молодший науковий співробітник Махаринська Надія Михайлівна
Інститут фізіології рослин і генетики Національної академії наук України, м.Київ
ПЕРСПЕКТИВИ ВИРОЩУВАННЯ РІПАКУ ЯРОГО ЯК СИРОВИНИ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА БІОЗИЗЕЛЮ В КИЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
У останнє десятиліття зростає інтерес до отримання і безпечного використання біпалива, що обумовлено рядом причин. Серед них є різке зниження запасів викопних вуглеводів, що разом із зростаючими темпами споживання палива може привести до їх вичерпання уже в найближчий перспективі. Вирішення цієї ситуації базується на більш широкому використанні двигунів внутрішнього згорання на біодизельній основі пального, яке може бути отримане з сировини ріпаку[1,2].
Біодизельне паливо - це екологічно чистий різновид біопалива, одержуваний із жирів рослинного походження і використовуваний для заміни нафтового дизельного палива. Із погляду хімії, біодизельне паливо являє собою суміш метилових (етилових) ефірів, насичених і ненасичених жирних кислот[2].
Таке паливо може використовуватися в будь-яких дизельних двигунах (вихорокамерних і перед-камерних, а також із безпосереднім впорскуванням) як самостійно (в адаптованих двигунах), так і в суміші з дизельним паливом, без внесення змін у конструкцію двигуна[3].
Сучасні сорти ріпаку мають значний потенціал врожайності. Проте, вони потребують диференційованого підходу до регіону вирощування, технології вирощування, рівня забезпеченості ґрунту поживними речовинами[2,3].
Виробництво ріпаку озимого в Україні має певні обмеження, які пов’язані з недостатньою стійкістю сортів до зимових екстремальних чинників, що спричинює неконтрольоване вимерзання значних посівів площ. Сорти ріпаку ярого - недостатньо врожайні. Проте вони набувають особливого значення в якості можливого джерела для виробництва біопалива[1].
Отже, метою наших досліджень було визначення продуктивності ріпаку ярого з метою отримання бідизелю під впливом різних норм і видів добрив.
Експериментальні дослідження проводили на території землекористування ТОВ “Біотех ЛТД” Бориспільського району Київської області. Попередником для ріпаку ярого була пшениця озима.
Ефективність дії мінеральних добрив вивчали за схемою: 1.Без добрив (контроль); 2. N74P79K158 (прості добрива); 3. N74P79K158 (тукосуміш 14:15:24); 4. N49P53K105 (прості добрива ¾ норми); 5. N49P53K105 (тукосуміш 14:15:24 ¾ норми).
В дослідженнях використовували середньоранній гібрид Юра типу “00”. Площа посівної ділянки становила 60м2, облікової – 56м2. Повторність досліду – трикратна. Розміщення варіантів - систематичне. Технологія вирощування - загальноприйнята для Лівобережного Лісостепу України. Грунт дослідної ділянки - темно-сірий опідзолений грубопилувато-легкосуглинковий на лесі.
Для проведення досліду використовували добрива, які вносили у передпосівне удобрення : аміачна селітра з вмістом N – 34,5% (ДСТ 2-75), суперфосфат гранульований з вмістом Р2О5 – 19,5% (ДСТ 5956-78), каліймагнезія з вмістом К2О – 27% (ТУ 6-12-23-75, а також тукосуміш із вмістом N – 14%,P – 15%, K – 24%.
Результати проведених досліджень підтверджують, що рівень врожайності тісно пов'язаний з кількістю добрив, що вносилися під культуру.
Використання N74P79K158 у вигляді тукосуміші (14:15:24) забезпечило одержання урожайності 3,84 т/га, що на 1,78 т/га перевищувало показник контролю. Дещо нижчий приріст одержали на такому ж фоні з простих добрив (N74P79K158)-1,61т/га. Застосування половини норми добрив (N49P53K105) у вигляді тукосуміші (14:15:24) забезпечило врожайність на рівні 3,02 т/га, що на 0,96 т/га більше порівняно з контролем. Проте цей варіант поступався аналогічному з N74P79K158 на 0,82 т/га. Найменша врожайність була за внесення простих добрив половини норми (N49P53K105) – 2,94 т/га.
Наші дослідження показали, що на вміст олії в насінні впливало внесення добрив. Найменший показник відзначали у варіанті без добрив – 43,1%. Внесення половини норми (N49P53K105) сприяло збільшенню вмісту олії порівняно контролем на 0,6%. За використання половини норми тукосуміші (14:15:24) вміст її досягав 43,5%, що на 0,4% перевищувало контроль, а простих мінеральних добрив (N74P79K158) сприяло збільшенню олії до 44,4%, що на 1,3% переважало контроль. Найбільший вміст олії в рослинах був у варіанті з N74P79K158 (тукосуміш 14:15:24) – 45,8%.
Зі збільшенням норм передпосівного удобрення зростала кількість отриманої олії за холодного пресуваня. Найменшим цей показник був у контролі – 344л/т, найбільшими – у варіанті із N74P79K158 (тукосуміш 14:15:24)-398л/т.
Відповідно до норм удобрення зростає кількість отриманого біодизелю. Найменшим він був у контролі – 394л/т. Застосування ¾ норми мінеральних добрив обумовлювало його підвищення порівняно з контролем на 4-5 л/т. Внесення N74P79K158 у формі простих добрив і тукосуміші сприяло підвищенню вмісту глюкозинолатів у шроті ріпаку ярого на 11-22 л/т порівняно з контролем.
Отже, вирощування ріпаку ярого як сировини для виробництва біодизельного пального є досить актуальним завданням яке потребує поглиблених наукових досліджень для розкриття прихованих можливостей культур, як енергетичного ресурсного потенціалу.
Література:
1. Бардин Я.Б. Ріпак: від сівби до переробки.-К.: Світ,2000-112с.
2. Каленська С.М. Сучасний стан виробництва ріпака та основні аспекти його використання / С.М. Каленська, Л.А.Гарбар // Цукрові буряки. – 2005. – № 3 – С.23 Аndor Balint 25
3. Strehler A. Die Trocknung von Raps. In: Das Rapshandbuch. Dow Elanco GmbH. 5. Aufl. 2010, 152-158