Студентка 5-го курсу Горбатюк Оксана Анатоліївна
Міжнародний університет фінансів, Україна, Київ
ПРОБЛЕМИ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ І ПАСИВАМИ БАНКУ
Зростаюча цікавість до проблеми управління активами та пасивами банку пояснюється специфічним видом діяльності даної сфери бізнесу, посиленням факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, конкуренції на національних і міжнародних ринках а також фінансовою та економічною нестабільністю. Питання управління активами та пасивами банку стало актуальним з розвитком банківської системи. Раніше банки мали змогу отримувати високий рівень прибутку, керуючись досвідом менеджерів, без врахування відповідності обраних методів та практики роботи теоретичним засадам банківського менеджменту.
Запровадження якісної системи управ¬ління активами і пасивами особливо актуаль¬не для вітчизняних банків у період активного зростання і швидкоплинних ринкових умов. Система управління активами і пасивами - це складний, розгалужений, фінансовий меха¬нізм, який включає в себе управ¬ління фінансовими потоками банку та здійснюється через узгодження управлінських рішень й досягнен¬ня оптимальних пропорцій між видами та обсягами активних та пасивних операцій із метою оптимізації співвідношення між при¬бутковістю, а також рівнем бан¬ківських ризиків, які виникають в процесі управління.
Зосередимо свою увагу спочатку на проблемах управління активами. Управління активами включає в себе: управління ліквідністю; управління ризиком процентної ставки; хеджування; управління валютним ризиком. Основною проблематикою в межах зазначених аспектів є наявність проблемних активів в складі економічних ресурсів практично кожного банку. Дослідження засобів нівелювання проблемних кредитів, що використовують банки України надало змогу визначити, що, по-перше, діяльність колекторських компаній та звернення банку до суду з вимогою стягнення заставного майна з позичальника не виправдовують очікувань менеджменту банку [5]. Так як діяльність колекторських компаній не врегульована на законодавчому рівні, крім того, лише частково трансформують сумнівні активи у розряд ліквідних, спричиняють непримиренне ставлення та не сприйняття агресивних методів роботи з їх боку стосовно позичальників. Перенесення конфлікту між банком і позичальником до суду потребує тривалого юридичного супроводу, додаткових затрат, натикається на законодавчі обмеження, щодо звернення стягнення на майно та, враховуючи його знецінення, не дає змоги повністю відшкодувати проблемний актив [3]. По - друге, відсутність дієвих попереджувальних заходів нівелювання проблемних кредитів. Основна питома вага проблемних кредитів – неповернуті кредити, саме тому, в першу чергу, необхідно дуже ретельно вивчати та аналізувати платоспроможність (кредитоспроможність) кожного суб’єкта бажаючого отримати кредит.
Наступною проблемою управління активами є кредитний ризик. Кредитний ризик – наявний або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає через неспроможність сторони, що взяла на себе зобов’язання, виконати умови будь-якої фінансової угоди із банком або в інший спосіб виконати взяті на себе зобов’язання. За своєю суттю кредитний ризик характеризує економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу перерозподілу фінансових активів. У складі кредитного ризику виділяють ризик непогашення кредиту та ризик прострочення платежів.
Проблема зниження кредитного ризику дуже важлива сьогодні, тому що банківська система України розвивається швидко, постійно розширюється коло банківських послуг, у тому числі і такий різновид, як кредитування. Головне завдання в раціональному управлінні кредитними ризиками полягає у пошуку реальних шляхів їх мінімізації й одержанні достатніх доходів для збереження засобів вкладників і підтримки життєдіяльності банків.
Основні ризики для банківської системи сконцентровані у кредитах, наданих фізичним особам в іноземній валюті, які формують найбільшу частку в загальній структурі банківських кредитів. Виявлення факторів ризику дає змогу узагальнити можливі негативні наслідки для банківської системи, зокрема:
• подальше погіршення якості кредитних портфелів банківських установ через зростання частки прострочених і сумнівних кредитів, втрату об’єктами застави частини вартості тощо;
• зниження прибутковості діяльності банків, у т.ч. через необхідність нарощення обсягів резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків та списання безнадійної заборгованості банківськими установами, що посилює ризик збиткової діяльності, особливо в умовах знецінення національної валюти для кредиторів, які проводили ризикову кредитну політику;
• виникнення проблеми із поверненням зовнішніх запозичень через погіршення фінансових результатів діяльності банківських установ унаслідок низької кредитної активності та їх капіталізації.
Існують такі наслідки негативного впливу чинників кредитних ризиків: зниження якості кредитного портфеля, втрати коштів за основним боргом, втрати відсотків за кредитом, витрати коштів на управління проблемними кредитами, втрата репутації, втрата капіталу, відплив кваліфікованих кадрів тощо. З метою забезпечення дохідності кредитних операцій і банківської діяльності в цілому керівництво банку має приділяти належну увагу розробці та використанню ефективних методів управління кредитним ризиком. Як свідчить практика, ігнорування або неналежне управління кредитним ризиком може призвести до значних втрат за кредитними операціями і, як наслідок, до банкрутства банку.
Валютний ризик - це ризик втрат, обумовлений несприятливою зміною курсів іноземних валют у ході здійснення угод по їхній купівлі-продажу. Він виникає тільки при наявності відкритої позиції. Ризик несплати по термінових валютних операціях залежить від кредитоспроможності інвестора і терміну контракту. Чим вищий цей термін, тим вища ймовірність зміни курсу і несплати. У той же час ризик термінових операцій досить серйозний і банк, у свою чергу, змушений сам страхувати укладені з клієнтом термінові угоди.
Конфлікт між ліквідністю і прибутковістю банку можна вважати центральною проблемою банку в управлінні активами, яку він вирішує при розміщенні коштів. З одного боку, він відчуває тиск власників акцій, зацікавлених в більш високі доходи, які можуть бути отримані за рахунок кредитування позичальників. Але з іншого боку, керівництво банку добре уявляє, що такі дії знижують ліквідність банку.
Інша проблема - чутливість банків до змін ставок %. При їх зростанні деякі вкладники вилучають свої кошти в пошуках більш високих прибутків або, взявши позику, призупиняють подачу заявок на нові кредити. Зміна відсоткових ставок впливає й на ринкову вартість активів. Вимога ліквідності є пріоритетною, її невиконання може підірвати довіру до банку. Таким чином, проблеми управління фінансовими активами зводяться до того, що діяльність банків пов'язана з численними ризиками, а так як банки покликані уособлювати надійність і безпеку, тому управління ризиком є однією з ключових функцій стратегічного напрямку управління банком.
Проблеми управління пасивами. Аналіз світової та міжнародної практики свідчить, що формування депозитної бази будь-якого банку процес складний і трудомісткий, пов'язаний з великою кількістю проблем як суб'єктивного, так і об'єктивного характеру.
До суб'єктивних проблем відносяться такі, як:
- масштаби діяльності і слабка капітальна база банків;
- відсутність зацікавленості керівництва банку у залученні коштів клієнтів, особливо населення, що продиктовано тактичними і стратегічними цілями і завданнями банку;
- недостатній рівень і якість вищого та середнього менеджменту;
- відсутність у більшості банків науково-обгрунтованої концепції проведення депозитної політики;
- недоліки в організації депозитного процесу: відсутність відповідного підрозділу в банку; низький рівень постановки маркетингових досліджень депозитного ринку; обмежений спектр пропонованих депозитних послуг.
Серед об'єктивних чинників виділяються наступні:
- прямий і непрямий вплив держави і державних органів на банки;
- вплив макроекономіки та світових фінансових ринків на стан грошового ринку;
- міжбанківська конкуренція;
- стан грошового та фінансового ринку України;
- відсутність в Україні правового механізму страхування та захисту банківських вкладів. Тому необхідне ретельне дослідження активів і пасивів банку як об'єктів управління.
Ще однією проблемою можна назвати недостатню забезпеченість системи управління необхідною інформацією. Крім цього, в умовах множинності інформації, буде доцільним виявити ще одну важливу проблему для банків - недостатньо організоване управління фінансовими потоками.
Таким чином, проблема ефективного управління пасивами банку полягає у вирішенні наступних завдань:
1. Первинне розбиття активів і пасивів за ступенем еластичності до процентної ставки.
2. Формування рівнопотужних множин портфелів активів і пасивів з високою еластичністю.
3. Побудова безлічі диполів, тобто формування активів і пасивів за критерієм максимального процентного доходу.
4. Визначення оптимальності угруповання портфелів пасивів і активів на основі багатопараметричного критерію ефективності.
5. Для активів і пасивів з низькою еластичністю застосовується транспортна задача оптимізації за критерієм максимізації чистого процентного доходу для управління структурою пасивів комерційного банку.
6. При досягненні оптимальності по обох групах активів і пасивів на основі концепції фінансового потоку застосовується фінансовий механізм управління портфелями комерційного банку.
Сьогодні проблема активів і пасивів пов'язана з їх невідповідністю. Практика роботи деяких українських банків повною мірою відображає недоліки автономного підходу до управління активами і пасивами, коли дедалі частіше виникають проблемні ситуації з розміщенням надмірної кількості кредитних ресурсів. Основний акцент в управлінні активами на даний момент слід робити на управлінні проблемними активами. Банкам необхідно вдаватися до більш прогресивних методів вирішення проблем з проблемними кредитами (переговори з позичальником, реструктуризація боргів, аналіз кредитоспроможності, кредитні канікули, страхування фінансових ризиків, сек’юритизація активів тощо). З огляду на це важливим є з’ясування реальної вартості негативних активів, а також визначення аспектів співпраці банків з колекторськими агентствами і компаніями з управління проблемними кредитами.
Література:
1. Козьменко С. М., Шпиг Ф. І., Волошко І. В., Стратегічний менеджмент банку: Навч. посібник / Козьменко С. М., Шпиг Ф. І., Волошко І. В. - Суми : ВТД «Університетська книга», 2003. - 734 с.
2. Криклій О. А., Маслак Н. Г., Пожар О. М. Банківський менеджмент: питання теорії та практики: Монографія / Криклій О. А., Маслак Н. Г., Пожар О. М. - Суми : ДНВЗ «УАБС НБУ», 2011 - 152 с.
3. Лаврушин О. І. Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. Лаврушина О. І., — М: Фінанси та статистика, 2000. - 672 с.
4. Ларіонова І. В. Управління активами та пасивами в комерційному банку: «Консалтбанкір», 2003. - 272 с.
5. Рябініна Л. М., Няньчук Н. Ю., Ухлічева Л. І. Банківські операції: Навчальний посібник / За ред. Рябініної Л. М. - Одеса : ОНЕУ, 2011. - 519 с.