Бадалов О. П.
ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІАНІСТІВ-ПЕДАГОГІВ ЧЕРНІГІВЩИНИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ РЕГІОНУ
Чернігівська школа мистецтв,
Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв,
Україна, Чернігів
В умовах реформування та розбудови системи вищої освіти України важливого значення набуває вивчення та осмислення досягнень діячів національної музичної школи. Це дає змогу окреслити прогресивні ідеї, проаналізувати досягнення теорії і практики минулого з метою їх практичного впровадження у сучасний музично-освітній процес. З огляду на це, вивчення особливостей розвитку музичної культури Чернігівщини, зокрема фортепіанної культури як її складової, має враховувати з’ясування аспектів творчої діяльності визначних педагогів-піаністів регіону Є. Богословського, І. Климової, В. Розен, Г. Дем'янчука.
У розвитку фортепіанної культури Чернігівщини можна виділити два етапи. Перший – охоплює період у межах кінця ХІХ – початку ХХ ст. Наприкінці ХІХ ст. в регіоні традиціями салонного музикування, виступами видатних піаністів-гастролерів тощо було сформоване культурно-інформаційне поле, спрямоване на адекватне сприйняття фортепіанного мистецтва. Велика роль в цьому належала професору Московської консерваторії Євгену Васильовичу Богословському (1874–1940), чия музично-просвітницька діяльність на Чернігівщині почалася 1898 р. Він систематично виступав у Чернігові разом з Л. Ніколаєвим, Л. Собіновим, О. Гольденвейзером, О. Гедіке, М. Дейшею-Сіоницькою. З 1919 р. Є. Богословський постійно мешкає у місті, веде велику концертну та викладацьку роботу. Його можна вважати фундатором фортепіанних традицій Чернігівщини, засновником професійного музичного руху регіону. Цей рух зумовив потребу у професіоналізації музичної освіти, що втілилося у відкритті Чернігівського музичного училища у 1904 р.
Початком другого етапу розвитку фортепіанної культури Чернігівщини можна вважати 1943 р., коли в регіоні починають відкриватися музичні школи. Їх діяльність сприяла розвитку культурного руху, викликала зацікавленість мистецтвом серед найширших верств суспільства і зумовила потребу у забезпеченні регіону професійними музикантами, що призвело до поновлення діяльності Чернігівського музичного училища у 1961 р. З цього часу нового змісту набуває музично-педагогічна діяльність місцевих педагогів, що спрямовується на професійне орієнтування. Значну роботу в цій сфері проводила Ірина Петрівна Климова (1927–2006). Її музично-педагогічна діяльність на Чернігівщині охоплює 1950–2001 рр. І. Климова здобула освіту на фортепіанному факультеті Музично-педагогічного інституту ім. Гнесіних. З 1961 р. вона – завідувач фортепіанного відділу Чернігівського музичного училища. Чи не найголовніша риса педагогічної роботи І. Климової – активна концертно-просвітницька діяльність на теренах області, що сприяла поширенню фортепіанної культури у регіоні. Разом зі своїми учнями вона брала активну участь як соліст та концертмейстер у багатьох концертах, тим самим компенсуючи недостатньо потужну на той час діяльність Чернігівської обласної філармонії.
Окрім Чернігівського музичного училища значний внесок у розвиток фортепіанного руху регіону зробив Ніжинський педагогічний інститут ім. М. Гоголя, де у 1956 р. на історично-філологічному факультеті було відкрито кафедру музики і співів, а у 1964 р. – музично-педагогічний факультет. Фундатор фортепіанного класу Ніжинської вищої школи – випускниця Музично-педагогічного інституту ім. Гнесіних Ведда Абрамівна Розен (1934), чия музично-педагогічна діяльність тривала у 1959–2004 рр. За час своєї музично-педагогічної діяльності В. Розен виконала більше тридцяти сольних програм, понад п’ятсот концертів як концертмейстер, стала лауреатом міжнародного конкурсу (1981). Викладацька робота В. Розен отримала високу оцінку народних артистів СРСР А.Хачатуряна та Д.Кабалевського.
Представником сучасного фортепіанного руху Чернігівщини є випускник Московської консерваторії ім. П. Чайковського, лауреат міжнародних конкурсів, заслужений артист України Геннадій Геннадійович Дем’янчук (1963). З 1994 року Г. Дем’янчук викладає у Чернігівському музичному училищі ім. Л. Ревуцького, веде активну гастрольну діяльність в Україні та за кордоном. У 2001 і 2007 рр. Г. Дем'янчук випустив компакт-диски з творами В. Моцарта, Д. Скарлатті, Р. Шумана, Й. Брамса та Ф. Шуберта. Діяльність Г. Дем'янчука – новий етап розвитку фортепіанного руху Чернігівського регіону. Це, перш за все, – інтенсифікація творчої діяльності та підвищення художнього рівня виконавства.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що розвиток фортепіанного руху Чернігівщини відбувався у контексті російсько-українських культурних зв’язків. У поступі фортепіанної культури, а з нею і професійної музичної освіти, можна виокремити два етапи. Перший – на зламі ХІХ–ХХ ст., що спричинив заснування Чернігівського музичного училища. Другий – кінець 1950-х рр., що привів до відновлення його діяльності у 1961 р. Не викликає сумніву, що музично-педагогічна та громадська діяльність визначних діячок культурно-просвітницького руху Чернігівщини І. Климової та В. Розен у другій половині ХХ ст. сприяли відродженню і розвитку традицій фортепіанного руху Чернігівщини, започаткованих на зламі ХІХ–ХХ ст. професором Є. Богословським. Наприкінці ХХ – початку ХІХ ст. розвиток музичного професіоналізму відбувався на ґрунті налагодженої системи творчих взаємовпливів музичних шкіл України та Росії, чому яскраве підтвердження – творча діяльність Г. Дем'янчука. Таким чином, музично-педагогічна діяльність провідних піаністів-педагогів Чернігівщини є одним із важливих чинників розвитку музичної культури та професіоналізму в регіоні.