Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net Как правильно варикоз лечить

кандидат педагогічних наук, Лях О. В. ІНТОНАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

УДК: 811.111’342.9

 

ІНТОНАЦІЙНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

кандидат педагогічних наук, Лях О. В.

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», Україна, м. Слов’янськ

 

Стаття висвітлює інтонаційні особливості англійської мови в порівнянні з українською. Інтонація є невід’ємною частиною мови. Тому вивчаючи мову, необхідно знати особливості її інтонації в порівнянні з рідною мовою, її функції.

Ключові слова: інтонація, англійська мова, функції, особливості, спадний тон, висхідний тон, рівний тон.

 

Лях О. В. Интонационные особенности английского языка/ ГВУЗ «Донбасский государственный педагогический университет», Украина, г. Славянск

Статья высвечивает интонационные особенности английского языка в сравнении с украинским. Интонация является неотъемлемой частью языка. Поэтому, изучая язык, необходимо знать особенности его интонации в сравнении с родным языком, ее функции.

Ключевые слова: интонация, английский язык, функции, особенности, нисходящий тон, восходящий тон, ровный тон.

 

Lyakh O.V. Intonational peculiarities of the English language/ Donbas state pedagogical university, Ukraine, Slovyans’k

The article describes intonational peculiarities of the English language contrasted to the Ukrainian one. Intonation is an integral part of any language. That is why, learning the language, one should know the peculiarities of its intonation contrasted to the native one, its functions.

Key words: intonation, the English language, functions, peculiarities, falling tone, rising tone, level tone.

 

Вступ

Інтонація – невід’ємна частина мови, частина інформаційного потоку, тому оволодіння її основними видами є важливим аспектом під час вивчення іноземної мови. Досвід свідчить, що найважче у вивченні іноземної мови є засвоєння саме її інтонаційних особливостей. Люди, які достатньо добре володіють лексикою та граматикою іноземної мови, можуть робити значні помилки в інтонації, особливо при великому обсязі висловлювання, що призводить до непорозуміння між мовцями. Тому, щоб правильно організувати спілкування, слід опанувати не тільки вербальні, а й невербальні засоби спілкування, зокрема інтонаційні особливості мови.

Інтонація є предметом дослідження багатьох науковців. Вивченням особливостей інтонації англійської мови займаються Т. Бровченко, О. Каптюрова, О. Клименко, В. Романюк, Г. Савчук та ін. Питання порівняльної типології інтонацій англійської та української мови висвітлюються у працях Т. Корольової, І. Корунця. Історико-теоретичний аналіз поняття інтонації знаходимо у працях О. Голованьової.

Саме слово «інтонація» походить від лат. «іntono», що означає «голосно вимовляю». Ще в античні часи було помічено інтерес до інтонації, як засобу впливу на співрозмовника та вираження почуттів. Дійсно, у процесі спілкування, задля кращого висловлення люди використовують не тільки вербальні, а й невербальні засоби: вираз обличчя, жести, інтонацію. Зокрема, мовленнєва інтонація, як стверджує В. Романюк, «несе в собі не тільки основну інформацію про зміст мовлення, але й додатково повідомляє про стан мовця, його почуття та настрої і навіть про його соціальне положення, вік» [1]. В. Кузьмичова розглядає інтонацію як елемент культури мовлення. «Дотримання правил інтонації, властивої даній, національній мові, уміння за допомогою голосових модуляцій відділяти головне від другорядного, − стверджує вона, − надає мовленню виразності і сприяє кращому сприйманню його змісту» [2].

Сучасна лінгвістика розглядає інтонацію як невід’ємну характеристику тексту, оформленість якого, по-перше, складається із інтонаційних властивостей фраз і, по-друге, знаходить такі властивості цілого, як загальний тон, сила вимови, які зумовлені змістовим і емоційним наповненням тексту [3, с. 16].

Отже, «інтонація – ритмічно-мелодійна особливість мовлення, різні співвідношення кількісної зміни тону, тембру, інтенсивності, довготи звуків, які служать для передачі змістових та емоційних відмінностей висловлювань» [4]. Складниками інтонації є висота тону (ступінь висоти звука), темп мовлення (час звучання), тембр (забарвлення людського голосу), паузи (перерви в мовному потоці), мелодика (послідовні підвищення й пониження голосу), фразовий, логічний, емфатичний і словесний наголос (засоби виділення окремих звуків, слів чи груп слів) [4]. При вмілому використанні усіх цих компонентів досягається інтонаційна виразність мовлення, його ритмічність, музикальність. Крім цього, в англійській мові інтонація безпосередньо впливає на зміст висловлювання.

Інтонація організує мову фонетично і виконує такі функції: розрізняє комунікативні типи висловлювань − спонукання, питання, вигук та ін.; об’єднує висловлювання в єдине ціле, одночасно розчленовуючи його на ритмічні групи, визначає основне й другорядне у змісті комунікації; виражає конкретні емоції; характеризує мовця, його психічний стан і ситуацію повідомлення; виражає ставлення мовця до того, про що говориться; є активним чинником емоційно-естетичного впливу на слухача.

Отже, від інтонації залежить і змістова сторона, і емоційне забарвлення мовлення. І. Торсуєва виокремлює ще одну важливу функцію інтонації − вона разом з іншими мовними засобами може ототожнювати мову, яку обрано для спілкування [5, с. 57].

Інтонація має особливе значення при вивченні іноземної мови. Розглянемо особливості інтонації англійської мови у порівнянні з українською. Основна відмінність інтонації англійської мови полягає в тому, що вона жвавіша. Українське мовлення більш монотонне, плавне і співуче. Це пояснюється тим, що в англійській мові і наголошені, і ненаголошені склади вимовляються з більшою енергією, а кількість цих двох типів складів приблизно однакова. В українській мові обидва види складів мають довшу тривалість, ніж в англійській, а кількість наголошених складів приблизно вдвічі менша за кількість ненаголошених.

Інтонація в обох мовах характеризується наявністю спадного, висхідного та рівного тонів. В англійській мові спадний тон являє собою зниження тону голосу на наголошених складах, до того ж на останньому наголошеному слові голос достатньо різко опускається вниз. Це тон категоричного твердження, завершеності, визначеності.

Спадні тони в обох мовах використовуються у таких видах висловлювання: простих розповідних та заперечних реченнях, вигуках, фінальній частині альтернативних запитань, другій частині розділових запитань (у тому випадку, коли мовець упевнений у правильності першої частини висловлювання і не чекає ніяких доповнень), спеціальних запитаннях, привітаннях, спонукальних реченнях. Зазначимо, що для англійського мовлення характерним є наявність високого початку та різкого падіння у спадному тоні. В українській мові діапазон не є таким широким, що викликає труднощі у засвоєнні учнями цього тону.

У висхідному тоні перший наголошений склад вимовляється на достатньо низькому рівні, а підйом голосу відбувається поступово. Висхідний тон – це тон невпевненості, невизначеності, сумнівів. Висхідні тони використовуються в загальних питаннях, вимогах та проханнях; під час переліку; для вираження невпевненості, пропозиції, ввічливого запрошення, прохання, застереження; у першій частині альтернативних запитань (яка являє собою загальне запитання); у завершальній частині розділових запитань, коли мовець не впевнений у правильності першої частини і хоче отримати додаткову інформацію. Необхідно зазначити, що в англійській мові прощання вимовляються висхідним тоном, в той час як в українській – спадним [6, с. 107]

Рівний тон використовується в обох мовах для позначення слів автора після прямої мови, вставних слів, уточнюючих частин речень.

Англійська мова характеризується наявністю спадно-висхідного тону, тобто голос спочатку знижається в межах одного складу до найнижчого рівня, а потім поступово підвищується. Цей тон використовується для уточнення, дружнього заперечення, сумніву, здогадки, протиставлення.

Говорячи про інтонаційні особливості англійської та української мов, необхідно пам’ятати, що в українському реченні всі основні частини мови (а також дуже часто і службові частини мови) наголошені. В англійському ж реченні тільки основні частини мови (за виключенням більшості займенників) мають наголос. Службові частини мови можуть набувати логічного наголосу. Саме наголошення службових слів, модальних і допоміжних дієслів, особових і присвійних займенників є типовими помилками україномовних учнів, які вивчають англійську мову. Наслідком цього, як зазначає А. Антипова, є грубе порушення ритмічної організації мовлення, втрата специфічної для англійської вимови чіткої ритмічної структури мовлення з більш-менш рівними інтервалами між наголошеними словами в реченні [7].

Отже, ті, хто вивчають англійську мову і бажають досягти автентичної вимови, повинні знати і пам’ятати, що в англійському реченні без наголосу вимовляються: допоміжні дієслова, дієслова-зв’язки (be, get, turn тощо), модальні дієслова, прийменники (on, to, in, in front of тощо), сполучники (and, but, or, both тощо), особисті та присвійні займенники (I, me, his, her, it тощо).

Разом читаються такі поєднання слів, що входять до загальні смислові групи:

− артикль/присвійний/вказівнй займенник + іменник: a book, the book, my book;

− артикль/займенник + іменник з означенням: this pink dress;

− частка to разом з інфинитивом: to go;

− сполучники й прикметники з оточуючими частинами мови: you and I, black andwhite;

− займенник/іменник + дієслово: Nick would have written;

− присудок + обставина/додаток: go to school;

− вступне there + форма дієслова to be: there is, there are;

− складні прислівники: so much;

− кінцева «німа» r (чи поєднання re) читається разом з голосною, якщо з неї починається наступне слово: to care about.

Висновки. У ході наукового пошуку було з’ясовано, що інтонація є одним із індикаторів мови і елементом культури мовлення. Було виявлено такі особливості інтонації англійської мови (у порівнянні з українською): вимова наголошених і ненаголошених складів з більшою енергією; наявність високого початку та різкого падіння у спадному тоні; наявність спадно-висхідного тону; наголос тільки основних частин мови (за виключенням більшості займенників). Ці особливості слід враховувати тим, хто її вивчає.

 

Література:

1. Романюк В. Л. Англомовний офіційно-діловий діалогічний дискурс: інтонаційна характеристика [Електронний ресурс] / В. Л. Романюк // http://www-philology.univer.kharkov.ua/nauka/e_books/visnyk_936/content/ romanyuk.pdf. − Заголовок з екрана.

2. Кузьмичова В.К. Інтонація − важливий елемент культури мовлення [Електронний ресурс] / В.К. Кузьмичова // http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM /pdfs/Magazine1-15.pdf − Заголовок з екрана.

3. Голованьова О. О. Історико-теоретичний аналіз поняття інтонація / О. О. Голованьова // Наукові праці : науково-методичний журнал. Т. 223. Вип. 211. Філологія. Мовознавство / ред. Л. П. Клименко та ін. − Миколаїв : ЧДУ ім. П. Могили, 2013. – C. 16−19.

4. Гаращук Л.А. Вираження позитивних емоцій засобами англійської інтонації [Електронний ресурс] / Л.А. Гаращук // http://nniif.org.ua/File/15glavpe.pdf

5. Торсуева И. Г. Интонация и смысл высказывания / И. Г. Торсуева. – М.: Наука, 1979. – 65 с.

6. Корунець І. В. Порівняльна типологія англійської та української мов : навчальний посібник / І.В. Корунець. – Вінниця: «Нова книга», 2004. − 464 с.

7. Антипова А. М. О ритме английской речи / А.М. Антипова // Иностранные языки в школе. – 1990. − № 2 − С. 55−60.

 

References:

1. Romanyuk V.L. Anglomovnyy ofitsiyno-dilivyy dialogichnyy dyskurs: intonatsiyna charakterystyka [Elektronnyy resurs] / V.L. Romanyuk // http://www-philology.univer.kharkov.ua/nauka/e_books/visnyk_936/content/ romanyuk.pdf. – Zagolovok z ekrana.

2. Kuz’mychova V.K. Intonatsiya – vajlyvyy element kul’tury movlennya [Elektronnyy resurs] / V.K. Kuz’mychova // http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM /pdfs/Magazine1-15.pdf − Zagolovok z ekrana.

3. Golovanyova O.O. Istiryko-teoretychnyj analiz ponyattya intinatsia / O.O. Glovanyova // Naukovi pratsi: naukovo-metodychnuy jurnal. T. 223. Vyp. 211. Filologia. Movoznavstvo / red. L.P.Klymenko ta in. – Mykolayiv: ChDU im. P/Mogyly – 2013. – S. 16−19.

4. Garatchuk L.A. Vyradjennya posytyvnych emotsiy zasobamy angliys’koyi intonatsiji [Elektronnyy resurs] / L.A. Garatchuk // http://nniif.org.ua/File/15glavpe.pdf

5. Torsuyeva I.G. Intonatsia i smysl vyskazyvaniy / I.G. Torsueva – M.: Nauka. – 1979. – 65 s.

6. Korunets’ I.V. Porivnyal’na typologiya angliys’koyi ta ukrayins’koyi mov. Navchal’nyy posibnyk. – Vinnytsya, “Nova knyga”. – 2004. – 464 s.

7. Antipova A.M. O ritme angliyskoy rechi / A.M.Antipova // Inistrannyye yazyki v shkole. – 1990. − №2 – S.55-60.

Site search

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.