Аксельрод Р. Б. ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНЕ РОЗУМІННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ЕЛІТИ

УДК 32.33 (477)

 

ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНЕ РОЗУМІННЯ ПОЛІТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ЕЛІТИ

Аксельрод Р. Б.

Київський національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Україна, м. Київ

 

Проаналізовано розуміння політичної компетентності як системоутворюючої властивості політичної діяльності суб’єктів політики, визначено методологічні підходи дослідження політичної компетентності вітчизняної управлінської еліти.

Ключові слова: управлінська еліта, політична компетентність, компетентісний підхід, компетенції, професіоналізм.

 

Аксельрод Р. Б. Теоретико-практическое понимание политической компетентности управленческой элиты / Киевский национальный педагогический университет имени М. П. Драгоманова, Украина, г. Киев

Проанализирована сущность понимания политической компетентности, как системообразующей составляющей политической деятельности субъектов политики, определены методологические подходы исследования политической компетентности отечественной управленческой элиты.

Ключевые слова: управленческая элита, политическая компетентность, компетентностный подход, компетенции, профессионализм.

 

Axelrod R.B. Theoretical and methodological basis of the research of political competence of the managerial elite / Kiev The natsіonalny pedagogіchny unіversitet іmenі MP Dragomanova, Ukraine, Kyiv

Article is devoted to the scientific and theoretical justification of political competence, as a system component of the political activities of political subjects, methodological approaches study of political competence of national managerial elite.

Keywords: managerial elite, political competence, competence approach, competence and professionalism.

 

Вступ

Завдання сучасного розвитку України, становлення демократичної політичної системи, не можуть бути реалізовані без підвищення рівня політичної, професійної та загальнокультурної компетентності управлінської еліти. Для України проблема політичної компетентності є особливо гострою. Сьогодні проявляється серйозне невдоволення існуючими методами та результатами державного управління, що вимагає розвитку, насамперед, політичної культури управлінської еліти, як чинника прийняття компетентного політичного рішення.

Аналіз джерел. Проблеми ідентифікації та функціонування національної еліти досліджують С. Вовканич, Г. Водолазов, М. Пірен, С. Серьогін, С. Чемекова, Г. Щерба. Вагомий внесок в дослідження сутності, значення та ролі політичних еліт в суспільних процесах зробили М. Попович, К. Семчинський, О. Траверсе, О. Бабкіна, В. Горбатенко, В. Добіжа, М. Обушний, Г. Зеленько, Л. Кочубей, Ф. Медвідь та ін. Однак зазначені наукові розробки не призвели до опрацювання завершеної концепції формування і функціонування управлінської еліти виявилися недостатньо евристичними при аналізі її компетентності. Саме дослідження компетентності політико-адміністративної еліти з точки зору теоретико-методологічного підходу дозволяє розкрити дані проблеми як значимий фактор її функціонування.

Основна частина. Насамперед, важливо зазначити, що політична компетентність представників державно-адміністративної еліти не визначаються ідеологією. Професійна компетентність у політичній діяльності — це здатність політика оптимально вирішувати певне коло професійних завдань. Однак навіть на рівні дефініцій досліджуване поняття в суспільних науках опрацьоване недостатньо, наслідком чого є відсутність орієнтирів в оцінці професійних якостей держслужбовців.

Англійські словники тлумачать «компетенцію» і «компетентність» як альтернативні форми одного слова. Так, «Новий англо-російський словник» [1] дає такий переклад слову «competence» — 1) спроможність; вміння; 2) компетентність; 3) статок, хороший матеріальний стан; 4) компетенція, правомочність. Слова «компетенція» та «компетентність» в «Російсько-англійскому словнику» [2] перекладаються як «competence». В Оксфордському словнику «competence» тлумачиться як здатність робити щось добре; уміння, які вам необхідні для виконання якоїсь роботи або завдання [3]. Як ми бачимо, словники не дають чіткого перекладу терміна «competence», не розрізняють компетентність і компетенцію.

У державному управлінні термін «компетентність» традиційно використовувався для визначення: а) формальної (легальної) влади та юрисдикції посадовця; б) практичної здатності організацій виконувати специфічні дії, в) здатності індивідуумів виконувати специфічні завдання. Однак і сьогодні можна стверджувати, що й в даний час існує суттєва проблема щодо аналізу того: а) що представлено у змісті поняття «компетентність», б) чи істотне розрізнення понять «компетенція» і «компетентність», або компетентнісна поведінка [4]; в) як відображені особистісна і діяльнісна (уміння, здатність, дія, досвід) спрямованість з точки зору компетентного підходу. Для відповіді на ці запитання безумовно слід визначити вихідні позиції.

Аналіз літератури показує, що термін «компетенція» може використовуватися авторами як синонім знань, умінь, навичок. Цей термін може використовуватися і як більш широке по відношенню до знань і вмінь поняття, якщо йдеться власне про компетентність. Власне й тлумачний словник сучасної української мови за редакцією В. Бусела розглядає компетентність «як певну суму знань у особи, яка дозволяє їй судити про що-небудь, висловлювати переконливу, авторитетну думку. Компетентний – це той, хто знає, обізнаний у певній галузі; який має право за своїми знаннями або повноваженнями робити або вирішувати що-небудь, судити про що-небудь. Компетенція – це коло повноважень якої-небудь установи або особи; коло питань, в яких дана особа має знання, досвід» [5, с. 445].

Таким чином, говорячи про компетентнісний підхід, слід мати на увазі: а) «компетенцію» — як сукупність знань, правил оперування ними та їх використання. І б) «компетентність» — як особистісну властивість, що грунтується на знаннях, як особистісно та інтелектуально обумовлений прояв соціально-професійної життєдіяльності людини в її поведінці.

Поняття «компетентність» включає не тільки когнітивну і операціонально-технологічну складові, а й мотиваційну, етичну, соціальну та поведінкову. Однак самі ці поняття тлумачаться вкрай неоднозначно. Наприклад, використовуючи вже з 1992 року поняття «професійна компетентність», автори (І. Ільїна, Л. Алексєєва, Н. Шаблигіна, Н. Карнаух, Ю. Варданян і багато інших, що працюють в проблематиці професійної освіти), підкреслюють важливість різних сторін цього явища. У силу цього на перший план виходять або знання, досвід, або якість особистості, або аспект професіоналізму. Більше того, поряд з поняттям «компетентність», а іноді і як його синонім, виступає «базовий навик».

На думку О. Пометун, діяльність людини, зокрема засвоєння будь-яких знань, умінь і навичок, складається з конкретних дій, операцій, які виконує людина. Виконуючи ці дії, розмірковуючи над їх виконанням, усвідомлюючи потребу в них та оцінюючи їх важливість для себе та для суспільства, людина відтак розвиває компетентність у тій чи іншій життєвій сфері. Якщо сфера життя, в якій людина почувається здатною ефективно функціонувати (тобто компетентною), є достатньо широкою, йдеться про так звані ключові або життєві компетентності. Якщо ж компетентність поширюється на вужчу сферу, наприклад, у межах певної наукової дисципліни, то можна говорити про предметну або галузеву компетентність [6]. До такого виду компетентностей й відноситься політична компетентність в системі державної служби. Як видається, саме рівень політичної компетентності безпосередньо пов'язаний із системою цінностей. Тому виявлення ціннісних орієнтації індивіда, надання йому допомоги з метою більше ясного їх усвідомлення, вирішення ціннісних конфліктів й оцінки альтернатив має собою основу будь-якої програми розвитку політичної компетентності.

Висновки

Проведений аналіз різних підходів до визначення компетенцій (компетентностей) дозволяє зробити певні висновки, що можуть служити підставою формування власного трактування природи феномена компетентності управлінської еліти:

— по-перше, слід виокремити діяльнісну, актуальну сутність політичної компетентності, підкреслюючи, що на відміну від знаннєвої характеристики, тобто характеристики «що», тут акцентується спосіб і характер дії «як»;

— по-друге, слід відзначити особистісну, зокрема мотиваційну характеристику політичної компетентності, готовність людини, її інтерес, ставлення;

— по-третє, відсутнє чітке методологічно обгрунтоване розмежування сутності компетентності й компетенції. Компетентність оцінюється на основі сформованої сукупності умінь і поведінкових реакцій людини, компетенції розглядаються, в основному, як здатність людини виконувати професійні завдання, базуючись на її знаннях, уміннях, навичках, досвіді, цінностях;

— по-четверте, положення про те, що розвиток політичної компетентності повинний ґрунтуватися на системі особистих цінностей, відрізняється від загальноприйнятих уявлень про принципи освіти. Компетентність розглядають як: детермінанту саморозвитку, самореалізації, самоактуалізації, життєтворчості. Вона передбачає відповідний віковим можливостям та індивідуальній історії життя рівень розвитку особистісних механізмів, зокрема таких, як наслідування, ідентифікація, імітація, емпатія, рефлексія, образ «Я», совість.

— по-п’яте, процес формування життєвої компетентності залежить від освітньо-культурної ситуації, в якій живе і розвивається особистість. З іншого боку, наявний рівень життєвої компетентності особистості визначає вибір нею життєвого шляху. Тому компетентність тісно пов'язана з поняттями «зрілість», «готовність» до виявлення соціальної активності, «індивідуальний стиль життєдіяльності», системою ціннісних орієнтацій особистості [9].

У зв'язку з цим доцільно провести більш детальне вивчення змісту і структурних компонентів політичної компетенції управлінської еліти.

 

Література:

1. Новый англо-русский словарь. Около 20000 слов и словосочетаний [Текст] / В. К. Мюллер. — 12-е узд. — М. : Русский язык-Медиа, 2005. — 945 с.

2. Русско-английский словарь [Текст] / под. общ. рук. проф. А. И. Смирницкого. — М.: Русский язик, 1997. — 768 с.

3. The Oxford Russian Dictionary: Russian-English. — Oxford, 1999. - 606 с.

4. Равен Дж. Компетентность в современном обществе. Выявление, развитие и реализация [Текст] / Дж Равен. – М.: Когито-Центр, 2002. – 396 с.

5. Великий тлумачний словник сучасної української мови [Текст] / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.

6. Пометун О. І. Формування громадянської компетентності: погляд з позиції сучасної педагогічної науки [Текст] / О. І. Пометун // Вісник програм шкільних обмінів. – 2005. – № 23. – С. 18.

References:

1. A new English-Russian dictionary. Neighborhood of 20,000 words and slovosochetanyy [Text] / V. K. Mueller. - 12th ultrasound. - Moscow: Russian-language Media, 2005 - 945 p.

2. Dictionary of English [Text] / under. Society. hands. Professor. A. I. Smyrnytskoho. - Moscow: Russian tongue, 1997 - 768 p.

3. The Oxford Russian Dictionary: Russian-English. — Oxford, 1999. - 606 с.

4. J. Raven. Competence in sovremennom society. Identify, Development and realyzatsyya [Text] / J. Raven. - M.: Kohyto Centre, 2002 - 396 p.

5. Great Dictionary of the modern Ukrainian language [Text] / Comp. and head. eds. B. T. Busel. - Irpen: WTF "Perun", 2004 - 1440 s.

6. Pometun OI development of civic competencies: a view from the standpoint of modern pedagogy [Text] / OI Pometun // Bulletin school exchange programs. - 2005. - № 23. - S. 18.

Поиск по сайту

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.