Гичка О. І. РОЛЬ ГРОМАДСЬКОСТІ В ПРОЦЕСІ ВІДБУДОВИ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НА СЕЛІ В ПОВОЄННІ РОКИ В УКРАЇНІ
Категорія: Сучасність, наука, час. (18-20.11.13), Історія
Аспірант кафедри архівознавства, новітньої історії та спеціальних історичних дисциплін Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького
Гичка Олександр Іванович
Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького,
Україна, м. Черкаси
РОЛЬ ГРОМАДСЬКОСТІ В ПРОЦЕСІ ВІДБУДОВИ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я НА СЕЛІ В ПОВОЄННІ РОКИ В УКРАЇНІ
Постановка проблеми. Одним із важливих напрямків дослідження української історії повоєнного періоду є вивчення проблем, що стосуються наслідків війни в соціальній сфері. Зокрема, малодослідженою залишилася тематика, пов’язана з медико-санітарними наслідками війни для населення та заходами з їх ліквідації. Тому цілком закономірною є необхідність висвітлення питання участі сільського населення в процесі відбудови системи охорони здоров’я в перші повоєнні роки.
Ступінь дослідження проблеми. Перші статті та замітки пов’язані з питанням залучення громадськості до процесу відновлення роботи медико-санітарних закладів у сільській місцевості почали з’являтися в 1945 р. І пов’язано це було з так званим «житомирським рухом». Проте ці статті мали пропагандистський характер і цінні лише своїм фактажем. Окремі аспекти цього явища знайшли висвітлення в працях радянських вчених-медиків та провідних фахівців-практиків системи охорони здоров’я, таких як М. О. Сємашко [10], А. Г. Натрадзе, С. Ф. Качалов [3] та ін. Слід нажаль, відмітити, що в радянський період, означене питання не стало предметом дослідження науковців-істориків.
У сучасній українській історіографії окремі напрацювання у дослідженні питання участі колгоспів у процесі відновлення та розбудови мережі охорони здоров’я в сільській місцевості розглядаються у працях О. Г. Перехреста [6], І. В. Рибака [7] та інших.
Таким чином, в радянський та пострадянський період тема, обрана для доповіді залишається недостатньо вивченою. Саме це й зумовлює необхідність її подальшого комплексного дослідження та висвітлення.
Мета доповіді полягає у тому, щоб на основі виявлених джерел та здобутків історіографії комплексно розкрити роль сільського населення в процесі відновлення системи охорони здоров’я в сільській місцевості в перші повоєнні роки.
Виклад основного матеріалу. В період Великої Вітчизняної війни німецькі війська піддали варварському знищенню медичну і господарську базу охорони здоров'я Радянського Союзу. Багато лікарняних і поліклінічних будівель було зруйновано. Крім цього, з прифронтової зони в глиб Радянського Союзу вивозилося цінне медичне обладнання і медикаменти, евакуювався медичний персонал, цілі установи, підприємства медичної промисловості. Те, що не вдалося евакуювати, по можливості піддавалося знищенню. Зрозуміло, що в такій ситуації система охорони здоров’я на окупованих територіях була практично повністю знищеною [4, 262].
Для встановлення розмірів збитків, нанесених системі охорони здоров’я під час Великої Вітчизняної війни, відразу після звільнення районів УРСР почали створюватися спеціальні комісії в складі, передбаченому інструкцією РНК СРСР № 493 і наказом НКОЗ СРСР № 238. За підрахунками комісії на Україні окупанти спалили, зруйнували і знищили близько 18 тис. медичних закладів на території УРСР, в тому числі повністю було знищено 7778 установ. Збитки, завдані системі охорони здоров’я УРСР, склали 2,8 млрд. крб. [3, 14].
Тому вже в постанові РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від 21 червня 1943 р. «Про невідкладні заходи по відновленню господарства в районах, звільнених від німецької окупації», поряд з задачами відновлення промисловості, транспорту, сільського господарства, стояло завдання відновлення житлових будинків, культурно-побутових і медичних установ [10, 15].
Потрібно відмітити, що процес відновлення мережі медичних установ проходив доволі швидкими темпами. Так, загальне число лікувальних амбулаторій у сільській місцевості УРСР досягло вже в 1944 р. порівняно високого рівня – 2470 і склало у співвідношенні до 1940 р. майже 92%. В третині областей число амбулаторно-поліклінічних закладів в сільській місцевості перевершило довоєнний. Таким чином, в перший рік відновлювальної діяльності охорони здоров’я на Україні було розгорнуто 69% довоєнного лікарняного ліжкового фонду [2, 51].
Слід зауважити, що вся діяльність по відновленню збитку, нанесеного охороні здоров'я республіки, проходила за активної участі широких верств населення. Трудящі Баришівського, Базарського, Коростишівського та Чоповецкого районів Житомирської області провели 16 червня 1945 р. недільник по ремонту і підготовки до зими медичних установ, в якому взяли участь понад 30 тис. чоловік. Під час недільника було відремонтовано 6 лікарень, 6 поліклінік, 13 амбулаторій, 18 колгоспних пологових будинків та 53 інших медичних установи, завезено для медпрацівників паливо, впорядковано садиби медичних установ. Вартість виконаних робіт становила 1709 тис. крб. Після закінчення недільника трудящі цих районів звернулися із закликом «До всіх колгоспників, колгоспниць, робочих і службовців Житомирської області» наслідувати їхній приклад і до 8 липня, тобто до річниці Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про збільшення державної допомоги вагітним жінкам, багатодітним і одиноким матерям...» , – добре відремонтувати і забезпечити на зиму усім необхідним всі медичні установи сіл і міст області. М. С. Хрущов від імені РНК УРСР і ЦК КП(б)У, висловив впевненість, що патріотичний почин трудящих указаних районів підхоплять трудящі інших районів Української РСР, відремонтують всю мережу медичних установ і доброякісно підготують їх до зими [6, 10]. Після листа-подяки М. С. Хрущова рух, піднятий трудящими Житомирщини, поширився по всіх областях УРСР.
Розвиваючи починання Житомирщини, трудящі Київської області в 1945р. капітально відремонтували та відновили 945 медичних установ. Близько 100 будинків було побудовано заново. Добровольці відпрацювали на будівництвах 45 тис. людино-днів. Колгоспники та інтелегенція Ново-Шепелицького району за півтора місяці побудували районну лікарню на 80 ліжок і житловий будинок для лікарів. Загальна вартість робіт склала близько 12 млн. крб.
В Кіровоградській області рух розпочався з 27 липня і тривав по 1 серпня. За цей період було відбудовано 57 сільських дільничних амбулаторій, дільничних сільських рай лікарень – 17, колгоспних пологових будинків – 10, пологових будинків – 3, фельдшерських пунктів – 38 і завезено пального – 7175 м3 дров [11, 67].
На Вінниччині було відремонтовано 43 лікарні із 118 сільських лікарень, 10 поліклінік з 34, 76 амбулаторії з 240, 51 фельдшерський пункт – із 545. Колгоспниками було заготовлено і завезено до лікарняних установ 5280 м3 дров. Загальна вартість робіт склала 52271 крб. [12, 53]
В Станіславській області піонерами народного руху стали селяни Тлумацького, Долинського, Лисецького та Тисляницького районів. Більше 1800 чоловік взяло участь у відбудові медичних закладів цих районів. Ними було виконано робіт на загальну суму 135 тис. крб., що дозволило підготувати всі медико-санітарні установи цих районів до зими [9, 3].
Загалом по Україні на протязі 1945 року силами колгоспників було відремонтовано і відновлено 2006 сільських медичних закладів, в тому числі сільських лікарень – 335 і амбулаторій – 644. Окрім цього, до лікарень було завезено пального: 35057 м3, вугілля – 4118 т., торфу – 11441 т. [13, 54].
Новий етап у розвитку допомоги органам охорони здоров'я представив новий народний рух, який почався на Чернігівщині. Відмінною рисою його була участь трудящих у капітальному будівництві медичних установ, у приведенні у зразковий санітарний стан населених пунктів області, в будівництві бань, у впорядкуванні джерел водопостачання.
Загалом в 1946 р. народний рух охопив 17 областей республіки. За неповними даними силами колгоспників було збудовано 40 нових лікарень, а також 35 інших будівель, напряму пов’язаних з роботою медичної мережі в сільській місцевості [14, 8]. Окрім цього по Україні було відремонтовано 691 лікарню, 563 поліклініки, 482 пологові будинки, 172 фельдшерські пункти та ще безліч інших медичних установ, переважна більшість з яких знаходилась в сільській місцевості [14, 8].
Таким чином, ми можемо впевнено говорити не лише про факт активного залучення радянською владою до робіт з відновлення медичних закладів на селі громадськості, а й про вагомий внесок сільського населення в цю справу. Це допомогло в доволі стислі строки і без залучення державних коштів відновити та підготувати до нормального функціонування в зимовий період року значну частину сільських медичних установ. Завдяки цьому вже на 1946 – початок 1947 рр. мережа медичних установ в сільській місцевості була практично повністю відновленою.
Література:
1. Здравоохранение в УССР. Статистический справочник. – К.: Госмедиздат, 1954. – 140 с.
2. Каган С. С. Больничная помощь в УССР в 1944 г. / С. С. Каган // Здравоохранение в УССР в 1944 г. – К.: Медгиз, 1947. – С. 50–77.
3. Натрадзе А. Г. Материальный ущерб, причиненный здравоохранению СССР немецко-фашистскими захватчиками в Великую Отечественную войну / А. Г. Натрадзе, С. Ф. Качалов // Советское здравоохранение. – 1946. – № 3. – С. 10–22.
4. Перехрест І. В. Відновлення мережі медико-санітарних закладів – важливий напрямок ліквідації медико-санітарних наслідків нацистської окупації в Україні / І. В. Перехрест // Історичні і політологічні дослідження. – Вид-во. ДонНУ. – 2005. – № 1(23). – С. 262–267.
5. Перехрест І. В. Медико-санітарні наслідки війни та окупації для Черкас та їх подолання (1943–1945 рр.) І. В. Перехрест // Черкащина в контексті історії України.: Матеріали Другої науково-краєзнавчої конференції Черкащини. – Черкаси, 2005. – С. 327–330.
6. Перехрест О. Г. Наслідки нацистської окупації українського села в період німецько-радянської війни 1941–1945 рр. / О. Г. Перехрест // Історичні і політичні дослідження. Науковий журнал. – 2005. – № 1. – С. 251–262;
7. Рибак І. В. Стан соціально-побутової сфери українського повоєнного села (1946 – 1955 рр.) / І. В. Рибак // Український історичний журнал. – 1994. – № 1. – С. 65–72.
8. Руками народа. Патриотический почин житомирцев / [ред. Л. И. Медведь]. – К.: Медгиз, 1945. – 28 с.
9. Савицька І. Громадськість на відбудові медичних закладів / І. Савицька // Прикарпатська правда. – 11 серпня 1945. – № 156. – С. 3. qq
10. Семашко Н. А. Состояне мероприятий по ликвидации медико-санитарных последствий войны / Н. А. Семашко // Медико-санитарные последствиявойны и мероприятия по их ликвидации: Труды второй конференции (17-19 декабря 1946 г.): в 3 Т. – М.: Медгиз, 1948. –. – Т. 1. – С. 15–28.
11. Центральний державний архів вищих органів влади та управління (далі ЦДАВОУ) України. – Ф. 342. – Оп. 14. – Спр. 2802. – 278 арк.
12. ЦДАВОУ України. – Ф. 342. – Оп. 14. – Спр. 2661. – 287 арк.
13. ЦДАВОУ України. – Ф. 342. – Оп. 14. – Спр. 2698. – 184 арк.
14. ЦДАВОУ України. – Ф. 342. – Оп. 14. – Спр. 2747. – 30 арк.