Луць В. П.
Луцький педагогічний коледж, Україна, м. Луцьк
ВПЛИВ АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ОРГАНІЗМУ ШКОЛЯРІВ НА ЇX ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК
В статті розглядається проблема впливу анатомо-фізіологічних особливостей організму школярів на їх фізичний розвиток.
Ключові слова: анатомо-фізіологічні особливості, розвиток, фізичне виховання, фізичний розвиток.
Луць В.П.
Луцкий педагогический колледж, Украина, г. Луцк
В статье рассматривается проблема влияния анатомо-физиологических особенностей организма школьников на их физическое развитие.
Ключевые слова: анатомо-физиологические особенности, развитие, физическое воспитание, физическое развитие.
Lutz V.P.
Teachers College Lutsk, Ukraine, Lutsk
This paper addresses the problem of the influence of the anatomical and physiological characteristics of the students in their physical development.
Keywords: anatomical and physiological features, development, physical education, physical development.
Вступ
Фізичне виховання молодого покоління спрямоване на досягнення фізичної досконалості, міцного здоров'я, правильного відповідно до віку фізичного розвитку, на оволодіння життєво необхідними руховими павичками і вироблення високої працездатності організму.
Шкільний період життя ділиться на три етапи: молодший вік (7-10 років), середній (11-14) і старший (15-17 років).
Під нормальним фізичним розвитком розуміють зміну будови і функцій організму дитини з віком.
Про фізичний розвиток дитини можна судити з показників, які відбивають цей процес: зріст і маса тіла, окружність грудей, життєва місткість легень, стан мускулатури, жировідкладення, постава, статева зрілість, станова сила тощо.
Активна м'язова робота сприяє розвитку кісткової і м'язової тканин, внутрішніх органів, поліпшенню діяльності органів чуттів; інтенсивніше відбуваються обмінні процеси, зростають захисні властивості організму.
Школярі, які займаються фізичними вправами несистематично, як правило, відстають у рості і фізичному розвитку. Недостатність рухів (гіпокінезія) може призводити до сповільнення росту і дієздатності організму, поступової атрофії м'язів, ожиріння та інших порушень.
Треба пам'ятати, що ожиріння важко піддається коригуванню. Розрізняють ожиріння ендогенного характеру внаслідок порушення функцій ендокринних залоз і екзогенного, спричиненого надмірним харчуванням.
При достатньому руховому режимі дівчатка фізично розвиваються нарівні з хлопчиками. Але якщо в молодшому віці вони мало рухаються, то надалі значно відстають від хлопчиків.
Фізичні вправи покликані не тільки сприяти різносторонньому і гармонійному фізичному розвитку дитини, але й виправляти індивідуальні вади: порушення постави, плоскостопість, ожиріння. Найчастіше ними страждають учні молодшого віку; проте в цей період порушення мають нестійкий, функціональний характер і їх можна виправити.
У процесі фізичного виховання учнів треба враховувати відмінності росту і розвитку, спричинені статтю. Особливу увагу слід приділити учням середнього шкільного віку, у яких спостерігаються значні статеві відмінності в рухових і вегетативних функціях. В цей період, що починається у хлопчиків з 13 14, а в дівчаток з 11-12 років, фізичні вправи сприяють урівноваженню фізіологічних процесів у організмі. Із завершенням статевого дозрівання у школярів, які нерегулярно займалися фізичними вправами, часто знижуються спортивні результати і фізіометричні показники.
У різні вікові періоди діти розвиваються нерівномірно, при цьому співвідношення зросту, маси тіла, окружності грудей та інших показників фізичного розвитку весь час змінюється. До 12 років у хлопчиків і до 11 років у дівчаток маса тіла відстає від зросту, а після цього тіло інтенсивніше росте в довжину, ніж прибавляється маса. У хлопчиків 12-14 років і дівчаток 11-13 років темпи приросту окружності грудей починають переважати над збільшенням маси тіла. До 14 років у хлопчиків і до 13 років у дівчаток тіло росте переважно н довжину, по досягненні цього віку - інтенсивніше збільшується окружність грудей. Проте школярі однієї вікової групи можуть мати істотні індивідуальні відмінності в фізичному розвитку. Так, за даними ГТ. Н. Гойхмана і О. М. Трофімова (1972 p.), різниця в зрості може досягати З0 см, а у масі 15 кг.
Фізіологічні механізми, що лежать в основі спортивної підготовки, можна пояснити виходячи з вчення І.П.Павлова про вищу нервову діяльність.
Вища нервова діяльність є функцією нервової системи і забезпечує взаємозв'язок цілісного організму з навколишнім середовищем.
Фізіологічна суть вищої нервової діяльності полягає в аналізі і синтезі нервових імпульсів, які надходять у головний мозок від екстерорецепторів (органів чуттів: зору, слуху і т. д.) і спричинюють рефлекторні скорочення скелетних м'язів, що в цілому проявляється як поведінка, мова і т.д. «Команди» центральної нервової системи можуть бути ефекторними, або пусковими, що спричинюють діяльність органа, і коригуючими, або трофічними, які її регулюють, змінюючи обмін речовин в органі.
Вирішальна роль в утворенні нових рухових рефлексів належить дії зовнішніх факторів на екстерорецептори. Навчання нових рухів базується на утворенні тимчасових нервових зв'язків, які при багаторазовому повторенні програмуються фізіологічними механізмами пам'яті.
Слід пам'ятати, що формування рухових навичок у дітей і підлітків має велике значення також для розвитку психіки. Раціональні фізичні вправи підвищують розумову працездатність, нормалізують вищу Нервову діяльність і вегетативні функції (СІ. Гальперін, Б.Ч. Чариєв, 1972 p.). При підвищених вимогах до нервової системи дітей і підлітків у процесі фізичної підготовки не завжди треба надавати перевагу активному відпочинку перед пасивним. У період статевого дозрівання після тривалої та інтенсивної м'язової роботи пасивний відпочинок часто швидше, ніж активний, відновлює функції організму.
Спочатку засвоєння рухів відбувається за активною участю свідомості. Після багаторазових повторень виконання рухів автоматизується, виробляються навички. При цьому вони можуть утворюватися не лише на конкретні подразники, але й на абстрактні, висловлювані глинами. В утворенні рухових навичок особливо велике значення має поєднання рухової і словесно-логічної пам'яті.
Анатомічні і функціональні показники взаємозв'язані і визначають рухові можливості організму в тому чи іншому віці, тому тренер повинен будувати свою роботу відповідно до вікових особливостей учнів.
Основою опори тулуба є хребет, що складається з 34 хребців шийного, грудного і поперекового відділів, крижів і куприка. Хребці з'єднані між собою зв'язками і забезпечують рухомість хребта. У дорослої людини хребет має шийний, грудний, поперековий і крижовий вигини. До початку шкільного періоду у дітей добре виражені шийний і грудний вигини; формування поперекового закінчується з настанням повноліття. У молодшому і середньому шкільному віці нерідко трапляються випадки деформування хребта. При неправильному сидінні за партою можуть розвинутися грудний кіфоз і сколіоз. Піднімання важких речей і неправильна поза під час виконання фізичних вправ можуть призводити до небажаного збільшення грудного і поперекового вигинів. Обстежуючи дітей молодшого віку м. Києва, С. Н. Аксьонова (1973 р.) виявила, що найбільше порушень постави (найчастіше кругло-увігнута спина) трапляється у 7-8 років (67,8% від всієї кількості обстежених), у дітей 8-9 і 9-10 років відповідно 66,5 і 52.5%.
Скелет костеніє поступово (у дівчаток швидше, ніж у хлопчиків). Тому під час приземлення при стрибках із значної висоти внаслідок великого і нерівномірного навантаження на ноги кістки таза можуть зміщуватись, а потім неправильно зростатись.
Великі навантаження на нижні кінцівки до закінчення скостеніння можуть стати причиною плоскостопості.
У шкільному віці морфологічний і функціональний розвиток серцево-судинної системи продовжується, час відновлення її роботи до нормальної після навантажень порівняно більший, ніж у дорослих, так само повільніші відновні процеси у крові. Статеве дозрівання супроводжується різким посиленням функцій статевих та інших залоз внутрішньої секреції, завдяки чому прискорюється ріст і розвиток організму. Надмірні фізичні навантаження можуть затримувати цей розвиток.
Морфологічні перебудови організму внаслідок систематичних занять фізичними вправами сприятливо впливають на дихальну систему. З віком і в стані спокою, і під час м'язової роботи зростає споживання кисню на кілограм маси тіла. Особливо інтенсивний цей процес у 18-19 років. Менше споживання кисню у шкільному віці залежить від ряду факторів, зокрема більшої кисневої місткості крові. Тому в школярів порівняно з дорослими кров швидше насичується киснем, але ця здатність триває менше часу. Так у 8-11 років після пробігання дистанції 30-60 м кисневий борг погашається швидше, а після дистанції 100 м і більшої - повільніше, ніж у дорослих.
З віком змінюється інтенсивність основного обміну. До 12-13 років він вищий у хлопчиків, а з 12-13 років - у дівчаток внаслідок швидкого статевого дозрівання.
Висновки. Підлітки і діти старшого шкільного віку можуть довше виконувати інтенсивну фізичну роботу, ніж молодші школярі, у них повільніше накопичується молочна кислота; сумарні енергозатрати на однакову роботу у них менші (у молодших школярів нижчий коефіцієнт використання енергії, вищий рівень пластичних процесів), проте запаси вуглеводів ще не достатні, то обмежує час м'язової роботи. З віком змінюється також співвідношення крові і маси тіла: у дітей 14 років кров становить 9% маси, в дорослих — 8%. У період статевого дозрівання темп росту серцевого м'яза обганяє ріст кровоносних судин, що призводить до збільшення кров'яного тиску.
У 16-17 років закінчується окостеніння більшої частини скелета. Кістки стають ширшими і міцнішими. Розвиток м'язів, сухожиль і зв'язок не відстає від росту кісток, як у підлітків. Тому опорно-руховий апарат може витримати значні статичні навантаження. Проте слід пам'ятати, що надмірні навантаження можуть спричинити сплощення стоп, погіршити поставу, розладнати серцеву діяльність.
Література:
1. М.Ф. Иваницкий. Анатомия человека. ФиС 1966 г.
2. Д.Д. Донской. Биомеханика физических упражнений ФиС 1960г.
3. В.С. Фурдель. Физиология спорта. ФиС 1960 г.
4. Школа легкої атлетики. Професор А.В. Коробков «Фізкультура и спорт» 1969г.
References:
1. MF Yvanytskyy. Anatomy of man. FIS 1966
2. DD Don. Byomehanyka fyzycheskyh exercises FIS 1960h.
3. VS Furdel. Physiology of sports. FIS 1960 g
4. School athletics. Professor A. Korobkov "Physical Education and Sports" 1969.