Верхогляд Наталія Геннадіївна
Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича
СЕМАНТИКО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ УЖИТКУ ЛО НА ПОЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ У МОДЕРНІСТСЬКІЙ ПРОЗІ (ЛЕКСИКО-ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ)
Cтаттю присвячено дослідженню лексико-прагматичного аспекту лексичних одиниць на позначення кольору в модерністській прозі. Актуальність дослідження зумовлена тим фактом, що кольороназви займають значний прошарок у лексичному складі мови та у художньому тексті зокрема. Нами було досліджено особливості функціонування слів на позначення кольору, розширення їхньої лексичної валентності та семантики. Проблематика вивчення семантики кольору залежить від того, в руслі якої наукової парадигми виконуються дослідження. Проте варто зазначити, що семантична сполучуваність позначень кольору в сучасній лінгвістиці ще недостньо досліджена.
Отже, наш аналіз ЛО на позначення кольору стосується у першу чергу аспекту впливу (аспекту прагматики) кольору на психічний стан людини, її почуття, думки й сподівання; ми намагалися проілюструвати як у тексті колір змінює емоційний стан людини, формує професійні якості, відбиває національно-культурну сферу буття, несе естетичне навантаження, як за допомогою кольору можна простежити особливості індивідууму, осягнути силу людських переживань, потрясінь.
Колір здатний викликати певний емоційний і душевний стан, але “один і той же колір у людей різних народів викликає різні емоційні відтінки, наприклад, у Європі траур чорного кольору, а у Китаї та Японії, навпаки, білий; зелена барва для європейців символізує мирні надії, а в країнах ісламу це барва бойових прапорів” [1, с.39].
Можна стверджувати, що гіпотезою нашого дослідження послугувала провідна характеристика ужитку кольоропозначення в художньому тексті – позначення емотивного навантаження ЛО. Тому наша робота має за мету виявити результати аналізу специфічної лексичної частини англійської мови періоду модернізму, що характеризується багатьма подіями на світовому рівні, а також в американській історії, житті і культурі. Модернізм (від франц. moderne — новітній, сучас¬ний) — сумарний термін, що позначає сукупність літературних напрямів та шкіл XX століття, яким притаманні формотвор¬чість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів [2].
Це період інтенсивних змін особливо у лексичному складі, і самі зміни спрямовані на збагачення одиниць, що виражають абстрактні поняття, а також тимчасово доповнюють семантично-знакову систему американської самосвідомості. Характер і вид цих процесів зумовлений зовнішніми чинниками, які є основними рушійними силами розвитку мови і, як правильно визначає Д. Шмельов [3, с.156], сам факт, що розвиток лексики переважно зумовлений внутрішніми чинниками, пов’язаними із системним характером мови, підкреслює, наскільки парадоксальніший і глибший, ніж нам здавалося на перший погляд, є вплив лексики на зовнішні чинники. Щоб поєднати окремі частини мовного механізму, необхідний зовнішній поштовх, але характер руху визначають особливості механізму. Активні процеси, які простежуємо у цьому періоді, – це поява не тільки необхідності нових номінацій, а й тенденцій збагачення багатозначності, прагнення мовної одиниці до симетрії. Таким чином твори модерністів стилістично і семантично доповнюють і допомагають збагаченню мови.
Особливо ця яскрава ознака була виявлена нами у творчості Дж. Джойса. Він виступає новатором свого часу. Цей письменник є прихильником теорії, що модернізм зовсім не покликаний бути мистецтвом для широких мас. Джойс активно дотримується основного принципу модернізму: «примат форми над змістом» [2]. Доказом цього, є створення модерністом авторських неологізмів, що характеризуються особливою побудовою на морфологічному рівні і цілковито новими і нетрадиційними значеннями на лексичному рівні (quitewhite villagettes; whitethorn and the redthorn; whitemalt winesour; blackwatchwomen; antigreenst; bluemoondag; yellow-meat).
Розглянувши вищеподані приклади, стає очевидним, що автор використовує всю основну гаму кольорів у своїй творчості. Тому слід відокремити шість основних груп кольорів: червоний, жовтий, зелений, синій, чорний, білий. Навколо цього ядра необхідно звернути увагу на деривати, які належать до різних частин мови (greenness, greenish, blackness, yellowing,); на складні слова, в яких одна основа пов’язана з кольорами, а інша – з певними ознаками, предметами, станом людини (sea- green, snow-white, red-faced, canary-yellow); на численні випадки транспозиції (whiter, blacked, bluer, grey-greens).
Кольоронайменування є виразною атрибутивною характеристикою широкого кола важливих для митця образів. Ця обставина є також однією з тих, що зумовлюють необхідність нашого аналізу, який, в своєю чергу, є частиною більшого дослідження, спрямованого на виявлення прагматичного аспекту в авторському дискурсі.
Література:
1. Вихованець І. Р. Таїна слова / Вихованець І. Р. – К. : Радянська школа, 1990. – 284 с.
2. Модернізм. Літературні напрями модернізму. – Режим доступу: http://www.ukrlit.vn.ua/info/criticism/modernism.html
3. Шмелев Д. Н. Проблемы семантического анализа лексики. / Шмелев Д.Н. – М.: Наука, 1973. – 156 с.
4. Байцевич Ф. С. Вступ до лінгвістичної прагматики / Байцевич Ф. С. – К. : Академія, 2011. – 304 с.