викладач вищої категорії Коптєнкова Наталія Сергіївна
Дитяча музична школа №23
м. Київ
ЕТАПИ РОЗВИТКУ АНСАМБЛЕВОЇ ГРИ В КЛАСІ СКРИПКИ ДМШ
У практиці ДМШ та у наступних ланках професійного навчання ще переважає акцент на розвиток у учнів саме сольних виконавських якостей, що призводить до однобічності їх музичного розвитку, обмеженості поглядів, невірній професійній орієнтації. Внаслідок у учнів нерідко виробляється негативне ставлення до колективного музикування, як до справи другорядної. Часто невміння грати в оркестрі, квартеті зводить фактично нанівець позитивні навички, засвоєні музикантом. В області ансамблевої гри він відчуває себе непідготовленим оркестрантом, який відстає від своїх досвідчених колег. Передові педагоги переконливо показали, що саме в колективі музикант може повніше розкритися, щонайкраще виразити себе, розвинути кращі сторони свого дарування і разом з тим запозичувати найбільш ефективні прийоми у спілкуванні з товаришами по колективу.
Де краще буде розвинене у дитини почуття ритму - в ансамблі або на індивідуальному уроці? Звісно в ансамблі, тому що маленький музикант повинен слідкувати за рукою диригента, яка показує йому загальний ритм, слідкує за смичками товаришів, слухає фортепіано, напружує свою уважність, бо в іншому випадку він «випаде з музики». Те ж саме стосується й слуху : учень вимушений прислуховуватися до своєї групи, до сусідніх голосів, підбудовувати інтонацію, тобто знов-таки напружувати свої здібності. Музична пам’ять теж розвивається скоріше, тому що приходиться вивчити свій голос в співвідношенні до других голосів, пам’ятати усі паузи та вступи. Художній смак дитини стає більш гнучким і різноманітним [2].
Для того, щоб учня досконало навчити вмінню ансамблевого музикування, йому потрібно пройти через певні етапи розвитку ансамблевої гри.
Вже з перших уроків педагог має можливість збирати дітей-початківців у групи та привчати їх разом рухатись під музику, співати за рукою диригента, виконувати музичну зарядку і вправи. Саме цім вже закладаються основи ансамблевої гри. Найдоступніша музика для дітей у «підготовчому ансамблі» - це ритмічний акомпанемент. Викладач на своєї скрипці виконує головну мелодію простих пісень, а учні спочатку щипком, а потім смичком на відкритих струнах своїх скрипочок акомпанують вчителю. Це дуже приваблива та ефективна форма музичного розвитку учня в умовах дитячої музичної школи і дошкільної роботи [3].
Наприкінці першого півроку навчання дуже корисно об’єднувати маленьких скрипалів для гри в унісон, що дуже добре впливає на розвиток інтонації, виховує ритмічну організованість та вміння уважно слухати свою гру та гру інших учасників ансамблю.
В подальшому, коли ігрові навички більш-менш опановуються учнями, вони вже в змозі грати в ансамблі скрипалів, який на мій погляд обов’язково повинен бути створеним на струнно-смичковому відділі у будь-якій музичній школі. На цьому етапі далі проходить розвиток музичних здібностей. В ансамблі скрипалів вже відбувається розподіл по голосам, тому у учнів краще розвивається поліфонічний слух. Також розширюється репертуар маленьких музикантів, а періодичні виступи на відкритих концертах виховують сценічну витримку.
Після участі дітей у ансамблі скрипалів, починаючи з середніх класів, корисно спрямовувати дітей грати в оркестрі. В музичній школі існує можливість створювати такі оркестри, у склад яких входять різноманітні інструменти. Гра у оркестрі приносить юним музикантам неоціненну користь. Колективна гра розкриває перед ними нові грані музики, дарує радість спільних виступів, переконує у доцільності і значущості своєї справи. Звичайно, труднощів під час створення оркестру значно більше, ніж при організації ансамблю однорідних інструментів. Методика роботи з оркестром має свої закономірності та специфіку. В той же час вона багато в чому ідентична методиці роботи з учнями в спеціальних класах, тому що на заняттях з оркестром ведеться саме така ж ретельна робота над інтонацією, ритмом, динамікою, музичною фразою, текстом [1].
Усі вищезгадані етапи ансамблевого музикування позитивно впливають на розвиток музичних здібностей учнів, розвивають виконавські навички юних скрипалів. Участь учнів у різноманітних ансамблях та оркестрах робить заняття дитини у музичній школі цікавіше. Гра в ансамблі допомагає виховати почуття колективізму, тому що учні, викладач та концертмейстер прагнуть до однієї мети - до якісного кінцевого публічного виконання музичних творів на концертах або конкурсах. І навіть учні з середніми природними музичними здібностями, які не в змозі яскраво та впевнено виступати сольно, під час гри у ансамблі показують свої найкращі виконавські сторони.
І як висновок хочу процитувати слова відомого сучасного російського викладача-скрипаля Едуарда Пудовочкіна: «З самого початку пошуків методики навчання дітей грі на скрипці я був впевнений – перше знайомство з музикою повинно починатись у колективній формі. Правильно скоординована робота ансамблю є потужним засобом музичного розвитку дітей» [3].
Література:
1. Гертович Р. Оркестр в детской музыкальной школе: вопросы организации и руководства.- В. кн.: Вопросы музыкальной педагогики, вып. 7.- М.: Музыка, 1986
2. Мордкович Л. Детский музыкальный колектив: некоторые аспекты работы.- В. кн.: Вопросы музыкальной педагогики, вып. 7.- М.: Музыка, 1986
3. Пудовочкин Э. Скрипка раньше букваря.- С.-П.: Композитор, 2006