кандидат педагогічних наук, Пасічник Наталя Олексіївна
Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка
ПРИКЛАДНІ ДЖЕРЕЛА РОЗВИТКУ ФІНАНСОВОЇ НАУКИ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ В ХІХ СТ.
Протягом ХІХ ст. в Російській імперії відбулося становлення фінансів як самостійної науки. Цьому сприяли не лише об’єктивні умови зародження і розвитку нових соціально-економічних відносин, а й теоретичні концепції науковців і практиків фінансової діяльності. Розвиток російської і української фінансової думки здійснювався у загальноцивілізаційному напрямку світової та західноєвропейської політикоекономічної та фінансової думки.
Науковці та практики фінансової і фінансово-правової думки того часу були і першими дослідниками розвитку фінансової науки в Російській імперії в ХІХ ст. (М.С. Мордвинов, М.М. Сперанський, М.Ф. Орлов, М.І. Тургенєв, І. Я. Горлов, Ф.Б. Мільгаузен, В.О. Лебедєв, І.І. Янжул, С.І. Іловайський, С.Ю. Вітте, М.Х. Бунге, І.Х. Озеров, М.Х. Рейтерн та інші). Дослідження закономірностей становлення фінансової науки дозволяє визначити, що ця наукова сфера є комплексною, міждисциплінарною. Теорія фінансів інтегрувала в собі тисячолітню фінансову практику, елементи камералістики, теоретичні розробки різноманітних економічних шкіл (меркантилістів, фізіократів, класичної школи політекономії, марксизму), основи політичних теорій. Прикладними джерелами, що використовувала, аналізувала, інтерпретувала фінансова наука, були фінансова статистика і фінансова історія.
Фінансова статистика одночасно стала підґрунтям для теоретичного аналізу, визначення закономірностей, принципів, динаміки фінансів, а також – засобом доказовості висновків фінансової науки та основою для розробки прогнозів. Статистика виникла з потреб об’єктивного розвитку суспільства, тому що без необхідного мінімуму знань про рух товарно-матеріальних цінностей та людських ресурсів неможлива діяльність держави. Потреба в централізованій службі статистики в Російській імперії виникла ще на початку XVIII ст., однак реалізована ідея була лише на початку XIX ст. 8 вересня 1802 р. імператор Олександр I «Височайшим Найвищим Маніфестом» наказав кожному міністрові збирати письмові звіти. У цей день було створено Міністерство внутрішніх справ, а в його складі працювала група з 10 чоловік для узагальнення зведень, що утримуються в міністерських звітах. Саме тоді почалося організаційно-структурне оформлення статистичної діяльності в Росії. 20 березня 1811 р. при Міністерстві поліції було засновано статистичне відділення. 27 жовтня 1834 р. – видано урядовий Указ про створення губернських статистичних комітетів. Буржуазні реформи 1860–1880-их років у Російській імперії сприяли розвиткові досліджень, присвячених проблемам державних фінансів і публікації низки статистичних матеріалів.
Статистика в Російській імперії пройшла шлях від описової статистики І. К. Кирилова (1689–1737) і В. Н. Татищева (1686–1750) до статистики як нау¬ки про «категоричне обчислення» Д. П. Журавського (1810–1856). Дослідження видатних пред¬ставників академічної школи статистики О. О. Чупрова (1874–1926), Ю. Е. Янсона (1835–1893), О. А. Кауфмана (1864–1919) та інших сприяли не тіль¬ки розвитку статистичної науки, а й роботі статистичних органів, привер¬таючи увагу громадськості до вивчення масових явищ [4]. І.І. Кауфман (1848 – 1915) – випускник юридичного факультету Харківського університету, член Міжнародного статистичного інституту, зібрав унікальний матеріал з історії фінансів зарубіжних країн і започаткував порівняльну фінансову статистику. Український учений був автором праць із фінансової статистики, теорії грошей, банківської справи. У 1872 році журнал «Вісник Європи» надрукував його рецензію на перший том «Капіталу» К. Маркса, з критичною оцінкою цієї праці [5, с.83]. Аналізуючи статистичні джерела ХІХ, не можна залишити поза увагою праці І.С. Бліоха – військового теоретика, статистика та економіста, який підготував фундаментальні роботи з фінансів і залізничної статистики [1, 2, 3]. Особливістю розвитку статистики в імперській Росії було створення після скасування кріпосного права земської статистики, яка відрізнялася високим професіоналізмом і була визнана в наукових колах тогочасної світової науки.
Розвиток фінансової науки у короткостроковому та довготривалому періодах, органічно поєднувався з дослідженнями фінансової історії, що вивчала еволюцію фінансових інститутів, визначала закономірності фінансового господарювання з метою розробки стратегії бюджетного, податкового та грошово-кредитного регулювання. Реалії економічної і фінансової історії Російської імперії ХІХ ст. зумовили відхід від ідеї саморегулювання ринкової економіки класичної школи політичної економії і сприяли до обґрунтуванню фінансового механізму державного регулювання економіки через податково-бюджетні та грошово-кредитні механізми.
Література:
1. Блиох И. С. Финансы России ХІХ столетия. История – статистика / И. С. Блиох. – СПб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1882. – Т. 1. – 292 с.
2. Блиох И. С. Финансы России ХІХ столетия. История – статистика / И. С. Блиох. – СПб. : Тип. Тов-ва «Общественная польза», 1882. – Т. 2. – 295 с.
3. Блиох И. С. Финансы России ХІХ столетия. История – статистика/ И. С. Блиох. – СПб. : Тип. Т-ва «Общественная польза», 1882. – Т. 3. – 232 с.
4. Кауфман А. А. Земская статистика / А. А. Кауфман // Юбилейный земский сборник / Под ред. Б. Б. Веселовского и З. Г. Френкеля. – СПб., 1914. – С. 186–262.
5. Федоров В.М., П.І.Юхименко Наукові здобутки представників київської фінансової школи кінця ХІХ – початку ХХ століття // Економічна теорія. – 2011. – № 4. – С.79 – 92.