Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

Мусіяченко О. С. ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ МІСЦЯ МУЗИКИ У ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ КИЯН ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

УДК 78(477-25)"18/19"

 

ХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРА ЯК ДЖЕРЕЛО ДОСЛІДЖЕННЯ МІСЦЯ МУЗИКИ У ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ КИЯН ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Мусіяченко О. С.

Київський університет імені Бориса Грінченка, Україна, Київ

 

В статті розглянуто перспективи використання художньої літератури для дослідження місця музики у повсякденному житті різних прошарків киян другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Проаналізовано аспекти музичного повсякдення різних прошарків населення Києва на прикладах із художньої літератури. Схарактеризовано особливості використання художньої літератури як історичного джерела та ступінь висвітлення даного питання в наукових публікаціях. Звернено увагу на можливості використання отриманих результатів на уроках нової історії України в школах.

Ключові слова: повсякденне життя, кияни, музика, художня література, історичні джерела, мистецько-інтелектуальне середовище, друга половина ХІХ – початок ХХ ст.

 

Мусияченко О. С. Художественная литература как источник исследования места музыки в повседневной жизни киевлян второй половины ХIX – начала ХХ ст. / Киевский университет имени Бориса Гринченка, Украина, Киев

В статье рассмотрены перспективы использования художественной литературы для исследования места музыки в повседневной жизни различных слоев киевлян второй половины XIX - начала ХХ в. Проанализированы аспекты музыкальной повседневности различных слоев населения Киева на примерах из художественной литературы. Охарактеризованы особенности использования художественной литературы как исторического источника и степень освещения данного вопроса в научных публикациях. Обращено внимание на возможность использования полученных результатов на уроках новой истории Украины в школах.

Ключевые слова: повседневная жизнь, киевляне, музыка, художественная литература, исторические источники, художественно-интеллектуальная среда, вторая половина XIX - начало ХХ в.

Musiiachenko O. S. Literature as a source for researching everyday life of Kyiv citizens of the late XIX - early XX centuries / Borys Grinchenko Kyiv University, Ukraine, Kyiv

In this article we have explored the perspectives of using literature as a source for researching the role of music in everyday life of Kyiv citizens of different social classes in the late XIX - early XX centuries. We have analyzed different aspects of presence of music in everyday life of Kyiv citizens evidenced from fine literature. We have defined the peculiarities of using fine literature as a primary source and the degree to which this topic has been covered in academic studies. The possibilities of employing the results of the study in classroom environment during lessons in modern history of Ukraine have also been considered.

Keywords: everyday life, Kyiviets, music, literature, historical sources, artistic and intellectual environment, the late XIX - early XX centuries.

 

Вступ. Актуальність обраної теми зумовлена тим, що досліджуваний період другої половина ХІХ – початку ХХ ст. – це другий етап доби національного відродження, надзвичайно важливий в історії та культурі України. Київ був одним із центрів національного життя, тому його роль у загальнонаціональних культурних процесах була вкрай вагомою. Із огляду на це, доволі важливо дослідити специфічне київське музичне мистецьке середовище, його звички, смаки, які не тільки вирізняли культурну панораму міста, а й набували більш ширшого, громадського значення в контексті українського національного відродження.

Проілюструємо це на прикладі дослідження місця музики у повсякденному житті киян. Художня література є досить перспективним джерелом дослідження історії України та Києва, зокрема. Вона містить яскраві аспекти повсякденного життя різних прошарків киян, що дає змогу доповнити вже наявні дані, отримані з інших видів джерел. Оскільки художня література використовується на шкільних уроках з історії для «занурення» в епоху, отримані результати можна використати під час вивчення нової історії і культури України. Розширення джерельної бази з даної теми відкриває нові перспективи у дослідженні повсякдення киян, реконструкції побуту, звичок, дозвілля, стилю спілкування та цінностей населення тогочасного Києва.

Мета статті: дослідити особливості використання художньої літератури як джерела дослідження місця музики у повсякденному житті киян другої половини ХІХ – початку ХХ ст. через характеристику особливостей використання художньої літератури як історичного джерела та ступеня висвітлення даного питання в наукових публікаціях; через аналіз певних аспектів музичного повсякдення різних прошарків населення Києва у художній літературі; через визначення перспективи використання художньої літератури у дослідженні повсякденного життя киян зазначеного періоду.

В Києві в другій половині ХІХ ст. сформувалося яскраве музичне мистецько-інтелектуальне середовище. Воно включало як видатних музикантів-професіоналів, так і просто глибоких і щирих шанувальників музики.

Історія української музики другої половини ХІХ ст. – початку ХХ ст. досліджена досить ґрунтовно музикознавцями та істориками музики (наприклад, «Історія української музики в 6 томах») [1]. Роль Миколи Лисенка в мистецькому та культурному житті Києва блискуче розкрита в праці «Світ Миколи Лисенка» Тамари Булат та Тараса Філенка [2]. Дослідження Л. В Дорогих присвячене аматорському музикуванню «Аматорське мистецтво як історико-культурне явище» [3]. Але місце музики в повсякденному житті інтелігентів (не музикантів) розкрито фрагментарно.

Досить багато цінної інформації з досліджуваної теми містять періодика, актові та діловодні джерела, а також джерела особового походження: щоденники, спогади, мемуари (великий масив яких припадає саме на ХІХ століття) [4]. Вони включають не лише цінний фактологічний матеріал, а й дозволяють проаналізувати думки та ставлення автора як представника відповідної епохи. Отже, допомагають проаналізувати тогочасну психологію, мотивацію, стиль мислення та цінності, через окремі епізоди повсякденного життя та реконструювати атмосферу епохи.

Поряд із джерелами особового походження, все більшу увагу дослідників привертають твори художньої літератури, які також можуть містити досить цінну «мікроісторичну» інформацію.

Питання зв’язку історії з літературою та можливість використання художньої літератури як історичного джерела досить давно привернули увагу вчених: істориків та філологів, а можливість використання художньої літератури на уроках історії – увагу вчителів історії та літератури. Одним з найбільш цитованих методичних посібників радянського періоду є праця Г.О. Цвікальської «Використання художньої літератури на уроках історії СРСР в 8-9 классах», яка вийшла у 1958 р. Авторка аналізує роль художньої літератури на уроках історії, методи та прийоми роботи над художньою літературою (попередня робота вчителя та методи використання художньої літератури на уроці), що не втрачає актуальності і в наш час. На сучасному етапі педагоги та автори посібників також приділяють художній літературі важливе місце на уроках історії. У статті «Вчитатися» в минуле (Художня література на уроках історії середніх віків)» [5] Юлія Малієнко зазначає, що у «літературних творах учитель знаходить невичерпний конкретний матеріал, який, як правило, відсутній в посібниках» [5, с. 36]. А серед найпопулярніших серій посібників з історії для вчителів зустрічаємо такі заголовки: «Нова історія в художньо-літературних образах (кінець XVIII – XIX ст.): книга для читання» І. А. Коляди, В. І. Милько, С. Мизикевича [6], «Історія України в художньо-літературних образах: Посібник для 7-8 кл.» Б. І. Андрусишина та В. Й. Борисенко [7].

Художня література як історичне джерело також стала об’єктом дослідження українських вчених. В сучасному українському джерелознавстві художню літературу виділяють як один зі специфічних підвидів писемних джерел: «Художня література є специфічним історичним джерелом, яке може використовуватися істориками для аналізу відповідної епохи, ілюстрації певних положень, для посилення емоційного сприйняття історичного матеріалу, а також у процесі вивчення епохи створення самого художнього твору, ідеології його автора, впливу на нього реалій сучасного йому життя» [8, с.442].

Серед досліджень істориків власне цій тематиці присвячено кандидатську дисертацію Г. І. Карпенко «Українська реалістична проза другої половини XIX ст. як історичне джерело» [9], в якій автор з'ясовує інформативні можливості української реалістичної художньої літератури другої половини XIX ст. як історичного джерела на прикладі творів Івана Нечуя-Левицького та Панаса Мирного, а також пропонує варіант джерелознавчої методики аналізу художніх творів. Можливості використання художньої літератури як історичного джерела проілюстровані статтями «Художня література як історичне джерело для вивчення деяких аспектів історії Першої Світової війни» Олексія Погорєлова [10, c.131-135], а також «Російська художня література ХІХ ст. як джерело з історії Кавказької війни» Марини Рейко [11, c.114-118]. Серед літературознавчих досліджень звернемо увагу на дослідження Ігоря Набитовича «Історична проза як предтеча проекту «історії повсякденності» та «історії ментальностей»: література та історія в пошуках цивілізаційних елементів буття» [12, c.192-199], в якій автор також піднімає питання взаємин між художньою літературою та історією ментальності та історією повсякденності.

Втім використання художньої літератури як джерела дослідження музики у повсякденному житті киян ще не знайшло окремого висвітлення у науковій літературі. Окремого наукового дослідження присвяченого цій проблемі в історичній літературі немає.

Розглянемо кілька прикладів художньої літератури, де зустрічаються «музичні епізоди» повсякденного життя різних прошарків киян.

Одним з найпопулярніших творів про життя київської інтелігенції є, безперечно, «Біла гвардія» Михайла Булгакова. Творчість письменника неодноразово привертала увагу як фахівців з історії Києва, так і просто любителів київської старовини (згадаємо екскурсію «Булгаковськими місцями»). Як стверджують дослідники, більшість персонажів мали реальних прототипів, так само, описано реальний тогочасний побут та стиль життя. Музика, зокрема, займала досить помітне місце у повсякденному житті родини Турбіних. Високий рівень музичної грамотності вважався природнім та звичним явищем. У творі зустрічається досить багато епізодів, пов’язаних зі співами та грою на музичних інструментах. Молодший з братів Турбіних, Ніколка, грав на гітарі:

«Николкина подруга, гитара, нежно и глухо: трень... Старший бросает книгу, тянется. – А ну-ка, сыграй «Съемки»... Старший начинает подпевать. Глаза мрачны, но в них зажигается огонек, в жилах – жар. Но тихонько, господа, тихонько, тихонечко. Здравствуйте, дачники, здравствуйте, дачницы...» [13, с. 21-22].

Серед розваг помітне місце в житті родини Турбіних займали відвідини оперного театру, про що свідчать записи на печі: «Леночка, я взял билет на Аиду. Бельэтаж N 8, правая сторона». Або: «Июнь. Баркаролла» [13, с. 21].

Про те, що Турбіни були шанувальниками оперного мистецтва свідчать, наприклад, згадки про виконання фрагментів із опери Шарля Гуно «Фауст» під фортепіано: «Даже Тальбергу, которому не были свойственны никакие сентиментальне чувства, запомнились в этот миг и черные аккорды, и истрепанные страницы вечного Фауста. Эх, эх... Не придется больше услышать Тальбергу каватины про бога всесильного, не услышать, как Елена играет Шервинскому аккомпанемент!» [13, с. 36-37].

Увагу Києву в своїх творах присвятив також і Олександр Купрін, який мешкав у місті у кінці ХІХ ст. Його твір так і називається «Київські типи». Окремі епізоди тут містять і сюжети музичного життя міста. Але, якщо у творчості Михайла Булгакова описано життя досить респектабельної родини, то долі персонажів творів Олександра Купріна нерідко справляє песимістичне враження, іноді їх навіть називають персонажами Київського «дна» [14]. Не завжди можна погодитись із такою оцінкою, адже частина з них належить до досить заможних родин (наприклад, героїня твору «майбутня Патті» – дочка не бідних батьків, які мали змогу винаймати їй репетиторів музики та спонсорувати навчання в музичному училищі). Але в рамках даної розвідки ми лише охарактеризуємо інформацію про повсякденне життя, яку ці твори містять.

Отже, для початку, вже згадуваний твір «Майбутня Патті». Це історія «невизнаного генія», дівчини «Манєчки» (як її називають батьки), яка має, на думку родичів, здібності до музики (як з’ясовується пізніше, досить посередні). З твору ми дізнаємося, про звички домашнього музикування: «Артистическая карьера будущей Патти начинается с того, что, при наличности маленького «домашнего» сопрано и небольшого музыкального слуха, она довольно мило мурлыкает в своем кругу: «Si tu m'aimais» и «Biют вiтры»… . Манечка идет к роялю и без всяких претензий, слабым голоском, с неправильными придыханиями, но не без приятности, поет о том, как «аж деревья гнутся».

Далі дізнаємося про можливості музичної освіти для киянки кінця ХІХ ст.: як варіанти розглядалися як приватні вчителі, так і музичні школи. Спочатку батьки відправляють її на навчання до приїжджого професора Маккароні, який «ставить» навіть найзіпсованіші голоси». Але скоро дівчині перестає подобатися навчання у професора. А батько підозрював в ньому біглого італійського каторжника. Тому вони обирають інший варіант: «Будущая Патти держит экзамен в музыкальное училище». Не зважаючи на посередні здібності, вона все ж була прийнята, і «восхищенные родители немедленно заказывают ей у Барского новый роскошный «Musique»» [15].

Але надії стати оперною зіркою не справджуються і героїня «начинает, с «неподражаемым шиком» аккомпанируя себе на гитаре, исполнять цыганские романсы, вроде Шмитгофовского: Ты сиводни сапрасила с укорам, Атачего я при вастречи малачу». [Автор романсу «Ты спросила сегодня с укором» – Анатолій Максиміліанович Шмідтгоф, драматичний актор, автор і виконавець романсів – О. М.] [15].

Не можна оминути увагою іще один з творів із серії «Київські типи», оскільки він має досить промовисту назву «Пєвчій» і змальовує життя зовсім іншого прошарку: хористів церковної капели. Не зважаючи на невеликий обсяг твору, тут є цікаві аспекти повсякденного життя. Описуються чотири типи «голосів»: «дискант новачок», «дискант досвідчений», «тенор», «бас», статус та норми поведінки яких могли суттєво відрізнятися. Згадується, що «жалованья дисканты, как новички, так и опытные, обыкновенно не получают никакого, разве за исключением солистов». А в хор їх часто змушувала йти зовсім не любов до музичного мистецтва. Наприклад, про дисканта новачка: «Он только что поступил в хор, куда его отдала мать – бедная прачка или поденщица, обремененная многочисленным и прожорливым потомством». Зовсім інакшими видаються статус та можливості тенора: «Франт. Питает слабость к пестрым панталонам и ярким галстукам. Бреет бороду, но зато носит усы «в иголочку». Занят сильно своей внешностью, душится цветным одеколоном и при помощи помады «мусат» устраивает на голове чудовищный «алякапуль». Глубоко уверен в своей неотразимости перед женщинами… Сентиментален, обладает возвышенными чувствами, говорит выспренним слогом, любит читать уголовные романы и пьет только благородные вина, причем отдает предпочтение тенерифу и аликанту» [16].

В одному із найвідоміших творів Олександра Купріна «Ямі» географія чітко не окреслена, в одному з інтерв’ю О. Купрін казав, що це і Одеса, і Петербург, і Київ [17, с.8]. Але досить багато дослідників вважають, що цей матеріали для твору письменник збирав саме в Києві [17, c.8]. Так, відомий києвознавець, Михайло Кальницький стверджує, що назва роману «Яма» прямо нагадувала про Ямську вулицю в Києві [18], а з 1885 р. її протягом двох десятиліть легально використовували під квартали «червоних ліхтарів». Та й у творі, серед назв одного з закладів, зустрічаємо «Старо-Киевский» [19, c. 137].

«Яма» містить безліч епізодів, пов’язаних з музикою в «будинках терпимості» та в житті простолюду (наприклад, базарних торговок), що не зустрічається у попередніх творів.

Наприклад, з твору дізнаємось, що у подібних закладах було прийнято танцювати, а для акомпанування часто запрошували невисокооплачуваного тапера [тапер – музикант, який у другій половині XIX – на початку XX ст. за невеличку платню грав на танцювальних вечорах – О. М.]: «За каждый танец, заказанный гостями, они получали тридцать копеек за легкий танец и по полтиннику за кадриль. Но одну половину из этой цены брала себе хозяйка, Анна Марковна, другую же музыканты делили поровну. Таким образом тапер получал только четверть из общего заработка» [19, с.152].

Також дізнаємося про «музичну моду» того часу та найпопулярніші танці. Крім pas d'Espagne та кадрилі, в творі згадуються полька, вальс, мазурка: «– Что прикажете? – спросил Исай Саввич, пряча деньги в карман. – Вальс, польку, польку-мазурку?» [19, с.165].

Крім сцен життя повій у творі змальовано і епізод з повсякдення торговок на базарі, де теж не обійшлося без музики: «Десять или пятнадцать торговок, в обыкновенное время злоязычных сплетниц и неудержимых, неистощимых в словесном разнообразии ругательниц, а тепер льстивых и ласковых подруг, очевидно, разгулялись еще с прошлого вечера, прокутили целую ночь и теперь вынесли на базар свое шумное веселье. Наемные музыканты – две скрипки, первая и вторая, и бубен – наяривали однообразный, но живой, залихватский и лукавый мотив» [19, с.281]. А пісні лунали українські: «…Во время пляски она пела, перебирая то каблуками, то носками козловых башмаков: На вулицы скрыпка грае, Бас гуде, вымовляе. Менэ маты не пускае, А мий милый дожидае» [19, с.281].

Окремі фрагменти, пов’язані з Києвом містять також твори української реалістичної прози. Як приклад розглянемо відому повість Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», написану у 1878 році. Так, описується паломницька подорож селян до Києва, під час якої прочани з села слухають лаврський церковний спів, який справив на них неабияке емоційне враження: «Серед церкви виходили ченці, ставали півкругом і співали страсні пісні. Палажка й Мелашка посвітили свої свічки й впали навколішки. Сорок душ ченців у чорних клобуках співали серед церкви такі жалібні пісні, неначе хотіли виплакати в піснях всесвітнє горе. То був не жаль, не плач горя, а якийсь слізний крик, якесь море сліз, що зливалось тисячі літ, і злилось докупи, і полилось піснями з грудей... Якась надзвичайна туга лилася слізьми з тих давніх лаврських пісень, складених сотні літ... І Палажку, і Мелашку здавило за серце» [20, с.364].

Ще одним яскравим художнім творам для дослідження історії повсякденного життя киян може бути відома п’єса Михайла Старицького «За двома зайцями», що була переробкою написаної ще 1875 р. комедії Івана Нечуя-Левицького «На Кожум’яках» [21]. Матеріал, який тут міститься – це переважно спів у виконанні героїв твору або згадки про катеринщика [катеринщик, катеринка – мандрівний музикант, жебрак із катеринкою – О.М.].

«Секлита. Ну, лихом об землю! Гуляймо цілу ніч!

Меронія. А мені на Печерськ!

Секлита. К бісу! Гуляймо, поки ноги держуть, а то й поснемо отут! Завтра неділя. Нікого не пущу!

Чути оддалеку катеринку.

Голохвостий. От якраз до ладу: явилась на виручку! Треба тут їх так замакітрити, щоб на завтра й ноги одкидали! Закликати катеринщика ще! (Вибіга)» [22, с.404].

В наступному епізоді, пов’язаному з катеринкою, є згадки також про найпоширеніші танці: «Катеринка входить.

Устя (сікаючись). То й ми всі такі? То й я така?!

Марта. То й ти така й твоя мати була така!

Устя (з кулаком). Яка ж була моя мати?

Секлита. Та годі вам!

Другі міщанки. Уже завелись!

Катеринка заграла польку, і всі зразу втихомирились» [22, с. 405].

Варто зазначити, що потенціал української реалістичної прози другої половини ХІХ – початку ХХ ст. для вивчення історії Києва ще потребує окремого дослідження.

Висновок. Отже, художня література як специфічним вид історичних джерел, із її особливостями використання у якості історичного джерела давно привернула увагу вчених: істориків і філологів, а викладачі історії звертають увагу на перспективи використання художньої літератури на уроках. Розглянуті приклади підтверджують важливу роль художньої літератури як джерела дослідження місця музики у повсякденному житті киян, що також може бути використано під час викладання історії.

Художня література містить інформацію про музику у повсякденному життя різних прошарків киян та гостей міста. У статті ми навели приклади використання музики: 1) в житті інтелігенції та заможних людей (високий рівень музичної освіти, гра на музичних інструментах (переважно – фортепіано та гітара), співи, пісенний репертуар (часто як українські, так і російські пісні), ставлення до музики, музичні смаки, захоплення оперним театром); 2) в житті співаків капели; 3) у сприйнятті гостей столиці (який вплив справляв на прийшлих прочан лаврський церковний спів); 4) в житті селян, які торгували в Києві; 5) в житті публічних будинків.

Художня література є досить перспективним джерелом дослідження повсякденного життя киян та місця музики у ньому, зокрема. Одночасно з цим, подальшого вивчення вимагає музика і у повсякденні київських робітників та музика у житті окремих національних меншин Києва (наприклад, висвітлення місця музики в повсякденному житті київських євреїв у художній літературі).

 

Література:

1. Історія української музики в 6 томах [Текст] / Азарова А. І., Булат Т. П., Гордійчук М. М. і ін. – Том 2: ХІХ ст. – К., 2009. – 800 с.

2. Булат Т., Філенко Т. Світ Миколи Лисенка. Національна ідентичність, музика і політика України ХІХ – початку ХХ століття. [Текст] / Т. Булат, Т. Філенко/ – Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук у США; - Київ: Майстерня книги, 2009. – 408 с.

3. Дорогих Л. В. Аматорське мистецтво як історико-культурне явище (на матеріалах України др.пол. ХІХ ст.). [Текст] / Л. В. Дорогих. Автореф. дис. канд. істор. наук. – К., 1998. – 21 с.

4. Калакура Я. С. Історичне джерелознавство. [Текст] / Я. С. Калакура. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://westudents.com.ua/glavy/28259-59-djerela-osobovogo-pohodjennya-.html

5. Малієнко Ю. «Вчитатися» в минуле (Художня література на уроках історії середніх віків)» [Текст] / Ю. Малієнко // Історія в школах України : Науково-методичний журнал. – 2005. – № 2. – С. 35-38.

6. Коляда І. А., Милько В. І., Мизикевич С.: «Нова історія в художньо-літературних образах (кінець XVIII – XIX ст.): книга для читання». [Текст] / І. А. Коляда, В. І. Милько, С. Мизикевич. – Кам’янець-Подільський, 2014. – 152 с.

7. Андрусишин Б. І., Борисенко В. Й. Історія України в художньо- літературних образах [Текст]: Посіб. для 7- 8 кл. серед. шк. / упоряд. Б. І. Андрусишин, В. Й. Борисенко. – К. : Генеза, 2000. – 222 с.

8. Калакура Я. С., Войцехівська І. Н., Павленко С. Ф. та ін. Історичне джерелознавство [Текст]. – К.: Либідь, 2002. – 488 с.

9. Карпенко Г.І. Українська реалістична проза другої половини XIX ст. як історичне джерело [Текст] : Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.06 / Карпенко Галина Іванівна ; Дніпропетровський національний ун-т. – Дніпропетровськ, 2005. – 16 с.

10. Погорєлов О. Художня література як історичне джерело для вивчення деяких аспектів історії Першої Світової війни [Текст]/ О. Погорєлов // Проблеми історії України XIX - початку XX ст. – 2005. – Вип. 9. – С. 131-135.

11. Рейко М. Російська художня література ХІХ ст. як джерело з історії Кавказької війни [Текст] / М. Рейко // Сiверянський лiтопис. – 2009. – № 4. – С. 114-118.

12. Набитович І. Історична проза як предтеча проекту "історії повсякденності" та "історії ментальностей": література та історія у пошуках цивілізаційних елементів буття [Текст]/ І. Набитович // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. – 2014. – Вип. 60 (1). – С. 192-199.

13. Булгаков М. Белая гвардия. Мастер и Маргарита: Романы. [Текст] /М. Булгаков. – К.: Молодь, 1989. – 672 с.

14. Слободяник В. Україна у творчості Купріна. [Текст] / В. Слободяник. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.personal-plus.net/479/9278.html

15. Куприн А. И. Будущая Патти. [Текст]/ А. И.Куприн. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://a-i-kuprin.ru/books/item/f00/s00/z0000008/st004.shtml

16. Куприн А. И. Певчий. [Текст]/ А. И.Куприн. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://a-i-kuprin.ru/books/item/f00/s00/z0000008/st006.shtml

17. Сарычева З. А. Творчество А. И. Куприна в Киеве. – К., 2006. – 215 с.

18. Кальницький М. Куприн и его «киевские типы». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kp.ua/kiev/458045-kupryn-y-eho-kyevskye-typy

19. А. И. Куприн. Избранное. [Текст]/ А. И. Куприн. – Харьков: Вища школа, 1980. – 432 с.

20. Нечуй-Левицький І. Микола Джеря; Бурлачка; Кайдашева сім’я: Повісті. [Текст]/ І. Нечуй-Левицький. – К.: Дніпро, 2001. – 428 с.

21. Панченко В. Комедія Михайла Старицького «За двома зайцями» як національний хіт. [Текст]/ В. Панченко. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/golohvostiy-ide

22. Старицький М. Твори в шести томах. Т. 2.: Драматичні твори. – К.: Дніпро, 1989. – 575 с.

 

References:

1. Istoriia ukrainskoi muzyky v 6 tomakh [Tekst] / Azarova A. I., Bulat T. P., Hordiichuk M. M. i in. – Tom 2: ХІХ st. – K., 2009. – 800 s.

2. Bulat T., Filenko T. Svit Mykoly Lysenka. Natsionalna identychnist, muzyka i polityka Ukrainy ХІХ – pochatku ХХ stolittia. [Tekst] / T. Bulat, T. Filenko/ – Niu-York: Ukrainska Vilna Akademiia Nauk u SShA; - Kyiv: Maisternia knyhy, 2009. – 408 s.

3. Dorohykh L. V. Amatorske mystetstvo yak istoryko-kulturne yavyshche (na materialakh Ukrainy dr.pol. ХІХ st.). [Tekst] / L. V. Dorohykh. Avtoref. dys. kand. istor. nauk. – K., 1998. – 21 s.

4. Kalakura Ya. S. Istorychne dzhereloznavstvo. [Tekst] / Ya. S. Kalakura. [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://westudents.com.ua/glavy/28259-59-djerela-osobovogo-pohodjennya-.html

5. Maliienko Yu. «Vchytatysia» v mynule (Khudozhnia literatura na urokakh istorii serednikh vikiv) [Tekst] / Yu. Maliienko // Istoriia v shkolakh Ukrainy: Naukovo-metodychnyi zhurnal. – 2005. – № 2. – S. 35-38.

6. Koliada I. A., Mylko V. I., Myzykevych S.: «Nova istoriia v khudozhno-literaturnykh obrazakh (kinets XVIII – XIX st.): knyha dlia chytannia». [Tekst] / I. A. Koliada, V. I. Mylko, S. Myzykevych. – Kamianets-Podilskyi, 2014. – 152 s.

7. Andrusyshyn B. I., Borysenko V. Y. Istoriia Ukrainy v khudozhno- literaturnykh obrazakh [Tekst]: Posib. dlia 7- 8 kl. sered. shk. / uporiad. B. I. Andrusyshyn, V. Y. Borysenko. – K.: Heneza, 2000. – 222 s.

8. Kalakura Ya. S., Voitsekhivska I. N., Pavlenko S. F. ta in. Istorychne dzhereloznavstvo [Tekst]. – K.: Lybid, 2002. – 488 s.

9. Karpenko H.I. Ukrainska realistychna proza druhoi polovyny XIX st. yak istorychne dzherelo [Tekst]: Avtoref. dys. kand. ist. nauk: 07.00.06 / H. I. Karpenko. Dnipropetrovskyi natsionalnyi un-t. – Dnipropetrovsk, 2005. – 16 s.

10. Pohorielov O. Khudozhnia literatura yak istorychne dzherelo dlia vyvchennia deiakykh aspektiv istorii Pershoi Svitovoi viiny [Tekst]/ O. Pohorielov // Problemy istorii Ukrainy XIX - pochatku XX st. – 2005. – Vyp. 9. – S. 131-135.

11. Reiko M. Rosiiska khudozhnia literatura KhIKh st. yak dzherelo z istorii Kavkazkoi viiny [Tekst] / M. Reiko // Siverianskyi litopys. – 2009. – № 4. – S. 114-118.

12. Nabytovych I. Istorychna proza yak predtecha proektu "istorii povsiakdennosti" ta "istorii mentalnostei": literatura ta istoriia u poshukakh tsyvilizatsiinykh elementiv buttia [Tekst]/ I. Nabytovych // Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filolohichna. – 2014. – Vyp. 60 (1). – S. 192-199.

13. Bulhakov M. Belaia hvardyia. Master y Marharyta: Romanы. [Tekst] /M. Bulhakov. – K.: Molod, 1989. – 672 s.

14. Slobodianyk V. Ukraina u tvorchosti Kuprina. [Tekst] / V. Slobodianyk. [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://www.personal-plus.net/479/9278.html

15. Kupryn A. Y. Budushchaia Patty. [Tekst]/ A. Y.Kupryn. [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://a-i-kuprin.ru/books/item/f00/s00/z0000008/st004.shtml

16. Kupryn A. Y. Pevchyi. [Tekst]/ A. Y.Kupryn. [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://a-i-kuprin.ru/books/item/f00/s00/z0000008/st006.shtml

17. Sarыcheva Z. A. Tvorchestvo A. Y. Kupryna v Kyeve. – K., 2006. – 215 s.

18. Kalnytskyi M. Kupryn y eho «kyevskye typы». [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://kp.ua/kiev/458045-kupryn-y-eho-kyevskye-typy

19. A. Y. Kupryn. Yzbrannoe. [Tekst]/ A. Y. Kupryn. – Kharkov: Vyshcha shkola, 1980. – 432 s.

20. Nechui-Levytskyi I. Mykola Dzheria; Burlachka; Kaidasheva simia: Povisti. [Tekst]/ I. Nechui-Levytskyi. – K.: Dnipro, 2001. – 428 s.

21. Panchenko V. Komediia Mykhaila Starytskoho «Za dvoma zaitsiamy» yak natsionalnyi khit. [Tekst]/ V. Panchenko. [Elektronnyi resurs]. – Rezhym dostupu: http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/golohvostiy-ide

22. Starytskyi M. Tvory v shesty tomakh. T. 2.: Dramatychni tvory. – K.: Dnipro, 1989. – 575 s.

Site search

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.