к. е. н., Сібілєва О. А., Соболева I. В. ОСОБЛИВОСТІ НАРАХУВАННЯ, УТРИМАННЯ ТА РОЗПОДІЛУ ЄДИНОГО СОЦІАЛЬНОГО ВНЕСКУ В УКРАЇНІ

к. е. н., Сібілєва О. А., Соболева I. В.

Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського

ОСОБЛИВОСТІ НАРАХУВАННЯ, УТРИМАННЯ ТА РОЗПОДІЛУ ЄДИНОГО СОЦІАЛЬНОГО ВНЕСКУ В УКРАЇНІ

В період трансформаційних процесів в економіці змінюється система соціального страхування. У зв’язку з набранням чинності з 01.01.2011 року Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2011 р. №2464-VІ почалося сплачування єдиного соціального внеску[1].

З 1 січня 2011 року замість чотирьох платежів до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасного випадку став один – єдиний соціальний внесок.

У наш час актуальною є проблема нарахування, утримання та розподілу єдиного соціального внеску. Питання сутності, проблематики, сучасного розвитку соціального страхування та нарахування єдиного соціального внеску відображені у працях таких вчених як О. М. Кисельова, М. Я. Азаров, І. О. Луніна, В. Т. Білоус, О. В. Белінська, Є. О. Максимчук, Шахов В. І. та ін. Було розглянуто раціональність введення єдиного соціального внеску, можливі шляхи розвитку ведення обліку після прийняття Закону України №2464-VІ, і чи спрощує єдиний соціальний внесок облік та надання звітності. Метою дослідження є розкриття проблем та змін в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування стосовно нарахування єдиного соціального внеску, який утримується із зарплати найманих працівників і нараховується на фонд оплати праці та сплачується роботодавцями.

Відповідно до Закону України №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВС) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування [1].

Збирання та ведення обліку ЄВС покладено на Пенсійний фонд України, який також веде Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування. Інші соціальні фонди після введення ЄВС не розформувалися – вони займаються питаннями, пов’язаними з використанням їх коштів та проведенням у зв’язку з цим перевірок страхувальників.

Платниками ЄВС виступають роботодавці (страхувальники): підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання; фізичні особи - підприємці; фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно; дипломатичні представництва і консульські установи України та інші. Також платниками ЄВС є застраховані особи - працівники - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють: на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб; у фізичних осіб-підприємців на умовах трудового договору; у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та інші [3].

Нарахування і сплату ЄВС у частині утримання за застрахованих осіб (за найманих працівників, фізичних осіб, які виконують роботи і надають послуги за ЦП - договорами, одержувачів допомоги) здійснюють роботодавці за рахунок сум, на які ЄВС нараховано. Таким чином, саме страхувальник нараховує і сплачує ЄВС як за себе (ЄВС у частині нарахування), так і за застрахованих осіб (ЄВС у частині утримання). Нарахування ЄВС здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування ЄВС, розмір якої становить п'ятнадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб [2].

ЄВС утримується із зарплати в розмірі 3,6%; з винагород за договорами за виконані роботи, надані послуги – 2,6%; з допомоги по тимчасовій втраті працездатності – 2%; із заробітної плати держслужбовців і науковців утримується 6,1%. Розмір нарахувань ЄВС встановлено відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, тобто існує 67-ми ступенева диференціація і становить для роботодавців від 36,76% до 49,7%. Для допомоги з тимчасової втрати працездатності нарахування ЄВС становлять 33,2%. Бюджетні установи і організації сплачують ЄВС у розмірі 36,3% від фонду оплати праці. Також існує багато інших ставок.

Завдяки набранню чинності закону №2464-VІ відбулося значне спрощення: обліку, надання звітності, нарахування і розрахунків по соціальному страхуванню, покращився документообіг. Але наслідки від цього запровадження занадто перебільшені. Планувалося, що всілякі внески на загальнообов’язкове соціальне і пенсійне страхування нараховуватимуться єдиної сумою. Однак, на практиці одна компанія використовує різні ставки, наприклад, основна ставка для штатних співробітників, додаткові ставки - для інвалідів, для лікарняних, і для осіб, які працюють за договорами цивільно-правового характеру. Адміністративні видатки навряд скоротилися, адже всі чотири фонди продовжують функціонувати і на їх утримання втрачаються кошти з бюджету. Для того, щоб насправді скоротити адміністративні видатки, необхідно радикально реорганізувати систему соціального страхування шляхом закриття всіх фондів та утворення принципово нового єдиного фонду, між спеціалізованими відділами якого розподілити функції існуючих фондів.

Література:

1. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010.// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2464-17.

2. Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. // zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0994-10.

3. Газета «Бухгалтерський тиждень» № 1-2 від 10.01.11 стор. 10-16,49-62.

Site search

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.