УДК: 811.161´373.45"19/20"
ЕКСТРАЛІНГВАЛЬНІ ЧИННИКИ АДАПТАЦІЇ ЛЕКСИЧНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ У МОВІ-РЕЦИПІЄНТІ:
ЛІНГВОІСТОРІОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ (кінець XX ст. – початок XXІ ст.)
Роман В. В., Козорог А. І.
ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет», Україна, м. Слов’янськ
Проаналізовано вплив головних екстралінгвальних (позамовних, зовнішніх, соціальних) чинників на процес адаптації лексичних запозичень у мові-реципієнті. Розкрито погляди європейських (у тому числі українських і російських) мовознавців кінця ХХ ст. – початку ХХІ ст. стосовно головних позамовних причин запозичень із зосередженням уваги на теоретичних проблемах адаптації лексичних запозичень. Визначено і охарактеризовано основні класифікації екстралінгвальних чинників адаптації лексичних запозичень у лінгвоісторіографічному аспекті.
Ключові слова: екстралінгвальний чинник, процес адаптації, лексичне запозичення, мова-реципієнт, лінгвоісторіографічний аспект.
Роман В. В., Козорог А. И. Экстралингвальные факторы адаптации лексических заимствований в языке-реципиенте: лингвоисториографический аспект (конец XX в. начало XXI в.) / ГВУЗ «Донбасский государственный педагогический университет», Украина, г. Славянск
В статье проанализировано влияние основных экстралингвальных (внеязыковых, внешних, социальных) факторов на процесс адаптации лексических заимствований в языке-реципиенте. Раскрыты взгляды европейских (в том числе украинских и русских) языковедов конца ХХ ст. –начала ХХІ ст. относительно главных внешних причин заимствований одним языком другим с акцентированием внимания на теоретических проблемах адаптации лексических заимствований. Определены и охарактеризованы основные классификации экстралингвальных факторов адаптации лексических заимствований в лингвоисториографическом аспекте.
Ключевые слова: экстралингвальный фактор, процесс адаптации, лексическое заимствование, язык-реципиент, лингвоисториографический аспект.
Roman V. V. Коzoroh A. I. Extralingual factors of adaptation of lexical borrowings in the language-recipient: linguo-historiographic aspect (the end of the XXth – the beginning of the XXIst century) / SHEE «Donbas State Teacher Training University», Ukraine, Sloviansk
The article outlines the scientific investigation dedicated to the impact of major extralingual (introlingual, external, social) factors on the process of adaptation of lexical borrowings in the language-recipient in the linguistic works (the end of the XXth – the beginning of the XXIst century). The factors especially social ones resulted in using lexical borrowings have been characterized. The views of European (including Ukrainian and Russian) linguists at the end of the XXth – the beginning of the XXIst century are revealed concerning the main external causes of borrowings with the emphasis on the theoretical problems of adaptation of loan words. The main classifications of extralingual factors of the adaptation of lexical borrowings are identified and characterized in the light of linguo-historiographic aspect.
Key words: extralingual factor, process of adaptation, lexical borrowing, language-recipient, linguo-historiographic aspect.
Вступ. Дослідження останніх років з усією очевидністю доводять, що при розв’язання лінгвістичних проблем необхідно враховувати не тільки власне внутрішньомовні фактори, але й екстралінгвальні чинники. Проблема співвідношення лінгвальних чинників (мовна система) і екстралінгвальних даних постійно постає в лінгвістичній літературі у зв’язку з розглядом різних питань у галузі мовознавства. Питання лексичного запозичення активно розробляється в лінгвістиці. Слід відмітити участь учених з різних країн, спеціалістів з різних мовних ареалів, які вбачали наукову значимість і актуальність дослідження проблем засвоєння запозиченої лексики крізь призму соціолінгвістичного підходу. Головні здобутки належать таким видатним вченим першої половини XX ст., як І. О. Бодуен де Куртене, В. О. Богородицький, Л. А. Булаховський, В. В. Виноградов, Г. О. Винокур, Б. О. Ларін, Є. Д. Поливанов, А. М. Селіщев, Л. В. Щерба Л. П. Якубинський, Р. Шор, Г. Шухардт, Ш. Баллі, Ф. Брюно, Ж. Вандріес, А. Мейє, В. Пізані, А. Сеше та ін. Друга хвиля інтересу до проблеми процесу лексичного запозичення припала на другу половину ХХ століття. Вони описані в дослідженнях таких зарубіжних та вітчизняних фахівців – В. Є. Акуленко, Р. О. Будагов, Л. П. Крисін, О. А. Леонтьєв, Д. С. Лотте, М. М. Маковский, А. Мартіне, О. М. Мороховський, О. Г. Муромцева, О. О. Реформатський, С. В. Семчинський, О. М. Сендровиць, Ю. С. Сорокін, Е. Хауген, Н. М. Шанський,О. Б. Шахрай та ін.
Наприкінці ХХ – початку ХХІ століття мовознавці посилили увагу як до теоретичного осмислення, так і до практичного опрацювання матеріалу. Важливе значення екстралінгвальних причин і їх провідну роль у процесі лексичного запозичення підкреслюють багато лінгвістів, а саме: Б. М. Ажнюк, Л. М. Архипенко, О. П. Бодик, Г. В. Дружин, Є. А. Карпіловська, Л. П. Кислюк, Е. С. Літвінова, Є. В. Маринова,У. Л. Мрозицька,Т. М. Полякова, Т. О. Попова, Г. А. Сергєєва, О. А. Стишов.
Активізація лексики іншомовного походження зумовлює різноманітні дискусії в суспільстві взагалі та серед лінгвістів зокрема. Водночас подальше опрацювання теми, поява нових матеріалів викликає необхідність нового звернення до проблеми, оскільки поява нового слова безперервний процес, що вимагає постiйної уваги та вивчення. Проте спеціальних праць лінгвоісторичного характеру, в яких було б докладно проаналізовані та систематизовані основні мовні та позамовні чинники виникнення лексичних запозичень у мові-реципієнті кінця XX ст. – початку XXI ст., в мовознавстві немає, чим зумовлюється актуальність обраної теми.
Таким чином, метою пропонованої статті є дослідити природу екстралінгвальних причин уходження і адаптації лексичних запозичень у мові-реципієнті кінця XX ст. – початку XXI ст. Питання теорії запозичень досі залишається суперечливим, а відтак це позначається на вирішенні конкретних практичних завдань. Отже, завдання нашої роботи полягають у розкритті поглядів європейських (у тому числі українських і російських) мовознавців кінця ХХ ст. – початку ХХІ ст. стосовно головних позамовних причин запозичень однієї мовою іншою із зосередженням уваги на теоретичних проблемах адаптації лексичних запозичень; у визначенні і характеристиці основних класифікацій екстралінгвальних чинників (соціолінгвістичного характеру) адаптації лексичних запозичень у лінгвоісторіографічному аспекті.
Поставленні в дослідженні завдання вирішуються за допомогою актуалістичного методу, який є загальнонауковим методом теоретичного рівня наукового пізнання [3, с. 6].
Предметом дослідження є погляди лінгвістів кінця ХІХ ст. – початку ХХІ ст. на проблему адаптації лексичних запозичень на різних етапах їх уходження в певну мову з урахуванням позамовних чинників. Оскільки зазначена проблема найбільш плідно розв’язувалася в індоєвропеїстиці, ми обмежуємося матеріалом індоєвропейських мов. Об’єктом дослідження є розглянута в лінгвоісторіографічному аспекті сукупність наукових класифікацій екстралінгвальних чинників адаптації лексичних запозичень, авторами яких є мовознавці кінця ХХ ст. – початку ХХІ ст.
Проблема лексичного запозичення займає в лінгвістиці важливе місце, бо вона висвітлює одне з явищ взаємодії мов. Як відзначав С. В. Семчинський, «Мова не існує як самостійне, автономне явище. Вона існує в нерозривному зв’язку з суспільством та його багатогранним життям, тому закони її розвитку можна зрозуміти, якщо вивчати її у зв’язку з історією народу носія цієї мови. Для того, щоб пояснити явища мови даного народу, слід знати історію цього народу, його зв’язки з іншими народами» [10, с. 23-24].
З появою соціолінгвістичних досліджень у мовознавстві другої половини ХХ століття основними причинами запозичення все ж прийнято вважати чинники нелінгвістичного характеру. На наш погляд, саме такий підхід розгляду процесу запозичення та використання лексичних запозичень як одного із соціолінгвістичних підходів у контексті дослідження мовної структури, зокрема, найбільшою мірою, відповідає сучасному розвитку мови. Розглянемо основні підходи до класифікації позамовних чинників запозичень, за допомогою яких збагачується словниковий склад мови. Результати проведеного дослідження дають змогу констатувати, якщо дослідити історію вивчення й фіксування іншомовної лексики в мові, яку подано у працях сучасних дослідників, то позамовні чинники, так чи інакше, впливали на позиції фахівців щодо доречності запозичених слів і способів їх фіксації та кодификування. Спроби дати популярне тлумачення екстралінгвістичних причин входження іншомовних слів зробили, зокрема Л. М. Архипенко, Л. В. Гребинник, Д. В. Мазурик, У. Л. Мрозіцька, В. П. Сімонок, О. А. Стишов.
В аспекті досліджуваної проблеми вважаємо за необхідне підкреслити, що основою для дослідження зазначеного питання може слугувати бачення щодо розгляду класифікації екстралінгвальних чинників процесу адаптації іншомовних слів Л. П. Крисіна. У полі зору лінгвіста виступає класифікація позамовних чинників уходження і згодом адаптації запозичення нових слів, яку наш погляд, можна вважати найбільш ґрунтовною і загальноприйнятною. Загалом усі дослідники в своїх роботах брали до уваги цей принцип, але спосіб реалізації та трактування у кожного ученого неоднаковий. У своїй роботі автор підкреслює «нерозчленований» характер дослідження причин запозичення до середини ХХ століття, а також вказує на те, що «сам перелік причин був намічений в цілому вірно, оскільки в дійсності запозичення представляє собою процес, обумовлений складним комплексом лінгвістичних і екстралінгвістичних причин» [6, с. 22]. До екстралінгвальних причин запозичення слів однієї мови іншим лінгвіст відносить «наявність більш-менш тісних політичних, економіко-промислових і культурних зв’язків між народами носіями мов»: тобто «всякого роду зовнішні впливи» неминуче відбиваються в лексиці як в найбільшою мірою «відкритою» мовної області [там само, c. 21].
Звертаючи увагу на процес запозичення, С. В. Семчинський зазначав,що «… запозичені слова допомагають нам уявити ті зв’язки, які існували між даним народом. Але запозичення не лише допомагають з’ясувати факти історії мови і історії народів, але й збагачують лексику мови»[10, с. 34].
Екстралінгвальні та лінгвальні причини можуть розглядатися у діахронічному і синхронічному аспектах, оскільки для кожної епохи характерним є свій набір причин запозичення, але є й причини, характерні для всіх епох, тобто є причини постійні і змінні [Архипенко, с. 58-62]. Економічні, суспільно-політичні, культурні причини властиві всім епохам. Ці три головні чинники мовного контактування привели до різноманітних класифікаційних розподілів.
Розглядаючи співвідношення власних і чужих елементів у сучасній українській мові, П. О. Селігей, у свою чергу, одним із найперших і закономірних принципів проникнення запозичених слів вважає, що запозичена лексика є міжнародною, узвичаєною серед зарубіжних фахівців, Україна усвідомлює себе частиною Європи, наздоганяє цивілізовані країни в економіці й культурі, переймає в західних народів їхні науково-технічні здобутки, має доступ до новітніх інформаційних технологій. Наступним чинником лінгвіст виділяє естетичні або етичні міркування. Він вважає, що іншомовні слова проникають коли окремі суспільні прошарки захоплюються культурою іншого народу. Учений підкреслює, що «Запозичення в такому разі вкорінюються не стільки, щоб уточнити поняття чи прояснити суть справи, скільки з бажання мовця засвідчити свою сучасність і поінформованість, з претензій на розмову або ділову перевагу, з міркувань моди чи снобізму, а також з метою маніпуляції щоб створити видимість чогось нового чи незвичайного» [9, с. 7-11]. Соціально-психологічні причини – мода на іноземні мови, престижність іншомовних слів – часто призводять до невиправданих запозичень і до засмічення мови, яка запозичує.
Досліджуючи лексико-семантичну рецепцію іншомовної лексики в соціолінгвістичному аспекті, В. П. Сімонок стверджує, що на процес запозичення, як і на розвиток мови взагалі, впливають зовнішні та внутрішні чинники. Основними позамовними чинниками вчений вважає, так звану, основну тріаду факторів, а саме політичні, економічні та культурні зв’язки між народами. Науковець висловлює думку про те, що причинами запозичень можуть бути переваги однієї мови у певній галузі, престиж(престиж народу у військових, політичних, економічних відношеннях; престиж у духовному,літературному, науковому, релігійному житті тощо). Зазначене положення В. П. Сімонок ілюструє наступним прикладом: вплив французької мови, коли Франція стала гегемоном у культурному житті та філософії у ХVІІ – ХVІІІ ст., у наші дні перевагу має англійська мова[12, с. 4-12].
На запозичення як на суттєвий фактор розвитку науки, техніки, культури вказував С. В. Семчинський [10, с. 39].
Вияв позамовних (історико-культурних) чинників динаміки структури мови-реципієнта, які впливали на інтенсивність засвоєння іншомовних елементів, зумовлювали їх трансформацію чи збереження вихідних форм і значень, зроблено в роботі С. П. Гриценко [4]. Дослідження іншомовного елементу, становлення лексичного складу мови та його історичних змін, в яких історичних, соціальних, культурних, функціонально-стилістичних умовах розвивається цей процес висвітлено в спеціальному дослідженні У. Л. Мрозіцької «Інтра- та екстралінгвальні чинники розвитку мови-реципієнта» [8].
Опис закономірностей функціонування запозичень в умовах сучасної мовної ситуації, встановлення зв’язку між внутрішньо-системними закономірностями мовної еволюції, її зовнішніми факторами у співвідношенні із прагматичними, соціолінгвістичними аспектами вказується в роботі Г. Д. Дружина. Він виділяє загальні причини, але серед них рушійними є екстралінгвістичного характеру, а саме: наукові потреби, які йдуть шляхом спеціалізації знань або їхньої глобалізації; модою – пануванням у певному середовищі тих чи інших смаків; потребою у формуванні ідеологічного фундаменту, здатного об’єднати соціум і у визначеній мері маніпулювати їм; комунікативною актуальністю – як для всього суспільства, так і для окремих його шарів; евфемізацією – зм’якшенням вираження за рахунок малознайомого мовного матеріалу; потребами публіцистики, покликаними відбивати стан суспільної свідомості впливати на нього[5, c. 3-5].
Разом з політичними, соціальними та економічними зрушеннями та новими підходами щодо зміцнення й розвитку відносин між державами С. А. Федорець виділяє зміни в суспільстві, які неодмінно відбиваються й у мові,зростання інтернаціоналізації характеру науки, глобалізація світового інтелектуального ринку та вдосконаленні вмінь і навичок фахівців-перекладачів, прагнення учасників мовного контакту до взаємного пристосування та спрощення мовних систем, що призводить до інтенсифікації процесів запозичування у взаємодіючих мовах [14, c. 1-4].
Серед зовнішніх чинників лінгвального розвитку необхідно виділити передусім соціально-історичні, географічні, демографічні, соціолінгвістичні, культурні та естетичні контакти. Велику роль у поширенні запозичених слів відіграють білінгви – люди, які володіють рідною мовою та будь-якою іншою мовами. В. П. Сімонок вважає, що наявність двомовності не обов’язково є результатом територіального контакту двох сусідніх народів, що особливо виявляється в українській мові ХХ ст. [12, c. 2-5].
Міркування В. П. Сімонок частково поділяє Я. В. Битківська щодо поглядів на визначення білінгву. Учений визнає, що в умовах контактування генетично й географічно віддалених мов вона дотримується класифікації мовних контактів Ю. О. Жлуктенка, згідно з якою англійська та українська мовні системи мають випадковий, казуальний зв’язок, результатом якого є явище білінгвізму [2, с. 5-6].
В аспекті досліджуваної проблеми викликає інтерес і класифікація Д. В. Мазурик. Розглядаючи чинники, які зумовили активні інноваційні процеси в лексиці української мови поповнення словникового складу, лінгвіст до зовнішніх факторів відносить:розвиток політичного устрою України та вихід її на міжнародну арену як незалежної держави; економічні умови життя людини та нова політико-правова організація суспільства та перетворення в ньому, пов’язані з переходом від соціалістичної планової економіки до господарювання за ринковими законами; розвиток науки і техніки; демократизація українського суспільства та його інтеграція в міжнародний культурний та інформаційний простір; розширення геополітичного впливу окремих націй та держав [7, с. 5-7].
Розглядаючи лексико-семантичні зміни в мові-реципієнті О. А. Стишов, досліджує позамовні і внутрішньомовні чинники сучасного розвитку національного лексикону. Так, учений звертається до фактів позамовного характеру, зокрема саме тих, які активно діють у мові новітніх мас-медіа в досліджуваний період. Він виділяє такі фактори: демократизація суспільного життя;істотне послаблення цензури; статус української мови як офіційної;зміни в соціальній структурі українського суспільства;практичні потреби мовців (самовираження в мові);мода на певні слова естетичні смаки певної доби; пошуки нових засобів вираження [13, с. 21-22].
Висновки. Таким чином, розглядаючи наукові роботи зазначеного періоду, доходимо висновку, що для лексикологічних праць кінця XX ст. – початку XXI ст., характерним стає розгляд лінгвістичних явищ у тісному зв’язку з змінами суспільно-політичних умов, актуалізацією певних реалій, для яких в мові-реципієнті або не було адекватних позначень, або існуючі позначення за тими або іншими причинами не влаштовували носіїв мови. Перспективи подальших вивчень полягають у більш детальному вивченні положень лінгвістів стосовно досліджуваної проблеми, зокрема дослідження інтралінгвальних причин уходження і адаптації лексичних запозичень у мові-реципієнті. Необхідність вивчення запозичених слів обумовлена рівнем і частотою мовних контактів,збільшенням міжмовного обміну та освіченістю суспільства.
Література:
1. Архипенко Л. М. Іншомовні лексичні запозичення в українській мові: етапи і ступені адаптації (на матеріалі англіцизмів у пресі кінця XX – початку XXI ст.) : дис… канд. філол. наук : 10.02.01«Українська мова» / Людмила Михайлівна Архипенко / Харківський національний ун-т ім. В. Н. Каразіна. Харьків, 2005. 230 с.
2. Битківська Я. В. Тенденції засвоєння та розвиток семантики англізмів у сучасній українській мові : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / Я. В. Битківська. – Івано-Франківськ, 2008. – 19 с.
3. Глущенко В. А. Принципи порівняльно-історичного дослідження в українському і російському мовознавстві (70-і рр. ХІХ ст. – 20-і рр. ХХ ст.) / Глущенко Володимир Андрійович / НАН України, Ін-т мовознавстваім. О. О. Потебні; відп. ред. О. Б. Ткаченко. – Донецьк, 1998. – 222 с.
4. Гриценко С. П. Лексичний вплив як чинник динаміки структури мови-реципієнта (на матеріалі латинських запозичень українських пам’яток кінця XVI-XVII ст.): автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.15 «Загальне мовознавство» / С. П. Гриценко. К., 1999. 20 с.
5. Дружин Г. В. Сучасні лексичні запозичення: прагматика, семантика, соціолінгвістика : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.02 «Російська мова» / Г. В. Дружин. – Дніпропетровськ, 2000. – 17 с.
6. Крысин Л. П. Иноязычные слова в современном русcком языке / Л. П. Крысин –М. : Наука, 1968. – 207 с.
7. Мазурик Д. В. Інноваційні процеси в лексиці сучасної української літературної мови (90-ті роки ХХ ст.) : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 – «Українська мова» /Д. В. Мазурик. – Л., 2002. – 21 с.
8. Мрозіцька У. Л. Інтра- та екстралінгвістичні чинники розвитку мови-реципієнта (на матеріалі латинських запозичень в українській мові) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.15 «Загальне мовознавство» /У. Л. Мрозіцька. –К., 2002. – 18 с.
9. Селігей П. О. Що нам робити із запозиченнями? / П. О. Селігей // Українськамова. –2007. – № 3. – С. 3 – 17.
10. Семчинський С. В. Шляхи збагачення лексики / С. В. Семчиинський Львів. : Вид-во Львівського ун-ту, 1963. 62 с.
11. Серебренников Б. А.Процесcы заимствования и взаимовлияния в языках [Електронний ресурс] / Balto-Slavica. 14 серп. 2012 р. Режим доступу до статті. :
http://www.balto-slavica.com/forum/lofiversion/index.php/t13101.html
12. Симонок В. П. Лексико-семантична рецепція іншомовної лексики в українській мовній картині світу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук: спец. 10.02.01. «Українська мова» / В. П. Сімонок. Харків, 2002. – 36 с.
13. Стишов О. А. Українська лексика кінця ХХ століття (на матеріалі мови засобів масової інформації) / О. А. Стишов. – К. : Вид. центр КНЛУ, 2003. – 288 с.
14. Федорець С. А. Англійські запозичення в мові сучасної української реклами : автореф. дис. … канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / С. А. Федорець. – Х., 2005. – 18 с.
References:
1. Arkhypenko L. M. Inshomovni leksychni zapozychennja v ukrajinsjkij movi: etapy i stupeni adaptaciji (na materiali anghlicyzmiv u presi kincja XX – pochatku XXI st.) : dys… kand. filol. nauk : 10.02.01«Ukrajinsjka mova» / Ljudmyla Mykhajlivna Arkhypenko / Kharkivsjkyj nacionaljnyj un-t im. V. N. Karazina. – Kharjkiv, 2005. – 230 s.
2. Bytkivsjka Ja. V. Tendenciji zasvojennja ta rozvytok semantyky anghlizmiv u suchasnij ukrajinsjkij movi : avtoref. dys. na zdobuttja nauk. stupenja kand. filol. nauk : spec. 10.02.01 «Ukrajinsjka mova» / Ja. V. Bytkivsjka. – Ivano-Frankivsjk, 2008. – 19 s.
3. Hlushchenko V. A. Pryncypy porivnjaljno-istorychnogho doslidzhennja v ukrajinsjkomu i rosijsjkomu movoznavstvi (70-i rr. KhIKh st. – 20-i rr. KhKh st.) / Hlushchenko Volodymyr Andrijovych / NAN Ukrajiny, In-t movoznavstvaim. O. O. Potebni; vidp. red. O. B. Tkachenko. – Donecjk, 1998. – 222 s.
4. Ghrycenko S. P. Leksychnyj vplyv jak chynnyk dynamiky struktury movy-recypijenta (na materiali latynsjkykh zapozychenj ukrajinsjkykh pam'jatok kincja XVI-XVII st.): avtoref. dys... kand. filol. nauk: 10.02.15 «Zaghaljne movoznavstvo» / S. P. Ghrycenko. – K., 1999. – 20 s.
5. Druzhyn Gh. V. Suchasni leksychni zapozychennja: praghmatyka, semantyka, sociolinghvistyka : avtoref. dys. na zdobuttja nauk. stupenja kand. filol. nauk : spec. 10.02.02 «Rosijsjka mova» / Gh. V. Druzhyn. – Dnipropetrovsjk, 2000. – 17 s.
6. Krysin L. P. Inoyazychnye slova v sovremennom rusckom yazyke / L. P. Krysin –M. : Nauka, 1968. – 207 s.
7. Mazuryk D. V. Innovacijni procesy v leksyci suchasnoji ukrajinsjkoji literaturnoji movy (90-ti roky KhKh st.) : avtoref. dys. … kand. filol. nauk : spec. 10.02.01 – «Ukrajinsjka mova» /D. V. Mazuryk. – L., 2002. – 21 s.
8. Mrozicjka U. L. Intra- ta ekstralinghvistychni chynnyky rozvytku movy-recypijenta (na materiali latynsjkykh zapozychenj v ukrajinsjkij movi) : avtoref. dys. na zdobuttja nauk. stupenja kand. filol. nauk: spec. 10.02.15 «Zaghaljne movoznavstvo» /U. L. Mrozicjka. –K., 2002. – 18 s.
9. Selighej P. O. Shho nam robyty iz zapozychennjamy? / P. O. Selighej // Ukrajinsjkamova. –2007. – # 3. – S. 3 – 17.
10. Semchynsjkyj S. V. Shljakhy zbaghachennja leksyky / S. V. Semchyynsjkyj –Ljviv. : Vyd-vo Ljvivsjkogho un-tu, 1963. – 62 s.
11. Serebrennikov B. A.Protsescy zaimstvovaniya i vzaimovliyaniya v yazykakh [Yelektronniy resurs] / Balto-Slavica. – 14 serp. 2012 r. – Rezhim dostupu do stattі. : http://www.balto-slavica.com/forum/lofiversion/index.php/t13101.html
12. Symonok V. P. Leksyko-semantychna recepcija inshomovnoji leksyky v ukrajinsjkij movnij kartyni svitu : avtoref. dys. na zdobuttja nauk. stupenja dokt. filol. nauk: spec. 10.02.01. «Ukrajinsjka mova» / V. P. Simonok. – Kharkiv, 2002. – 36 s.
13. Styshov O. A. Ukrajinsjka leksyka kincja KhKh stolittja (na materiali movy zasobiv masovoji informaciji) / O. A. Styshov. – K. : Vyd. centr KNLU, 2003. – 288 s.
14. Fedorecj S. A. Anghlijsjki zapozychennja v movi suchasnoji ukrajinsjkoji reklamy : avtoref. dys. … kand. filol. nauk : spec. 10.02.01 «Ukrajinsjka mova» / S. A. Fedorecj. – Kh., 2005. – 18 s.