Судук Іван Васильович
Буковинський державний фінансово-економічний університет
ОЛІГОПОЛІЯ НА РИНКУ МОБІЛЬНОГО ЗВ’ЯЗКУ УКРАЇНИ
Олігополія – це такий тип ринкових структур, в якій домінує декілька фірм, кожна з яких спроможна впливати на ринкову ці¬ну власними діями. Існує «жорстка олігополія», коли дві або три фірми панують на всьому ринку, і «розмита», при якій 70-80% ринку поділяють 6-7 фірм. Олігополія є найбільш поширеною у су¬часних високотехнологічних галузях промисловості.[1]
Олігополію досліджували багато вчених, зокрема Й. Шумпетер, Дж. Стіглер, А. Курно, Г. Бекер, Дж. Неш, А. Гальчинський, П. Єщенко, С. Мочерний та ін.
Дана тема є актуальною тому, що олігополія створює сприятливі умови для активного втручання підприємців у ринкові відносини: стає можливим визначити обсяг попиту й пропонування, передбачити тенденції динаміки цін та можливі дії конкурентів, а також самостійно встановлювати ціни. Хоча олігополія припускає деякий рівень конкуренції, з усіх ринкових структур вона є ближчою до монополії і вважається більш ефективною порівняно з нею. Поведінка олігополіста на ринку особливо важко піддається узагальненню. Причиною тому є наявність всезагального взаємозв'язку між фірмами, неможливість передбачити реакцію конкурентів.[2]
Основною причиною існування олігополії є ефект злиття. Поштовхом до злиття фірм може бути:
• досягти більшого ефекту масштабу;
• зміцнити свою ринкову владу;
• усунути конкурента;
• здобути переваги «великого покупця»
Мета дослідження – розглянути фірми, які є олігополістами у сфері ринкового зв’язку України та поведінку фірм в умовах монополії.
Предмет дослідження – розвиток і поводження фірм мобільного зв’язку, як олігополіста на ринку мобільного зв’язку України.
Щодо даного ринку, то на ньому діють дві протилежно спрямовані сили:
• зацікавленість фірм у максимізації сукупної маси прибутку для всієї галузі;
• егоїстична зацікавленість кожної фі¬рми в максимізації своїх власних прибутків шляхом зниження ціни на продукцію.
В теорії олігополії існує декілька моделей ціноутворення, основними є:
• модель «ламаної» кривої попиту (модель цінової стратегії олігополістів без змови);
• картель (об’єднання фірм, які відкрито домовляються про ціни та обсяг випуску продукції з метою збільшення і гарантії отримання прибутків);
• модель домінуючої фірми (модель ціноутворення, в якій фірма-лідер встановлює ціну, а інші фірми її наслідують);
• ціноутворення за принципом «витрати плюс». [3]
Згідно цього можна зазначити, що олігополія є найбільш ефективною у процесі утворення ціни за будь-яку іншу ринкову структуру.
Сьогодні одним із представників на олігополістичному ринку України є ринок мобільного зв’язку (5 операторів, частка 2-х найбільших ≈ 98 %), ринок коксу (13 виробників, частка 3-х найбільших ≈ 51 %), ринок пива (15 суб’єктів , 4-м найбільшим належить ≈ 94 % ринку) тощо. Олігополія, як і будь-яка модель конкурентного ринку, має свої переваги та недоліки. Ринок мобільного стільникового зв'язку відрізняється високими адміністративними й економічними бар'єрами вступу на нього. Насамперед - це необхідність отримання ліцензій на надання послуг та сертифікації обладнання техніки зв'язку, дозволу оператора зв'язку на приєднання до мережі загального користування, дозволу Держкомзв'язку на виділення номерного ресурсу, потреба у великих інвестиціях тощо.[3]
Для аналізу її двоїстої природи, ми взяли за приклад мобільний зв’язок України. Не дивлячись на те, що сьогодні в Україні зона покриття становить більш як 95% території країни, на українському ринку мобільного зв’язку функціонує достатньо «жорстка олігополія», коли 2-3 фірми панують на всьому ринку, а саме: дві компанії «МТС» та «Київстар» домінують з більш ніж 90% часткою, а на інші компанії, такі як: Life, ТМ «Білайн», «Golden Telecom GSM» та інші – припадає тільки 8% ринку послуг. [2]
Відкрите Акціонерне Товариство «Мобільні Теле Системи» (МТС) - найбільший оператор стільникового зв'язку в Україні і країнах СНД, обслуговуючий більше 75 мільйонів абонентів. Ліцензійний портфель МТС включає більшість регіонів України, Росії, Білорусії, Узбекистану і Туркменістану, а населення, яке проживає в зоні дії мережі МТС, складає більше 230 мільйонів чоловік. В України абонентами МТС тепер є всі абоненти UMC, так як у 2003 році ВАТ «МТС» повністю купив ЗАТ «Український Мобільний Зв'язок» (UMC).[4] Також компанія «Київстар» - один з лідерів мобільного зв'язку України. Компанія була заснована в 1994 році, послуги мобільного зв'язку надає з 1997 року. «Київстар» - закрите акціонерне товариство, акціонерами якого є компанії Telenor (56,52%) та Storm (43,48%).[5] Своєю мережею «Київстар» охоплює всі великі й малі міста та понад 28 тис. сільських населених пунктів, усі основні національні й регіональні траси, більшість морських та річкових узбереж України. Саме ці дві компанії займають панівне місце на мобільному ринку України.[1]
Нещодавно на ринку мобільного зв'язку трапилась ситуації, коли компанії «Київстар» і «МТС» без підстав підвищили тарифи на свої послуги. У зв'язку з такою ситуацією Антимонопольний комітет виконуючи вказівки президента України щодо забезпечення стабілізації цін і тарифів на соціально важливих ринках, запропонував їм відмовитися від підвищення тарифів на послуги, про що поінформувати комітет і громадськість.[6]
Варто зазначити, що мобільний зв'язок завжди був у центрі уваги іноземних інвесторів. Жоден з операторів, що працює в Україні, не є 100% українським. Кожен має іноземного партнера, який інвестує не лише фінансові ресурси, а й обладнання, ноу-хау та досвід.
В Україні ліцензії на право здійснення діяльності на ринку мобільного зв'язку на сьогодні отримали сім операторів: ВАТ «МТС» та ЗАТ "Київстар" частки ринку яких визначено відповідно в 51 і 40% за доходами і в 51,7 і 46,9% — за абонентською базою; ТОВ "Астеліт" (Life), який займає друге місце; ТОВ "Golden Telecom", приблизно – 5% та багато інших дрібних операторів.[1]
Висновок. В Україні простежується стрімкий розвиток ринку мобільного зв’язку, користувачами якого стало вже 10 млн. чол. Основну частину ринку займають два оператора – МТС та „Київстар” і їхнє положення є олігопольним. На основі їх діяльності можна сказати, що вони діють за олігополістичною моделлю ціноутворення „ламаної” кривої попиту, яка пояснює стабільність цін або їх одночасну зміну. І взагалі, вивчення проблеми стратегічної взаємодії фірм є центральною в дослідженні поведінки олігополістів.
Плюси та мінуси олігополії розглядали багато економістів, зокрема Й. Шумпетер навіть стверджував, що лише олігополія сприяє технічному прогресу, оскільки вона дає змогу виділяти кошти для науково-дослідних розробок, збільшує впевненість інвесторів у отриманні високих прибутків за допомогою випуску нових товарів, розширення асортименту.
Таким чином, наше дослідження підтвердило, що олігополія, як і будь-яка модель ринку має свої плюси та мінуси, як і для споживача, так і для виробника. Можна навіть сказати, що суперечливість олігополії є рушійною силою розвитку провідних галузей національного ринку.
Література:
1. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку і інформатизації: річний звіт за 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nkrz.gov.ua/uk/
2. Базилевич В.Д. Формування конкурентного середовища в транзитивній економіці: проблеми, тенденції, протиріччя. Конкуренція. – 2012. – №2. 26с.
3. Бінько І. Інформаційний простір України: стан та тенденції розвитку // Бібліотечний вісник – 2010. – №2.
4. Оператори мобільного зв'язку України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mobtech.com.ua
5. Оператори стільникового зв'язку України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uk.shram.kiev.ua
6. Мобільні GSM/UMTS оператори. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://red-forum.com