УДК: 811.111’373
МОРФОЛОГО-СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ КОЛЬОРУ В МОВІ ТВОРІВ О. ГОНЧАРА
Чернавських О. Г.
Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна, Дніпропетровськ
У роботі досліджено питання кольороназв у структурно-функціональному та психолого-естетичному аспектах на матеріалі творів О. Гончара: аналізується специфіка кольоративів у розкритті проблем ідейно-тематичного характеру; описується семантика кольорів у контексті змістових асоціативних зв’язків і процесі образотворення; обґрунтовується доцільність використання кольороназв у певній стилістичній функції.
Ключові слова: кольористика, рецепція, морфологічні варіанти, семантика, асоціативний ряд, семантичні відтінки, колір-символ, фітокольоративи.
Чернавских О. Г. Морфолого-семантический аспект цвета в произведениях О. Гончара / Днепропетровский государственный аграрно-экономический университет, Украина, Днепропетровск
В работе исследованы вопросы цветообозначений в структурно-функциональном и психолого-эстетическом аспектах на материале произведений О. Гончара: анализируется специфика цвета в раскрытии проблем идейно-тематического характера; описывается семантика цвета в контексте структурных ассоциативных связей и процессе создания образов; обосновывается целесообразность использования цветообозначений в определенной стилистической функции.
Ключевые слова: колористика, рецепция, морфологические варианты, семантика, ассоциативный ряд, семантические оттенки, цвет-символ, фитокольоративы.
Chernavskych O. G. Morphological and semantic aspect of color in the language of works by O. Honchar / Dnipropetrovsk State University of Agriculture and Economics, Ukraine, Dnipropetrovsk
The question of color titles in the structural and functional, psychological and aesthetical aspects on the basis of works by O. Honchar has been investigated in the article: the specific of coloration in revealing of ideological and thematic problems is analyzed; semantics of colors in the context of semantic associative connections and process of image making is described; expedience of the use of color titles in a certain stylistic function is grounded.
Keywords: coloristic, reception, morphological variants, semantics, associative array, semantic shades, color-symbol, phyto-colorations.
Вступ
Рецепція літературно-художнього твору залежить від багатьох чинників, що створюють загальну картину, уявлення про прочитане. Важливим асоціативним ядром є мовна палітра, у системі якої особливе місце посідають кольороназви. Звернення письменників до кольористики зумовлене прагненням відтворити деталі зображуваного, розкрити психологію героїв, осмислити ідейно-тематичну канву твору. Специфіка кольору в художньому творі виявляється у здатності «малювати» словом. За словами І. Франка, «поет, коли береться малювати, то не чинить се виключно красками, фарбами, котрі у нього є, тільки словами, зчепленням таких і таких шелестів і гуків, але торкає різні наші замисли, викликає в душі образи різнорідних вражень, але так, щоб вони тут же зливалися в одну органічну і гармонійну цілісність» [1, с. 101].
Дослідження кольористичних особливостей у творах О. Гончара має важливе значення для розуміння естетичної своєрідності його творчості. Письменник звертається до кольору в пейзажах, інтер’єрах, ліричних відступах, портретних характеристиках. Так, на позначення власне червоного кольору
О. Гончар уживає синоніми: червоний, яскраво-червоний, вогнисто-червоний, червоногарячий, палаючий, червонопалаючий, розпалахкотілий, рубіновий, рубіново-червоний, червоно-смаглявий. Прикметник червоний має найзагальніше, спільне для цієї групи слів значення. Воно виявляється зокрема в описі польових маків: «...долина палала на сонці червоними маками» [2, Т. 1,
с. 446]. Синонім яскраво-червоний позначає також червону барву, але таку, від якої «аж очі ріже»: «Аж очі ріже цебро своєю яскраво-червоною оболонкою...» [2, Т. 5, с. 62]. Таке підсилення кольору зумовлює не лише виникнення нових семантичних відтінків, а й створює нове асоціативне поле у свідомості реципієнта. Образ вогнисто-червоних блискавиць на позначення вогняних спалахів переможних пострілів з’являється як асоціація назви кольору з вогнем. У тексті йдеться про вогонь артпідготовки, тому не важко уявити спалахи, «пломінь», «вогнисті смуги», «блискавиці», «траси» вогню: «Нікому не зупинити блискавиць, нічим не відвернути оті високі, летючі, вогнисто-червоні траси «катюш»!» [2, Т. 1, с. 85]. Цікаво, що послідовно один за одним ужито синонімічні назви: вогнистий, вогнисто-червоний, червоний. Ці синоніми червоного кольору, які звичайно символізують атрибути соціалістичної революції, є символічними у «Прапороносцях» Олеся Гончара. Вогнисто-червоні траси «катюш» автор метафорично іменує «червоними буревісниками». І тим самим уже початок твору ніби віщує тріумф походу «армії-визволительки». Письменник використовує власний новотвір – прикметник червоногарячий. У його основі теж можна бачити порівняння з кольором вогню. Щоправда, колірні відтінки вогню дуже різні. Художній контекст підказує, який саме колір уразив письменника. Це картина призахідного сонця, густо-червоного, з насиченим, яскравим тоном. Звичайно, автор міг би скористатися й одним із загальновживаних синонімів, проте прикметник червоногарячий сприяє точній, оригінальній характеристиці образу: «...сонце край степу сідає. Росте, розбухає в червоногарячій туманності» [2, Т. 5, с. 17]. На дуже яскраве червоне забарвлення вказують прикметники палаючий і червонопалаючий. Колір-символ увиразнюється контекстом, де обеліск є предметною деталлю людської пам’яті та шани загиблим: «Край шляху, серед палаючих маків, зостався свіжий горбик землі з маленьким гранчастим обеліском» [2, Т. 1, с. 455]. Таку ж асоціативну ознаку передає прикметник червонопалаючий: «Крани, червонопалаючі борти будованих суден і зелених тополь!» [2, Т. 5, с. 269]. Значення прикметника розпалахкотілий досить майстерно використано в називанні кольору сорочки одного із персонажів, причому спочатку йшлося про червону сорочку. За зовнішнім виглядом персонажа розуміється його внутрішній світ. Лише на Грині Мамайчукові може бути таке яскраве, незвичного кольору вбрання. Колір сорочки мовби висвічує дух його натури – «некерованої», неспокійної і досить непростої: «...причал зрушився з місця й поплив од них разом... з Гринею Мамайчуком у розпалахкотілій сорочці...» [2, Т. 5, с. 269].
За асоціацією з кольором рубіна виникли синоніми рубіновий і рубіново-червоний. Вони позначають колір густо-червоний, схожий на рубін. Слово рубіново-червоний – авторський новотвір, що виник як поєднання двох позитивних оцінок предмета. Рубіново-червоним зветься гладіолус «Степан Разін»: «Тоня вже нагнулась над іншою квіткою, рубіново-червоною» [2, Т. 5,
с. 134]. Епітет рубіновий характеризує відблиски освітлених прожекторами заграв. Сусідами цього означення є слова червонитись, блискавки, які також мають вказівку на колір: «Вікна всіх поверхів тут були цілі і червонились рубіновими блискавками» [2, Т. 1, с. 279]. Авторський неологізм червоно-смаглявий характеризує достиглу пшеницю: стигле колосся асоціюється із засмаглими руками тих, хто вирощує хліб: «...розбудив його комбайновий агрегат, що... косить, підтинає смугою червоно-смагляву колосисту пшеницю...» [2, Т. 5, с. 175].
Специфічне морфолого-семантичне вираження мають і прикметники-фітокольоративи у творах письменника, адже вони трансформуються в інші частини мови залежно від значення, переходять до розряду дієслів, прислівників чи іменників. Такий стилістичний прийом на текстовому рівні створює насичену емоційно-естетичну панораму зображуваного, розширює асоціативні зв’язки між явищами і предметами. Найбільш поширеними фітокольоративами у творах Олеся Гончара є дієслова, утворені на основі фітонімів малина, бузок, рожа, буряк. Такі новотвори збагачують значення кольору, уживаючись для динамічного, інтенсивного прояву кольорових властивостей предметів. Дієслово малиновіти письменник вживає в пейзажних замальовках: «Поступово густішають, малиновіють оксамити Дніпра» [3, с. 62]. Цей дієслівний фітокольоратив набуває в мові твору індивідуально-авторського звучання. Інший – бузковіти – метафорично вказує на колір води, підсилюючись у контексті з субстантивованим прикметником-фітокольоративом рожевий: «Сонце сідає за повиті млою пагорби, за далекі димарі, дніпрова гладінь бузковіє, рожевим береться, хвиля, вигинаючись, колишеться під гаснучим промінням важкими переливами-оксамитами...» [3, с. 62]. Дієслівний фітоколір може вживатися письменником поряд з іншим фітокольоризмом-дієсловом, щоб увиразнити опис місцевості під час заходу сонця: «А степ сизіє, бузковіє, гасне» [2, Т. 5, с. 19]. Фітонім рожа став основою для утворення дієслова-фітокольоративу недоконаного виду рожевіти, що виступає як елемент портретного опису закоханої Шури Ясногорської: «Ніжно-біле змокріле обличчя, що перед тим, взявшись на холоді сиротами, аж волохатилось дрібним пушком, тепер враз освіжилося, зарожевілося ніжно, мов пелюстка в росі» [2, Т. 1, с. 215]. Інший відтінок простежується внаслідок вживання дієприслівника, утвореного від дієслова зарожевілася: «Коли Ляля, зібравшись уже додому, вийшла на кухню, вона аж сяяла, зарожевівшись, як бувало раніше» [2, Т. 2,
с. 30]. Портретна деталь через зовнішню характеристику метафорично передає внутрішній емоційний стан дівчини, яка отримує звістку про роботу в підпільній організації «Нескорена полтавчанка», що допомагатиме рідному місту боротися з фашистами. Дієприслівник-фітокольоратив означає додаткову дію до основного дієслова сяяла, що образно передає настрій Лялі Убийвовк – героїні повісті Олеся Гончара «Земля гуде».
Дієслова-фітокольоративи вживаються також для передачі кольорових властивостей предметів у вигляді активного процесу, ускладненого додатковими суб’єктивними причинами. Так, дієслово буряковіти в контексті підкреслює, що дія відбувається внаслідок емоційного напруження: 1) від обурення: «Зауваження ніби жигалом прижигалило Віхолу, він аж побуряковів…» [2, Т. 4, с. 364]; 2) від гніву: «Обличчя начальника режиму збуряковіло, цупкий вус його сердито нащетинився, і вже був Тритузний як ніч, коли обернувся до Марисі Павлівни» [2, Т. 6, с. 173]; 3) через незгоду, заперечення: «Дощ іде, отже, вода прибуватиме! І мій обов’язок оповістити народ, – він знову підняв мегафон. Путря побуряковів: – Я категорично проти!» [2, Т. 4, с. 450–451]. Для точнішого змалювання реалій автор часто вживає два кольори поряд, один з яких частіше виражений прислівником і означає периферійний фітоколір, інший – дієсловом, що чітко передає спектральний (ядерний) колір: «Всі задивились на річку, вже денну, сонячну. Шумить вода, хвиля світла мерехтить, виграє течія. Луки рутвяно зеленіють» [2, Т. 4, с. 482]; «Розпечена плита червоніє вишнево...» [2, Т. 5, с. 303]. Через зовнішній колірний вияв передаються елементи зовнішності, внутрішній (психологічний) стан підлітка, який ніяковіє перед однокласницею, що йому подобається: «Мовби її очима він глянув цієї миті на себе і побачив постать свою незавидну і як вуха горять йому малиново, а це дурне колесо, він почуває, робить його ще меншим, ніби придавлює до землі, йому здається, що Тоня блискає з-під чорних брів на нього аж наче з по-гордою, її, зіркооку, мовби дивує, що це за хлоп’я перед нею залізло у хомут і стоїть ні в сих ні в тих» [2, Т. 5, с. 30–31].
Фітокольоративи-іменники у творчому доробку Олеся Гончара є найменш уживаною групою. За допомогою кольорів письменник змальовує соціальні контрасти життя за кордоном в оповіданні «Орхідеї з тропіків»: «Оця вічноквітуча в сонячній рожевості бугенвілія та ще оці каламутні, прориті біля неї стічні канави, де замість місточка дошку хистку перекинуто для пішоходів, – це Бангкок у подробицях, це мовби його візитна картка» [4, с. 212]. Одним фоновим штрихом письменник забарвлює краєвид, передає спокій степових просторів у передвечірній час, додаючи до пейзажного опису прикметник теплий та дієприкметник розлеглий, а далі описує внутрішній стан, відчуття героїні, подаючи образні деталі характеристики Тамари: «Ця тепла бузковість розлеглих обіч траси степових просторів навіювала зараз Тамарі щось таке ніжне, в чому вона й супутникам не посміла б признатись» [5, с. 296–297]. Переносне значення фітокольоративу вишневість – це колір дитинства. Філософія життя автора та його героїв, їхній духовний світ нероздільні й розкриваються в контексті: «Цятки сигнальних вогнів, цілі грона мокро розблислих рубінів заповнили перед нами всю трасу. Від самого досвітку незліченно й незникно червоніють вони перед нами.., весь час віддаляючись в імли світання, плавко й невпинно втікаючи. Щось вони мені нагадують своєю вишневістю, але що?... – По-моєму, чимось схожі вони на Романові яблука… Так, так, то все втікають від нас яблука Романа-степового…» [5, с. 53]. У головних героїв повісті «Твоя зоря» сигнальні вогні автомашин на трасі асоціюються з Романовими яблуками, що символізують далеке, світле, тепле дитинство, яке ніколи не повернеться, а Роман-степовий – людину-загадку, яка зникла у вихорі революційних розкуркулень-розорень.
Висновки
Для творення кольору в прозі Олеся Гончара вживаються різні за морфологічною і семантичною природою кольоративи, які є частиною мовної картини світу письменника. Дієслова використовуються письменником для увиразнення пейзажних замальовок, портретних характеристик, для передачі активних процесів, пов’язаних із психологічним станом героїв. Прислівники-кольоративи інтенсифікують колір у художньому тексті, передаючи емоційні стани персонажів чи вживаючись в описах природи. Іноді для точнішого змалювання реалій Олесь Гончар уживає в одному реченні два кольори, що є різними частинами мови, чи об’єднує їх ускладне слово. Кольороназви-іменники, утворені від фітонімів, означають у художньому творі абстрактні поняття, за допомогою чого письменник передає кольори рідної землі, соціальні контрасти життя за кордоном, проектує філософію власного життя на духовний світ своїх героїв.
Література:
1. Франко І. Я. Зібрання творів : У 50-ти т. – Т. 31. – Літературно-критичні праці (1897–1899). – К. : Наук. думка, 1976. – 596 с.
2. Гончар О. Т. Твори : В 6 т. – К. : Дніпро, 1978–1979.
3. Гончар О. Т. Собор / О. Т. Гончар. – К. : Веселка, 1993. – 287 с.
4. Гончар О. Т. Далекі вогнища / О. Т. Гончар. – К. : Рад. письменник, 1987. –287 с.
5. Гончар О. Т. Твоя зоря / О. Т. Гончар. – К. : Дніпро, 1985. – 368 с.
References:
1. Franko I. Ja. Zibrannja tvoriv : U 50-ty t. – T. 31. – Literaturno-krytychni praci (1897–1899). – K. : Nauk. dumka, 1976. – 596 s.
2. Ghonchar O. T. Tvory : V 6 t. – K. : Dnipro, 1978–1979.
3. Ghonchar O. T. Sobor / O. T. Ghonchar. – K. : Veselka, 1993. – 287 s.
4. Ghonchar O. T. Daleki voghnyshha / O. T. Ghonchar. – K. : Rad. pysjmennyk, 1987. – 287 s.
5. Ghonchar O. T. Tvoja zorja / O. T. Ghonchar. – K. : Dnipro, 1985. – 368 s.