УДК 94(477)“19”:371.2
ПОЄДНАННЯ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ У ШКОЛАХ ПРАЦЮЮЧОЇ МОЛОДІ
Компанієнко О. В.
Східно-Європейський університет, Україна, м. Черкаси
У статті розкрито основні тенденції розвитку системи вечірньої освіти для працюючого населення. Показано основні принципи роботи та функціонування мережі шкіл для дорослого населення. Особливу увагу звернено на питання яким чином у школах для дорослих поєднувалось навчання, яке мало особливий характер, адже учнями була працююча молодь з різною підготовкою, професійними навичками та вподобаннями з вихованням цієї категорії населення, яка не завжди ставилась відповідально до навчання, що як наслідок, призводило до постійного її відставання у навчанні.
Ключові слова: вечірні школи, працююче населення, школи робітничої молоді, школи для сільської молоді.
Компаниенко А. В. Сочетание обучения и воспитания в школах для работающей молодежи/ Восточно-Европейский университет, Украина, г.Черкассы
В статье раскрыты основные тенденции развития системы вечернего образования для работающего населения. Показаны основные принципы работы и функционирования сети школ для взрослого населения. Особое внимание обращено на вопрос каким образом в школах для взрослых сочеталось обучение, имело особый характер, ведь учащимися была работающая молодежь с разной подготовкой, профессиональными навыками и предпочтениями с воспитанием этой категории населения, не всегда относилась ответственно к обучению, как следствие, приводило к постоянному ее отставание в учебе. Ключевые слова: вечерние школы, работающее население, школы рабочей молодежи, школы для сельской молодежи.
Kompaniyenko O. The combination of training and education in schools for young workers/ East European University, Cherkasy, Ukraine
The article describes the main trends of development of evening education for the working population. The basic principles of operation and functioning network of schools for adults. Particular attention is paid to the question of how schools for adult education was combined, which was a special time, because the students were young workers with different backgrounds, skills and preferences with the education of this population, which is not always treated responsibly to learn, that consequently, led to its permanent gap in education.
Keywords: evening school, working population, schools for young workers, schools for rural youth.
Вступ
Керівництво України розуміло, що динамічний розвиток системи вечірньої освіти для дорослих прямо залежить від стану навчально-виховної роботи у цих школах. Тому дане питання постійно контролювалося. Головна увага при цьому зверталася на той факт, що навчально-виховний процес в школах для працюючої молоді докорінно відрізняється від вимог щодо його організації в загальноосвітніх школах.
Ця відмінність була логічним наслідком наявності цілого комплексу факторів, які визначали особливості функціонування вечірніх шкіл.
Не менш важливе значення мало і те, що для учнів вечірніх шкіл навчання не було основним видом діяльності, а розглядалося як додаткове навантаження до роботи на виробництві. Учнівські контингенти вечірніх шкіл характеризувалися також значною неоднорідністю за їх віком. Більшість учнів були віком від 16 до 19 років та від 23 до 30 років. Перша група була в основному представлена вчорашніми випускниками неповних середніх шкіл, які пішли працювати не отримавши в денній школі повної середньої освіти. Другу ж складали вже дорослі робітники, які вже відслужили армію, мали значний стаж виробничої діяльності, а також певний життєвий досвід.
В силу цього, на відміну від масової загальноосвітньої школи, класи вечірніх (змінних) шкіл комплектувались учнями, різними за своїм віком, життєвим досвідом і виробничою кваліфікацією, рівнем культури, виховання, участю у громадській діяльності. В силу цього в учнів одного й того ж класу, ніяк не могло бути однакового ставлення до самого процесу навчання, поведінки, суспільного життя. Звідси випливали різні мотивації, якщо одні навчалися з великим бажанням, вбачаючи в цьому можливість піднести свій культурний рівень і професійну кваліфікацію, то інші ставилися до навчання досить формально, школу, хоч і відвідували, але не надто зв’язували навчання з дійсною в ньому потребою. Для такої категорії учнів навчання було даниною моді, або й просто поступкою вимогам старших: батьків, керівників на виробництві, представників громадських організацій. Існувала й така категорія «випадкових учнів», які просто скептично ставилися до необхідності навчатися і в результаті цього нерегулярно відвідували заняття, були неуважними на уроках, а отже відставали у навчанні [12,с.15].
Специфічною особливістю учнів різних вечірніх шкіл було також те, що працюючи у різних галузях народного господарства вони мали відповідно різну спеціальну підготовку, різні професійні уміння і навички.
Важливими факторами, які впливали на мотивацію учнів вечірніх шкіл до отримання освіти, були виробничі колективи, громадські організації і сімейне оточення. Міцні виробничі колективи і активна суспільно-політична діяльність громадських організацій позитивно позначалася на своїх членах – учнів вечірніх шкіл, сприяючи їх успішному навчанню. Не менш позитивну роль у виробленні належного ставлення до навчання відігравали й добрі сімейні відносини.
Як вже згадувалося, до вечірніх (змінних) шкіл у переважній більшості вступали найбільш активні виробничники, передовики підприємств, колгоспів, радгоспів, тобто ті, хто на практиці переконався в необхідності отримання більших знань, подальшого підвищення свого загальноосвітнього і культурного рівня, а отже і підвищення продуктивності праці, розширення можливостей щодо більш активної участі в громадському житті. Слід зазначити, що велике значення мав також приклад безпосередніх товаришів по роботі. Звідси високий відсоток учнів вечірніх шкіл, робітників, також професій, де переважала бригадна організація праці, як то приміром будівельники, гірники, станочники. Вони часто вступали у школи, як і працювали, цілими бригадами, змінами, ланками [11,с.47].
Так, на підприємствах Харківського раднаргоспу протягом 1960-1961 рр. кількість передових виробничників, що навчалися в школах робітничої молоді, зросла на 18 %. А Верхньохортицька школа робітничої молоді Запорізької області була укомплектована учнями, майже виключно, з числа молодих робітників – передовиків виробництва заводу «Ковкий чавун».
У школах для сільської молоді навчалося багато бригадирів рільничих бригад, механізаторів. Не стояли осторонь і громадські активісти. Так, у Чернівецькій області школами сільської молоді було охоплено близько 3 тис. чол. колгоспного активу, в числі бригадирів та ланкових – 208, 407 комсомольців та членів КПРС [7,с.142]. Так, у Крижопольській заочній школі сільської молоді Вінницької області навчалося 786 чол., у тому числі 5 голів колгоспів, 6 секретарів парторганізацій, 120 колгоспних бригадирів, 84 трактористи, 18 ланкових [11,с.47].
Щоправда, аналізуючи ці показники, ніяк не можна забувати про те, що часто вони були результатом планового охоплення, коли партійні організації та райвиконкоми у наказовому порядку ставили завдання, щоб протягом семирічки весь сільський та колгоспний актив здобув середню освіту [6,с.258]. А тому часто виникало і доволі формальне ставлення до процесу навчання не лише учнів, але і їх учителів.
Таким чином, повноцінне функціонування освітньої мережі для дорослих мало свої суттєві особливості, які в першу чергу були пов’язані зі специфікою контингенту учнів, які навчалися в навчальних закладах даного типу.
Ці та деякі інші особливості у діяльності шкіл для робітничої та сільської молоді спричинювали необхідність вироблення особливих підходів до організації в них навчально-виховної роботи.
Так, педагогічна громадськість вже у 1958 році висловлювала чисельні пропозиції та ідеї як саме переглянути навчальні програми шкіл робітничої і сільської молоді. І вже невдовзі Міністерством освіти Української РСР була схвалена пропозиція про введення у навчальні плани таких шкіл, спеціально розроблених для них, курсів «Основи промислового виробництва» та «Основи сільськогосподарського виробництва» [9,с.40].
А вже у наступному 1959-1960 н. р. вечірні школи Української РСР почали працювати за новим навчальним планом, розробленим з врахуванням попереднього досвіду навчання дорослих. Так, з навчальних програм для шкіл робітничої і сільської молоді були зняті матеріали, які так чи інакше, вже відомі дорослій людині з практики або такі, що не відповідають йому за своїм змістом [1,с.15].
Практично у всіх 5-10 класах були відведені спеціальні години для підвищення професійної кваліфікації учнів. Вперше за час існування вечірніх шкіл були створені й спеціальні програми для 3-4 та 5-7 класів, в яких були враховані як особливості організації навчального процесу у вечірній школі, так і нові завдання у справі освіти працюючої молоді.
Особливістю нових учбових планів було й встановлення однакової тривалості учбових годин та однакова кількість тижневих годин як для шкіл робітничої молоді, так і для сільської молоді. Така уніфікація учбових планів стала можливою в значній мірі тому, що завдяки підвищенню рівня механізації сільського господарства вже на початку 60-х років суттєво скоротились терміни проведення основних польових робіт, а отже і добова завантаженість на них колгоспників та працівників радгоспів [1,с.14].
Слід також зазначити, що вже в 1961 – 1962 н. р. в більшості шкіл, принаймні там де це було можливо була проведена робота по укомплектуванню класів і груп учнями, які мали однакові чи споріднені виробничі спеціальності. Були зроблені й суттєві кроки по створенню і обладнанню навчальних кабінетів і лабораторій по природничим (насамперед фізика, хімія) і спеціальним (електротехніка, машини і механізми) дисциплінам [1,с.21].
На цій основі у всіх школах робітничої і сільської молоді республіки з 1960 року було введено вивчення спеціальних предметів з підвищення професійної кваліфікації учнів. На це в навчальних планах було відведено у 5-8 класах – 1 година, в 9-10 класах – 2 години на тиждень. Значну допомогу школам у викладанні спецпредметів надавали промислові підприємства, колгоспи та радгоспи [8,с.91].
Основними напрямками підвищення професійної кваліфікації у школах робітничої молоді були: слюсарна, токарна, автомобільна, будівельна справа, основи економіки, планування та організації виробництва, основи машинобудування та суднобудівельного виробництва, технічне креслення, технологія ткацького та прядильного виробництва.
У школах для сільської молоді учні вивчали агротехніку вирощування польових культур, плодовоовочівництво, зоотехніку, механізацію робіт у тваринництві, економіку та організацію сільськогосподарського виробництва [8,с.91].
Окремі школи для сільської молоді Кримської, Чернівецької, Херсонської та інших областей організували підготовку механізаторів широкого профілю, спеціалістів побутового обслуговування сільського населення. При визначенні спеціалізації школи бралось до уваги те, що заняття з підвищення виробничої кваліфікації учнів мали бути гнучкими і якомога повніше відповідати запитам виробництва, що в свою чергу забезпечувало можливість швидкого кар’єрного зростання, а отже і заробітку учнів [2,с.22].
Були підготовлені програми з найбільш поширених професіональних дисциплін (слюсарній, будівельній справі, тощо) – всього 12 найменувань.
Слід також зазначити, що паралельно тривала робота по створенню спеціальних підручників для 5-8 класів вечірніх та заочних шкіл. Участь у їх написанні приймали співробітники Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР, викладачі провідних університетів та педагогічних інститутів, найбільш досвідчені вчителі шкіл робітничої і сільської молоді [1,с.15]. Робота просувалась достатньо швидко і на початок 1960-1961 н. р. було підготовлено вже 36 спеціальних підручників для шкіл робітничої та сільської молоді [8,с.94].
Про інтенсивність цього напрямку свідчить наприклад те, що у 1961-1962 н. р. в 109 школах і 248 окремих класах робітничої і сільської молоді Київської області вже проводились заняття по спецпредметах. Свою виробничу кваліфікацію підвищували в них більш ніж 31 тисяча учнів [13,с.143].
У багатьох школах заняття зі спеціальних предметів проводились безпосередньо у виробничих цехах та лабораторіях базових підприємств, на тваринницьких фермах, у тракторних бригадах [8,с.91]. Вчителі вечірніх шкіл пов’язували викладання дисциплін з конкретними виробничими процесами і професіональною підготовкою учнів. Набули поширення і такі методи викладання, як організація виробничих екскурсій, залучення учнів до виготовлення наочних посібників [1,с.17].
Для поліпшення ефективності політехнічної освіти здійснювалось також наступне:
- вчителі всіх природничих дисциплін знайомилися з технологічними процесами на підприємствах, на яких працювали учні, а потім використовували цей матеріал на уроках;
- організовувалися екскурсії для учнів на промислові підприємства, будівельні об’єкти, музеї підприємств;
- з метою покращення наочності освітнього процесу на уроках широко використовувались різноманітні прилади.
- школи обладнувались кінопроекторами за допомогою яких демонструвалися навчальні фільми;
- на уроках фізики, хімії, електротехніки проводились досліди та практичні роботи;
- учнів залучали до виготовлення різних приборів, наочних посібників [10,с.316].
Цікаво працював педагогічний колектив вечірньої школи м. Борислав на Львівщині. Вона мала 4 класи, в яких навчання проводилось позмінно. Учні школи користувалися лабораторіями загальноосвітньої школи, вчителі постійно бували на виробництвах, де працювали їх учні, допомагали їм у підвищенні фахової кваліфікації [3,с.131].
Вчителі вечірніх шкіл постійно намагались урізноманітнювати форми та методи проведення уроків, пов’язувати вивчення навчальних дисциплін із практикою виробництва, життєвим досвідом учнів. Так, учитель фізики Конотопської школи робітничої молоді А. Власенко при вивченні теми електромагнетизм, використав виробничий досвід учнів, а урок по вивченню електромоторів він провів безпосередньо у цеху заводу, де виготовлялися електромотори. В поясненні цього матеріалу приймали участь інженери заводу [4,с.138].
Завдяки такому поновленню навчального процесу у вечірніх школах молодь разом з вивченням основ наук отримала можливість працювати над підвищенням своєї професійної кваліфікації. Так, учень Х класу школи робітничої молоді № 18 м. Одеса електрообмотник артілі «Слава» В. Шелюбський займався навивкою спіралей для електроплиток. В своїй роботі йому часто не вдавалося виконати навивку спіралей у такий спосіб, щоб всі вони були однакового розміру. Після опрацювання нової теми «фотоелементи» та консультацій з вчителем фізики він вніс пропозицію використати фотоелементи для управління верстатом. Його пропозиція була прийнята, запроваджена у життя і дала дуже високі результати, – вся продукція відповідала стандарту.
У практиці роботи вечірніх шкіл Одеської області пропагувався позитивний досвід педагогічного колективу школи робітничої молоді №4 м. Одеси по вивченню основ базового виробництва. Вчителями цієї школи при допомозі інженерно-технічних працівників заводу ім. Січневого повстання було вивчено технологічний процес заводу. Це суттєво сприяло поліпшенню рівня навчально-виховного процесу в школі [5,с.233].
Збагачені теоретичними знаннями, учні краще розуміли суть виробничих процесів, що прямо сприяло розвитку раціоналізаторства та винахідництва, підвищенню продуктивності праці. Так, наприклад, учні Сєверодонецької школи робітничої молоді №1 м. Лисичанська Луганської області, внесли протягом 1959-1960 н. р. 48 раціоналізаторських пропозицій, застосування яких дало підприємствам міста близько 500 тис. крб. економії [1,с.17].
Висновки:
На зламі 1950-х – 1960-х років була здійснена серйозна великомасштабна робота по залученню більшості працюючої молоді до набуття середньої освіти у вечірніх школах, зміцнена їх матеріальна база, посилено склад педагогічних колективів цих шкіл.
Проводилась значна робота по організації в школах робітничої і сільської молоді поряд із здобуттям загальної середньої та неповної середньої освіти паралельних занять по підвищенню виробничої кваліфікації працюючих.
Література:
1. АМО УРСР. – Ф. 166. – Оп. 15. – Спр. 2709 Доповідь Міністерства освіти УРСР на республіканській нараді директорів шкіл робітничої та сільської молоді «Про хід перебудови роботи шкіл робітничої і сільської молоді УРСР 27 червня 1960 року». – 37 арк.
2. Бондар А. Д. Розвиток суспільного виховання в Українській РСР (1917-1967). – К. : Вид-во Київ. ун-ту, 1968. – 226 с.
3. Довідка про окремі питання перебудови роботи шкіл та органів народної освіти Львівської області згідно закону про зміцнення зв’язку школи з життям і дальший розвиток системи народної освіти УРСР (1960) // ЦДАГО України. – Ф. 1. ЦК КПУ. – Оп. 73. – Спр. 741. – Арк. 123-131.
4. Довідка про окремі питання перебудови роботи шкіл та органів народної освіти Сумської області згідно закону про зміцнення зв’язку школи з життям і дальший розвиток системи народної освіти УРСР (1960) // ЦДАГО України. – Ф. 1. ЦК КПУ. – Оп. 73. – Спр. 741. – Арк. 134-138.
5. Довідка про окремі питання перебудови роботи шкіл та органів народної освіти Одеської області згідно закону про зміцнення зв’язку школи з життям і дальший розвиток системи народної освіти УРСР (1960) // ЦДАГО України. – Ф. 1. ЦК КПУ. – Оп. 73. – Спр. 741. – Арк. 227-233.
6. Довідка про окремі питання перебудови роботи шкіл та органів народної освіти Чернівецької області згідно закону про зміцнення зв’язку школи з життям і дальший розвиток системи народної освіти УРСР (1960) // ЦДАГО України. – Ф. 1. ЦК КПУ. – Оп. 73. – Спр. 741. – Арк. 256-258.
7. Довідка про хід виконання Закону про зміцнення зв’язку школи з життям і про дальший розвиток системи народної освіти в Чернівецькій області станом на 15.08.1962 р. (1961-1962) // ЦДАГО України. – Ф. 1. ЦК КПУ. – Оп. 73. – Спр. 756. – Арк. 138-142.
8. Звіт про роботу шкіл у 1960-1961 н. р. // ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 750. – Арк. 2-120.
9. Информация обкомов КПУ о ходе выполнения решений ХХ и ХХІ съездов КПСС и ХІХ съезда КПУ по народному образованию (10.01.1959-31.12.1959) // ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 736. – Арк. 1-56.
10. Інформація про роботу парторганізації середньої школи робітничої молоді № 2 м. Сімферополь Кримської області (14.01.1960-22.10.1960) // ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 743. – Арк. 312-321.
11. Присяжнюк К. Ф. Новий етап у розвитку радянської школи на Україні. – К.: Радянська школа. – 1968. – 135 с.
12. Стафєєв І. І. Організація набору і збереження контингентів учнів шкіл працюючої молоді. – К., 1968. – 240 с.
13. ЦДАГО України. – Ф. 1. – Оп. 73. – Спр. 748. Информация о выполнении постановления «О состоянии и мерах дальнейшего улучшения общего образования работающей молодёжи УССР. – 18.01-27.10.1961. – 286 арк.
References:
1. AMO URSR. – F. 166. – Op. 15. – Spr. 2709 Dopovid Ministerstva osvity URSR na respublikanskiі naradi dyrektoriv shkil robitnychoi ta silskoi molodi «Pro khid perebudovy roboty shkil robitnychoi i silskoi molodi URSR 27 chervnіa 1960 roku». – 37 ark.
2. Bondar A. D. Rozvytok suspilnoho vykhovannіa v Ukrayinskiі RSR (1917-1967). – K. : Vyd-vo Kyiv. un-tu, 1968. – 226 s.
3. Dovidka pro okremi pytannіa perebudovy roboty shkil ta orhaniv narodnoi osvity Lvivskoi oblasti zhidno zakonu pro zmitsnennіa zvazku shkoly z zhyttіam i dalshyі rozvytok systemy narodnoi osvity URSR (1960) // TsDAHO Ukrainy. – F. 1. TsK KPU. – Op. 73. – Spr. 741. – Ark. 123-131.
4. Dovidka pro okremi pytannіa perebudovy roboty shkil ta orhaniv narodnoi osvity Sumskoi oblasti zhidno zakonu pro zmitsnennіa zvіazku shkoly z zhyttіam i dalshyі rozvytok systemy narodnoi osvity URSR (1960) // TsDAHO Ukrainy. – F. 1. TsK KPU. – Op. 73. – Spr. 741. – Ark. 134-138.
5. Dovidka pro okremi pytannіa perebudovy roboty shkil ta orhaniv narodnoi osvity Odeskoi oblasti zhidno zakonu pro zmitsnennіa zvіazku shkoly z zhyttіam i dalshyі rozvytok systemy narodnoi osvity URSR (1960) // TsDAHO Ukrainy. – F. 1. TsK KPU. – Op. 73. – Spr. 741. – Ark. 227-233.
6. Dovidka pro okremi pytannіa perebudovy roboty shkil ta orhaniv narodnoi osvity Chernivetskoi oblasti zhidno zakonu pro zmitsnennіa zvіazku shkoly z zhyttіam i dalshyі rozvytok systemy narodnoi osvity URSR (1960) // TsDAHO Ukrainy. – F. 1. TsK KPU. – Op. 73. – Spr. 741. – Ark. 256-258.
7. Dovidka pro khid vykonannіa Zakonu pro zmitsnennіa zvazku shkoly z zhyttіam i pro dalshyі rozvytok systemy narodnoi osvity v Chernivetskiі oblasti stanom na 15.08.1962 r. (1961-1962) // TsDAHO Ukrainy. – F. 1. TsK KPU. – Op. 73. – Spr. 756. – Ark. 138-142.
8. Zvit pro robotu shkil u 1960-1961 n. r. // TsDAHO Ukrainy. – F. 1. – Op. 73. – Spr. 750. – Ark. 2-120.
9. Іnformatsііa obkomоv KPU o khode vypolneniia reshenii ХХ y ХХІ sіеzdov KPSS y ХІХ siezda KPU po narodnomu obrazovanii (10.01.1959-31.12.1959) // TsDAHO Ukrainy. – F. 1. – Op. 73. – Spr. 736. – Ark. 1-56.
10. Informatsisa pro robotu partorhanizatsii serednoi shkoly robitnychoi molodi № 2 m. Simferopol Krymskoi oblasti (14.01.1960-22.10.1960) // TsDAHO Ukrainy. – F. 1. – Op. 73. – Spr. 743. – Ark. 312-321.
11. Prysіazhnіuk K. F. Novyі etap u rozvytku radyanskoi shkoly na Ukrayini. – K.: Radіanska shkola. – 1968. – 135 s.
12. Stafіeіev I. I. Orhanizatsiіa naboru i zberezhennіa kontynhentiv uchniv shkil pratsіuіuchoi molodi. – K., 1968. – 240 s.
13. TsDAHO Ukrainy. – F. 1. – Op. 73. – Spr. 748. Іnformatsііa o vуpolnenіі postanovlenііa «O sostoіanіі y merakh dalneіsheho uluchshenііa obshcheho obrazovanііa rabotaіushcheі molodіеzhі USSR. – 18.01-27.10.1961. – 286 ark.