Боднар Л. М. СУЧАСНИЙ ПЕРІОД ДОСЛІДЖЕНЬ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ФЛОРИ ЗАКАРАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

здобувач кафедри ботаніки, Боднар Л. М.

Ужгородський національний університет

СУЧАСНИЙ ПЕРІОД ДОСЛІДЖЕНЬ ЛІКАРСЬКИХ РОСЛИН ФЛОРИ ЗАКАРАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Історію дослідження лікарської флори Закарпатської області можна розділити на чотири періоди: австро-угорський (друга половина XIX ст.-1918 р.), який характеризується перевагою флористичних досліджень; чехословацький (1918-1939) – систематичних та ботаніко-географічних; радянський (1944-1991) – геоботанічних; сучасний (з 1992) – характеризується вивченням народно-господарського значення рослин, особливо їх лікувальних властивостей [1].

Перші флористичні дослідження в Українських Карпатах, в тому числі на території теперішньої Закарпатської області, пов'язані з діяльністю таких наукових центрів як Львівський університет (Б. Гаке, Н. Вітман, А. Завадський, Г. Лобажевський, А. Реман, А. Блоцький), Львівський політехнічний інститут (О. Волощак), Фізіографічна комісія наукового товариства ім. Коперника у Кракові (Г. Запалович), Угорський національний музей в Будапешті (П. Кітайбель, В. Борбаш, Л. Шімонкай). Основна увага досліджень угорських ботаніків була звернена на дослідження Трансільванії і Мармороських гір, значно менше проведено досліджень в інших частинах Закарпаття.

До числа перших дослідників флори Закарпатської області відносяться П. Кітайбель (1751-1817 рр.), який досліджував Чорногору і Мармороські гори та Й. Баумгартен, який вивчав Трансільванію, але його праці мають значення і для території Закарпатської області (Bamgarten, 1816 р.).

До флористичних робіт цього періоду належать роботи А. Вагнера (Wagner, 1857, 1859, 1860, 1871 рр.), який досліджував околиці Хуста. Флору Мармороських гір Вагнер вивчав протягом 37 років, опублікувавши багато заміток про флору цього регіону (Wagner, 1850, 1871, 1877 рр.) та монографію про флору Мармороського комітату (Wagner 1876 р.), де подав підсумки своїх багаторічних досліджень.

За останні десятиліття активізувалась діяльність наукових закладів України щодо вивчення та впровадження у лікувальну практику лікарських рослин. Відомою роботою є «Енциклопедичний ілюстрований довідник з лікарських рослин» за ред. А. М. Гродзінського (1992 р.), який включає інформацію про 1297 видів лікарських рослин України.

Перший підручник з фармацевтичної ботаніки, складений відповідно до програми вимог Болонської конвенції, видано у 2007 році авторами Сербін А. Г., Сіра Л. М., Слободанюк Л. О. На прикладі лікарських рослин подано сучасне уявлення про будову, хімічний склад і функції рослинних клітин, тканин, органів. Відображені сучасні погляди на класифікацію фіторізноманіття та стан використання, фітоекологію, геоботаніку, охорону, раціональну експлуатацію лікарських рослин України.

У 2009 році виданий перший український посібник з ресурсознавства лікарських рослин авторами Зузук Б. М. та Зузук Л. Б. У ньому висвітлено сучасні проблеми і методи обліку ресурсів лікарських рослин, економічні аспекти ресурсознавчих досліджень, правові основи використання та охорону.

Значні наукові дослідження по вивченню лікарських рослин України проведено В. М. Мінарченко (1992; 1996; 2004; 2008; 2011 рр.).У монографії «Лікарські судинні рослини України (медичне та ресурсне значення)» вона подала хорологічну характеристику 2219 видів, інформацію про вміст біологічно активних речовин в рослині, їх дію, а також поширення лікарських рослин в Україні, наявність чи відсутність ресурсів, природоохоронний статус, характер участі в угрупуваннях, культивування.

В 2008 році зусиллями закарпатських науковців Ганич Т. М., Фатула М. І., Ганич О. М., вийшов у світ навчальний посібник для студентів медичних факультетів – клінічна фітотерапія, де автори вказали місце фітотерапії в комплесному лікуванні хворих терапевтичного профілю, вияснили їх хімічний склад, фармакологічну дію, рецепти настоїв та відварів лікарських рослин.

У 2010 видана монографія Комендара В. І., в якій розповідається про лікарські рослини, їх застосування в народній та науковій медицині. До кожної рослини додається українська, російська, латинська назви та місцеві синоніми, ботанічна й фармакологічна характеристика, способи лікування, час і місце збирання, культивування.

Морфологічна, ботанічна характеристика та хімічний склад, строки і способи заготівлі, особливості виготовлення ліків та їх практичне застосування подано у навчальному посібнику з фітотерапії закарпатським науковцем Грига В. І. (2001).

«Лікарські рослини Закарпаття у народній медицині» – довідник з фітотерапіїї під упорядкуванням Рубіша Ф. Ф., вийшов у 2005 році. У довіднику описано фармакологічні властивості лікарських рослин, якими здавна користувалась, як народна так і наукова медицина.

Наведені дані свідчать про наявність низки публікацій, які стосуються лікарського флористичного складу Закарпатської області, поширення в регіоні окремих видів, родів, характеристики рослинності цієї території, проте узагальнююча інформація про флору лікарських рослин, поширення та запаси важливих промислових видів, їх охорона та раціональне використання була мало вивчена.

В наш час виникла необхідність ресурсознавчих досліджень на регіональному рівні. Із-за давності експедиційних матеріалів відсутні наукові дані про поширення важливих промислових видів і запаси лікарської сировини в Закарпатській області. Потрібна інвентаризація лікарських рослин флори та науково-комплексне регіональне ресурсознавче дослідження і на цій основі розроблення системи їх раціонального використання та охорони.

Література:

1. Природа Українських Карпат. Під редакцією Геренчука К. І.// Видавництво Львівського університету, 1968. – 252 с.

Site search

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.