ЦЕНТР МЕЖДУНАРОДНОГО НАУЧНОГО СОТРУДНИЧЕСТВА ИЗДАТЕЛЬСКИЙ ДОМ «ТК МЕГАНОМ»

Павлик Р. В., к. с.-г. н., Валерко Р. А.

Житомирський національний агроекологічний університет, Україна, Житомир

ІДЕНТИФІКАЦІЯ НЕБЕЗПЕКИ, ХАРАКТЕРНОЇ ДЛЯ ВІННИЦЬКОГО РЕГІОНУ

 

На стан здоров’я населення Вінниччини впливають численні чинники довкілля. У Вінницькому регіоні зустрічається біля 4 тис. різних видів захворювань. Великою мірою на цей показник впливає забруднення атмосферного повітря хімічними речовинами, яке знижує адаптаційні можливості організму людини, підвищує рівень захворюваності органів дихання й збільшує смертність населення. Через споживання неякісної питної води, існує ризик виникнення паразитарних та інфекційних захворювань. Звалища промислових і побутових відходів, стічні води промислових підприємств є постійним джерелом забруднення геосфер них оболонок регіону. Надмірне техногенне навантаження на довкілля призводить до забруднення харчових продуктів залишками солей важких металів і пестицидів, радіонуклідами, нітратами і нітритами, та іншими речовинами і, як наслідок, до тяжких отруєнь людини. Важливими чинниками впливу на довкілля і здоров’я населення області є радіонуклідне, акустичне та електромагнітне забруднення, стан житлового середовища, безпека праці, економічна ситуація, розвиток промисловості, транспорту, паливно-енергетичного і агропромислового комплексу [1].

До чинників довкілля, які негативно впливають на стан здоров’я населення відносяться: атмосферне повітря, питна вода, продукти харчування та відходи.

1. Атмосферне повітря

Атмосферне повітря належить до категорії невичерпних ресурсів, однак господарська діяльність людини впливає на атмосферу і змінює склад повітря. Ці зміни можуть бути настільки суттєвими, що виникає потреба охорони повітряного басейну.

З розвитком промисловості, енергетики, транспорту газова рівновага в атмосфері порушується, оскільки, збільшується вміст вуглекислого газу, а кисню – зменшується. Процес, який порушує стабільність вмісту вуглекислого газу в повітряному середовищі, є, головним чином, спалювання різного виду палива. Підраховано, що на спалювання різного виду палива за рік витрачається 23 % кисню, що утворюється при фотосинтезі.

Збільшення вмісту в атмосфері сполук азоту відбувається в основному за рахунок щорічного надходження в повітряне середовище окислів азоту, що утворюються при спалюванні мінерального палива в теплових двигунах, а також молекулярного азоту в процесі денітрифікації хімічних добрив у ґрунтах.

Крім газового забруднення, спостерігається неухильне "запилення" повітряного середовища, внаслідок збагачення його аерозолями. Основні джерела забруднення атмосфери аерозолями – газопилові викиди промислових підприємств і вихлопні газиавтомобілів.

При тому, що Вінниччина є переважно сільськогосподарським регіоном, по обсягам викидів від стаціонарних джерел область за даними 2012 року займає 9 місце по Україні (2,3% від загальних викидів по Україні), по щільності викидів на 1 км² – 10 місце (3,8 тонн/км²), а по кількості викидів на 1 мешканця – 8 місце (62,1 кг). Оскільки на Вінниччині основним джерелом надходження забруднюючих речовин у атмосферу – це спалювання різного виду палива, основними речовинами, що викидаються, є діоксид та інші сполуки сірки (33,2% від загального обсягу викидів усіх джерел), оксид вуглецю (35,1%) та сполуки азоту (11,3%). Так, протягом 2012 року від стаціонарних та пересувних джерел в атмосферне повітря області викинуто 60,75 тис. т сполук сірки, оксиду вуглецю 64,04 тис. т, сполук азоту 20,73 тис. т. Маса твердих часток, що надійшла в повітря від усіх джерел викидів, становила у 2012 році – 11,66 тис. т.

Із загальної кількості забруднюючих речовин викиди метану та оксиду азоту, які належать до парникових газів, становили відповідно 15,12 та 0,16 тис. т. Крім того, обсяги викидів діоксиду вуглецю склали 6,6 млн. т.

У 2012 році стан повітря в населених пунктах цілком не може вважатись задовільним. Так, згідно даних Головного управління Держсанепідслужби у Вінницькій області в 2012 році фахівцями було відібрано та лабораторно досліджено 2825 проб атмосферного повітря. Із загальної кількості досліджених проб - 207 (7,3 %) з перевищенням ГДК. Із 14 досліджених інгредієнтів на території міст перевищення нормативного вмісту реєструвались по 8 інгредієнтах, зокрема: пилу в 15,9 % проб, сірчистому газу в 3,4 %, окису вуглецю в 5,0 %, окису азоту в 4,7 %, фенолу в 19,3 %, формальдегіду в 8,0 %, ароматичних вуглеводах в 5,0 %, тетраетилсвинцю в 12,0 % тощо. Перевищення реєструвались, в основному,в зоні впливу автомагістралей [3, 4].

Таблиця 1

Динаміка вмісту забруднюючих речовин у 2012 р. [4]

 

 

2. Питна вода

Щороку в світі від хвороб, що передаються через воду помирає 3,1 млн. осіб, 90% з яких діти віком до 5 років. Тому питання забезпечення населення якісною та безпечною для здоров’я людини питної води є дуже важливим, оскільки визначає ступінь екологічної й епідеміологічної безпеки цілих регіонів.

На здоров’я людини великий вплив справляють як мікробіологічний, так і хімічний склад питної води. Мікробний чинник частіше виявляє себе у вигляді епідемічних спалахів хвороб. Вплив хімічного чинника може бути виявлений не відразу, а через деякий час. Це пояснюється низькими концентраціями забруднювачів, не здатних спричиняти гостре отруєння, а також незначним усмоктуванням їх через шкіру під час гігієнічних або оздоровчих процедур (душ, ванна тощо). Для дітей характерна підвищена потенційна небезпека інтоксикації (особливо на першому році життя) в зв’язку з кращою вбирною здатністю речовин для дитячого організму.

Роль води полягає в поширенні інфекційних захворювань таких, як холера, черевний тиф, дизентерія, інфекційний гепатит, поліомієліт, жовтяничний лептоспіроз, водяна пропасниця (не жовтяничний лептоспіроз), туляремія та деякі інші. Кишкові віруси, які передаються з питною водою, здатні зумовлювати низку найрізноманітніших синдромів, у тому числі висип, пропасницю, гастроентерит, міокардит, менінгіт, респіраторні хвороби і гепатит.

Деякими видами водоростей (група золотистих і синьо-зелених) виділяються токсичні сполуки, які можуть проникнути у водоочисні споруди і спричинювати спалахи гастроентеритів.

Онкоепідеміологічними дослідженнями встановлений підвищений рівень утворення пухлин товстого кишечнику, виникнення раку сечового міхура у людей за тривалого споживання хлорованої питної води з поверхневих джерел водопостачання. Епідеміологічними дослідженнями виявлено також залежність між рівнем загальних тригалогенметаних, зокрема хлороформу, у питній воді та патологіями вагітності (низька вага новонароджених, спонтанні аборти, передчасні пологи, мертво народження тощо).

Впродовж 2005-2012 рр. якість води з джерел централізованого водопостачання Вінниччини за мікробіологічними показниками залишалась стабільною. По місту відсоток відхилень проб питної води з джерел централізованого водопостачання за даним показником становив 2,2 % при середньому показнику по Україні – 2,04%. Питома вага нестандартних проб питної води за санітарно-хімічними показниками протягом 2010-2012 рр. становила 11,2 % - відхилення реєструвалися, в основному, за вмістом заліза та марганцю [3].

Збільшений вміст заліза загального можна пояснити високою зношеністю матеріалів та інтенсифікацією діяльності залізобактерій, що призводить до зменшення просвіту водопровідних труб, корозії металів, а при відриванні відкладень від стінок значно підвищує концентрацію заліза у воді.

Проблемних залишається також питання санітарно – технічного стану і якості питної води громадських колодязів, яких в області нараховується 7434. Питома вага проб води, що не відповідають санітарним нормам, складає по хімпоказниках, серед яких пріоритетними є нітратні сполуки, – 20,2 %, по бакпоказниках – 16,0 % [3].

3. Продукти харчування

У структурі інфекційної патології друге місце після грипу й інших гострих респіраторних захворювань посідають кишкові інфекції (41 %). Основним чинником (98,5 % випадків) передачі збудників гострих кишкових інфекцій, за даними санепідемстанції, є харчові продукти, у 60 % випадків – це домашні продукти, 40 % - придбані на ринку [3].

У сучасних умовах однією з екологічних небезпек області, як і суспільства загалом, є споживання харчових продуктів, які містять ГМО. Сьогодні кожен споживач області може перевірити наявність ГМО у продукції, яку він споживає. Це коштуватиме йому 625 грн., але у такому разі сертифікат на наявність ГМО видається тільки на перевірений продукт, а не на торгову марку [5].

З метою охорони здоров'я людей і навколишнього природного середовища при здійсненні генетично-інженерної діяльності та поводженні з ГМО прийнято ряд законодавчих документів. В цих документах визначені вимоги щодо генетично-інженерної діяльності, державної реєстрації ГМО та продукції виробленої з їх використанням, введення в обіг такої продукції, її маркування, вимоги до експорту, імпорту тощо.

Відповідно ст. 10 Закону України "Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів" No1103-V від 31.05.2007р. санепідслужбою області, в межах повноважень забезпечується відповідний держсанепіднагляд з даного питання. Разом з тим, названі законодавчі і директивні документи не визначають конкретного порядку здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням вимог чинного законодавства.

Обласною СЕС при експертизі розробленої місцевими виробниками нормативної документації (НД) на нові види продукції, вносяться відповідні корективи в проекти НД щодо дотримання вимог чинного законодавства. При проведенні державної санітарно-епідеміологічної експертизи продукції, як імпортованого так і вітчизняного виробництва, проводиться контроль за наявністю підтверджуючих документів, що засвідчують вміст ГМО.  Випадків завезення на територію області чи виробництва продукції з ГМО протягом 2012 року не зареєстровано. На базі обласної санепідстанції облаштована лабораторія з визначення ГМО. Лабораторія подібного спрямування акредитована у ДП «Вінниця-Стандартметрологія».

На території Вінницької області не зареєстровано виробників сільськогосподарської продукції що використовують генетично модифіковані організми [4].

4. Відходи

Дуже складною екологічною проблемою Вінниччини було і залишається знешкодження і утилізація твердих промислових відходів. Так на території області всіма суб’єктами господарювання було створено 2636,2 тис. т таких відходів, більша частина яких формується промисловістю. Найнебезпечнішими з них є ртуть і ртутні прилади, відходи гальванічних виробництв, сполуки нікелю і хрому, миш'як та його сполуки, фенольні поєднання тощо. Офіційно в області зареєстровано 43 об’єкти складування відходів промислового походження, 80 % з яких не відповідає санітарним вимогам. Особливе занепокоєння викликають такі об’єкти як полігон твердих побутових відходів м. Вінниці, що біля села Стадниця Вінницького району, золо відвал Ладижинської ТЕС у селі Заозерному Тульчинського району, відходи фосфогіпсу на виробничому об’єднанні «Хімпром» у Вінниці, могильник непридатних та невизначених отрутохімікатів біля села Джурин Шаргородського району.

Особливу небезпеку для здоров’я населення створюють склади для зберігання мінеральних добрив, засобів захисту рослин та інших хімічних продуктів промислового походження. В області на більш як 20 таких об’єктах зберігається 790 т заборонених для використання в Україні та непридатних отрутохімікатів. Особливо широкого розголосу в засобах масової інформації набула наявність біля села Джурин Шаргородського району збудованого у 1978 р. отрутосховища, в межах якого накопичено 1020 т непридатних для використання та невідомих за складом отрутохімікатів та інших хімічних речовин. Більше половини сховищ мінеральних добрив області експлуатуються з порушенням санітарних норм, а близько 15 % - повністю інженерно не обладнані для такого використання. Через порушення в експлуатації сховищ хімікатів у Барському, Іллінецькому, Крижопільському, Липовецькому, Могилів-Подільському, Піщанському, Погребищенському, Хмільницькому районах спостерігаються значні перевищення фонових значень концентрації окремих мікроелементів – металів у ґрунтах сільськогосподарських угідь, серед них марганець, хром, мідь, цинк, кобальт, нікель тощо [4].

Отже, дослідженнями, проведеними стосовно небезпеки притаманній Вінницькому регіону, встановлено: основним джерелом надходження забруднюючих речовин у атмосферу – це спалювання різного виду палива, основними речовинами, що викидаються, є діоксид та інші сполуки сірки, оксид вуглецю та сполуки азоту; якість питної води у джерелах нецентралізованого водопостачання регіону нестабільна і періодично не відповідає санітарним нормам; основним чинником передачі збудників гострих кишкових інфекцій є харчові продукти, у 60 % випадків – це домашні продукти, 40 % - придбані на ринку; найнебезпечнішими з відходів є ртуть і ртутні прилади, відходи гальванічних виробництв, сполуки нікелю і хрому, миш'як та його сполуки, фенольні поєднання тощо; в області на більш як 20-ти об’єктах зберігається 790 т заборонених для використання в Україні та непридатних отрутохімікатів.

 

Література:

1. Верестун В.О. Здоров’я населення Вінницької області – показник регіональної політики збалансованого розвитку / В.О. Верестун // Наука. Молодь. Екологія – 2011 : тези VІІ-ї наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених 18-19 травня 2011 р. – Житомир, вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. – Т. 2. – С. 113-118.
2. Головне управління статистики у Вінницькій області : офіційний веб-сайт - http://www.vn.ukrstat.gov.ua/index.php/statistical-information/-2012-/212-health/1753-1995-2010.html.
3. Державна санітарно-епідеміологічна станція у Вінницькій області : офіційний веб-сайт - http://www.oblses.vn.ua.
4. Доповідь про стан навколишнього природного середовища у Вінницькій області 2010 та 2011 роки. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.vineco.ucoz.org.
5. Екологічна безпека Вінниччини. Монографія / За заг. ред. Олександра Мудрака. – Вінниця: ВАТ «Міська друкарня», 2008. – 456 с.