УДК 159.9.075
ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОСТАВЛЕННЯ У СТУДЕНТІВ З ВИСОКИМ РІВНЕМ ТРИВОЖНОСТІ
Цимбалюк Ірина Володимирівна
Національний університет «Острозька академія», Україна, м. Острог
У даній статті розглядаються психологічні особливості дослідження самоставлення у студентів з високим рівнем тривожності. Описується діагностичний комплекс використаних методик, а також процесс проведення та представлені результати емпіричного дослідження самоставлення студентів з високим рівнем тривожності.
Ключові слова: самоставлення, самооцінка, тривожність, тривога, студенти.
Цимбалюк Ирина Владимировна Психологические особенности самоотношения студентов с высоким уровнем тревожности Национальный университет «Острожская академия», Украина, г. Острог
В данной статье рассматриваются психологические особенности исследования самоотношения студентов с высоким уровнем тревожности. Описывается диагностический комплекс использованных методик, а также процесс проведения и представлены результаты эмпирического исследования самоотношения студентов с высоким уровнем тревожности.
Ключевые слова: самоотношение, самооценка, тревожность, беспокойство, студенты.
Tsymbaliuk Iryna Volodymyrivna Psychological Peculiarities of Self-Attitude of the Students with High Level of Anxiety National University of Ostroh Academy, Ukraine, Ostroh
The psychological peculiarities of research of self-attitude of the students with a high level of anxiety have been examined in the article. The diagnostic complexes of the used methodologies along with the execution process have been described and the results of empirical research of self-attitude of the students with a high level of anxiety have been presented.
Key words: self-attitude, self-esteem, anxiety, concern, students
Постановка проблеми. Принципом демократичного суспільства є забезпечення сприятливих умов для реалізації потенціалу кожної особистості. В цьому контексті особливої актуальності набуває проведення ряду соціально – психологічних досліджень, метою яких є виявлення особливостей самоставлення особистості.
У сучасній психології відсутній єдиний підхід щодо визначення такого феномену як «самоставлення», хоча означена проблема активно вивчається вітчизняними та зарубіжними психологами. Аналіз робіт, присвячених вивченню ставлення людини до самої себе, дозволяє говорити про велике розмаїття психологічних категорій. Можна назвати такі поняття, як: «узагальнена самооцінка», «самоповага», «самосприйняття», «емоційно-цінністне ставлення», «власне самоставлення», «почуття власної гідності», «самовпевненість», «самозадоволення», «ауто симпатія», «самоцінність» тощо. Відсутність чіткої термінології призвело до того, що значення наведених термінів більшою кількістю авторів не розмежовуються, а вживаються, як синоніми.
Проблема формування позитивних емоцій людини і позитивного самоставлення – важлива умова розвитку її як особистості. У сучасних умовах вищої школи актуальною стала необхідність формування у майбутніх фахівців позитивного самоставлення, що, у свою чергу, сприятиме підвищенню їхньої самооцінки, формуванню позитивних стосунків з оточенням, психічній та емоційній стійкості в складних мінливих умовах життєдіяльності. Юність є етапом формування самосвідомості, етапом людської близькості, коли цінності дружби, любові, інтимної близькості можуть бути першорядними.
У юнацькому віці проявляється криза ідентичності, що складається з серії соціальних та індивідуально – особистісних виборів, ідентифікацій і самовизначень. Самовизначення –соціальне, особистісне, професійне, духовно-практичне – складає основне завдання студентського віку.Час навчання у вузі збігається з періодом юності, який відрізняється складністю становлення особистісних рис.
І так, як студентські роки – це дуже складний етап в житті людини, адже на цьому етапі остаточно формується не тільки фізичне, але і психічний розвиток людини, формується особистість студента і все його подальше життя. А високий рівень тривожності може перешкодити успішно пройти цей етап в житті людини. Актуальною залишається проблема дослідження психологічних особливостей самоставлення студентів з високим рівнем тривожності.
Аналіз останніх досліджень. Для осмислення згаданої проблеми велике значення мають дослідження самоставлення особистості в контексті розвитку особистості (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, О.М.Леонтьєв, Д.О.Леонтьєв, С.Р.Пантелеєв, С.Л.Рубінштейн, В.В.Столін, Н.І.Сарджвеладзе); вивченням студентського періоду (Б.Г.Ананьєв, А.В.Дмитрієв, З.Ф.Ісаєва, В.Т.Лісовський, І.С. Кон); а також дослідження становлення рівня тривожності (Ф.Березіна, Л.Божович, К. Ізард, А.Прихожан, Ч.Рікрофт, Ч.Спілбергер, С.Серазон, С.Кьєркєгор, Ф. Перлз).
Мета статті полягає у дослідженні психологічних особливостей самоставлення у студентів з високим рівнем тривожності.
Основні результати дослідження. Однією з найважливіших детермінант саморозвитку та самореалізації людини є її ставлення до себе, пише Н.Мацевко. Власне останнє дослідниця вважає визначальним в оцінюванні індивідом навколишньої дійсності, у формуванні уявлень про світ і себе; забезпечує прогнозування своєї соціальної ефективності та ставлення з боку інших, впливає на процеси самоактуалізації, самовдосконалення та самореалізації. Ставлення людини до себе, її самоповага, віра у свої можливості, на думку науковця, є тим первинним благом, яке покладене в основу всіх людських прагнень та дій і яке необхідно враховувати у процесі побудови справедливого суспільства [4].
Вивчення розвитку особистості та формування самоставлення неможливо без урахування конкретних умов життєдіяльності людини, а саме того реального життєвого контексту, в якому воно здійснюється. Останнім часом все більшого поширення набуває вивчення особистості в рамках сімейних взаємин: подружніх і дитячо – батьківських [6]. Саме в сімʼї закладається основа для сприятливого або несприятливого розвитку самоставлення дитини. Взаємини з рідними та близькими людьми, зокрема з мамою і татом, є основним детермінантом в процесі розвитку самоставлення особистості.
Вивченню стану тривоги присвячена велика кількість робіт. У найзагальнішому вигляді тривога розуміється як негативне емоційне переживання, повʼязане з передчуттям небезпеки, але її можна використовувати конструктивно. На відміну від тривоги, тривожність є особистісної рисою, що відбиває зменшення порогу чутливості до різних стресових агентів. Тривожність – властивість особистості, що проявляється у схильності людини відчувати неспокій у різноманітних життєвих ситуаціях, навіть у таких, коли для цього немає ніяких підстав [3].
Г.С.Абрамова виражає думку про те, що тривожність – це схильність індивіда до переживання тривоги, яке є емоційним станом. Стан характеризується суб’єктивними відчуттями напруги, неспокою, похмурих передчувань, а з погляду фізіології – активацією вегетативної нервової системи. Цей стан виникає як емоційна реакція на стресову ситуацію і може бути різним за інтенсивністю і динамічним в часі. На психологічному рівні тривожність відчувається як: напруга, заклопотаність, неспокій, нервозність, відчуття невизначеності, безсилля, незахищеності, невдачі, самота, неможливість ухвалити рішення [1].
А. М. Прихожан вважає, що тривожність як переживання емоційного дискомфорту, передчуття загрожуючої небезпеки є виразом незадоволення значущих потреб людини, актуальних при ситуативному переживанні тривоги і стійко домінуючих за гіпертрофованим типом при постійній тривожності [5].
Час навчання у вузі збігається з періодом юності, який відрізняється складністю становлення особистісних рис. Високий рівень тривожності може перешкодити успішно пройти цей етап в житті людини. Адже замкнута, нетовариська, що постійно чекає невдачу у всьому людина не може відчувати себе досить комфортно і організовувати продуктивні і якісні стосунки.
Високий рівень тривожності створює загрозу психічному здоров'ю особи і сприяє розвитку перед невротичних станів. Дослідженнями доведено, що студенти з високим рівнем тривожності є потенційно невротичною групою в стані перед хвороби і потребують спеціального контролю з боку профілактичної служби.
Отже, тривожність – це індивідуальна властивість особистості, риса характеру, що проявляється схильністю до надмірного хвилювання, стану тривоги в ситуаціях, які загрожують, на думку цієї особи, неприємностями, невдачами, фрустрацією. Важливо, що мова йде про психологічну загрозу, тобто таку, що має суб’єктивний характер і не проявляється як фізична небезпека. Такими ситуаціями можуть бути: деякі конфлікти, порівняння людиною себе з тими, хто має певну перевагу, змагання з такими людьми. Спираючись на вище описане, нами було проведено емпіричне дослідження, в якому взяли участь саме студенти першокурсники.
Первинну вибірку нашого дослідження становили 80 студентів І курсу різних спеціальностей Національного університету «Острозька академія». Спершу ми запропонували усім учасникам дослідження пройти опитувальник Спілбергера-Ханіна (СХ) для визначення оцінки реактивної та особистісної тривожності. Особистісна тривожність розглядається авторами, як відносно стійка індивідуальна якість особистості, яка характеризує ступінь її занепокоєння, турботи, емоційної напруги внаслідок дії стресових факторів. Реактивна тривожність – це стан індивіда, який характеризує ступінь його занепокоєння, турботи, емоційної напруги та розвивається за конкретною стресовою ситуацією. Якщо особистісна тривожність є стійкою індивідуальною характеристикою, то стан реактивної тривожності може бути достатньо динамічним і за часом, і за ступенем вираженості [2]. При аналізі результатів дослідження була приділена увага рівню особистісної тривожності, так як вона характеризується, як відносно стійка характеристика особистості, що напряму впливає на процес та результат діяльності особистості, у даному випадку безпосередньо на навчання студентів. Проаналізувавши результати опитувальника, ми виявили, що у 30% респондентів спостерігається високий рівень особистісної тривожності, у 40 % – середній, а у інших 30% досліджуваних виявився низький рівень особистісної тривожності (Рис.1.1).
Повний текст статті за посиланням