УДК: [378.147:51](477)(09)
ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З УРАХУВАННЯМ ДОСВІДУ ВИКЛАДАННЯ ВИЩОЇ МАТЕМАТИКИ В УНІВЕРСИТЕТАХ УКРАЇНИ ХІХ СТОЛІТТЯ
Боярська-Хоменко А. В.
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди, м.Харків, вул. Артема, 29
У статті запропоновано шляхи творчого використання досвіду попередніх років, зокрема організації контролю за навчально-пізнавальною діяльністю студентів, методики читання лекцій, створення об’єднань молодих викладачів вищих навчальних закладів з метою удосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців.
Ключові слова: вища освіта, зміст, форма та метод, професійна підготовка.
Боярская-Хоменко А. В. Пути усовершенствования профессиональной подготовки будущих специалистов с учетом опыта преподавания высшей математики в университетах Украины ХІХ века / Харьковский национальный педагогический университет имени Г. С. Сковороды
В статье предложены пути творческого использования опыта преподавания предыдущих лет, в частности организации контроля за учебно-познавательной деятельностью студентов, методики проведения лекций, создание объединений молодых преподавателей высших учебных заведений с целью усовершенствования профессиональной подготовки будущих специалистов.
Ключевые слова: высшее образование, содержание, форма и метод, профессиональная подготовка.
Boyarska-Khomenko A. V. Ways of improvement of professional preparation of future specialists taking into account experience of teaching of higher mathematics in the universities of Ukraine ХІХ ages / Kharkov national pedagogical university of the name of G.S. Skovorody
The ways of the creative use of experience of previous years are offered in the article, in particular organizations of control after educational-cognitive by activity of students, method of reading of lectures, creation of associations of young teachers of higher educational establishments, with the purpose of improvement of professional preparation of future specialists.
Keywords: higher education, maintenance, form and method, professional preparation.
Вступ. На сучасному етапі розвитку суспільства актуальним є питання якісної підготовки висококваліфікованих фахівців у різних галузях науки, техніки, промисловості та сільського господарства. Не останню роль у професійному становленні сьогоднішніх студентів відіграє математична освіта, яка є важливим джерелом знань про закони навколишнього світу, провідним чинником розумового розвитку особистості, формування її соціально-економічної компетенції. Математична освіта полягає у здійсненні комплексу навчальних заходів, спрямованих на створення умов для набуття студентами такого обсягу математичних знань, умінь і навичок, який необхідний для розв’язання професійних завдань. Крім того, вона сприяє розвитку логічного мислення, уваги й пам’яті. Відтак однією з нагальних проблем сучасної педагогічної практики вищої школи є забезпечення молодого покоління якісними та ґрунтовними математичними знаннями. Саме тому якість викладання математики у вищих навчальних закладах потребує постійного удосконалення, використання різних педагогічних технологій, ґрунтовного осмислення і творчого застосування методів і форм навчання минулих років.
Таким чином, актуальність та об’єктивна потреба втілення у практику кращих педагогічних ідей і здобутків математичної вищої школи минулих років визначили мету статті – проаналізувати досвід організації викладання математики у вищих навчальних закладах України ХІХ століття для вдосконалення професійної підготовки майбутніх фахівців.
Виклад основного матеріалу. Для ефективної підготовки молодих фахівців у різних галузях необхідною є розробка нових та удосконалення вже існуючих науково-обґрунтованих методичних систем навчання з фахових дисциплін, які б сприяли активізації навчально-пізнавальної, науково-дослідницької діяльності студентів, розкриттю їхнього творчого потенціалу, збільшенню ролі самостійної роботи і ґрунтувалися б на широкому впровадженні у навчальний процес як новітніх педагогічних технологій, так і дещо забутих методів викладання й навчання. Цікавим у цьому аспекті є вивчення досвіду викладання вищої математики в університетах України ХІХ століття, зокрема методів контролю за навчально-пізнавальною діяльністю студентів, ефективних методик читання лекцій, створення спеціальних об’єднань молодих викладачів вищих навчальних закладів, високу вимогливість до особистості викладача тощо.
Аналізуючи досвід організації поточного контролю за навчальною діяльністю студентів при вивченні математичних дисциплін, маємо численні свідчення педагогів минулих років (К.А. Андрєєв, В.І. Курдюмов, О.М. Ляпунов, В.А. Стєклов та ін.) щодо великого значення консультацій як форми поточного контролю. Зважаючи на той факт, що у наш час консультації переважно призначаються лише перед заліками та іспитами з метою вирішення організаційних питань (час проведення іспиту, правила проведення, необхідне обладнання), цікавим є вивчення досвіду проведення консультацій минулому.
Так, у ХІХ ст. консультації призначались кілька разів на місяць для своєчасного виявлення та усунення прогалин у знаннях студентів, консультації могли бути як груповими так і індивідуальними. Під час консультації викладач проводив бесіду зі студентами з вивчених розділів певної дисципліни, у результаті чого мав можливість виявити питання, які були студентам незрозумілі або просто вчасно не вивчені. Оцінки за консультації не виставлялись, тому студент міг без остраху зізнатися викладачеві у власних помилках, або прогалинах, після чого отримував цінні поради і пояснення.
Використання подібного досвіду сприятиме підвищенню рівня професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів, налагодженню тісної співпраці викладачів і студентів, посиленню цікавості студентів до самостійного вивчення профілюючих предметів.
Не менш цінними з педагогічної точки зору є напрацювання професорів минулих років у методиці читання лекцій. Так, найефективнішими у навчанні були лекції, які поєднували у собі доступність і науковість викладу. Видатні педагоги-математики (М.Є. Ващенко-Захарченко, В.Г. Імшенецький, І.І. Рахманінов) ставили собі за мету поєднати наукові дослідження з науковим викладанням. З цією метою до структури лекцій вони включали відомості про останні досягнення математичної науки, про тенденції тогочасних наукових пошуків відомих учених, а також прогностичні напрямки розвитку математики.
У наш час також було б доцільним знайомити студентів із розвитком науки, показувати перспективні напрямки самостійних творчих пошуків, переконувати студентів, що будь-яка наука активно розвивається. Це сприятиме збільшенню навчального інтересу до дисциплін, а також підштовхуватиме найбільш здібних студентів до науково-дослідної роботи. Але від викладачів така техніка вимагає майстерного володіння ораторським мистецтвом, досконалого знання власного предмету, обізнаність у розвитку сучасної науки, а також уміння викладати навчальний матеріал доступно і зрозуміло.
На наш погляд, ще одним цінним надбанням попередніх років була методика екскурсійного, більш диференційованого читання лекцій. Вона передбачала вивчення більш складних питань в аудиторії, а легших самостійно. Але така техніка вимагає видання ґрунтовних навчальних посібників, які б доповнювали лекції викладачів та перебували з ними у тісній “співпраці ”.
Завдяки подібній методиці викладання значно заощаджується навчальний час, що дає можливість розширювати і удосконалювати навчальні курси. Але у той же час екскурсійне викладання лекцій потребує від викладачів додаткової роботи, що передбачає допомогу окремим студентам у самостійному засвоєнні навчального матеріалу, постійний поточний контроль за успіхами домашнього вивчення, а також індивідуальну роботу з обдарованими студентами.
Проведене дослідження показало, що успіх навчальної діяльності студентів багато у чому залежить від викладача. Такої ж думки М.А. Дьяченко, О.М. Ляпунов, Т.Ф. Осиповський, А.Ф. Павловський, Д.М. Синцов та ін. Зважаючи на необхідність удосконалення педагогічної майстерності викладачів математики, особливо молодих, які тільки-но розпочинали працювати, при університетах створювались так звані групи молодших викладачів.
Вважаємо, що на сьогоднішній день було б доцільним використання досвіду роботи таких груп на факультетах і кафедрах. Метою подібних об’єднань може бути удосконалення існуючих методик викладання вищої математики та пошук нових, методична і психологічна допомога молодим викладачам, обмін досвідом викладання та власними науково-методичними розробками. Корисною була б також співпраця об’єднань викладачів із студентськими організаціями і товариствами, завдяки чому студенти могли б вносити власні пропозиції та побажання щодо викладання математичних дисциплін, а викладачі знаходити спільну мову із молоддю.
Цінними надбанням попередніх поколінь педагогів є також висока вимогливість до особистості викладача, яка і у наш час не втратила своєї актуальності. Хоча ставлення до викладачів з часом змінилось, так, у ХІХ ст. викладач виступав своєрідним експертом у процесі розвитку науки і освіти, фактично єдиним “провідником ” між повсякденним життям та наукою, тоді як у наш час інформаційних технологій викладач розглядається студентами у більшій мірі як помічник на шляху здобуття необхідних знань. Але, не зважаючи на таку значну різницю ролі та функцій викладачів математики різних поколінь, вимоги до них у своїй більшості залишаються незмінними.
У цьому аспекті вартими уваги є надбання системи вищої математичної освіти ХІХ ст. Так, особливого значення у наш час набувають вимоги до морально-педагогічних якостей викладача математики у вищому навчальному закладі, серед них варто виділити високу моральну зрілість, справедливість та об’єктивність, вимогливість до себе та до студентів, широка обізнаність, любов до власної професії та науки.
Висновок. Досвід розвитку математичної освіти у ХІХ ст. має позитивні сторони, які можна адаптувати до умов сучасності і творчо використовувати в організації навчальної та науково-дослідної роботи студентів. Так, творчого використання історичного досвіду вищої математичної освіти в сучасних умовах потребують питання ефективної взаємодія викладачів і студентів в організації науково-дослідної й самостійної роботи; підвищення ефективності методик читання лекцій відповідно до вимог сучасної науки та технічних можливостей; залучення студентів до організації навчально-виховного процесу.
Література:
1. Ващенко-Захарченко М. Е. Аналитическая геометрия двух и трех измерений / Михаил Егорович Ващенко-Захарченко. – Киев : Типография Императорского Университета св. Владимира. – 1887 – 178 с.
2. Кафедра математики чистой и прикладной в Харьковском университете за 100 лет его существования (1805 – 1905 гг.) / авт. Д. М. Синцов. – Х. : Типо- литография М. Зильберберга, 1908. – 72 с.
3. Тихомадрицкий М. Опыт истории физико-математического факультета Харьковского университета за первые 100 лет его существования / М. Тихомадрицкий. – Х. : Тип. фирмы “Дарре”, 1908. – 357 с.
References:
1. Vaschenko-Zakharchenko M. E. Analytical geometry two and three measurings / Michael Egorovich Vaschenko-Zakharchenko. – Kiev : Printing-house of Emperor's University sv. Vladimira, 1887. – 178 p.
2. Department of mathematics clean and applied in the Kharkov university for 100 years of his existence (1805 – 1905) / avt. D. M. Sincov. – Kharkov : Tipo- lithography of M. Zil'berberga, 1908. – 72 p.
3. .Tikhomadrickiy M. Opyt histories of fiziko-matematicheskogo faculty of the Kharkov university for the first 100 years of his existence / M. Tikhomadrickiy. – Kharkov: Type. firms “Darre”, 1908. – 357 p.