к. е. н., докторант, Мазур Г. Ф.
Уманський національний університет садівництва
ІННОВАЦІЙНА СКЛАДОВА РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА
Сучасний розвиток агропромислового виробництва тісно пов’язаний з перспективним розвитком інформаційних технологій та здійсненням інноваційного прориву у багатьох високорозвинених секторах економіки. Світова економічна криза певною мірою вплинула не тільки на стан продовольчого забезпечення країни, але й зумовила низьку затребуваність науково-технічних досягнень у агропромисловому виробництві, знизила вплив науково-технічного прогресу на його розвиток.
У цих умовах необхідний перегляд стратегії розвитку агропромислового виробництва країни і механізмів її реалізації. Нова стратегія повинна поєднувати в собі як активне державне регулювання, так і ринкові механізми саморегуляції. Основним чинником подолання економічної кризи і виходу на траєкторію стійкого економічного зростання в сучасних умовах повинен стати науково-технічний прогрес, який неможливий без проведення активної інноваційної політики. Інноваційна політика стає могутнім важелем, за допомогою якого належить подолати спад в агропромисловому виробництві, забезпечити його структурну перебудову і наситити ринок різноманітною конкурентоздатною агропромисловою продукцією [1].
Відповідно до нової стратегічної парадигми інноваційного розвитку агропромислового виробництва, ефективність державного регулювання залежатиме від сприйняття в якості головного стимулу до розвитку такого чинника як конкурентоспроможність агропромислової продукції та зростання обсягів її виробництва для максимального насичення внутрішньо- та міжрегіональних продовольчих ринків вітчизняною продовольчою продукцією широкого асортименту й нарощування експортного потенціалу продовольства з метою адаптації вітчизняного агропромислового виробництва до світової агропродовольчої системи. Метою інноваційної діяльності можна вважати розширення асортименту продукції агропромислового виробництва, її безпечність та покращання якості, створення нових ринків збуту та збереження традиційних ринків в Україні. Інноваційна складова розвитку агропромислового виробництва принципово відрізняється за характером, масштабами підтримки, обсягом ресурсів, необхідних для оновлення і модернізації виробничого потенціалу, на основі реалізації вітчизняних досягнень науки і техніки [2].
Другим аспектом стратегічної парадигми слід вважати організацію інноваційної діяльності з орієнтацією передусім на регіональні особливості і потреби в інноваціях, які визначають пріоритетні напрями розвитку регіональних агропромислових виробництв. Завдання держави полягає в розробці механізмів і інструментів для стимулювання залучення фінансових ресурсів у формі інвестицій в регіональні агропромислові виробництва, в підтримці соціальної сфери і розвитку інфраструктури. Інноваційна складова розвитку агропромислового виробництва обов’язково повинна передбачати раціональне поєднання державного регулювання з ринковим механізмом. Нині ще не склалися дієві ринкові механізми регулювання інноваційної діяльності, не сформована й ефективна система державного регулювання і підтримки інновацій в агропромисловому виробництві [3].
Обов’язковою умовою забезпечення стабільних темпів економічного зростання агропромислового виробництва, підвищення якості і конкурентоспроможності продовольчої продукції є створення такої матеріально-технічної бази галузі, яка б за своїм техніко-технологічним рівнем відповідала сучасним світовим стандартам.
Наприклад, для забезпечення інноваційного розвитку агропромислового виробництва, що передбачає безперервну розробку, освоєння виробництва і виведення на ринок нових видів продукції, необхідно створити дієвий фінансово-економічний механізм інвестування технологічних змін. Розглядаючи вітчизняного споживача як первинного суб’єкта формування джерел внутрішніх інвестиційних ресурсів агропромислового виробництва, слід спрямовувати першочергові зусилля на підвищення рівня платоспроможності населення, сприяти збільшенню споживчого попиту на продовольчу продукцію і, як наслідок, створити умови для збільшення обсягів агропромислового виробництва й, відповідно, збільшення маси прибутку, який отримують підприємства АПВ. Розв’язання інноваційної проблеми розвитку агропромислового виробництва шляхом залучення широкого кола джерел інвестування є важливою передумовою відновлення та прискорення його розвитку. За існуючих умов необхідно здійснити відповідні заходи на законодавчому та виконавчому рівнях, що сприяли б реальному прискоренню вирішення науково-технічних проблем агропромислового виробництва.
Одним із механізмів забезпечення спрямування інвестицій у пріоритетні інновації агропромислового виробництва є податкове регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності через встановлення відповідних податкових ставок та податкових пільг. Досвід розвинених країн щодо стимулювання інвестиційної діяльності свідчить про необхідність диференційованого підходу до надання цільових податкових знижок або певних пільг. Методи податкового регулювання інноваційних аспектів розвитку агропромислового виробництва можна згрупувати у чотири основні групи: запровадження диференційованих ставок оподаткування; звільнення від сплати податку на певний термін; зменшення бази оподаткування; усунення подвійного оподаткування. Застосування при оподаткуванні обґрунтованих диференційованих ставок податків залежно від розміру одержаного прибутку та рівня використання прибутку на інноваційно-виробничі цілі підтверджує саме інвестиційний напрям при використанні певної системи оподаткування, що дає змогу активізувати інноваційну складову розвитку агропромислового виробництва [4].
Одним із головних важелів впливу на інноваційну складову розвитку агропромислового виробництва також є амортизаційна політика. З метою активізації інноваційних процесів доцільно вжиття таких заходів: проведення індексації основних засобів відповідно до темпів зростання цін з періодичністю не менше ніж один раз на рік; відмова від застосування знижувальних коефіцієнтів до норм амортизації; усунення практики вилучення амортизаційних нарахувань до бюджету; запровадження системи контролю цільового використання амортизаційних засобів на інновації у агропромислове виробництво [5].
Певні очікування пов’язані з внесенням змін до бюджетно-пільгового та грошово-кредитного регулювання інноваційних аспектів розвитку агропромислового виробництва. Зокрема, конкретним механізмом регулювання бюджетного інвестування в агропромисловому виробництві має стати реформування системи оплати праці, збільшення частки заробітної плати у витратах на виробництво продукції. Тому реалізація інноваційних проектів, впровадження яких підвищить продуктивність праці, є дуже важливою з точки зору реальної можливості для зростання оплати праці в агропромисловому виробництві.
Література:
1. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення / О. Амоша // Економіст. – 2005. – № 6. – С. 28-34.
2. Варналій З. Регіональна інноваційна політика України: проблеми та стратегічні пріоритети / З. Варналій // Економіст. – 2007. – № 9. – С. 36-39.
3. Гудзь Е.Е. Контур инновационного развития Украины в условиях кризисних деформацій экономического пространства //Вестник Гом. Гос. Ун-та им. П.О. Сухого. Вып. 2(49).2012 г.– с. 80-85.
4. Кузнецова И. Эффективность образования в инновационной системе: факторы и стратегии / И. Кузнецова // Економіст. – 2007. – № 9. – С. 16-21.
5. Макогон Ю. Інноваційна діяльність і стратегія підвищення конкурентоспроможності продукції: міжнародний і регіональний аспект / Ю. Макогон, В. Панков // Економіст. – 2005. – № 6. – С. 40-48.