Когут В. М. СПЕЦИФІКА ПСИХОЛОГІЧНОГО ОБРАЗОТВОРЕННЯ «ВАЖКОЇ» ДИТИНИ У ПОВІСТІ Б. ХАРЧУКА «СВІТОВА ВЕРБА»

УДК: 82-31

 

СПЕЦИФІКА ПСИХОЛОГІЧНОГО ОБРАЗОТВОРЕННЯ «ВАЖКОЇ» ДИТИНИ У ПОВІСТІ Б. ХАРЧУКА «СВІТОВА ВЕРБА»

Когут В. М.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна, Дніпропетровськ

 

У статті оглядово подано історію виникнення творів про «важких» дітей в українській літературі, а також зосереджено увагу на актуальності цієї теми. Проаналізовано психологію поведінки і характер «важкої» дитини, особливості розкриття її внутрішнього світу у повісті Б. Харчука «Світова верба» на основі створеної класифікації. Показано вплив реальних картин життя кінця ХХ століття на формування психологічного портрету напівсироти.

Ключові слова: психологізм, «важка» дитина, художньообразна специфіка, символіка, психологічний портрет.

 

Когут В. Н. Специфика психологического создания художественного образа «тяжелого» ребенка в повести Б. Харчука «Мировая верба» / Днепропетровский государственный аграрно-экономический университет, Украина, г. Днепропетровск

В статье обзорно представлена история возникновения произведений о «трудных» детях в украинской литературе, а также сосредоточено внимание на актуальности данной тематики. Проанализированы психология поведения и характер «тяжелого» ребенка, особенности раскрытия его внутреннего мира в повести Б. Харчука «Мировая верба» на основании созданной классификации. Показано влияние реальных картин жизни конца ХХ века на формирование психологического портрета полусироты.

Ключевые слова: психологизм, «тяжелый» ребенок, художественная и образная специфика, символика, психологический портрет.

 

Kogut V. M. The specifics of the psychological character of the "difficult" child in the tale "World willow" of B. Kharchuk / Dnipropetrоvsk State University of Agriculture and Economics, Ukraine, Dnipropetrоvsk

The history of origin and actuality of theme of the works about "difficult" children in Ukrainian literature was presented in the article. The behavior and psychology of the characters "difficult" child, the features of the disclosure of his inner world were analyzed in the tale "World willow" of B. Kharchuk on the basis of the established classification. Influence of real life of the end of the twentieth century on formation of a psychological portrait of semi-orphans was shown.

Key words: psychologism, «difficult» child, artistic and figurative specifics, symbolism, psychological portrait.

 

Вступ

До проблеми розкриття психології «важкої» дитини зверталися письменники різних періодів. Так, у 20-х роках ХХ століття багато прозаїків як в Україні, так і Росії намагались відтворити характер безпритульника і чинники, що впливали на його формування: О. Корнійчук («Добре серце»), О. Копиленко («Пригноблений»), С. Васильченко («Приблуда»), А. Головко («Інженери»), І. Ле («Танець живота»), О. Корнійчук («Добре серце»), М.Іваницька («Злодій»), Л. Пантєлєєв («Часы»).

Серед творів про вуркаганів уже 30-х років справедливо виділяють повість «Вуркагани» і роман «Ранок» І. Микитенка, написані з глибоким знанням дитячої психології. На особливу увагу заслуговують визначальні критерії у зображенні підлітків, зокрема: реалістичність відтворення подій і становлення характерів, особливості їх психологічної поведінки у важких умовах виживання, шляхи перевиховання, соціальні чинники.

За словами Н. Семгерей, у 1970-1975 роках відбувається «акордний» вихід творів на виховну тему. Письменники 70-х років ХХ століття під новим кутом зору відтворюють світосприйняття «важких» дітей. Це зумовлено часом, соціумом, його ставленням до людини як особистості. Вони порушують тему поневірянь дітей у жорстокому світі, наголошуючи на тому, що батьки недостатньо піклуються і виховують їх.

На думку Н.Зборовської, автори прагнули відтворити психологію характерів [1, с. 30]. Саме тому герої є особистостями, які мають свої переконання і погляди на дорослий світ. Серед відомих творів цього періоду відзначаються: «Світова верба» Б.Харчука, «Шкільний хліб», «Сільські вчителі» Є.Гуцала, «Бригантина» О.Гончара, «Климко» і «Вогник далеко в степу» Г. Тютюнника.

Ці повісті – своєрідні історії про життя напівсиріт, різних за вдачею, поведінкою, вихованням. Однак, сьогодні психологічне образотворення та портретна характеристика у повісті «Світова верба» є малодослідженою і потребує осмислення, адже розкриває принципи самовиховання дитини, відповідальності за інших та непохитну віру в ідеали.

Закінчивши Полтавський педагогічний інститут (1954) та Вищі літературні курси в Москві, письменник заглибився у проблему виховання дітей. Ці знання і досвід він реалізував у літературі. За словами С. Гречанюка, для Б. Харчука література ніколи не була цінністю самодостатньою – виділяв лише ту, яка допомагає людині залишатися людиною, а народу – народом. «Справжньою вважав лише літературу, яка виправдовує своє існування в контексті історичної долі народу, а що народ наш заслуговує долі кращої, то й література бачилася йому передовсім як сила історієтворна і націєтворна» [6].

Можливо, тому він звернувся до суспільно важливої теми ХХ століття, яка стала актуальною у ХХІ – це виховання, умови існування «важких» дітей, жорстоке ставлення соціуму до них, відтворюючи характери героїв як справжній педагог. «Світова верба» ввійшла до збірки «Подорож до зубра» і жанрово окреслена письменником як «безсирітська казка».

Варто зазначити, що існує низка прийомів і засобів втілення психологізму. Це форма пряма, що реалізується за допомогою внутрішнього монологу, внутрішнього діалогу, психологічного авторського зображення, «потоку свідомості» і непряма – жестів, рухів, пози, міміки; інтонації, психологічного портрету, пейзажу психологічної деталі тощо [4, с. 182]. Усі ці характеристики психологічного зображення є основними в образотворенні повісті «Світова верба».

Автор намагається розкрити світогляд дитини через віру в ідеали та псевдоідеали, які мають також символічне значення. Варто зазначити, що герой створює власний психологічний простір, де він себе почуває щасливим, впевненим, потрібним. На цьому в повісті акцентується увага, адже дитинство є певною проекцією майбутнього життя людини.

Одним із найважливіших критеріїв оцінки персонажа, яка відображає ставлення самого письменника до нього, є зовнішність. Так, зі схильністю та щирістю говорить автор про головного героя Ганька: «Його круглотворе, смагляве обличчя, торкнуте усмішкою, стало привітне й лагідне – ямка на бороді поглибшала, запромінилась» [5, с. 237]. Це образ сонячної, «чистої», не заплямованої дорослим світом жорстокості, дитини, яка відкрита для людей.

Характеристика зовнішності матері Ганька, її жести, міміка постає як у авторському психологічному зображенні, так і через призму споглядання дітей: «Стукотіли стукалки, шурхотіли вишмуляні джинси – торс туго облягла біла поплямлена футболка з синім стрілчастим написом «Prima» – на всі груди. ЇЇ обличчя спечене, прив’яле… » [5, с. 239]. У такому вигляді діти завжди зустрічали матір з роботи. Одяг символізує як матеріальні нестатки, так і «поплямлене» життя жінки, яка втомилась від поневірянь та зрад.

Незважаючи на складні умови існування, нестатки, хлопець відзеркалено сприймає «бруд» суспільства в душі. Його принижують, називають по-матері «Ларисович», іронізуючи, що він безбатченко: «Ганько Ларисович, ти забув добрий день дома?» [5, с. 267], а він по-дорослому стримано слухає, залишаючи все глибоко в серці.

Психологічний портрет головного героя доповнюють внутрішні монологи, які розкривають прагнення дитини до очищення світу, землі, нарешті людини від зла і бруду: «Якби мені довгу кишку, приєднав би її не до крана, а до Дніпра і помив би всю нашу землю. Хай як її за цілий день не засмічують і не забруднюють… люди прокидаються, а земля чистенька і свіжа як яблучко. Ото була б робота!» [5, с. 246].

Він своєю чесністю, добром, відповідальністю намагається внести гармонію у суспільство: «Мамо, я приніс молоко в борг. Я мушу, я повинен, мамо, завтра віддати борг» [2, с. 289]. Хлопець є прикладом для молодших сестер, певним чином педагогом: «Я відплачу добром на добро – я не залишусь невдячним» [5, с. 292].

Матір для хлопця була символом віри, правди і любові: «Мати наближалась – до них ішла сама ласка. Мати вбирала їх очима – була щаслива» [5, с. 240] . Саме вона йому розповіла «безсирітську» казку про Дажбожича, яку потім передав Тасьці й Маруньці, саме вона посадила з ним дерево роду – гілочку верби, яка мала подарувати щастя людству: «І казав: була гілочка, а взялась корінням, розпустила листя… І хотів оповідати про те, що поки росте деревце, його гілля підпирає небо, під його віттям перебувають люди, а його коріння тримає землю. Та це було ще не все… Він мав казку, а жити треба реальністю» [5, с. 239].

Психічним зламом для дитини стане зрада цим ідеалам: «Того вечора не дочекалися матері, а вранці мати спала – самі пішли в диткомбінат. Мати тепер палахка, як іскра. Вона тепер гостра як ніж. Тепер у них у хаті не життя – буча, сумбур» [5, с. 308]. Мати стала іншою: мовчазною, далекою, грубою для дітей. Якщо для сестер це якесь непорозуміння, то Ганько переживає психологічно важко. Автор передає цей стан описом складних фізичних процесів, які відбуваються через внутрішній надрив, швидку зміну ситуацій: «Це лише могло здаватися, що, обхопивши руками коліна, він скам’янів, як безчуттєвий бовван: кров шалено пульсувала йому в жилах, серце вискакувало з грудей, і кипів мозок» [5, с. 309].

Окрему роль відведено символам прихованим та явним, які відбили майбутнє цієї родини і відобразили психічну наругу Ганька. Символом часу для дітей був електродзвінок диткомбінату: «Сигналить різкий, байдужо-металевий електродзвінок – довгі звуки вливаються у вуха і начеб прошивають своїм беручким струмком: він не зворушний» [5, с. 234]. Дзвінок наказував їм розклад життя і кожного разу коли він лунав, діти переживали неприємні емоції: «Сигналив електродзвінок – ударив його по нервах, а Марунька й Таська ніби не чули, вовтузячись у піску. Він подумав: «Їм не хочеться додому»…його обняв жаль за їх і за себе».

Письменник вводить негативного персонажа, Леся, який, ламаючи дерево роду, руйнує легенду про Дажбожича, світле майбутнє, віру в батька Ганька і його сестер: «Лесь вистрибував коло їхньої вербиці, обривав листя й силкувався її ламати» [5, с. 309]. Душевний злам передається через фізичний біль: «Йому застукало в скронях, …у вухах: пригнувшись, він помчав до свого дерева. Зашпортуючись, падаючи й піднімаючись, за ним кинулись Марунька з Таською. Їм повідбирало мову. Вони важко дихали» [5, с. 310].

Образ Леся є втіленням злого на Землі, прикладом розбещеності і вседозволеності батьків, така людина народжена руйнувати: «Ганько відтрутив плечем Леся від вербиці. Він розставив руки… Подав одну Маруньці, другу – Тасьці. Побравшись за руки, вони оточили своє дерево, загородивши його… Він хотів прорватися… чи переплигнути через них… Вони стояли стіною» [5, с. 310]. Коло стало символом єдності, перемоги, віри дітей в повноцінну родину.

Висновки:

У своїй повісті Б.Харчук подав правдиву історію про сирітське життя дітей, які переживають психологічну наругу соціуму, відречення своїх батьків, спостерігають поневіряння і страждання матері. Проте головний герой має велику внутрішню силу, що навіть їдучи до притулку хлопець не втрачає всепереможну віру: «Я брат. Ти сестра. Я твій, знівечена, вербова моя … » [5, с. 330].

Художньообразна система повісті є чітко окресленою і врівноваженою, адже у ній взаємодіють позитивні та негативні характери. Письменник тонко передає кожний вчинок, дію, погляд, емоцію, бо вони мають свою вагому роль у розкритті характеру персонажа.

Таким чином, автор звернувся до болючих проблем кінця ХХ століття – моральні та фізичні поневіряння «важких» дітей, безвідповідальне ставлення батьків до їх виховання, які є актуальними і сьогодні.

 

Література:

1. Зборовська Н. Стильовий портрет шістдесятництва // Слово і час. – 2001. – № 12. – С. 26-42.

2. Січкар О. Форми, прийоми та засоби втілення психологізму в українській літературі // Вісник ЛНУ імені Т.Шевченка. – 2010. – № 4 (191). – С. 35 – 42.

3.Соловйова Н. До питання психологічної характеристики героя в літературному творі. – 2006. – №6. – С. 9 – 10.

4. Фащенко В. У глибинах людського буття. Етюди про психологізм літератури. – К.: Дніпро, 1981. – 279 с.

5. Харчук Б. Подорож до зубра. – К.: Радянський письменник, 1986. – 367 с.

6. http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=122

References:

1.Zborovska N. Stylovyi portret shistdesiatnytstva // Slovo i chas. – 2001. – № 12. – S.26-42.

2. Sichkar O. Formy, pryiomy ta zasoby vtilennia psykholohizmu v ukrainskii literaturi // Visnyk LNU imeni T.Shevchenka. – 2010. – № 4 (191). – S. 35 – 42.

3.Soloviova N. Do pytannia psykholohichnoi kharakterystyky heroia v literaturnomu tvori. – 2006. – № 6. – S. 9 – 10.

4. Fashchenko V. U hlybynakh liudskoho buttia. Etiudy pro psykholohizm literatury. – K.: Dnipro, 1981. – 279 s.

5. Kharchuk B. Podorozh do zubra. – K.: Radianskyi pysmennyk, 1986. – 367 s.

6. http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=122

Site search

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.