Глушко А. Д. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ

Глушко А. Д.

НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ІНСТИТУЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка,

Україна, м. Полтава, пр-т Першотравневий, 24

 

Визначено сутність та структуру інституційного забезпечення державної регуляторної політики. Розроблено заходи щодо удосконалення інституційного забезпечення державної регуляторної політики, які можуть бути використані у роботі регуляторних органів з метою підвищення якості регуляторної діяльності.

Ключові слова: державна регуляторна політика, інституційне забезпечення, регуляторні заходи, регуляторні органи.

 

Глушко А. Д.

НАПРАВЛЕНИЯ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ИНСТИТУЦИОНАЛЬНОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ ГОСУДАРСТВЕННОЙ РЕГУЛЯТОРНОЙ ПОЛИТИКИ

Полтавский национальный технический университет имени Юрия Кондратюка, Украина

Определена сущность и структура институционального обеспечения государственной регуляторной политики. Разработаны мероприятия по совершенствованию институционального обеспечения государственной регуляторной политики, которые могут быть использованы в работе регуляторных органов с целью повышения качества регуляторной деятельности.

Ключевые слова: государственная регуляторная политика, институциональное обеспечение, регуляторные меры, регуляторные органы.

 

 

Glushko A. D.

THE DIRECTIONS OF IMPROVEMENT OF THE INSTITUTIONAL ENSURING OF STATE REGULATORY POLICY

Poltava national technical university named in honor of Y. Kondratyuk, Ukraine

The essence and structure of the institutional ensuring of state regulatory policy has determined. Ways of improvement of the institutional ensuring of state regulatory policy, which can be used in the work of regulatory bodies to improve the quality of regulatory activity, has been proposed.

Key words: state regulatory policy, institutional ensuring, regulatory measures, regulatory bodies.

 

Вступ

Формування ефективної державної регуляторної політики, здатної забезпечити збалансований розвиток національної економіки, є актуальним завданням сьогодення. Однією з основних умов забезпечення високого рівня ефективності державної регуляторної політики є наявність дієвого інституційного забезпечення.

Сутність понять «інститут», «інституції», «інституційне забезпечення» розкривається в працях представників економічної школи, що має назву «інституціоналізм». Основоположником нового інституціоналізму вважають американського ученого, лауреата Нобелівської премії (1993) Д. Норта [1]. Представники нового інституціоналізму розрізняють поняття «інститути» та «інституції». Згідно з підходом Д. Норта, поняття «інституції» охоплює будь-які види обмежень, створені для спрямування людської взаємодії у певному напрямі. Призначення інституцій у суспільстві полягає в тому, щоб зменшити невизначеність через встановлення постійної структури людської взаємодії.

Формою прояву інституцій є інститути (інший переклад – організації). Інститут є суб’єктом інституційного механізму. Як зазначає Д. Норт «…не існує інших рішень, крім використання інституційних механізмів, щоб установити правила гри, і використання організації – щоб забезпечити дотримання цих правил» [2].

У складі інституційного забезпечення державної регуляторної політики правомірно виділити три складові:

 інституційно-організаційне забезпечення – це система організацій (органів влади), які забезпечують формування та реалізацію державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

 інституційно-правове забезпечення – це система нормативно-правових актів, які регулюють процес здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

 інституційно-кадрове забезпечення – це специфічна, повторювана діяльність, здійснювана у процесі підготовки кадрів для забезпечення реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності. Доцільно відмітити, що провадження державної регуляторної політики вимагає великої кількості фахівців, компетентних у питаннях щодо порядку і процедур здійснення регуляторної діяльності. На сьогоднішній день існує проблема неадекватності системи фахової підготовки спеціалістів даного напряму та відсутня система підвищення кваліфікації таких спеціалістів.

Враховуючи положення Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», інституційно-організаційне забезпечення регуляторної політики включає регуляторні органи загальнодержавного та регіонального рівня.

Згідно з офіційними даними Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, на сьогоднішній день актуальним є питання підвищення якості регуляторної діяльності регуляторних органів регіонального рівня, а саме місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування [3, 4]. З цією метою правомірно вдосконалити процедуру прийняття регуляторних актів місцевими органами виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також забезпечити їх оптимальну взаємодію і співпрацю.

По-перше, пропонується органам місцевого самоврядування узгоджувати плани діяльності з підготовки регуляторних актів з відповідними планами місцевих органів виконавчої влади. Це дозволить раціонально та оперативно вирішувати місцеві соціально-економічні проблеми і, відповідно, сформувати сприятливе регуляторне середовище в регіоні.

По-друге, пропонується вдосконалити структуру Реєстру регуляторних актів. Головним призначенням Реєстру є забезпечення високої оперативності і точності надання органам державної влади, суб’єктам господарювання та громадянам даних про існуючу систему регуляторних актів. У зв’язку з цим Реєстр регуляторних актів, окрім дати прийняття, доцільно доповнити інформацією про виконавців та згрупувати регуляторні акти за сферою дії (галузями економіки).

З метою вдосконалення інституційно-правового забезпечення державної регуляторної політики правомірно внести до чинного законодавства наступні зміни:

1. У Законі України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» у ст. 25 та 36 розширити перелік умов, за яких регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою. Зокрема, якщо проект регуляторного акту не було внесено до відповідного плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, якщо аналіз регуляторного впливу не відповідає вимогам Методики проведення аналізу впливу регуляторного акту, якщо положення регуляторного акту викладені у спосіб, який є недоступним та неоднозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акту.

2. Ст. 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» доповнити реченням наступного змісту «Розробник проекту регуляторного акта при підготовці аналізу регуляторного впливу повинен: … дослідити вплив запропонованого регуляторного акту на рівень конкурентоспроможності національної економіки на світовому ринку».

3. Привести положення Методики проведення аналізу впливу регуляторного акту, а саме порядок проведення аналізу регуляторного впливу, у відповідність зі ст. 8 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Адже Законом України передбачено шістнадцять пунктів, які необхідно виконати розробнику проекту регуляторного акту при підготовці аналізу регуляторного впливу, тоді як Методикою визначено лише дев’ять.

Внесення запропонованих змін дозволить удосконалити інституційно-правове забезпечення державної регуляторної політики, сприятиме підвищенню якості розроблених регуляторних актів.

Важливу роль у забезпеченні високого рівня ефективності державної регуляторної політики поряд з інституційно-організаційним та інституційно-правовим забезпеченням відігріє інституційно-кадрове забезпечення здійснення державної регуляторної політики. Особливо актуальним є питання кадрового забезпечення регуляторної політики на регіональному рівні [5].

Одним із ключових напрямів організації регуляторних процедур на місцевому рівні, персоналізації відповідальності за дотримання регуляторного законодавства правомірно виділити визначення структурних підрозділів та осіб, відповідальних за реалізацію державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, розкриття інформації для забезпечення зовнішнього зв’язку й доступу до таких підрозділів і осіб (у формі довідника, переліку осіб з координатами).

На сьогоднішній день на місцевому рівні не склалося активної практики розміщення на відкритих офіційних веб-ресурсах місцевих органів влади довідкової інформації про стан розподілу повноважень з реалізації державної регуляторної політики в структурі органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Для виявлення фактичної структури розподілу регуляторних функцій на місцевому рівні в багатьох випадках необхідно переглядати зміст положень про структурні підрозділи місцевих органів влади, які так само не завжди оприлюднюються й перебувають у відкритому доступі. Розв’язання зазначених проблемних аспектів дозволить підвищити якість інституційно-кадрового забезпечення державної регуляторної політики та рівень її ефективності в цілому.

Висновки.

Таким чином, удосконалення інституційного забезпечення державної регуляторної політики вимагає комплексного підходу і передбачає впровадження якісних змін в інституційно-організаційному, інституційно-правовому та інституційно-кадровому забезпеченні. В свою чергу, виважена державна регуляторна політика, підкріплена дієвою і злагодженою системою регуляторних органів, ґрунтовною правовою основою та якісним кадровим забезпеченням, сприятиме сталому розвитку національної економіки і зростанню добробуту громадян України.

 

Література:

1. Буркальцева Д.Д. Суб’єктно-інституційне забезпечення економічної безпеки держави / Д.Д. Буркальцева // Вісник Чернівецького торгівельно-економічного інституту. – Чернівці: ЧТЕІ КНТЕУ, 2012. – Вип. ІІ (46). Економічні науки. – С. 121-127.

2. Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки / Д. Норт. – К. : Основи, 2000. – 198 с.

3. Інформація щодо виконання регуляторними органами вимог Закону щодо дотримання принципів державної регуляторної політики у 2012 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dkrp.gov.ua.

4. Сороковський В. Регуляторна діяльність ОМС: втрачені можливості? / В. Сороковський // Аспекти самоврядування. – 2005. – № 2 (28). – С. 61-63.

5. Мягких І.М. Державне регулювання та його вплив на процес формування інтегрованих бізнес-структур / І.М. Мягких // Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Сталий розвиток економіки». – Хмельницький, 2012. – № 7 (17). – С. 33-38.

 

References:

1. Burkal'tseva D.D. Sub"iektno-instytutsiyne zabezpechennia ekonomichnoi bezpeky derzhavy, Visnyk Chernivets'koho torhivel'no-ekonomichnoho instytutu, 2012, No. II (46), pp. 121-127.

2. Nort D. Instytutsii, instytutsiina zmina ta funktsionuvannia ekonomiky. Kyiv, Osnovy, 2000, 198 p.

3. Informatsiia shchodo vykonannia rehulyatornymy orhanamy vymoh Zakonu shchodo dotrymannia pryntsypiv derzhavnoi rehulyatornoi polityky u 2012 rotsi [Elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu: www.dkrp.gov.ua.

4. Sorokovs'kyi V. Rehulyatorna diyal'nist' OMS: vtracheni mozhlyvosti? Aspekty samovryaduvannia, 2005, No. 2 (28), pp. 61-63.

5. Miahkykh I.M. Derzhavne rehuliuvannia ta yoho vplyv na protses formuvannia intehrovanykh biznes-struktur, Stalyi rozvytok ekonomiky, 2012, No. 7 (17), pp. 33-38.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.