к. е. н., Фурман І. В., Воронюк І. В. ОСНОВНІ МЕТОДИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ

к. е. н., Фурман І. В., Воронюк І. В.

Вінницький національний аграрний університет, м. Вінниця

ОСНОВНІ МЕТОДИ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ В СУЧАСНОМУ ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ

За сучасних умов принципово змінився підхід до організації кредитних відносин. Це означає, що акценти у механізмі надання позик змістилися з вибору об’єкта на оцінку суб’єкта угоди.

Сучасна система кредитування – це модель, за якої функціонують нові методи та форми кредитування. Нині принципово змінився підхід банків до організації кредитних відносин, відбувся перехід від об'єктного кредитування до кредитування суб'єкта, тобто кредитування юридичної або фізичної особи.

Сьогодні досить такі великі підприємства, користуючись кредитами все більшої уваги приділяють нестандартним методам кредитування таким як : кредитна лінія, револьверний кредит, контокорентний рахунок, овердрафт.

Ці методи кредитування відкривають більш вигідніші умови надання кредитів, для підприємств, що дають змогу активніше проводити діяльність і отримувати максимальні прибутки з мінімальним ризиком [1].

Банківське кредитування зазнає постійних змін, що зумовлено однією з важливих проблем українських банків, а саме зменшенням кредитних ресурсів і недосконалим законодавством. Ринок кредитування поповнюється здебільшого за рахунок закордонних виливань.

Тому, тема є досить актуальною, проблемам та перспективами розвитку банківського кредитування присвячено праці вітчизняних і зарубіжних авторів, зокрема: Е. Долана, О. Заруби, О. Гудзь, С. Ілляшенка, О. Кириченка, І. Лютого, Ю. Масленченкова, М. Пуховкіної, П. Роуза.

Останнім часом проблеми банківського кредитування дедалі більше впливають на розвиток економіки. В останні десятиріччя в Україні спостерігається стрімкий розвиток банківського кредитування. Банківська система стає провідним сектором економіки. Водночас протягом останніх років Україна дедалі гостріше відчуває проблеми кредитування. Безвідповідальність клієнтів банку спричиняє зростання рівня простроченої позичкової заборгованості. Велика кількість банків потерпають від недосконалої оцінки ризиків і вимушені завищувати відсоткові ставки за кредитами, від чого, своєю чергою, потерпають позичальники.

За сучасних умов принципово змінився підхід до організації кредитних відносин: відбувся перехід від пооб’єктного до прямого кредитування суб’єктів. Це означає, що акценти у механізмі надання позик змістилися з вибору об’єкта на оцінку суб’єкта угоди.

Комерційні банки, виходячи з пріоритетів грошово-кредитної політики, власних інтересів та потреб позичальників, можуть застосовувати різні методи кредитування, які визначають форму позичкового рахунка, порядок видачі та погашення, методи контролю за цільовим використанням позики та засоби регулювання заборгованості.

За формою кредитна лінія – це письмова угода між банком і потенційним позичальником, в якій вказано термін та умови надання кредиту на перспективу. Цей документ підтверджує, що банк дає згоду надавати кредити у заздалегідь визначених розмірах протягом певного часу і на умовах, передбачених угодою. Особливість кредитної лінії як форми фінансування полягає у тому, що вона не розглядається банком як безумовно обов’язковий контракт. Банк може анулювати угоди до закінчення терміну, якщо, наприклад, фінансовий стан клієнта істотно погіршиться і не будуть виконані певні умови договору. Позичальник також має право частково або повністю не скористатися кредитною лінією [2].

Кредитна лінія, як правило, відкривається на термін до одного року. Укладаючи угоду на кредитну лінію, слід врахувати, що вона може передбачати низку умов, які обмежують діяльність позичальника. Угода нерідко супроводжується вимогою щодо зберігання клієнтом мінімального компенсаційного (задля підтримки лінії) залишку на поточному (депозитному) рахунку в банку в межах 20-30% від суми кредитної лінії, або створюється резерв кредиту, й у випадку виникнення сумнівів у погашенні позики за рахунок цього резерву сплачуються майбутні відсотки (один із різновидів дисконтного кредиту) [2].

Револьверний, або автоматично поновлюваний, кредит - це позика, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і відновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту.

Поновлювана кредитна лінія (revolving line of credit) відкривається банком, якщо позичальник відчуває довготермінову нестачу обігових коштів, необхідних для підтримання неперервного зростання обсягу виробництва. Кредитна лінія дає йому можливість покривати зростаючу щодалі потребу в обіговому капіталі. Термін такої позики звичайно виходить за межі одного року. Повернувши частину боргу, позичальник може отримати нову позику в межах встановленого ліміту та терміну дії договору. Часто револьверний кредит може переглядатись щодо терміну його погашення [3].

Відносини між банком і клієнтом регулює угода про відновлення кредиту. Цей документ передбачає: максимальний розмір гарантованої банком позики; напрям її використання; ставку відсотків; строки погашення; порядок надання інформації про фінансовий стан клієнта; форми забезпечення позики; інші умови.

Револьверний кредит зазвичай незахищений, він грунтується на загальній фінансовій спроможності позичальника. Цей метод кредитування інколи відносять до бланкових кредитів. Кредитоспроможність клієнта визначається на основі бухгалтерського балансу та фінансового звіту про доходи й видатки фірми. Банк розглядає грошові потоки фірми і ліквідні активи як джерело повернення кредиту.

В умовах ринкової економіки класичним методом кредитування визначено контокорент - поточний рахунок [4].

За характером контокорентний кредит - це визначена банком кредитна лінія (ліміт), якою у разі потреби може скористатися клієнт. Ліміт кредитування для кожного позичальника встановлюється індивідуально і залежить від його фінансового стану, обігових коштів, масштабів виробничо-комерційної діяльності та репутації. У межах кредитної лінії позичальник отримує широку можливість для маневрування обіговими коштами, оскільки може оперативно, у будь-який час, без попередньої домовленості з банком поповнити свій поточний рахунок відповідною сумою грошей. Тому контокорентний кредит вважається ідеальним резервом ліквідності [5].

Контокорентний кредит використовується позичальником за необхідності повністю або частково. Повнота його використання у межах виділеного ліміту залежить від конкретної фінансової ситуації клієнта та характеру його підприємницької діяльності. Однак можливі такі ситуації:

- коли запропонованого кредиту (тобто ліміту) не вистачає для покриття дебетового сальдо, банк може тимчасово збільшити ліміт кредитування для першокласних клієнтів без укладення додаткової угоди;

- коли дебетове сальдо на контокорентному рахунку постійно перевищує ліміт кредитування, банк з’ясовує причини такого відхилення і за необхідності підписує з клієнтом нову угоду. За користування позикою в розмірі понад встановлену кредитну лінію

клієнту доводиться сплачувати додаткові комісійні.

Комерційні банки у країнах із розвинутою ринковою економікою, особливо англійські, практикують надання кредиту у формі овердрафту. Він полягає в тому, що банк допускає тимчасову наявність дебетового сальдо на розрахунковому (поточному) рахунку клієнта.

Овердрафт - це метод кредитування, при якому банк у межах узгодженого ліміту проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його поточному рахунку; в результаті на рахунку позичальника виникає дебетове сальдо, яке виражає суму його заборгованості перед банком. Такі кредити мають здебільшого короткостроковий характер, завдяки їм клієнти здійснюють поточні платежі.

Національним банком України овердрафт розглядається як короткостроковий кредит, що надається надійному клієнтові понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми способом дебетування його рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Овердрафт оформлюють договором, в якому зазначають ліміт овердрафту, умови його використання, відсотки за ним, а також відповідальність за несвоєчасне повернення.

Деякі банки практикують встановлення ліміту на рівні 15–20%, деякі — до 50%, а для певних категорій клієнтів — до 60% (наприклад, Укрсоцбанк).

На початку 2011 р. спостерігається стабілізація кредитування в Україні. Це свідчить про загальну тенденцію до розширення кредитного ринку. Кредити надані банками на кінець лютого 2011 р. Становили 739 млрд. грн., а темп їх приросту становив 4,3% у річному обчисленні, порівняно з 3,1% на кінець січня. Темпи приросту кредитів, наданих нефінансовим корпораціям, становили 11,5% у річному обчисленні, а кредитів, наданих домашнім господарствам, – 10,5%. При цьому темп приросту, наданих нефінансовим корпораціям у національній валюті, становив 16,9% у річному обчисленні, а темп приросту кредитів, наданих домашнім господарствам у національній валюті, – 2,8% у річному обчисленні. Темпи приросту кредитів, наданих домашнім господарствах і нефінансовим корпораціям у доларах США, становили відповідно 15,1% і 5,5% у річному обчисленні [6].

Це свідчить про загальну тенденцію до розширення кредитного ринку.

Основною проблемою, яка постає перед банком при кредитуванні юридичних осіб є ризик.

Саме під впливом кредитного ризику на Україні в повній мірі не знайшли свого практичного застосування світові методи надання банківських позичок такі як револьверне кредитування та контокорент. Але, варто зазначити, що на Україні використовуються овердрафт та кредитна лінія, які також використовуються у зарубіжній практиці кредитування. Хоча, на мою думку, ці методи надання позик не можна назвати найбільш розповсюдженими через безумовну перевагу разових позичок, все ж їх питома вага у загальному обсяг зі наданих позичок постійно зростає.

Отже, перспективи розвитку кредитної лінії, револьверного кредитування, овердрафту та контокоренту, як методів надання позик в Україні величезні, гальмує цей розвиток низька платоспроможність та недовіра банків до позичальників.

Література:

1. Дерев’янко С. Особливості застосування овердрафтного кредиту в Україні / С. Дерев’янко // Бухгалтерія в сільському господарстві. - 2012. - № 4. - C. 15-22.

2. Корнилюк Р. Вплив іноземних банків на розвиток кредитного ринку України / Р. Корнилюк // Банківська справа. - 2011. - № 4. - C. 50-58.

3. Маслак Н. Відновлення банківського кредитування в Україні / Н. Маслак // Пропозиція. - 2010. - № 9. - C. 20-24.

4. Непочатенко О. Сучасні методи кредитування сільськогосподарських підприємств / О. Непочатенко // Економіка АПК. - 2012. - № 5. - C. 69-74.

5. Сидоренко В. Сучасні підходи до оцінки ефективності кредитного процесу банку / В. Сидоренко // Світ фінансів. - 2012. - № 1. - C. 78-83.

6. http://www.bank.gov.ua

Site search

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.