к. е. н., Брик Г. В., к. е. н., Бурак А. І., Поверляк Т. І. СУТНІСТЬ ГУДВІЛУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ

к. е. н., ст. викладач Брик Г. В.

к. е. н., ст. викладач Бурак А. І.

ст. викладач Поверляк Т. І.

Львівський національний аграрний університет

СУТНІСТЬ ГУДВІЛУ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ВІДОБРАЖЕННЯ В ОБЛІКУ

В останні роки посилюються вимоги до сучасної системи бухгалтерського обліку з точки зору об’єктивності та повноти відображення активів, капіталу і зобов’язань підприємства. Особливо широко обговорюється проблематика такого активу підприємства як гудвіл. Поява нового об’єкта обліку – гудвілу, зумовлена низкою причин, а саме зростанням кількості операцій по злиттю та об’єднанню суб’єктів господарювання в усіх галузях економіки; збільшенням кількості підприємств заснованих на знаннях, інформаційних, інтелектуальних та інноваційних технологіях, ринкова вартість яких суттєво відрізняється від балансової вартості. Саме розбіжність між ринковою та балансовою вартістю активів суб’єкта господарювання свідчить про наявність гудвілу, який не знаходить в повній мірі свого відображення в обліку.

Трансформаційні та глобалізаційні процеси в світовій економіці визначили проблему відображення гудвілу як одну із визначальних в обліковій практиці. З огляду на вище сказане, гудвіл є особливим видом невідчутних активів, який, незважаючи на свою інтелектуальну (ідеальну) природу має здатність впливати на балансову вартість майна підприємства.

Загальноекономічний підхід визначає гудвіл як певні активи (кваліфікація персоналу, ділова репутація підприємства, імідж та ін.), які відрізняються від звичайних активів тим, що не існує способів чітко виокремити їх від інших. З позицій бухгалтерського обліку під гудвілом варто розуміти різницю між ціною придбання і вартістю матеріальних активів придбаного суб’єкта господарювання, за вирахуванням його зобов’язань при об’єднанні балансів підприємств. Так, відповідно до економічного підходу, допускається розрахунок гудвілу для діючого підприємства, в той час, як бухгалтерський підхід визначає можливість оцінки гудвілу лише при придбанні суб’єкта господарювання [1, с. 531].

При цьому також варто констатувати, що у вітчизняній та зарубіжній обліковій практиці відображається лише придбаний гудвіл, який набуває ознак активу з можливістю його достовірної оцінки в разі придбання підприємства як цілісного майнового комплексу. Внутрішньо створений гудвіл активом не визнається і в обліку не відображається, а витрати на його створення знаходять своє відображення у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були понесені.

Для узагальнення інформації про гудвіл, що виникає при придбанні та в процесі приватизації (корпоратизації) підприємства призначений рахунок 19 «Гудвіл», до якого відкривають два субрахунки: 191 «Гудвіл при придбанні» та 193 «Гудвіл при приватизації (корпоратизації)».

За дебетом субрахунку 191 відображається вартість гудвілу, що виникає при придбанні іншого підприємства, а за кредитом − втрати від зменшення корисності гудвілу і сума списаного гудвілу. Відповідно, по дебету субрахунку 193 підприємств державного, комунального секторів економіки відображають вартість гудвілу, який виник при приватизації (корпоратизації), а за кредитом − суму списаного гудвілу [4].

В бухгалтерському обліку можна ідентифікувати як позитивний так і негативний гудвіл. Позитивний гудвіл виникає у випадку, коли вартість придбаного суб’єкта господарювання є вищою від вартості його чистих активів за справедливою (ринковою) оцінкою. Натомість, негативний гудвіл виникає, коли ситуація є діаметрально протилежною – справедлива вартість чистих активів придбаного підприємства є вищою від вартості його придбання. При цьому варто зазначити, що у міжнародній, як і в національній системі бухгалтерського обліку визначення негативного гудвілу не передбачено. З 2011 року рахунок 192 «Негативний гудвіл» виключений з Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій [4] і відповідно в обліковій практиці підприємств не використовується.

Виходячи з вище сказаного, варто констатувати, що на сьогодні в бухгалтерському обліку залишається невирішеною проблема відображення внутрішнього гудвілу, складовими якого є ділова репутація, імідж, технології, ноу-хау, фірмові найменування, компетенція та знання персоналу, бази даних, ділові зв’язки.

Основою гудвілу є інтелектуальний капітал підприємства, який включає:

- людський капітал, втілений у працівниках, їх досвіді, знаннях, здібностях, а також у загальній культурі управління, філософії фірми, її внутрішніх цінностях;

- технологічний (структурний) капітал – технічне і програмне забезпечення, патенти, ліцензії, торговельні марки та ін.;

- клієнтський (споживацький) капітал – ділова репутація та зв’язки із споживачами.

Отже, внутрішньо створений гудвіл стає домінуючим чинником формування ринкової ціни компанії, однак, подібно до людського капіталу, не може бути визначений калькуляцією об’єктивних вартісних показників. Напрацьований потенціал в процесі організації і ведення бізнесу, технологічна культура, зв’язки та репутація підприємства не можуть бути належним чином ідентифіковані і відображені в обліку, оскільки більшість складових гудвілу не визнаються активами за вітчизняними та міжнародними стандартами. Так, відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»[5, с. 98] не визнаються активами (хоча й пов’язані з майбутніми економічними вигодами), а списуються на витрати звітного періоду, в якому вони були здійснені:

- витрати на дослідження;

- витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;

- витрати на підвищення ділової репутації підприємства;

- витрати на створення торгових марок та ін.

Отже, ресурси, що становлять внутрішній гудвіл, у переважній більшості випадків не визнаються активами і відповідно не знаходять свого відображення ні в бухгалтерському обліку, ні у фінансовій звітності. Причини цього наступні:

- знання і кваліфікація персоналу, невіддільні від носіїв (людей), тому не можуть бути оформлені юридично і визнані активом;

- ділова репутація не є ідентифікованим і контрольованим активом і її вартість неможливо достовірно визначити;

- створені внутрішньо торгівельні марки, бази даних не визнаються активами, тому що витрати на їх створення не відрізняються від витрат на розвиток підприємства та оцінити їх неможливо та ін.

Ґрунтуючись на вивченні міжнародного досвіду, деякі автори [6; 7] вважають, що невизнання в обліку нематеріальних активів, які втілюють у собі потенційні економічні вигоди призводить до втрати релевантності бухгалтерської інформації, ознакою якої є постійно зростаюча різниця між балансовою і ринковою вартістю компанії.

Як відзначають відомі Західні дослідники в сфері обліку [2], бухгалтерський баланс, побудований за ціною придбання, відображає близько 20 % ринкової вартості компанії, а інші 80 % обумовлені нематеріальними активами чи нефінансовими факторами вартості. Наприклад, вартість торгової марки компанії «Сoca–Cola» у десятки разів перевищує вартість усіх матеріальних активів самої компанії, але до балансу їх не включено.

За даними компанії Ernst & Young, у структурі власності найбільших світових корпорацій (Disney, Microsoft, Nike) невідчутні активи вже становлять понад половину загальної вартості компаній. Особливо це стосується високотехнологічних підприємств. Так, корпорація Microsoft, маючи ринкову вартість в сотні мільярдів доларів, налічує на балансі матеріальних активів всього на кілька мільярдів доларів [3,с. 46].

Існування такої тенденції обумовлює необхідність вдосконалення методології бухгалтерського обліку в частині внутрішнього гудвілу підприємства. Використання консервативних підходів в обліку веде до отримання користувачами даних щодо поточної вартості активів підприємства, які не збігаються з його ринковою ціною.

Для забезпечення бухгалтерської звітності більш надійною і повною інформацією про такі нематеріальні активи необхідно розширити концептуальні підходи діючої моделі обліку. На думку академіка А. Чухна, традиційна модель бухгалтерського обліку суперечить об’єктивній оцінці компанії, заважає економіці зберігати свою конкурентоспроможність за умов швидкої зміни кон’юнктури ринку [8]. Розширення концептуальних підходів до відображення діяльності підприємства в обліку повинно сприяти об’єктивності отриманих даних.

Таким чином, сучасна система бухгалтерського обліку повинна йти в ногу з часом і надавати користувачам повну інформацію про активи підприємства для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Особлива увага при цьому надається нематеріальним активам, які формують репутацію підприємства та є джерелом економічних вигод та вагомою складовою вартості підприємства. Саме гудвіл є одним із ключових чинників формування ринкової вартості та показників інвестиційної привабливості суб’єкта господарювання, тому достовірний облік його складових дозволить отримувати релевантну бухгалтерську інформацію для прийняття відповідних управлінських рішень.

Література:

1. Бондар М. І. Визнання гудвілу при придбанні підприємства з метою його відображення в обліку / М. І. Бондар // Формування ринкової економіки. − 2010.− № 21. − С. 528 − 536.

2. Экклз Р. Дж. Революция в корпоративной отчетности: Как разговаривать с рынком капитала на языке стоимости, а не прибыли / пер. с англ. Н. Барышниковой. / Р. Экклз, Р. Герц, М. Киган, Д. Филлипс. – М.: “Олимп-Бизнес”, 2002. – 400 с.

3. Зайцев І. Добрий гудвіл/ І. Зайцев // Контракти. – 2006. – № 16. – С. 46-48.

4. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, зі змінами та доповненнями.

5. Михайлов М.Г. Національні стандарти в бухгалтерському обліку. Питання використання : [навч.посіб.] / М. Г. Михайлов, О. А. Мельник, В.М. Теслюк та ін ; за ред. Михайлова М. Г.; 2-е вид., доп. – К. : Вища освіта, 2002. - 400 с.

6. Плотникова Л.А. Нематериальные активы: обзор международного опыта и перспективы развития/ Л. А. Плотникова, А. Э. Кастин// Международный бухгалтерский учет. – 2006. – № 4. – С. 30–38.

7. Просвирина И.И. Оценка внутренне созданного гудвилла компаний / И.И. Просвирина // Международный бухгалтерский учет. – 2005. – № 9. – С. 23–30.

8. Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України/ А.А. Чухно – К., 2003. – 631 с.

Site search

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.