Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

кандидат педагогічних наук, Привалова С. П. ІНОНАЦІОНАЛЬНІ ТЕМИ Й ОБРАЗИ У ТВОРЧОСТІ М.КОЦЮБИНСЬКОГО

УДК 373.5.016:821.161.2.09

 

ІНОНАЦІОНАЛЬНІ ТЕМИ Й ОБРАЗИ У ТВОРЧОСТІ М.КОЦЮБИНСЬКОГО

кандидат педагогічних наук, Привалова С. П.

Глухівський національний педагогічний університет імені О. Довженка? Україна, Глухів

 

У статті досліджено інонаціональні теми й образи у творчому доробку М.Коцюбинського, зокрема у творах молдавського, татарського та єврейського циклів; окреслено особливості мови, звички та традиції, національні характери молдавського, татарського та єврейського народів, локальний колорит або неповторність природи, що позначається на ментальності певної нації; відтворено прагнення митця відкрити світ чужої культури і намагання через неї краще зрозуміти свою.

Ключові слова: інонаціональні теми, інонаціональні образи, творчий доробок М.Коцюбинського, твори молдавського, татарського та єврейського циклів, національні характери, традиції, ментальність нації.

 

кандидат педагогических наук, Привалова С.П. Инонациональные темы и образы в творчестве М.Коцюбинского/ Глуховский национальный педагогический университет имени О. Довженка, Украина, Глухов

В статье исследованы инонациональные темы и образы в творчестве М.Коцюбинского, в частности, в произведениях молдавского, татарского и еврейского циклов; представлено специфику языка, обычаи и традиции, национальные характеры молдавского, татарского и еврейского народов, локальный колорит или особенности природы, что влияет на ментальность определенной нации; отображено стремление писателя открыть мир чужой культуры и желание через нее лучше познать свою.

Ключевые слова: инонациональные темы, инонациональные образы, творчество М.Коцюбинского, произведения молдавского, татарского и еврейского циклов, национальные характеры, традиции, ментальность нации.

 

candidate of pedagogical sciences, Privalova S. P. INONACIONAL'NI THEMES AND IMAGERY IN THE WORKS OF M. KOTSIUBYNSKY / Glukhiv National Pedagogical University of the name of O. Dovzhenko Ukraine, Glukhiv

In the article investigational inonacional'ni themes and images in the creative work of M. Kotsiubynsky, in particular in the works of Moldavian, Tatar and Jewish cycles; the features of language, habit and tradition, national characters of Moldavian, Tatar and Jewish peoples, local colour, are outlined or uniqueness of nature which affects mentality of certain nation; aspiration of artist to open the world of stranger culture and attempt through it is reproduced it is better to understand it.

Key words: inonacional'ni themes, inonacional'ni images, creative work of M. Kotsiubynsky, works of Мoldavian, Tatar and Jewish cycles, national characters, traditions, mentality of nation.

 

Вступ. Розвиток суспільних відносин в Україні наприкінці ХІХ століття зумовив зміни і в культурному житті країни, зокрема в літературі, що позначилося на тематиці, проблематиці, шляхах відтворення дійсності, зображенні образів-персонажів. Одним із тих митців, чия творчість характеризується новаторським підходом до зображення соціальних, морально-етичних, психологічних, філософських, історичних тем, був М. Коцюбинський.

Ідеалом М. Коцюбинського була література сильного соціального звучання, широкої тематики, яскравих образів. Письменника цікавила екзотика чужої культури – особливості мови, звички та традиції, національні характери, локальний колорит або неповторність природи, що позначається на ментальності нації. Роки перебування М.Коцюбинського на урядовій службі в Молдавії і Криму поповнило матеріал для численних творів. Крім того, у 80-90-х роках М. Коцюбинський вивчав твори Т.Шевченка, О. Некрасова, усну народну творчість, особисто познайомився з І.Франком. Час учителювання в селах Михайлівці (1886) та Лопатинцях (1891–1892), робота у філоксерній комісії (1892–1897) дало змогу глибоко пізнати тяжке життя селян, їхні заповітні мрії про землю і волю, звичаї, культуру не тільки України, а й Молдавії, Криму. Митець відкрив для себе інонаціональні образи світу, звернувся до нетрадиційних тем і сюжетів. Один із напрямків такого пошуку – відкриття світу чужої культури і намагання через чужу культуру краще зрозуміти свою. Спробою такого пошуку стали твори з молдавського життя (оповідання "Для загального добра", "Помстився", "Пе-коптьор" (1896); образок "Відьма" (1898) та ін.), татарського (нарис "У путах шайтана" (1899); акварель "На камені" (1902); оповідання "Під мінаретами" (1904) та ін.) та пізніші новели із життя інших народів.

Доцільно зазначити, що у другій половині 90-х pp. ХІХ століття у М.Коцюбинського зростає прагнення вивільнитися від застарілих літературних канонів, виробити власні художні принципи. Письменник знаходить свої форми і художні засоби відтворення нових життєвих явищ. Увагу митця привертає насамперед соціальна, морально-етична і філософська проблематика.

За традицією ХІХ століття митець ще віддає перевагу сюжетній прозі. Сюжет у його творах є смислотворчою структурою, що визначає ідейно-художній задум оповідань. В основі сюжету, як правило, – якась подія, почута чи побачена самим письменником. Композиційно твори також нескладні й відтворюють перебіг подій у хронологічній послідовності. Проте уже в творах молдавського циклу М.Коцюбинський дедалі рідше вдається до традиційної вибудови сюжету, у нього з’являються нові модифікації творів малого епічного жанру – нариси, образки, картки зі щоденника тощо. В оповіданнях про життя молдаван "Пе-коптьор" (1896) і "Відьма" (1898) реалістичне змалювання народного життя з його "світлими" і "темними" сторонами несумісне з народницьким доктринерством. У цих творах починає звучати незнана до того у творчості М. Коцюбинського гумористична нота. Автор, відтворюючи душевне благородство своїх героїв-селян, з іронією акцентує увагу на їх простодушній наївності і забобонності, які були породжені застійністю патріархального побуту. У невеличких "образках", як назвав їх сам автор, виявилися такі риси художнього обдарування письменника, як тонкий гумор та іронія, майстерність психологічного аналізу, ліризм зображення, уміння змальовувати масові сцени, зв'язок художнього слова із музикою.

Повість "Для загального добра" М.Коцюбинського напівавтобіографічна і за життєвим матеріалом, і за світоглядною кризою, яку переживає член комісії по боротьбі з філоксерою Тихович. У центрі гостросюжетної розповіді – доля молдавського селянина Замфіра Нерона, який наполегливо працюючи на своєму винограднику, зумів досягти певного добробуту. Однак сталося нещастя: рослинна тля напала на його виноградник. У село прибула філоксерна комісія з метою допомогти селянинові. Рішення – знищити роками виплекану лозу, аби тля не перекинулась на виноградники інших господарів. Такі заходи були потрібні для загального добра. Знищення виноградника розоряє сім'ю Замфіра Нерона, а його дружина, занедужавши, вмирає. Псевдоборотьба з філоксерою, запроваджувана урядом, не тільки не поліпшувала становища, а несла злидні та голод місцевому населенню. Так звані "радикальні" методи боротьби з філоксерою відбирали у селян їх єдиний "хліб". Зрештою, у Замфіра Нерона залишилась тільки глуха ненависть до всього, що зветься паном, що чимось пов'язане з школою, наукою, законом.

Усі події, змальовані у творі, подані автором через сприйняття Тиховича – другого з двох основних персонажів оповідання. Для Замфіра Нерона Тихович – теж "пан", уособлення антинародного "закону". Однак це людина з чистим серцем, яка хоче допомогти селянинові, тому щиро вірить, що можна запобігти народному лихові, діючи в рамках законності. Крах цієї віри становить еволюція Тиховича. Поволі він все більше сумнівається, чи справді корисну справу комісія робить людям. Тихович починає розуміти, що методи допомоги селянам повинні бути іншими, бо існуючі тільки ускладнюють їхнє економічне становище.

З Криму, як і з Молдавії, М. Коцюбинський виніс не тільки екзотичні образи, сцени, а й теми, які давали можливість порушити злободенні суспільні проблеми. У статті "З останніх десятиліть XIX ст." І. Франко відзначав: "...Коцюбинський далеко не етнограф-обсерватор. Він наскрізь новочасний чоловік, перейнятий високими гуманними чуттями і ясним поглядом на життя" [1, с. 27].

У нарисі "В путах шайтана" (1899) подальше поглиблення соціальності реалістичного малюнка й викриття влади патріархальних звичаїв і забобонів уже досягається перенесенням уваги з селянського життя на ширші кола суспільності: у творі наявні і духовні особи, і заможні дівчата-"європейки", і характерна фігура провідника Септара, що засвоїв новітню ідеологію, і вже на цьому фоні – звичайна сільська дівчина Емене. Протест Емене набуває широкого змісту – вона прагне вирватись з-під влади вікових морально-побутових устоїв у якийсь новий світ, уособлений у Септарі і "європейках". Зосереджуючи увагу на руйнуванні старих патріархальних звичаїв татарського села і народженні в ньому паростків нового, М. Коцюбинський вдається до новаторського способу художнього зображення. У творі майже відсутні описи, побутові подробиці, широка характеристика персонажів, розгорнутий традиційний сюжет. Дійсність передано виключно через суб'єктивні враження й почуття персонажа у поєднанні з об'єктивною авторською розповіддю, що властиво для творчості М.Коцюбинського 90-х років XIX ст. Пейзаж як елемент традиційного обрамлення часом майже зникає. Водночас у творі, що є характерною ознакою творів митця цього періоду, все більше зростає значення художнього мікрообразу, зокрема художньої деталі.

Зовнішні деталі, наприклад, "сонце стоїть високо, розпечена земля пашить кожною грудочкою" та ін., втрачають самостійне значення, цілком підпорядковуючись настроєві. І загальна тональність малюнків природи, і характер її озвучення, і вибір епітетів не лише передають стан Емене, а й умотивовують її інтерес до життя "гяурів", що здається їй вільним, красивим у своїй самостійності, до "європейок", що не ховають обличчя. Септар приваблює її не тільки красою, а прагненням подолати патріархальні вірування, не боячись прокляття "батьків". Тема забобонів стає темою їх подолання: не патріархальні закони і звичаї, а "шайтан", що виступає як дух волі, встановлює свою владу.

Новела "На камені" є класичним зразком імпресіонізму в українській літературі початку ХХ ст., у якій М. Коцюбинський відтворив свої спогади про Крим. У новелі письменник звернувся до теми викриття родинного деспотизму, старих патріархальних звичаїв, що перешкоджають розвиткові особистості. Вони уособлюються в образі чогось камінного, незворушного, жорстокого: "Татарське село здавалось грудою дикого каміння" [4, с. 45].

Молода татарка Фатьма, ставши дружиною старого різника Мемета, намагається чинити опір патріархальним традиціям, хатньому деспотизмові. Так, покохавши молодого наймита данагалака Алі, вона тікає з ним в гори. Доля немилосердна до закоханих: вони заблукали й стали легкою здобиччю Мемета й татар: "Алі й Фатьма були тут людьми чужими. Не знали стежок і легко могли заплутатися в їх лабіринті – і на це рахувала погоня" [4, с. 69]. Не бажаючи повертатися до чоловіка, красуня Фатьма покінчила життя самогубством, Алі загинув під ножем різника-ревнивця. Молоді Фатьма та Алі сповнені людської гідності, мужності, моральної сили й чистоти, вони всіма силами прагнуть вирватися з темряви і зла, й обирають смерть, ніж життя в неволі. Не змирившись з рабським існуванням, молоді люди здобули свободу ціною власного життя. У новелі митець порушив проблему боротьби людини за щастя, свободу, любов. Фатьма та Алі стали чужими серед каміння байдужості, зла, безнадії. Письменник-гуманіст засуджував тиранію шлюбних угод за принципом купівлі-продажу. У його кримських новелах відчутним є палкий протест проти дикості патріархальних традицій, проти рабського становища жінки.

У новелі М. Коцюбинського "На камені" наявні ознаки імпресіонізму: творення образу не докладним описом, а декількома рисами, "мазками"; зацікавлення суб’єктивними враженнями персонажа. Водночас твір яскраво розкриває основні особливості мистецької майстерності М.Коцюбинського – виняткова пластичність, мальовничість описів природи, речей, персонажів. Інонаціональні образи митець подає як живописець. Недаремно він свої новели іноді називає акварелями, образками, етюдами. "Новелу "На камені" М.Коцюбинський назвав аквареллю. У ній справді переважають зорові, "живописні" образи: картини моря й гір виразно і яскраво постають перед очима читача" [3, с. 7]. Письменник робить спробу вийти за межі традиційного оповідання та створити новий жанр – психологічну новелу, розвинути свою індивідуальну стильову манеру. Жанрова характеристика цього твору – акварель – розкриває задум автора: наблизити словопис до живопису; згадана новела наче спеціально присвячена цьому мистецькому експерименту. Акварель – одна з найбільш колористичних у прозі того часу, і не тільки українській. У цьому творі письменник ставить перед собою важливе завдання: надати кольору смислової функції. Тут слово виступає тільки інструментом творення мікрообразу, який і передає переживання героїв або служить реалізації задуму.

Звернення до засобів живопису в М. Коцюбинського цілком природне. Знайомі письменника свідчили, що він дуже любив малювати. Саме тому описи природи в новелах митця вражають своєю кольоровістю, барвистістю і красою.

Природа у новелі зображена у русі: наприклад, море спочатку хвилювалось, а потім вже потемніло. М. Коцюбинський для опису моря застосовує епітети на означення кольору – синє, зеленкувате, біла, потемніле та ін. Порівняння митець також використовує із зорових вражень – човен, як риба; хвилі, мов брили зеленкуватого скла тощо. Крім того, у новелі чітко простежується зміна кольору, що виступає як супровідна мелодія трагічної історії двох закоханих.

Те, що природа знаходиться у постійному русі, можна простежити і на прикладі зображення у творі сонця. "Сонце часом спускало з-за хмар у імлу, на дно долини, скісні пасма золотих ниток – і вони перетинали рожеві скелі, сині ліси, чорні важкі шатра та засвічували вогні на гострих шпилях" [4, с. 57]. М.Коцюбинський значну увагу приділяв зображенню сонця. Взагалі сонце у творах митця – не тільки земне світило і джерело розквіту природи, а й символ життя, любові, щастя, безсмертя. Доцільно наголосити, що в новелі в образі сонця письменник втілює всю глибину і драматизм життя з неодмінно переможною нотою ствердження.

Багатство кольорів, пластика образів, широке застосування деталей – все це допомагає розкрити психологію персонажа. У новелі переважають живописні образи. Колоритні картини моря й гір, напівекзотична для українського читача природа немов намальовані пензлем художника-живописця. Імпресіоністична манера письменника виявилася в акцентуванні на деталях, пейзажі, що органічно пов’язаний з подіями, створенні психологічного настрою. Водночас автор уникнув етнографічних замальовок, майже не приділив уваги розвиткові взаємин Фатьми та Алі. Проте імпресіоністична техніка не є для письменника самоціллю, враження, що він передає, слугують розкриттю переживань і світовідчуття героїв.

У творах митця про життя молдавського і кримського народів чітко виявляються наступні ознаки імпресіонізму: замість детальних реалістичних описів давати тільки окремі натяки, "плями", що вже показують шлях читачевій уяві, висувати на перший план психічні переживання героїв, а не фабулу творів.

До інонаціональних творів М. Коцюбинського належать і ті, у яких митець описав життя єврейської громади. В образку "Він іде!" відтворив картину єврейського містечка, охопленого жахом і відчаєм, і лише наприкінці – самих погромників, дії яких залишаються за межами твору. В цьому творі, як і в новелі "Сміх", також немає безпосереднього змалювання подій, їх теж бачимо через сприймання і розповіді окремих дійових осіб. Працюючи над твором, письменник послідовно замінив усі описові моменти ("від автора") безпосередньо відтвореними драматичними сценами, "пропущеними" крізь стривожену уяву персонажів. Сліпа Естерка оповідає про погром в Одесі, під час якого були вбиті її сини, і присутні сприймають це як картину сучасного. Для зображення подій не безпосередньо від автора, а "очима персонажів", для відтворення образу або й цілої події через якусь деталь М. Коцюбинський часто використав метонімію: "Кричали беззубі роти, кричали зморшки мудрості й досвіду, скакали бороди й білі та худі руки" [4, с. 144]. Концентрація епітетів на означення червоного і чорного надає певного звучання всьому оповіданню, передає тривогу, напруження і відчай у серцях персонажів, а разом з тим й емоційну оцінку письменника. Митець значну увагу надавав кольоровим і звуковим елементам у своїх творах: вони не лише створюють необхідний фон зображуваного, а й викликають відповідний настрій у читача.

В образку "Він іде!" митець змалював народну масу, народ не як суцільну безлику юрбу, а чітко індивідуалізовану (шохат Абрум, візник Йосель, баба Естерка та ін.). Страх і безпорадність маси сконкретизовані новелістом у тонко спостережених подробицях, вихоплених із загальної картини й висунутих на передній план. Це і "розхристана", в одній сорочці жінка, що "притискала до грудей кривий семисвічник із старого срібла", і напівбожевільна дівчина, яка "кидалась поміж люди з тхоревим хутром і всіх благала, щоб заховали", і жахливий танець церковних дзвонів, "червоних дзвонів, що мчать навздогін, б'ють в саме серце, скачуть й регочуть, як божевільні" та ін.

Уміння новеліста створити тривожний настрій, передати його засобами слова засвідчує образок "Він іде!" (1906). М. Коцюбинський невипадково назвав твір образком: з малярськими творами його єднає щедре використання кольорів у передачі картини погрому, що має впасти на голови ні в чому не винних мешканців містечка. Як і в новелі "Сміх", в образку відсутня картина прямої, безпосередньо жахливої різанини. Однак жах очікуваного погрому з винятковою психологічною силою передано через тривогу, якою охоплене все єврейське населення напередодні кривавої акції.

У центрі твору – символічний образ страху. Загальний неспокій, зумовлений тривожними розповідями про можливість використання озвірілим натовпом завтрашньої церковної процесії з погромницькою метою, поступово переростає в жах. Цей настрій маси сконцентровано в образах Абрума й Естерки, що майстерно передано за допомогою специфічних стилістично-синтаксичними прийомів під час оформлення художньої розповіді.

Схвильований, неспокійний гомін, зітхання й ойкання людей доповнено пейзажним малюнком вечора, витриманого у криваво-червоних барвах, показом чорної, гнітючої ночі. Ці картини виписано в експресіоністичній манері: "Червоний туман уставав на заході, і немов криваві примари насувались звідти на місто. Спочатку несміливо, поодинці, а далі цілими лавами. Безгучною процесією пройшли вони поміж спустілими мурами, лишаючи на камені гарячі, червоні сліди та одбиваючи у шибках вікон свої криваві обличчя" [4, с. 148].

Кульмінацією психологічного напруження дії є удар церковного дзвону: новий день не приніс бажаного спокою. Абрум, крізь призму сприймання якого і подано події, збагнувши смертельну небезпеку, закликає до самооборони, але не знаходить ніякої підтримки в одновірців. Абрумові стало страшніше серед людей, ніж у своїй хаті, і він безтямно, разом з усіма кинувся тікати від тупоту, гамору, крику, які насувалися від майдану.

Тонка фіксація вражень, лаконічність вислову, глибокий ліризм, ритмічність чи плавність мови, майстерність описів природи та глибинний психологічний аналіз стали особливою рисою творчості М. Коцюбинського. Правдиве психологічне вмотивування вчинків героя, майстерний діалог, барвисті картини розкішної південної природи, пластичність і об'ємність образів, уміле й доречне використання народнопісенної лексики – все це засвідчило про зростаючу художню майстерність письменника, яка яскраво виявилася у творах інонаціональної тематики.

Висновки. Таким чином, у творах інонаціональної тематики М.Коцюбинського, зокрема молдавського, татарського та єврейського циклів, спостерігаємо помітний відхід від стильових зразків літературних учителів, двопланову композицію, органічне злитті двох планів у трагічному конфлікті, осмисленому в широкому суспільному аспекті, своєрідність відтворення образів, майстерне використання художньої деталі.

 

Література:

1. Агеєва В.П. Українська імпресіоністична проза: М. Коцюбинський, Г.Косинка, А. Головко / В. П. Агеєва. – К.: Інститут літератури ім.Т.Шевченка НАН України. – К., 1994. – 159 с.

2. Грицюта М. Михайло Коцюбинський: Літературний портрет / М. Грицюта. – К.: Держ. видав. худ. літератури, 1958. – 120 с.

3. Калениченко Н. Проза М. Коцюбинського і суміжні види мистецтва / Н.Калениченко // Слово і час. – 2004. – №6. – С. 3-9.

4. Коцюбинський М. Вибрані твори / М.Коцюбинський. – К.: Дніпро, 1965. – 512 с.

5. Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю.І.Коваліва, В. І. Теремка. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 456 с.

References:

1. Aghejeva V.P. Ukrajinsjka impresionistychna proza: M. Kocjubynsjkyj, Gh.Kosynka, A. Gholovko / V. P. Aghejeva. – K.: Instytut literatury im. T.Shevchenka NAN Ukrajiny. – K., 1994. – 159 s.

2. Ghrycjuta M. Mykhajlo Kocjubynsjkyj: Literaturnyj portret / M. Ghrycjuta. – K.: Derzh. vydav. khud. literatury, 1958. – 120 s.

3. Kalenychenko N. Proza M. Kocjubynsjkogho i sumizhni vydy mystectva / N.Kalenychenko // Slovo i chas. – 2004. – #6. – S. 3-9.

4. Kocjubynsjkyj M. Vybrani tvory / M.Kocjubynsjkyj. – K.: Dnipro, 1965. – 512 s.

5. Literaturoznavchyj slovnyk-dovidnyk za redakcijeju R. T. Ghrom'jaka, Ju.I.Kovaliva, V. I. Teremka. – K.: VC «Akademija», 2007. – 456 s.

Site search

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.