УДК: 316. 48
ТЕХНОЛОГІЇ ЕФЕКТИВНОГО СПІЛКУВАННЯ І РАЦІОНАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ В КОНФЛІКТІ
магістрант Скачко І. В.
кандидат психологічних наук, Бабаян Ю. О.
Миколаївський національний університет ім. В. Сухомлинського, Україна, м. Миколаїв
У статті розглянуто поняття «вирішення конфлікту». Показано, що конструктивне вирішення конфліктів можливе лише в процесі ефективного спілкування сторін. Розкрито зміст понять «технології ефективного спілкування» і «технології раціональної поведінки в конфлікт», сутність яких зводиться до дотримання певних правил, норм спілкування і самоконтролю емоцій. Проаналізовано умови успішної профілактики, попередження і розв’язання конфліктних ситуацій.
Ключові слова: конфлікт, міжособистісні взаємини, міжособистісні конфлікти, рефлексія, спілкування
Бабаян Ю.А., Скачко И. Технологии эффективного общения и раціонального поведения в конфликте / Николаевский национальный университет имени В. Сухомлинского, Украина, г. Николаев
В статье рассмотрено понятие «разрешение конфликта». Показано, что конструктивное решение конфликтов возможно лишь в процессе эффективного общения сторон. Раскрыто содержание понятий «технологии эффективного общения» и «технологии рационального поведения в конфликт», сущность которых сводится к соблюдению определенных правил, норм общения и самоконтролю эмоций. Проанализированы условия успешной профилактики, предупреждения и решения конфликтных ситуаций.
Ключевые слова: конфликт,межличностный конфликт, межличностные отношения, общение, рефлексия
Babayan J., Skachko I. Technologies of effective intercourse and rational behavior in a conflict / Nikolaev National University of Sukhomlinskiy, Ukraine, Nikolaev
A concept «permission of conflict» is considered in the article. It is rotined that the structural decision of conflicts is possible only in the process of effective intercourse of sides. Maintenance of concepts «technologies of effective intercourse» and «technology of rational behavior in a conflict», essence of which is taken to the observance of set rules, norms of intercourse and self-control of emotions. The terms of successful prophylaxis, warning and decision of conflict situations are analysed.
Keywords: conflict, intercourse, interpersonality conflict, interpersonality relations, reflection
Вступ
В даний час в вітчизняній психологічній науці помітно зростає інтерес до проблем міжособистісних конфліктів; йде інтенсивне накопичення емпіричних даних, на підставі яких формується понятійний апарат досліджуваного явища. У вітчизняній психології також досліджуються конфлікти в різних видах діяльності і сферах відносин, в тому числі і гендерні конфлікти. Безсумнівний інтерес представляють соціально-психологічні дослідження конфліктів Н.В.Гришиної, С.М. Ємельянова, М.В. Меткіна, якими запропоновані не тільки типологія конфліктів, а й соціально-психологічні технології вирішення конфліктів.
Вирішення конфлікту – це вид діяльності суб’єкту управління, який пов’язаний з розв’язанням конфлікту [1]. Вирішення конфлікту може бути повним і неповним. Повне вирішення конфлікту досягається при усуненні причин, предмету конфлікту і конфліктних ситуацій. Неповне вирішення конфлікту відбувається тоді, коли усуваються не всі причини чи конфліктні ситуації. У такому випадку неповне вирішення конфлікту може бути етапом на шляху до його повного розв’язання.
Конструктивне вирішення конфліктів можливе лише в процесі ефективного спілкування сторін. Але часто суперники, які перебувають в збудженому стані не можуть контролювати свою поведінку, через це конфлікт заходить в глухий кут. Все це є наслідком порушення технології ефективного спілкування і раціональної поведінки в конфлікті. Таким чином, під технологією ефективного спілкування розуміють такі способи, прийоми і засоби спілкування, які забезпечують взаємне розуміння і взаємну емпатію партнерів по спілкуванню [2]. Для забезпечення конструктивного спілкування в конфлікті необхідно створити атмосферу взаємної довіри в цьому процесі, сформулювати цільову установку на співробітництво. При цьому варто пам’ятати психологічний закон співробітництва: кооперація викликає кооперацію, конкуренція – конкуренцію.
Зміст технології ефективного спілкування в конфлікті можна звести до дотримання певних правил і норм спілкування, а саме:
– концентруйте увагу на тому, хто говорить і на його повідомленні;
– уточнюйте, чи правильно ви зрозуміли як загальний зміст інформації так і її деталі;
– в процесі спілкування не перебивайте людину, яка говорить, не давайте поради, не критикуйте, не підводьте підсумків;
– добивайтесь, щоб вас почули і зрозуміли. Не впевнившись в точності сприйнятої інформації, не переходьте до нових повідомлень;
– підтримуйте атмосферу взаємної довіри, проявляйте емпатію до співбесідника;
– використовуйте невербальні засоби комунікації: часто контактуйте очами, кивайте головою в знак розуміння.
Під технологіями раціональної поведінки в конфлікті розуміють сукупність способів корекції, яка спрямована на забезпечення конструктивної взаємодії конфліктуючих на основі самоконтролю емоцій.
Під час конфлікту емоції переповняють людину та заважають їй діяти раціонально. Для зняття напруги необхідно навчитися управляти своїми емоціями й періодично «очищатися» від надлишку таких почуттів, як образа, гнів, страх, ненависть тощо. Для цього можна використовувати найрізноманітніші способи й прийоми, наприклад: висловитися в дружньому колі, «розрядитися» у спортивних іграх, улаштувати істерику наодинці (щоб не чули оточуючі люди), розірвати в жмути старі журнали, побити кулаками матрац тощо [3]. Звільнившись від вантажу емоцій, людина одержує додаткові ресурси для рішення своїх проблем.
Дуже важливо не допускати негативних емоційних реакцій, тобто володіти емоційною витримкою. Спокійна реакція на емоційні дії партнера – перше правило самоконтролю емоцій. Коли ваш партнер перебуває в стані емоційного збудження, ви ні в якому випадку не повинні піддатися такому ж станові.
Позитивний ефект дає обмін емоційних переживань в процесі спілкування. Повідомляючи про свої образи, переживання партнери отримують розрядку. Такий взаємний обмін повинен здійснюватися в спокійній формі, а не в формах взаємних образ. Умовно дану технологію можна назвати – раціоналізацією емоцій.
Д. Карнегі рекомендує у конфліктних ситуаціях (для подолання стресу) не панікувати, а приймати події як факт, що вже відбувся, і діяти, відкинувши емоції. «Мені здається, - пише Д. Карнегі, - 50% моїх хвилювань зникають, коли я приймаю ясне, осмислене рішення; ще 40% звичайно уходять, коли я приступаю до його здійснення» [4, с. 224].
Щоб виключити емоційні реакції, необхідно підтримувати високий рівень самооцінки в себе і в свого опонента. Дану технологію умовно можна назвати – підтримкою високої самооцінки.
Отже, в колективі є досить важливим прагнути максимально швидко вирішити конфлікт, в іншому випадку він може стати звичним явищем, яке не дозволяє нормально працювати всім членам колективу. Необхідно подбати також і про створення сприятливої атмосфери дружелюбних міжособистісних відносин членів колективу.
Також для успішної профілактики, попередження і розв’язання конфліктних ситуацій застосовуються спеціальні тренінгові програми, які дають основні практичні навички профілактики деструктивних конфліктів. У них велику увагу приділяють вивченню та задоволенню потреб членів колективу, їх мотивації, пропонуються конкретні механізми регулювання суперечностей, що виникають, методи діагностики мотивів учасників конфлікту, проробляються елементи прийняття рішень у конфлікті, що розвивається, з метою ефективного врегулювання конфліктної ситуації.
Конструктивному врегулюванню конфліктної ситуації сприяють такі форми спілкування: взаємні відкриті висловлювання, які переслідують прагнення впевнитися у правильності розуміння опонентами дій один одного, інформація, яка має зворотний зв’язок відносно того, як опоненти сприймають один одного та інтерпретують взаємну поведінку у конфлікті, демонстрація прийняття опонента як особистості, незалежно від його позиції у конфліктній ситуації.
Подолати конфлікт можна двома способами: соціально-редуктивним (виключення, роз’єднання конфліктуючих партій) і соціально-продуктивним (посилення або диференціація соціальних відносин). Винятково силовий підхід до розв’язання конфлікту, заснований на принципі «якщо ворог не здається, то його знищують», більшістю конфліктологів визнається як вкрай непродуктивний. Орієнтація на ліквідацію супротивника у деяких випадках могла б стати виправданою стратегією. Але найчастіше вона завдає шкоди самому переможцю (якщо такий є). Ефективною є тільки така стратегія ведення і розв’язання конфлікту, що виключає не тільки поразку, але вказує напрями мобілізації соціальної енергії. Тобто розв’язання конфлікту за допомогою змін і подальший розвиток соціальних і предметних зв'язків.
Є ряд рекомендацій, дотримання яких прискорює процес вирішення конфлікту:
– під час переговорів пріоритет повинний віддаватися обговоренню змістових питань.
– сторони повинні прагнути до зняття психологічної і соціальної напруги.
– сторони повинні демонструвати взаємну повагу одна до одної.
Учасники переговорів повинні прагнути перетворити змістову і приховану частину конфліктної ситуації у відкриту, гласно і доказово розкриваючи позиції один одного і свідомо створюючи атмосферу публічного, рівноправного обміну думками.
Всі учасники переговорів повинні виявляти схильність до компромісу. Компроміс – це такий спосіб вирішення конфлікту, коли конфліктуючі сторони реалізують свої інтереси і цілі шляхом або взаємних поступок, або поступок більш слабкій стороні, або тій стороні, що зуміла довести обґрунтованість своїх вимог тому, хто добровільно відмовився від частини своїх домагань.
Велике значення має заключна, післяконфліктна стадія. На цій стадії повинні бути розпочаті зусилля остаточного усунення суперечностей інтересів, цілей, установок, ліквідована соціально-психологічна напруга і припинена будь-яка боротьба.
Найкращий вихід з конфліктних ситуацій - це постійне тренування себе, аналіз всіх явищ, які відбуваються. Наприклад, хтось веде себе некоректно щодо Вас, кричить, дратується, висуває необґрунтовані претензії. Багатьох це ображає, провокує на необдумані дії, викликає глибоку образу. Але спробуйте подивитися на цю сцену з боку. Подумайте, чим викликана така поведінка людини, як тільки Ви почнете роздумувати – це перша ознака того, що Ви оволоділи собою.
Одним з основних способів виходу із міжособистісних конфліктів є адекватна оцінка ситуації, у якій виявився індивід. Вона включає самооцінку індивіда та оцінку складності існуючих проблем. У психології є поняття «рефлексія» – здатність індивіда подивитися на свою ситуацію з позиції зовнішнього спостерігача, усвідомити себе в цій ситуації і одночасно те, як він (індивід) сприймається іншими людьми. Рефлексія допомагає людині виявити справжні причини свого внутрішнього напруження, переживань і тривог, правильно оцінити ситуацію і знайти розумний вихід з конфлікту.
Висновок
Змінити відношення до конфліктів практично означає змінити погляд на життя. Необхідно по новому поглянути на конфлікти, і будь-яка людина, якщо захоче, зможе впевнено і навіть творчо знаходити з них вихід. Конфлікт це ще одна життєва перешкода, через яку рано чи пізно треба буде переступити, не зважаючи на труднощі.
Література:
1. Анцупов А.Я. Конфликтология: Учебник для вузов / А.Я. Анцупов, А.И.Шипилов. – М.: Юнити, 2001. – 551 с.
2. Юсім Ю.Д. Основи соціального партнерства (Конфліктологія) / Ю.Д. Юсім. – Тернопіль, ТДПУ, 2005. – 288с.
3. Корнелиус X. Выиграть может каждый: как разрешать конфликты / Х. Корнелиус, Ш. Фейр. – М.: Стрингер, 1992. – 212 с.
4. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей… Как перестать беспокоиться и начать жить / Д. Карнеги. – М.: Наука, 1990. – 586 с.
References:
1. Antsupov A.Ya. Konfliktologiya: Uchebnik dlya vuzov / A.Ya. Antsupov, A.I.Shipilov. – M.: Yuniti, 2001. – 551 s.
2. Yusim Yu.D. Osnovi sotsialnogo partnerstva (Konfliktologiya) / Yu.D. Yusim. – Ternopil, TDPU, 2005. – 288s.
3. Kornelius X. Vyigrat mozhet kazhdyy: kak razreshat konflikty / H. Kornelius, Sh. Feyr. – M.: Stringer, 1992. – 212 s.
4. Karnegi D. Kak zavoevyvat druzey i okazyvat vliyanie na lyudey… Kak perestat bespokoitsya i nachat zhit / D. Karnegi. – M.: Nauka, 1990. – 586 s.