Плєшакова Л.О. ДОЛЯ МУЗЕЙНИХ КОЛЕКЦІЙ У КОНТЕКСТІ ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТІВ

Друк

УДК: 069.5:355.018](477) “20”

           П386

 ДОЛЯ МУЗЕЙНИХ КОЛЕКЦІЙ У КОНТЕКСТІ ВІЙСЬКОВИХ КОНФЛІКТІВ

Плєшакова Л. О.

Національний музей народної архітектури та побуту України, Київ, Україна.

 

В поданій статті автор аналізує історичні причини, які привели до втрати музейних колекцій у Луганську під час Другої світової війни. Викладені у статті фактичні дані вказують на руйнівний характер військових конфліктів та на їх наслідки для стану культурного середовища суспільства.

Подається оглядова характеристика колекцій сучасного Луганську, які в умовах перебування на тимчасово окупованих територіях опинились під загрозою вилучення з загальнодержавної культурної спадщини.

Висвітлення унікальності музейних зібрань Луганська необхідне для акцентування уваги суспільства на проблемі збереження національного культурного надбання України у його загальному вигляді.

Ключові слова: музейна колекція, окупація, меморіальна колекція, раритети, артефакти, рідкісна збірка, національна спадщина. 

 

Плешакова Л. А., Судьба музейных коллекций в контексте военных конфликтов/ Национальный музей народной архитектуры и быта Украины, Киев, Украина.

В данной статье автор анализирует исторические причины, которые привели к потере музейных коллекций в Луганске во время Второй мировой войны. Изложенные в статье фактические данные указывают на разрушительный характер военных конфликтов и на их последствия для состояния культурной среды общества.

Подается обзорная характеристика коллекций современного Луганска, которые в условиях пребывания на временно оккупированных территориях оказались под угрозой исключения из общегосударственного культурного наследия.

Освещение уникальности музейных собраний Луганска необходимо для акцентирования внимания общества на проблеме сохранения национального культурного достояния Украины в его общем виде.

Ключевые слова: музейная коллекция, окупація, мемориальная коллекция, раритет, артефакт, редкое собрание, национальное наследие.

 

Pleshakova L. O. The Place of Museum Collections in the Context of Military Conflicts/ National Museum of Folk Architecture and Life of Ukraine, Kyiv, Ukraine.In the article, the author analyzes the historical reasons that led to the loss of museum collections in Lugansk during the Second World War. The facts presented in this article point to the destructive nature of military conflicts and their consequences for the state of the cultural environment of society.There is an overview of the collections of modern Lugansk, that in the conditions of staying in the temporarily occupied territories, were threatened with extraction from the national cultural heritage.Highlighting of the uniqueness of the museum collections of Lugansk is necessary to emphasize the public's attention to the problem of preserving the national cultural heritage of Ukraine in its general form.

Key words: museum collection, occupation, memorial collection, rarities, artefacts, rare collection, national heritage.

 

Вступ. Реалії сьогодення вимушують додавати до регіональних ознак деяких музеїв України уточнення «музеї на тимчасово окупованих територіях». Колекції таких музеїв опиняються під загрозою втрати. Особливо небезпечними в цьому сенсі виглядають процеси ідеологічних переорієнтацій під впливом домінуючих політичних еліт.

Подібні процеси відбувались неодноразово в історії луганських музеїв, однак завдяки фаховості луганських музейників колекції були збережені. Змінюючи тематичну спрямованість експозицій, загальні музейні колекції зберігались у повному обсязі, консервуючись до певних відповідних запитів відвідувачів.

 

Суттєвих втрат зазнав музейний фонд Луганська під час Другої світової війни в період окупації Луганська з 17 липня 1942 року по 14 лютого 1943 року. В той період у Ворошиловграді (так називався Луганськ на той час) існувало два музеї. Під час евакуації були втрачені цінні колекції разом з обліковою документацією та архівом. Ці трагічні наслідки пов’язані з рядом помилок або спланованих навмисно дій, зроблених відповідальними особами Обкому КП(б)У.

Відомо, що з 26 червня 1941 року у Києві була створена Рада з евакуації музейних цінностей [1], яка на основі розробленого нею плану видала відповідні розпорядження. Однак, з невідомих причин у Ворошиловграді ці розпорядження були виконані за власним сценарієм. Перш за все, це доволі незрозуміла евакуація в два етапи.

В січні 1942 року від Паровозобудівного заводу ім. Жовтневої революції відійшов евакуаційний ешелон. У кінці січня на обласному рівні чомусь вирішили, що фронт стабілізувався та далі, ніж стратегічно важливе Дебальцеве, не просунеться. Але ж було відомо, що лінія бліц кригу обмежувалась на рубежі Архангельськ-Астрахань. Однак, це не завадило прийняти рішення про реевакуацію. І це в умовах війни, перезавантаження доріг, гострого дефіциту транспорту, з завантаженням та розвантаженням обладнання луганських заводів, інших підприємств, культурних цінностей та облікових документів. Важко знайти логіку в таких діях місцевої влади, адже саме такі дії привели до зіпсування та втрати більшої частини того, що за рішенням Ради з евакуації повинно було бути збережено.

Зрозуміло, що для уникнення відповідальності за недбалість та злочинну халатність треба було знищити облікову документацію Ворошиловградського краєзнавчого музею. Останні записи в інвентарних книгах свідчать про зберігання у фондах музею 10733 предметів. Ці записи датуються 01.01.1940 року. Колекція Ворошиловградського музею революції ім. К.В.Ворошилова – справжнього ідеологічного осередку, була ретельно підготована та евакуйована з першим ешелоном. І це не дивлячись на те, що на той момент Музей Революції офіційно вже не існував [2]. Значно цінніша колекція Краєзнавчого музею не була евакуйована, бо для неї не знайшлось транспорту. Обставини за яких зникла цінна музейна колекція, не з'ясовані досі. Відомо лише те, що вже під час окупації директор музею Є.І.Дем’яненко зі своїм заступником С.О.Локтюшевим, сторожем М.І.Бліновим та прибиральницею М.П.Загубляк намагались сховати бодай якусь частину музейної колекції: вони запакували в один ящик біля 40 картин, в другий – порцеляну, в два наступних – цінні археологічні музейні предмети, фото старого і нового міста, монети різних історичних епох. Куди поділись ці ящики – не відомо. Старовинні меблі у стилі «рококо», етнографічні та археологічні артефакти, експонати художнього відділу, бібліотека, архів музею знаходились на той час в будівлі Музею Революції, вони були втрачені у наслідок пожежі, причини якої невідомі і досі.

Під час окупації німці намагалися прихилити на свій бік місцеве населення. З цією метою вони відкривали українські національні школи, театр, цирк, вар`єте, працювали ресторани, трактири. Скласти уявлення про культурне життя в Луганську під час окупації можна з газети « Нове життя», яка виходила у Луганську як ідеологічний рупор німецького командування [3] з 18 серпня 1942 року до 7 лютого 1943 року (з 1 листопада 1942 року газета мала назву «Ворошиловградський літопис» - авт.).

Відновлення музею почалось 15 лютого 1943 року [4]. Директору музею Дем'яненко Є.І. було передано з УНКВС 27 живописних картин, 228 монет різних історичних епох, 2 журнали та вазу, виготовлену на Сервській мануфактурі. Достеменно не відомо, чи з довоєнної колекції ці предмети.

У звіті секретаря підпільного місткому щойно визволенного Ворошиловграда М.І.Трет’якевича йдеться про втрачені великі музейні цінності, але ж без будь – якої конкретики, тільки емоції: «Изверги, нелюди ...разграбили ценности, все до нитки!» Чи можна вважати такі непідтверджені нічим слова достовірними? Мабуть, ні.

Слід процитувати ще одну доповідь лектора обкома КП(б)У Абрамова:  «Основные ценности музея Революции были вывезены вглубь страны еще в 1941 – ом... В музее оставались некоторые экспонаты. Все это было вывезено, как говорит Сперанский (зав. відділу культури –авт.) какой - то комиссией по вывозу ценностей в Германию» [5]. І знову – ніякої конкретики, ніякого акту, який, як стверджував Абрамов, зберігався у директора музею Революції Бурлакова.

Зразком кричущого недбальства міських влад є втрата під час  війни безцінного архіву Луганського ливарного заводу, який за першим директивами Радянської влади у березні 1926 року потрапив до архівної управи Луганська. Під час окупації в будівлі обласного архіву на пл. Революції були розташовані італійські конюшні. В них, за спогадами очевидців,  першими документами Луганського заводу розтоплювали пічки, також цими безцінними матеріалам загортали продукти харчування на ринках та барахолках. А частина (за деякими джерелами приблизно 50%  дореволюційних документів за прийнятим рішенням міської влади не підлягали вивозу в евакуацію [6, с. 6-7]) цих документів була вивезена глибоко у тил в міста Актюбінськ та Златоуст, де втрачені назавжди.

Обласний комітет обліку збитків, нанесених німецькими загарбниками, визначив збитки, нанесені Климівському району міста Ворошиловграда (нині Ленінський район міста Луганська). У цьому районі знаходився музей. За актами 1943 року збитки дорівнювались 288961641 карбованців, у тому числі збитки, нанесені школам, клубам, бібліотекам та іншім закладам культури району, складали 59 міл. 964 тис. карбованців [7]. Але акта про збитки безпосередньо музею немає. Обліковані були тільки вартість приміщення та майна ( стіни, віконні рами, скло, столи, стільці та інш.). Про вартість рідкісних експонатів – жодної документальної згадки. Питання, куди поділась цінна колекція музею, хто винен у її втраті, на сьогоднішній день залишається відкритим. Над цим можна тільки розмірковувати, враховуючи реальні факти того часу.

З газет «Нове життя» відомо, що німці поміж іншого, в окупованому Луганську намагались відкрити історичний музей як осередок нової ідеології. Під цей намір було відкрито Фонд збору коштів, в якому в решті решт зібралось (за різними джерелами) від 6 до 7 тисяч карбованців. Бути директором цього «неіснуючого» музею було запропоновано С.О.Локтюшеву, який і дав згоду на цю роботу. На якому фонді намагалась німецька влада створювати музей – невідомо. Музей не був відкритий скоріш за все за браком часу (всього 7 місяців окупації).

З деяких зауважень, які пролунали на проведенні занять у системі партосвіти вже після визволення Ворошиловграду можна було б зробити уявлення про напрямки роботи історичного музею, який мав бути створений у окупованому Луганську. Лектор партосвіти наводить факт, коли науковий співробітник відділу соцбудівництва краєзнавчого музею Є.І. Дем`яненко (тут ми бачимо різночитання з матеріалами досліджень співробітників сучасного краєзнавчого музею, які називають директором музею Є.І.Дем`яненко у цей час) прийшла до С.О.Локтюшева  найматися на роботу, Локтюшев відмовив жінці, аргументуючи відмову тим, що історичний музей буде мати іншу направленість. А начальник Локтюшева, заввідділом культури та освіти міступрави Ковальов (який після визволення міста пішов разом з німцями з міста) дослівно зробив таку заяву: «Вы получили образование после революции. Вы неграмотные люди, как вы смеете приходить и просить работу?..» [8, с. 7].

 Після визволення міста 20 лютого 1943 року  Локтюшев був заарештований органами НКВС за стандартним звинувачуванням «німецького ставленика» та через 25 діб 17 березня 1943 року він помер у в`язниці (за офіційною версією від туберкульозу, не дочекавшись суду). Можливо тому у спеціальній роботі, присвяченій репресованим українським археологам, у списках реабілітованих прізвища С.О.Локтюшева  немає [9]. Він був реабілітований тільки у 1990 році зусиллям співробітників Луганського обласного краєзнавчого музею.

На сьогоднішній день за лінією розмежування знаходяться ще два музеї, колекції яких належать до національної спадщини України, а окремі їх експонати, являють собою раритети світового рівня.

Так, наприклад, Луганський обласний художній музей, відкритий у 1951 році нараховує понад 8000 вітчизняних та закордонних творів мистецтва XVI-XX століття.

Найбільш цінні з них належать художникам Італії, Франції, Нідерландів, Німеччини, Австрії, Польщі XVI-XІX століття: полотна Франческо Тревізані «Оплаківаніє» (XVIІ- XVIІІ), «Святий Себаст’ян» (італійська школа живопису  XVIІ століття), «Портрет Архітектора» А.Баллі, «Вигнання Агари» (Голландія,  XVIІІ століття) та багато інших. Не менше значущою є колекція графіки – малинки, акварелі, гравюри майстрів XVI-XX століття. З Ермітажу в музей надійшло більш ніж 50 відтисків західноєвропейської гравюри XVIІ-XІX століть. В колекцію входить більш, ніж 300 скульптур. Колекція прикладного мистецтва країн Сходу нараховує більш 100 експонатів XVIІІ-XX віків, серед яких ексклюзивні зразки фарфору, кераміки, металу, дерева, скла, кістки, мармуру (найбільш цінні скульптури цієї групи свого часу прикрашали інтер’єр дому Терещенка на Бібіковькому бульварі), каміння, зразки ткацтва Китаю, Японії, Монголії. Безперечно цінна колекція живопису представлена роботами художників Є.Гольдингера, В.Ізмайловича, І.Селезньова, А.Кандаурова, М.Беркоса, І.Айвазовського, Л.Лагоріо, В.Сірова, Б.Скиргелло, портретами Буковецького, пейзажами Васильковського С., Н.Онацького, П.Левченко, Г.Світлицького, С.Свєтославського, Т.Яблонської, С.Григор’єва, К.Трохименко, Н.Глущенко, Є.Воловуєва. Сучасний живопис представлений натюрмортом П.Петровичева, роботою Ю.Піменова «В магазині», камерним пейзажем С.Герасимова «В Самарканді», відомим портретом драматурга К.Триньова, зробленого П.Кончаловським, портретом Є.Григор’євої (А.Архіпов), збіркою графіків П.Львова, Кукриніксів. В колекцію також включені стародруки, широкий етнографічний матеріал, цінні предмети сакрального мистецтва.

Поповнення фондів музею відбувалось поміж іншим і за рахунок Спілки художників України, представники якої завжди мали добрі стосунки з музеєм.

Міський музей історії та культури міста Луганськ був створений на базі меморіального музею К.Є.Ворошилова. Музейне зібрання цього музею має характерну особливість – воно майже все складається з комплексу меморіальних зібрань. Найчисленніше з них – меморіальна колекція К.Є.Ворошилова, яка налічує понад 36 000 музейних предметів. Значну частину цієї колекції складає особиста бібліотека К.Ворошилова, яка була передана до музею у листопаді 1985 року з арсеналу Кремля. На це унікальне книжкове зібрання претендувала Московська бібліотека ім. Леніна, але завдяки неймовірним зусиллям луганських музейників бібліотека опинилась у Луганську.

Серед унікальних книг цієї бібліотеки – «Історія артилерії» 1684 року з помітками власноруч Петра І. Ця книга зберігалась у бібліотеці лейб-гвардії Преображенського полку, створеного, як відомо, Петром І у 1687 році. Результати дослідження наукових співробітників музею підтвердили фахівці Наукової бібліотеки Державного Ермітажу та російського відділу Державного Ермітажу (листи знаходяться в архіві Міського музею історії та культури міста Луганськ) – історію артилерії Петро І вивчав дійсно саме по цій книзі [10, с. 120].

Рідкісними, подекуди виконаними у єдиному подарунковому екземплярі, є книги «Фауст» Гете з дарчим написом від В.Піка, унікальна енциклопедія «Пекін»  (подарунок Ворошилову від Мао Дзе Дуна), рідкісне видання Великої Британської енциклопедії (подарунок від королеви Бельгії Єлизавети), численна довідкова та енциклопедична література, словники Брокгауза та Ефрона (83 томи), словник братів Гранат, книга «Мальборо і його час» з автографом У.Черчіля, книги з дарчими написами (більш ніж 500 екземплярів) від відомих літераторів, художників, композиторів, вчених різних галузей, численна антиквара література, стародруки тощо.

Безцінним в історичному сенсі є фотофонд з меморіальної колекції, який складає близько 13 000 експонатів, серед яких унікальнї фото голів держав, членів королівських сімей з дарчими написами (президента Індонезії Сукарно, Президента Єгипту Насера, королеви Бельгії Єлизавети, Прем’єр міністра Індії Мао Цзе Дуна, Прем’єр міністра Індії Джавахарлама Неру – лідера визвольного руху індійського народу та «будівника нової Індії», першого Президента Турції Ататюрка – «батька турків» та багато інших), рідкісні, унікальні фото видатних особистостей та членів їх родин з дарчим написами ( О. Гагаріна, Ю. Титова, К. Жукова, М. Фрунзе, М.Калініна, І.Сталіна, фактично усіх представників ряданської науки, мистецтва, військових); рідкісні фото з сімейних альбомів К.Є.Ворошилова та ін. Серед переданих експонатів в музей, велику кількість (біля 2 тисяч) складають документи, серед яких рідкісні зразки документів радянського та дореволюційного періоду, особисте листування К.Є.Ворошилова з відомими людьми, сімейне листування різних років, нагородні документи і т.п.

Окрему фактично безцінну групу колекції складають зразки мистецтва багатьох напрямків, серед яких художні роботи академіків – членів Академії мистецтв СРСР та почесних її членів, серед них О.М.Герасимов, С.В.Герасимов, Є.А.Кибрік, М.М.Жуков, М.І.Струнніков, Ф.О.Модоров, Ф.О.Богородський, М.П.Крилов, Кукринікси (М.В.Купріянов, П.М.Крилов, М.О.Соколов), К.Ф.Юон, Я.Д.Ромас, В.І.Касіян, Є.О.Кацман, В.С.Сварог (дійсне призвище – Корочкин), Д.А.Налбандян, І.І.Бродський, Соколов – П.П.Скаля, М.Б.Греков, представники художників – баталістів студії ім. М.Грекова (безпосереднім засновником був, до речі К.Є.Ворошилов у якості куратора культури  та мистецтв СРСР). Особливе місце серед живописних робіт займає картина бельгійського художника П`єра Полюса (1881-1959), (до речі, на території колишнього СРСР робіт П. Полюса всього дві – одна в Санкт – Петербурзі у Ермітажі («Шахтар») і друга – у Луганську («Городской промышленный пейзаж»). Подарована ця картина К.Є.Ворошилову  була в Брюсселі бельгійським королем під час відвідування Всесвітньої художньої виставки, про що свідчить дарчий напис на звороті.

Серед скульптур, подарованих К.Є.Ворошилову від їх авторів особливої уваги заслуговує бюст Івана Грозного, зробленого скульптором С.Д.Меркуловим з відновленого професором – антропологом М.М. Герасимовим образу І.Грозного. Перша відливка Меркулова була подарована К.Є.Ворошилову автором, про що свідчить дарчий напис; бюст К.Є.Ворошилова, зроблений народним художником СРСР, дійсним членом АХ СРСР С.Д.Меркуловим  являє собою зразок досконалості скульптурного мистецтва (за оцінками мистецтвознавців); і ще багато інших скульптурних робіт, кожна з яких являє собою унікальний витвір. Так, наприклад, «Джигітовка лезгин» Є.О.Лансере, «Укращение коня» Клодта – зразок втілений у бронзі як спроба монументальних анімалістичних творів, серед яких – відомі чотири групи коней на Анічкіному мості у Петербурзі (виготовлені автором у 1830-ті роки, встановлені у 1849-1850-х роках. Наукове дослідження зразка виходило на завершальну стадію, коли воно зупинилось у літку 2014 року через військові дії.

Серед подарунків, зроблених закордонними главами держав та простими людьми під час поїздок у закордонні відрядження К.Ворошилова у якості Голови Президії Верховної Ради СРСР, багато рідкісних, унікальних, зроблених у єдиному екземплярі, вироблених з дорогоцінних металів, рідких порід дерев, з застосуванням незвичайних технологій, які являють собою національну власність, вироби з застосуванням таких технологій заборонені до вивозу за кордон. У якості приклада можна зупинитись на унікальній різьбленій тарілі та шухлядці, вкритих золотим лаком. Подібна, однак значно менша за розміром таріль, представлена у єдиному екземплярі на теренах бувшого Радянського Союзу – у Музеї Сходу у Москві.

Серед культових предметів найціннішими виглядають храмові статуетки  Будди VII-XI та XVIII століття, які були подаровані Ворошилову буддійськими монахами. Надзвичайна цінність та рідкість цих речей була підтверджена співробітниками відділу Східного мистецтва Державного Ермітажу.

У структурі Міського музею історії та культури міста Луганськ знаходяться також цінні меморіальні колекції М.Матусовського (відділ «Поет-пісенник М.Матусовський», біля 7 000 експонатів, переданих з родини Матусовського), цінна колекція Літературного музею В.І.Даля з надзвичайно рідкісною підбіркою літератури поч. ХІХ- поч. ХХ століття, меморіальна колекція В.А.Тітова – всесвітньо знаного автора культового у свій час твору «Всім смертям на зло…», перекладеного на 22 мови світу. У якості відділу також у музеї існує колекція Першого Монетного Двору України [11]. Її склад – зразки перших українських грошей, цінний документальний фонд, якій відображає історію створення першої української гривні часів незалежності. Багато цих документів мають грифи «Таємно», «Цілком таємно», «Для внутрішнього використання». Ці  документи були вперше представлені широкому загалу саме у експозиції Міського музею історії та культури міста Луганськ. Оригінальні документи, підписані Президентом України, Прем’єр Міністром України та іншими причетними до процесу створення національної грошової одиниці перших років незалежності України.

Навіть оглядова характеристика колекції Міського музею історії та культури міста Луганськ свідчить про її унікальність. Зібрані у фондах одного музею меморіальні комплекси історичних постатей, діяльність яких має загальносвітове значення, здатні вразити своєю повнотою, завершеністю та унікальністю.

Суттєва кількість оригінальних музейних предметів, аналогів яким важко знайти, складають раритетну частину музейної колекції, яку без припущень можна віднести до загальнодержавної музейної спадщини України.

 

Висновки

Багатовекторність та часті зміни ідеологій приводять до інгресії в суспільстві, тобто проектування життєвого простору на території таких суспільств відбувається зі згоди еліт. І тоді в суспільстві відбувається підміна ідеалів і, як наслідок, – зничтоження традицій та норм як умов соціального порядку.

Аналізуючи історичні факти, пов’язана з історією музеїв Луганська та їх колекцій, можна виявити чинники впливу на регресивні процеси, які відбулись під час Другої світової війни. Повна політична та ідеологічна заангажованість відкрила доступ до дійсно цінних музейних предметів випадковим людям, які мали можливість впливати на стан збереження музейних колекцій. Як наслідок, некомпетентні дії відповідальних керівників привели до втрати цінної музейної колекції Луганського обласного краєзнавчого музею та архівного документального фонду під час німецької окупації міста 1942-1943 роках.

Сформована у післявоєнний час мережа луганських музеїв знов опинилась під загрозою.

У сучасному Луганську перебувають цінніші колекції загальнодержавного значення. Це – унікальний випадок в історії музейної справи, коли у провінціальному місті, розташованому далеко на периферії, зберігаються унікальні музейні колекції, раритети світового рівня, коштовність яких важко оцінити взагалі. І в цьому розумінні унікальним виявляється навіть сам факт появи  мережі музеїв.

В сучасних умовах зони військових конфліктів мають локальний характер, ще їх називають периферійними. І це може свідчити про їх належність не тільки за територіальною ознакою, але й за цивілізаційною. Навіть у такому статусі та вигляді подібні війни не можуть вважатися локальними, бо в умовах глобалізації навіть незначний конфлікт паралізує певні зв’язки політичного, економічного, культурного та соціального напрямків, що неминуче веде до зриву у функціонуванні загальної системи. А ці процеси стосуються вже кожного, незалежно від його бажання.

Оглядова характеристика колекцій музеїв Луганщини вказує на їх раритетний характер з історичної та художньої точки зору. Географія популярності луганських музеїв доволі широка, бо інформаційні джерела у вигляді експозицій та фондового матеріалу виконують не тільки освітні функції, вони мають дійсно прикладний характер і не тільки для історичних наук та музеологічних дисциплін.

На фоні цих колекцій розгортається широке поле для науково-дослідної роботи, результати якої можуть мати статус наукових відкриттів світового значення.

 

Література

  1. Заремба С.З. Українське пам`яткознавство: історія, теорія, сучасність. -К.- 1995. - 403с.
  2. ДАЛО,ф. Р-693. оп.1, спр.41, арк 77.
  3. ДАЛО, ф. 1, оп.1, спр.190, арк.1-4.
  4. ДАЛО, ф.Р-2426, оп.1 спр.121 акр 12.
  5. Остапенко С., Ерошкина Е. Окупация 1942-43 / С.Остапенко, Е.Ерошкина // Жизнь Луганска. – 2010. - 24 марта.
  6. Приколота О.В., Люлько А.С. Луганский литейно-пушечный завод в переписке и указах 1795-1797гг: исследования и материалы по истории г. Луганска. Выпуск IV / О.В.Приколота, А.С.Люлько. – Луганск: Шико. - 2008. - 260с.
  7. Макарова А. Город над Луганью / А.Макарова // Малая родина: сборник статей сотрудников Луганского обласного краеведческого музея. - Луганск: Виртуальная реальность. – 2007.  –с.606-618.
  8. Остапенко С., Ерошкина Е. Район на Востоке Луганска / С.Остапенко, Е.Ерошкина. // Жизнь Луганска. - 2009. - №46/1010/. - 4ноября.
  9. Міллер М. Доля українских археологів під Совєтами / М.Миллер // In memory of the Ukrainian Schabars ligmidatid by communist Moskow. Paris, Chicago.
  10. Луганск и луганчане (материалы научных исследований). Вып.2 - Луганск: Шико. - 2008. - 154с.
  11. «ЛСЗ. Первый монетный двор Украины» - Луганск: Янтарь, 2006 – 180с.

Referencies

1.   Zaremba S.Z. Ukraí̈ns'ke pam`yatkoznavstvo: ístoríya, teoríya, suchasníst'. -K.- 1995. - 403s.            

2. DALO,f. R-693. op.1, spr.41, ark 77.           

3. DALO, f. 1, op.1, spr.190, ark.1-4.         

4. DALO, f.R-2426, op.1 spr.121 akr 12.          

5. Ostapenko S., Yeroshkina Ye. Okupatsiya 1942-43 / S.Ostapenko, Ye.Yeroshkina // Zhizn' Luganska. – 2010. - 24 marta.

6. Prikolota O.V., Lyul'ko A.S. Luganskiy liteyno-pushechnyy zavod v perepiske i ukazakh 1795-1797gg: issledovaniya i materialy po istorii g. Luganska. Vypusk IV / O.V.Prikolota, A.S.Lyul'ko. – Lugansk: Shiko. - 2008. - 260s.

7. Makarova A. Gorod nad Lugan'yu / A.Makarova // Malaya rodina: sbornik statey sotrudnikov Luganskogo oblasnogo krayevedcheskogo muzeya.  - Lugansk: Virtual'naya real'nost'. – 2007.  –s.606-618.

8. Ostapenko S., Yeroshkina Ye. Rayon na Vostoke Luganska / S.Ostapenko, Ye.Yeroshkina. // Zhizn' Luganska. - 2009. - №46/1010/. - 4noyabrya.

9. Míller M. Dolya ukraí̈nskikh arkheologív píd Sovêtami / M.Miller // In memory of the Ukrainian Schabars ligmidatid by communist Moskow. Paris, Chicago.

10. Lugansk i luganchane (materialy nauchnykh issledovaniy). Vyp.2 - Lugansk: Shiko. - 2008. - 154s.

11. «LSZ. Pervyy monetnyy dvor Ukrainy» - Lugansk: Yantar', 2006 – 180s.