Кровіцка Я. А., к. е. н., Осіпова Л. В. ОСОБЛИВОСТІ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Кровіцка Я. А.,

студентка ІІ курсу обліково-фінансового факультету

Осіпова Л. В., к. е. н., доцент

кафедри філософії та економічної теорії ВТЕІ КНТЕУ

м. Вінниця, Україна

 

ОСОБЛИВОСТІ РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

 

У статті розглянуто проблеми, суперечності функціонування ринку праці   в Україні.

 

Вступ. В умовах ринкової економіки одним із найсуттєвіших і найдинамічніших ринків є ринок праці, система економічних механізмів, норм та інститутів, що забезпечують відтворення робочої сили і використання праці. Ринкові відносини починаються з найму робочої сили, після чого відбувається купівля засобів виробництва, що призводить до виготовлення готових товарів та послуг. Ринок праці функціонально також пов’язаний з іншими елементами ринку в цілому,а від ефективності його функціонування залежить ефективність кожного окремого сегменту ринкової економіки. Тому дослідження стану й динаміки змін у складі й структурі ринку праці в Україні та шляхи його покращення завжди є актуальним питанням.

Метою даної статті є дослідження динаміки зайнятості на основі вивчення складових ефективності ринку праці в Україні.

Аналіз останніх досліджень. Розвитку ринку праці в Україні приділяли свою увагу ряд вчених: Онікієнко В.В., Ткаченко Л.Г., Ємельяненко Л.М.[2] Вони визначили пріоритетні напрями розвитку ринку праці України загалом та його окремих сегментів.

Виклад основного матеріалу. Ринок праці – це система соціально трудових відносин, що складаються та регулюються у суспільстві щодо відтворення робочої сили, тобто її формування, використання розподілу і перерозподілу     [1, с.13].

Основними складовими ринку праці є пропозиція робочої сили та попит на неї. Пропозиція робочої сили характеризується чисельністю осіб, які потребують працевлаштування, і визначається кількістю годин робочого часу, яку погоджуються надати носії робочої сили у розпорядження роботодавця за умов певного рівня оплати праці. Вона формується населенням працездатного віку, особами, молодшими від працездатного віку, особами пенсійного віку.

Попит на робочу силу - це платоспроможна потреба роботодавців щодо трудових послуг працівниками певних професій та кваліфікації, яка визначається кількістю та якістю наявних робочих місць або тих, що потребують заповнення. Попит на робочу силу залежить від сукупного попиту в економіці, рівня технічної оснащеності виробництва. Витрати на оплату праці найманих працівників відіграють більш важливу роль, ніж витрати на придбання засобів виробництва [3, с.333].

Незважаючи на позитивні тенденції на ринку праці, проблемою залишається низький попит на робочу силу. Кількість вакансій, заявлених роботодавцями у 2012 році, становила 1,2 млн. одиниць та, у порівнянні з 2011 роком, практично не змінилась. Майже третина наявних вакансій була зосереджена у м. Києві, Донецькій, Дніпропетровській, Харківській та Львівській областях.

Значною проблемою є невідповідність попиту і пропозиції на ринку праці у професійно-кваліфікаційному розрізі. Так, станом на кінець 2012 року на одне вільне робоче місце претендувало: серед кваліфікованих робітників з інструментом та професіоналів – 6 осіб, серед фахівців – 9, серед законодавців, вищих державних службовців, керівників, менеджерів – 12, серед осіб без спеціальної підготовки – 13, серед працівників торгівлі та сфери послуг та робітників з обслуговування технологічного устаткування – 15.

Український уряд постійно працює над забезпеченням економічного зростання, яке створює передумови для збільшення зайнятості, доходів населення, підвищення продуктивності його праці.

Невдала сучасна політика української влади щодо формування та функціонування ринку праці, призвела до таких негативних наслідків, як втрата робочих місць,  низькі вимоги щодо якості робочої сили, диспропорції національного ринку праці. Робоча сила, яка існує на ринку не відповідає сучасним вимогам роботодавців ні з професійно-освітньої, ні з трудової, дисциплінарної підготовки.

Якщо пропозиція робочої сили перевищує попит на неї, то виникає її надлишок, частина працівників стає безробітними.

Проаналізуємо основні показники на ринку праці та її динаміку за період з 2000 р. по 2012 р. (табл.1).

 

Таблиця 1.

Основні показники ринку праці в Україні

 

Ек. активне населення

у тому числі

у віці 15-70 років

працездат-

ного віку

зайняте населення

безробітне населення

(за методологією МОП)

В

серед-

ньому,

тис.

осіб

 

у %

  

  

В

 серед-

ньому,

тис.

осіб

 

у %

 

 

у віці 15-70

років

працездат-

ного віку

у віці 15-70 років

працездат-ного віку

В

серед-

ньому,

тис.

осіб

 

у %

В

 серед-

ньому,

тис.

осіб

 

у %    

В

 серед-

ньому,

тис.

осіб

 

у %   

В

 серед-

ньому,

тис.

осіб

 

у %

2000

22830,8

63,2

21150,7

73,7

20175,0

55,8

18520,7

64,5

2655,8

11,6

2630,0

12,4

2001

22426,5

62,3

20893,6

72,6

19971,5

55,4

18453,3

64,1

2455,0

10,9

2440,3

11,7

2002

22231,9

61,9

20669,5

71,7

20091,2

56,0

18540,9

64,4

2140,7

9,6

2128,6

10,3

2003

22171,3

61,8

20618,1

71,4

20163,3

56,2

18624,1

64,5

2008,0

9,1

1994,0

9,7

2004

22202,4

62,0

20582,5

71,1

20295,7

56,7

18694,3

64,6

1906,7

8,6

1888,2

9,2

2005

22280,8

62,2

20481,7

70,9

20680,0

57,7

18886,5

65,4

1600,8

7,2

1595,2

7,8

2006

22245,4

62,2

20545,9

71,2

20730,4

57,9

19032,2

65,9

1515,0

6,8

1513,7

7,4

2007

22322,3

62,6

20606,2

71,7

20904,7

58,7

19189,5

66,7

1417,6

6,4

1416,7

6,9

2008

22397,4

63,3

20675,7

72,3

20972,3

59,3

19251,7

67,3

1425,1

6,4

1424,0

6,9

2009

22150,3

63,3

20321,6

71,6

20191,5

57,7

18365,0

64,7

1958,8

8,8

1956,6

9,6

2010

22051,6

63,7

20220,7

72,0

20266,0

58,5

18436,5

65,6

1785,6

8,1

1784,2

8,8

2011

22056,9

64,3

20247,9

72,7

20324,2

59,2

18516,2

66,5

1732,7

7,9

1731,7

8,6

2012

22011,5

64,6

20393,5

73,0

20354,3

59,7

18736,9

67,1

1657,2

7,5

1656,6

8,1

Джерело [4].

Проаналізувавши дану таблицю, можна зазначити, що найвищий показник економічно активного населення віком від 15 до 70 років і працездатного віку простежується в 2004 році, а найнижчий – у 2012р. (віком від 15 до 70 років) та у 2010-2011рр.(працездатного віку).  Це говорить нам про те, що з кожним роком кількість економічно активного населення знижується. Найвищий показник зайнятого населення у віці від 15 до 70 років і працездатного віку у 2008 році, а найнижчий у 2000 році. Це свідчить про тенденцію до зростання зайнятого населення. Щодо безробітного населення, то найвищий його показник у 2000 році, а найнижчий – у 2012р. Порівняно з попередніми роками, рівень безробіття на сучасному етапі є досить низьким. Це пов’язано зі зміною трудового законодавства та законодавства про зайнятість населення, покращенням економічного становища України, збільшенням висококваліфікованих трудових ресурсів.

Для порівняння показників ринку праці у 2013 році візьмемо дані за січень-жовтень. У середньому за І півріччя 2013 року чисельність зайнятого населення у віці 15-70 років, у порівнянні з відповідним періодом 2012 року, збільшилася на 89,3 тис. осіб та становила 20,4 млн. осіб. Рівень зайнятості населення зріс з 59,6% у І півріччі 2012 року до 60,2% у  І півріччі 2013 року. Чисельність безробітних в середньому за І півріччя 2013 року зменшилася на 67,4 тис. осіб і становила 1,6 млн. осіб. Рівень безробіття населення віком 15-70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), знизився з 7,8% до 7,5% економічно активного населення. Це пов’язано з активною політикою  державної служби зайнятості, а саме: проведення професійного навчання, виплата одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, видача ваучерів для підтримання конкурентоспроможності осіб старше 45 років на ринку праці [4].

Водночас ринок праці має ряд недоліків, які перешкоджають ефективному функціонуванню економічного розвитку:

- неефективна структура зайнятості. У структурі зайнятого населення України значною залишається частка представників найпростіших професій (23,4% у 2012 р.) Натомість частка професіоналів і фахівців у структурі зайнятих залишається невисокою (відповідно 14,8 та 11,2%) [5];

- збереження значної частки неефективних робочих місць. Повільні темпи

структурної перебудови економіки, обмежені інвестиційні можливості та слабка мотивація роботодавців ускладнюють процес створення ефективних робочих місць, який мав би сприяти підвищенню конкуренто спроможності робочої сили в Україні. Реальна вартість створення нового робочого місця значно перевищує виплати й податкові пільги, за допомогою яких держава намагається заохочувати роботодавця до створення робочих місць;

- неузгодженість розвитку ринку праці з ринком освітніх послуг. Для економіки України характерним залишається існування значних освітньо-кваліфікаційних диспропорцій між попитом на робочу силу та її пропозицією. Незбалансованість обсягів потреби у працівниках певних професій з обсягами пропозиції призводить до суттєвих диспропорцій: збільшення кількості претендентів на одну вакантну посаду за одними видами професій і нестачі кваліфікованих працівників за іншими.

Затвердження постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2012 р. Програми сприяння зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2017 року має на меті розширення можливостей реалізації права громадян на гідну працю, підвищення їхніх доходів у спосіб [5]: - створення умов для підвищення рівня зайнятості населення; - стимулювання зацікавленості роботодавців у створенні нових  робочих місць; - підвищення ролі зацікавлених у перетвореннях на ринку праці учасників соціального діалогу.

З огляду на вищесказане слід визначити такі напрями вирішення проблемних питань на ринку праці: створення умов для реструктуризації зайнятості в напрямі збільшення частки зайнятих у сфері послуг, стимулювання розвитку інноваційних форм зайнятості; стимулювання попиту на робочу силу у спосіб державного замовлення на  створення об’єктів соціальної і транспортної інфраструктури; забезпечення можливостей пільгового кредитування підприємств малого та середнього бізнесу за умов створення нових робочих місць із гідними умовами найму та оплати праці; сприяння розвитку державно-приватного партнерства у сфері освіти.

Висновок. Здійснивши оцінку стану ринку праці в Україні можна зробити наступні висновки, чисельність зайнятого населення в Україні у віці 15-70 років за І півріччя 2013 року порівняно з 2000 роком збільшилась на 225 тис. осіб. Ситуація у сфері регулювання ринку праці та управління трудовими ресурсами характеризується такими суперечностями: неефективна структура зайнятості, збереження значної частки неефективних робочих місць, поширення нестандартних форм зайнятості, неузгодженість розвитку ринку праці з ринком освітніх послуг, слабка мотивація до підвищення кваліфікації кадрів з боку і роботодавців, і працівників. Процес формування ринку праці може і повинен спиратись на досвід інших країн, де цей ринок збудований, а їх економічна модель найбільше відповідає тій, що будує Україна.

 

Література:

  1. Маргиналізація населення України. – К.: НЦ ЗПР, 1997. – 191 с.
  2. Онікієнко В.В., Ткаченко Л.Г., Ємельяненко Л.М. Розвиток ринку праці України: тенденції та перспективи / За ред. В.В. Онікієнка. - К.: РВПС України НАН України, 2007. - 286 с.
  3.  Федоренко В.Г., Діденко О.М., Руженський М.М., Іткін О.Ф. Політична економія: Підручник / За науковою ред. доктора економ. наук проф. В.Г. Федоренка. – К.: Алерта, 2008. – 487 с.
  4. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/ -офіційний сайт Державної служби статистики України.
  5. [Електронний ресурс].  – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/- офіційний сайт національного інституту стратегічних досліджень.

Site search

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.