ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

Єлізарова Катерина Дмитрівна, студент

Донецький Національний Університет

СУСПІЛЬНА НЕБЕЗПЕКА СТАТЕВИХ ЗНОСИНІВ З ОСОБОЮ, ЯКА НЕ ДОСЯГЛА СТАТЕВОЇ ЗРІЛОСТІ ТА РОЗБЕЩЕННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ

За десятиріччя чинності КК України 2001 р. окремих монографічних досліджень кримінально-правової охорони статевої недоторканості неповнолітніх та малолітніх не проводилося.

Злочини проти життя та здоров'я особи, злочини проти честі, свободи та гідності особи, злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи - є одними з найбільш важкими та страшними, зі всіх які існують у сучасному кримінальному законодавстві, оскількист. 3 Конституції проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Ст.29 Конституції передбачає право кожної людини на особисту свободу та недоторканість. Ст.52 Конституції визнає, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони вшлюбі чи поза ним. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом.

Причини таких злочинів, як статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості та розбещення неповнолітніх криються у деформації суспільних відносин. Постійно побоюючись за себе і своїх близьких, намагаючись поліпшити свій соціальний статус та майновий стан, людина стає агресивною, частіше застосовує силові методи вирішення своїх проблем.

Злочини, які порушують статеву недоторканність і нормальний статевий розвиток дитини і підлітка, особливо небезпечні. Ця небезпека зростає тому, що неповнолітні, а надто малолітні, беззахисні проти статевих посягань. Вони можуть навіть не розуміти значення вчинюваних із ними дій. Тому особливо важливо охороняти їх права[1].

Суспільна небезпека статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості головним чином визначається безпосереднім об`єктом злочину, яким виступає фізична статева недоторканність особи, яка не досягла статевої зрілості. Слід погодитись з думкою А.М.Трайніна : «Суспільна небезпека – є системною ознакою всього складу злочину, тому вона ніби то «забарвлює», як об`єктивні, так і суб`єктивні його елементи цією негативною соціальною якістю» [2].

Серед науковців існують різні погляди, щодо соціальних утворень, яким заподіюється злочинна школа від статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості. Так, Ю.А. Александров і С.С. Косенко вважають, що йдеться про захист нормального статевого розвитку дитини і підлітка [3].

В.Д. Гончаренко і П.П. Андрушко, під безпосереднім об`єктом розуміють «прийнятий у суспільстві уклад щодо відносин, пов`язаний із статевим вихованням молоді, спрямованих на нормальний розвиток неповнолітніх , та формування їхніх поглядів у сфері сексуальної культури та поведінки відповідно до вимог цивілізованого суспільства» [4].

Кожна із цих думок має право на існування, вони не розкривають механізму заподіяння шкоди охоронюваному суспільному відношенню.

Статева недоторканність є передумовою, котру повинна забезпечити держава і суспільство задля нормального статевого фізичного та психічного розвитку дитини і підлітка. Закріплюючи кримінально-правову заборону на статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, законодавець насамперед охороняє їх фізичну статеву недоторканність. А додатковим безпосереднім об`єктом є фізичний та психічний розвиток малолітньої або неповнолітньої особи.

Передчасні статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості негативно позначаються на фізичному та психічному розвитку дитини. І.С. Кон вважає, що ці негативні наслідки полягають у тому, що деякі сексуально травмовані діти, самі стають небезпечними для оточуючих, ставши дорослими, вирізняються заниженою самоповагою, почуттям сорому, відчуженості від інших, огидністю до торкання, схильністю до пияцтва і наркоманії, високим відсотком до самогубств та мають схильність до віктимної поведінки [5]. І з цією думкою слід погодитись, якщо поглянути на сучасний світ, то так воно і є. Така сексуальна травма не проходить без наслідків, або не проходить взагалі.

Отже наслідком є порушення правильного розвитку статевої системи людини, у дитини формується моральні погляди на статеві зносини в цілому. У нашому світі особливо дівчата починаючи з 13 років вступають в статеві зносини задля цікавості, чи почувають себе дуже дорослими у суспільстві. Значна поширеність цього злочину зумовлюється Інтернетом, тому, що незріла психіка дитини ( тому що це дійсно щє діти)не може адекватно сприймати кіно- і фотопродукцію еротичного характеру, сексуально розвинуті та відверто порнографічні сайти Інтернету. Також зумовлюється поганими компаніями де завжди хочеш бути лідером (тобто першим) у всьому.

Суспільна небезпечність розбещення неповнолітніх головним чином визначається безпосереднім об’єктом та об’єктивною стороною злочину, що в цьому формальному складі злочину виражається як «вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку» (ч. 1 ст. 156 КК України).Натомість як вже зазначалось вищє, А. Н. Трайнін говорить, що суспільна небезпечність є системною ознакою всього складу злочину, тому вона нібито «забарвлює» як об’єктивні, так і суб’єктивні його елементи цією негативною антисоціальною якістю [6].

Крім того суспільна небезпечність розбещення неповнолітніх полягає в в його безпосередньому спрямуванні на найбільш вразливу верству населення –дітей, які маютьособливий правовий статус як у міжнародному, так і внаціональномузаконодавстві.Правовий статус дітей в цілому укримінальному праві характеризується, з одного боку, привілейованим станом у разі вчинення нимизлочину, а з іншого – посиленнямкримінально-правової охорони щодопосягань на життя, здоров’я, честь і гідність, статеву недоторканність таінше неповнолітнього потерпілого [7].

Обставина, що розкриває суспільну небезпечність розбещення неповнолітніх, торкається інтимності, певної таємності для широкого кола оточення, зокрема близьких родичів (за рідкісним винятком), статевої сторони життя неповнолітньої особи. Сором’язливість, таємничість статевого питання певною мірою лягає йна дорослих осіб, насамперед батьків іматерів дітей. Фундатор теорії сексуального психоаналізу Зігмунд Фройдтак позначав досліджувану проблему:«Немає сумніву, що саме звична, власна спотворена сором’язливість та усвідомлення «провини», зумовлює дорослих у розмовах зі своїми дітьмиробити таємницю з усього того, щопов’язано з сексуальністю[8].

І головне, висока суспільна небезпечність розбещення неповнолітніх в основному зумовлюється шкодою, що заподіюється статевій недоторканності, як основному безпосередньому об’єкту злочину та нормальному фізичному та психічному розвитку неповнолітніх.

В результаті страждає дитяча психіка, вона в більшості випадків руйнується повністю. Дитина перестає сприймати світ взагалі, а в цьому стані найчастіше трапляються випадки самогубства.Такий злочинчасто призводить до глибоких душевних травм у потерпілих осіб,штовхають їх до аморального способужиття.

От же, суспільна небезпека таких злочинів, як статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості та розбещення неповнолітніх головним чином визначається безпосереднім об`єктом. Значна поширеність цих злочинів на сьогодні обумовлюється інформаційним проривом у соціальних комунікаціях – Інтернетом, поганими компаніями, а також тим, що в багатьох сім`ях є недомовленість між батьками та дитиною, сором`язливість з боку батьків пояснити дитини деякі делікатні питання, натомість дитина в свою чергу все це впізнає з вулиці – що не є кращим та, наслідком чого є не дуже гарне життя. Ці злочини негативно впливають на психіку,в багатьох випадках результатом є замкнутість дитини, а потім трапляються самогубства, чи ведеться аморальний спосіб життя, ілишедеякіпіслявсьоговедуть нормальний спосіб життя.

Література:

1. Косенко С.Захист неповнолітніх потерпілих від статевих злочинів (на прикладі кримінального законодавства зарубіжних країн) / С. Косенко. – Право України. – 2003. – No 2. – С. 35–38.

2. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. – М., 1957. –С.127.

3. Александров Ю. Злочини проти статевої свободи /Ю. Александров//Юридичний вісник України. – 2002. – 6-12 квітня. –С.9

4. Науково-практичний коментар Кримінального Кодексу України. У 3 кн./ П.П. Андрушко, Т.М. Арсенюк, О.Ф.Бантишев та ін. За ред. В.Г. Гончаренка, П.П. Андрушко.. – Кн. 3 : Особлива частина. – К., 2005 . – С.149.

5. Кон И.С. Совращение детей и сексуальное насилие // Педагогика. – 1998. - № 5. – С. 64-65.

6. Трайнин А. Н.Общее учение о составе преступления: [науч. изд.] / А. Н. Трайнин. – М. : Госюриздат, 1957. – 363 с.

7. Бажанов М. И.Назначение наказания по советскому уголовному праву:[монография] / М. И.Бажанов. – К. : Вища школа, 1980. – 216 с.

8. Фрейд Зигмунд.Половое просвещение детей / Зигмунд Фрейд // Хрестоматия сексологии / под науч. ред. Д. Н. Исаева. – СПб. : Питер, 2001. – С. 26–34.