Слюсар Людмила Вікторівна
Вінницький інститут економіки ТНЕУ
ПРОБЛЕМИ ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
Анотація. Устатті автором окреслено проблеми фінансування бюджетних установ за сучасних умов та виокремлено шляхи їх вирішення.
Аналіз досліджень та публікацій. Проблему фінансування бюджетних установ та шляхів їх вирішення досліджували: Атамас П.Й., Бутинець Т.А., Дідик А.М., Джога Р.Т., Свірко С.В., тощо.
Постановка проблеми. Бюджетні установи є життєво необхідними для суспільства, тому що переважна їхня частина має соціально-культурне призначення і є матеріальною гарантією реалізації найважливіших конституційних прав громадян на освіту, медичне обслуговування, соціальне забезпечення тощо. Зазначені установи є не комерційними, тобто основною метою їх діяльності є надання послуг населенню країни, а не отримання прибутку.
Мета статті. Представити проблеми фінансування бюджетних установ та шляхи їх вирішення.
Виклад основного матеріалу.Кризовий стан економіки, дефіцит державних ресурсів зумовив функціонування бюджетних установ вУкраїні за принципом обмеженості бюджетного фінансування. У результаті недоотримання фінансових ресурсів, що виділяються державою, недосконалістю нормативно-правового забезпечення та механізмів залучення і використання позабюджетних коштів, бюджетні установи не отримають достатньо коштів для необхідного функціонування.
Головна сутність бюджетного фінансування полягає в тому, що за допомогою такого механізму здійснюються грошові відносини, що виникають між державою, з одного боку, та підприємствами, організаціями державної форми власності – з іншого, з метою спрямування грошових коштів на підвищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забезпечення виконання інших державних заходів. Як правило,видатки окремої бюджетної установи фінансуються, з бюджету залежно від підпорядкованості установи, її територіального розміщення, народногосподарського значення та доцільності віднесення видатків на даний бюджет відповідно до економічних та соціальних завдань держави.
Кошторисно-бюджетне фінансування бюджетних установ головним чином полягає в тому, що вони всі свої видатки на поточне утримання і розширення діяльності покривають за рахунок Державного бюджету на основі кошторисно-бюджетного фінансування. Кошторис як індивідуальний фінансово-правовий акт має велике правове значення. Кошторис бюджетної установи подається до головного розпорядника бюджетних коштів. Згодом розпорядник складає зведений кошторис та подає Міністерству фінансів України бюджетний запит для врахування його в Державному бюджеті України. Після затвердження Державного бюджету Мінфін доводить головному розпоряднику бюджетних коштів лімітні довідки про бюджетні асигнування, у яких указується обсяги бюджетного фінансування. Головний розпорядник бюджетних коштів надсилає бюджетним установам через органи Державної казначейської служби України витяги із лімітної довідки, у яких вказується конкретний обсяг фінансування [2; 77].
Тоді бюджетні установи уточнюють проекти своїх кошторисів, складають проекти планів використання бюджетних коштів для уточнення показників зведених кошторисів, зведених планів використання бюджетних коштів. Уточнені проекти кошторисів та проекти планів використання бюджетних коштів мають відповідати доведеним лімітним довідкам. Уточнені кошториси та відповідні плани використання бюджетних коштів подаються до головного розпорядника бюджетних коштів. Далі він подає Міністерству фінансів України проекти зведених кошторисів та проекти планів використання бюджетних коштів для складання та затвердження бюджетного розпису.
У свою чергу, Міністерство фінансів України надсилає органам Державної казначейської служби України для реєстрації, обліку та виконання затверджений розпис Державного бюджету. Державна казначейська служба після затвердженого бюджетного розпису доводить до головного розпорядника бюджетних коштів витяги з його складових частин, які є підставою для затвердження в установленому порядку кошторисів, планів використання бюджетних коштів і помісячних планів використання бюджетних коштів усіма бюджетними установами [3; 83].
Кошторис, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних коштів, помісячні плани використання бюджетних коштів бюджетних установ та їх штатні розписи затверджуються керівником бюджетної установи. Чинним законодавством передбачено те, що бюджетним установам можна проводити діяльність комерційного характеру, зокрема здавати приміщення в оренду, надавати різні послуги. Проте потрібно зазначити, що всі надходження за виконані роботи, надані послуги, одержані за оренду, є спеціальними (позабюджетними) коштами бюджетних установ. Спеціальні кошти та кошти з інших джерел не підлягають вилученню і повністю залишаються в розпорядженні бюджетної установи, яка їх заробила.
Водночас правовому режиму використання бюджетних коштів бюджетними установами притаманні жорсткі обмеження, обумовлені нестачею бюджетних коштів, суворою економією їхнього витрачання, запобігання збільшенню інфляції і недопущення подальшого спаду життєвого рівня населення. Бюджетне фінансування будується на наступних принципах: безповоротності наданих коштів, їх цільового призначення, систематичного суворого контролю за використанням наданих коштів, зв’язку між обсягом фінансування та виконанням плану бюджетною установою.
Повний варіант статті Tezi-_-Slyusar.doc