології, психології, менеджерськими уміннями, які дозволяють забезпечувати ефективне управління.

Погоджуємося з позицією ученого Л. Гелюх про те, що істотним показником гуманізації освіти є плюралізм ідей і концепцій, думок, підходів щодо розв'язання конкретних педагогічних проблем [1]. Гуманістичні цінності в системі загальної освіти формуються на всіх рівнях — змістовому, організаційному, функціональному, комунікативному. Склалася думка щодо важливих передумов цього процесу, а саме: підвищення наукового рівня керівництва школою, досвід заохочення керівників до інноваційної управлінської діяльності, залучати їх до прийняття важливих рішень, співпрацювати з громадськими організаціями з урахуванням гуманістичних цінностей і принципових положень особистісно зорієнтованої педагогічної концепції.

Проблема оновлення управління школою у вітчизняній педагогічній теорії та практиці має глибокі традиції. Так, Г. Бондисєва підкреслює необхідність наукових підходів до гуманізації управління школою, всебічного наукового аналізу діяльності школи [2]. І. Зязюн висловив думку про те, що директор школи має бути людиною високої педагогічної культури, всебічно компетентною в питаннях педагогіки і психології, теорії й практики, глибоко знати зміст предметів, які вивчаються в шкільному курсі, вміти згуртовувати колектив і вести його за собою, всебічно розвивати ініціативу, впроваджувати позитивний досвід у практику, керуючись ідеями високого гуманізму [3].

Підтверджують таку позицію власними прикладами відомі директори шкіл України. Провідні фахівці-управлінці висвітлили проблеми впровадження наукового доробку в практику роботи школи, організації самоосвіти вчителя, удосконалення стилю управління школою, опанування нового педагогічного досвіду. Досвідчений директор школи, вчений М. Захаров у своїй книзі «Организація праці директора школи» [4] зазначив, що управління школою забезпечується трьома чинниками, а саме: вмінням керівника чітко й об'єктивно отримати інформацію щодо основних показників навчально-виховного процесу, оцінкою цієї інформації та прийняттям рішення, а також професійною кваліфікацією вчителів. Тобто важливою є не тільки управлінська компетентність керівника, а і вплив його на рівень виконання професійних обов'язків учителями. М. Захаровим обґрунтовано також деякі принципи управління школою, які й зараз сприймаються як сучасні. Такими принципами він вважав: визначення перспективи та найближчої мети роботи школи; постійний аналіз проміжних, кінцевих і віддалених результатів роботи; планування; завершеність управлінських дій; участь усіх членів колективу в управлінні школою; створення сприятливої психологічної атмосфери в колективі. Автор підкреслював, що найважливіший показник ефективного управління – це здатність колективу до самоорганізації.

Г. Горська звертає увагу на необхідність постійного, цілеспрямованого професійного спілкування керівників школи з учителями, уважного ставлення до їхнього теоретичного та методичного зростання, заохочення до опанування основ педагогічної майстерності [5].

Отже, управління сучасною школою характеризується колективним характером роботи, що зумовлює міжособистісну взаємодію, та індивідуальною формою опанування управлінських технологій на засадах гуманізму кожним керівником.

Література:

1. Гелюх Л. Гуманізація вищої освіти як фактор розвитку творчої особистості менеджера [Електронний ресурс] / Л.І. Гелюх // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного. виховання і спорту. — 2005. — № 22. — С. 206-211.

2. Бондисєва Г. Модернізація змісту управління школою / Бондисєва Г. // Директор школи. Шкільний світ. – 2006. - № 38. – С. 12.

3. Зязюн І. А. Філософія педагогічної діяльності у професійній освіті / Зязюн І. А. // Діалог культур: Україна у світовому контексті: філософія освіти: зб. наук. Праць. Львів. – 2002. – Вип. 8. – С. 4-8.

4. Захаров Н. Организация работы директора школы / Захаров Н. – М. : Педагогика, 1987. – С. 67.

5. Горская Г. И. Организация учебно-воспитательного процесса в школе / Горская Г. И. — М., 1977. – С. 47.

Tags: