Бігоцька І. О., к. екон. н., Павлюк Т. І. СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ УКРАЇНИ З ЯПОНІЄЮ

Друк

Бігоцька І. О.

Науковий керівник: к. екон. н., доц. Павлюк Т. І.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця

 

СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ УКРАЇНИ З ЯПОНІЄЮ

 

Напередодні самітів і візитів на вищому державному рівні завжди плекаються надії щодо майбутніх проривів, суттєвих зрушень чи нової динаміки у розбудові подальших двосторонніх відносин. І небезпідставно, оскільки якраз події такого рівня та значущості виступають тією рушійної силою, своєрідним «дороговказом», який спрямовує подальші зусилля обох сторін на реалізацію чергових взаємовигідних і перспективних ініціатив і спільних проектів. Саме завдяки цим заходам на найвищому політичному рівні в стратегічному плані вибудовується подальша ланка спільних дій, закладається нове підґрунтя для співпраці та відносини сягають нового рівня взаємодії.

Якраз у цьому сенсіє досить плідний візит Президента України В.Януковича до Країни Вранішнього Сонця. За останні 15 років цей візит став уже третім візитом лідера нашої держави до Японії та, з урахуванням нинішнього стану розвитку двосторонньої співпраці, напрацьованих її проектів і форм, можу зазначити чітку поступальну тенденцію до дедалі більшого реального та змістовного наповнення та системнішого обопільного підходу сторін до розбудови двостороннього співробітництва.

Попри існуючу певну асиметричність відносин України з Японією (здебільшого донора та кредитора нашої країни, потужного експортера високотехнологічної продукції на український ринок), було знайдено важливі точки дотику у напрямах, за якими стоїть вже конкретний і прагматичний інтерес японської сторони, зокрема, у запровадженні енергозберігаючих та екологічних проектів у рамках імплементації Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, в інвестиційній сфері, у галузі сільського господарства.

Водночас, торкаючись розвитку сталого політичного діалогу, регулярного обміну візитами на високому рівні тощо, слід обов'язково враховувати деякі особливості політичної системи Японії. По-перше, Прем'єр-міністр, Міністр закордонних справ Японії впродовж календарного року мають дуже обмежені часові «вікна» для здійснення закордонних візитів. Це пов'язано з тим, що вони зобов'язані бути присутніми на сесійних засіданнях парламенту та брати участь у роботі парламентських комітетів. А якщо до цих обставин додати нестабільний розвиток політичної ситуації, який, до речі, в Японії триває п'ятий рік (змінилося п'ять прем'єр-міністрів!), то високі урядові посадовці змушені більшою мірою зосереджуватися на вирішенні внутрішніх проблем, ніж на зовнішньополітичній активності.

До цього ж необхідно зважати й на те, яким чином розвиваються відносини Японії з її стратегічними партнерами та найближчими сусідніми країнами, нарощення плідного і ефективного співробітництва з якими є першочерговим завданням японської дипломатії. Наприклад, з огляду на суттєве ускладнення в силу різних причин відносин із такими потужними глобальними гравцями, як США, Китай, Росія, офіційний Токіо змушений дедалі більше концентруватися на цих найважливіших векторах зовнішньої політики Японії. Нічого не зробиш, такими є сучасні японські реалії — сповнені активністю внутрішнього та зовнішньополітичного життя.

Взагалі ж, характеризуючи розвиток українсько-японського двостороннього політичного діалогу, необхідно вказати на його доволі відвертий і змістовний характер. Вочевидь, ми вийшли далеко за межі тих протокольних і «чергових» дипломатичних фраз під час зустрічей і переговорів, які активно використовувалися у 1990-ті роки та на початку 2000-х. Якщо десятиріччя тому розпочалось активне «відкриття» Японією нашої країни і ми досягли відчутного пожвавлення у наших відносинах, то нині ми впевнено проходимо етап, під час якого Японія, виявляючи підвищену увагу та поглиблений інтерес до нашої держави, поступово починає сама «відкриватися», генерувати нові ідеї та ініціативи. Маю на увазі, передусім, те, що на порядку денному двосторонніх відносин з'являються нові форми співробітництва, розширюється коло взаємодії, започатковуються та вдосконалюються нові механізми співпраці. Словом, на нашу думку, ми знаходимося на шляху прискореного розвитку наших відносин, і успіх такої співпраці багато в чому залежить від України, її економічного розвитку, добробуту та процвітання. У цьому контексті головною умовою ефективного використання наявного значного потенціалу у відносинах між Україною та Японією є подальша стабілізація економічної ситуації в нашій державі, створення належних умов для просування японських технологій, інвестицій та кредитних ресурсів в Україну, що не є можливо без глибоких структурних реформ, економічної модернізації, вдосконалення законодавчої бази у сфері інвестицій, оподаткування тощо.

Без перебільшення можна стверджувати, що офіційний візит Президента України В.Януковича заклав якісно нові передумови для активізації та розширення двосторонньої співпраці, яка була окреслена двома сторонами в підсумковому спільному документі. Підписана у ході візиту Спільна заява щодо українсько-японського глобального партнерства стає основоположним документом двосторонніх відносин на сучасному етапі, яка визначає пріоритети співробітництва між Україною та Японією і програму реалізації першочергових завдань на найближчу та середньострокову перспективу. Це — перший в історії української дипломатії документ, який окреслює рівень двостороннього співробітництва як глобальне партнерство.Приємно констатувати, що цього разу в Спільній заяві японська сторона підтвердила високу зацікавленість у майбутньому візиті Глави японського уряду в Україну. Крім цього, з японською стороною було також досягнуто домовленості про проведення вже найближчим часом третього засідання українсько-японського комітету зі співробітництва на рівні міністрів закордонних справ обох країн[1].

Конкретним прикладом реального співробітництва можна назвати підписання Кредитної угоди між Державним експортно-імпортним банком України та японським Банком міжнародного співробітництва про надання кредиту на суму 8 млрд. японських ієн (100 млн. дол. США). Завдяки підписаній угоді буде збільшено високотехнологічний експорт товарів і послуг з Японії для підтримки економічної модернізації України, а також надано потужний сигнал японським і міжнародним фінансовим інституціям, приватним інвесторам щодо розширення кредитно-фінансового та торговельно-інвестиційного співробітництва з Україною. Кредитну угоду підписали Голова правління ПАТ «Укрексімбанк» М.Удовиченко та Президент японського Банку міжнародного співробітництва Х.Ватанабе[2].

Політичним і економічним пріоритетом для України продовжує залишатися підвищення енергоефективності та модернізація української промисловості, що можливо реалізувати у рамках Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. У цьому контексті Японія як країна, де було укладено Кіотський протокол, є одним із найперспективніших партнерів для нас. Україна стала першою європейською країною, з якою Японія уклала Договір про купівлю одиниць встановленої кількості (карбонові викиди) за схемою «зелених інвестицій». Упродовж 2009—2010 рр. ми отримали від Японії інвестиційні кошти на суму 440 млн. євро на реалізацію енергозберігаючих проектів. Наразі Україна після врегулювання певних проблемних питань почала успішно використовувати отримані інвестиційні ресурси під проекти у різних галузях промисловості та комунальному секторі.

Особливе значення надається співпраці з Японією у галузі сільського господарства. Цей напрям набуває особливої актуальності за умов загострення світової проблеми з постачанням продовольства. Зважаючи на те, що Японія імпортує майже 60% продуктів харчування, ми можемо запропонувати свої агропромислові потужності для виробництва та експорту зернових і бобових для японського ринку, «органічних» харчових продуктів.

Наразі ведеться робота з найбільшими японськими корпораціями «Марубені», «Іточу» та іншими щодо експорту зернових з України до Японії. Зокрема, впродовж 2010—2011 рр. японські компанії імпортували близько 500 тис. т. фуражної кукурудзи, а також пшеницю та ячмінь. Сподіваємося, що у майбутньому японські зернові трейдери зможуть диверсифікувати імпортні поставки зерна за рахунок української продукції.

На сьогодні, за умов розширення інвестиційної співпраці з Японією у галузі енергозбереження та сільського господарства склалися всі передумови для укладання двосторонньої Угоди про сприяння та захист інвестицій. Домовленість про початок переговорів стосовно укладання такої Угоди між лідерами обох країн стало суттєвим досягненням візиту. Підписання зазначеної Угоди стимулюватиме надходження японських інвестицій і збільшить потоки японського капіталу в Україну. З метою підтримки зусиль Українського уряду з поліпшення інвестиційного клімату Прем'єр-міністр Японії Н.Кан запропонував направити до України японських експертів із питань інвестицій та оподаткування. Були також визначені пріоритетні напрями надходження японських інвестицій в Україну, зокрема в енергетичну та металургійну галузі, машинобудування та у сферу інфраструктури [3].

Українською стороною, на сьогодні, високо оцінено діяльність і досягнення українсько-японського центру при Київському політехнічному інституті, започаткованого у 2006 році як проект японської агенції міжнародного співробітництва (ДЖАЙКА). Два лідери визнали, що Центр має залишатися важливим елементом двосторонньої співпраці у сферах науки і техніки, заохочення інвестицій, вивчення японської мови, взаємозбагачення культур, підвищення рівня взаєморозуміння, з активним залученням усіх зацікавлених сторін з двох країн [4].

Широкий резонанс викликали участь Президента України на українсько-японському бізнес-форумі, організованому японською федерацією бізнесу «Кейданрен», та українсько-японському інвестиційному семінарі «Інвестиційні можливості України». Адже залучення японського капіталу в економіку України, просування провідних японських компаній на ринок нашої держави та впровадження новітніх японських технологій сприятиме прискоренню економічного розвитку нашої країни, модернізації української промисловості та агропромислового сектора, зростанню добробуту українського народу.

Результати аналізу сучасних тенденцій розвитку експортно-імпортної діяльності між Україною та Японією та зовнішньоторговельної політики України дають підстави визначити ключовим завданням державної політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності створення ефективної системи підтримки експорту, яка забезпечить сталий економічний розвиток та реалізацію експортного потенціалу держави. У контексті визначеної мети необхідно реалізувати комплекс заходів щодо модернізації та підвищення міжнародної конкурентоспроможності експортного виробництва, оптимізації існуючих систем правової, організаційно-економічної, науково-технічної, інфраструктурної та інших систем забезпечення експортно-імпортної діяльності України. Нижче наведено перелік заходів, що сприятимуть вдосконаленню експортної складової торговельної політики України в умовах поглиблення зовнішньоекономічної інтеграції, зокрема через інструментарій СОТ, та подолання негативних наслідків світової фінансової кризи.

1. Розбудова інституційної інфраструктури сприяння експорту та активізація застосування механізмів СОТ для захисту національних економічних інтересів.

2. Поглиблення торговельно-економічної інтеграції з японськимипартнерами, митними та інтеграційними союзами та іншими економічними утвореннями.

3. Удосконалення митних процедур. Як свідчать опитування вітчизняних та японських підприємців, якість послуг щодо виконання митних процедур, характер їх організації, рівень автоматизації, та, в кінцевому підсумку, термін розмитнення товарів в Україні значно поступаються середньому рівню, що сформувався у міжнародній практиці. З метою мінімізації непродуктивних втрат часу та зважаючи на необхідність збільшення рівня надходжень від митних платежів до державного бюджету, потрібно у найближчий час вжити заходів щодо вдосконалення митного законодавства. Перш за все це стосується способів нарахування та процедур сплати митних платежів, регламентів організації контрольних процедур; реформування систем комплексного контролю дотримання митного законодавства.

4. Завершення реформування систем технічного регулювання та стандартизації. Проблема вдосконалення національних технічних, санітарних та фітосанітарних стандартів (у своїй сукупності - технічних бар’єрів торгівлі, ТБТ) у відповідності до міжнародної практики є стратегічно важливою для розвитку вітчизняного експорту. В даний час,

5. Модернізація та унормування системи державної допомоги. Членство у СОТ та стратегічна євроінтеграційна орієнтація нашої держави обумовлюють доцільність створення прозорої правової основи регулювання системи надання державної допомоги, Вдосконалення фінансових механізмів регулювання та підтримки діяльності експортерів.

6. Забезпечення прозорості механізму відшкодування ПДВ та попередження зловживань в цій сфері.

 

Література:

1. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України //www. me.gov.ua

2. Посольство Японії в Україні //www.ua.emb-japan.go.jp

3. Україна - Японія: прийдешні горизонти взаємовигідного партнерства// Наука сьогодні. - 2011. - № 4. - С. 13-14

4. Костенко Ю. Україна-Японія:грані співробітництва// Політика і час. – 2004. - №9 - С.3-11

Tags: