Калькулятор расчета пеноблоков смотрите на этом ресурсе
Все о каркасном доме можно найти здесь http://stroidom-shop.ru
Как снять комнату в коммунальной квартире смотрите тут comintour.net

кандидат філологічних наук, Куцак Г. М. ОНОМАСІОЛОГІЧНІ СТРУКТУРИ ПОХІДНИХ СЛІВ У МЕЖАХ ОНОМАСІОЛОГІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ СУБСТАНЦІЇ (ПРЕДМЕТНОСТІ)

УДК 811.161.2'373.611:81'373.2

 

ОНОМАСІОЛОГІЧНІ СТРУКТУРИ ПОХІДНИХ СЛІВ У МЕЖАХ ОНОМАСІОЛОГІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ СУБСТАНЦІЇ (ПРЕДМЕТНОСТІ)

кандидат філологічних наук, Куцак Г. М.

Донбаський державний педагогічний університет, Україна, Слов’янськ

 

У статті порушено проблему ономасіологічних структур слів різних словотвірних категорій сучасної української мови в межах ономасіологічної категорії субстанції (предметності), яку реалізує одна з центральних частин мови – іменник. Зокрема, на прикладі похідних одиниць із різними формантами та складних слів проаналізовано ономасіологічні структури назв усередині словотвірних категорій суб’єкта (дії, носія стану), інструменталя, локатива, опредметнених значень, об’єктивної зменшеності (чи збільшеності-пейоративності). Простежено закономірності комбінаторики знаків в ономасіологічних структурах, що репрезентують номінативні одиниці подвійної референції.

Ключові слова: ономасіологічна категорія субстанції, похідні слова, ономасіологічна структура, ономасіологічна база, ономасіологічна ознака.

 

кандидат филологических наук, Куцак А. Н. Ономасиологические структуры производных слов в области ономасиологической категории субстанции (предметности) / Донбасский государственный педагогический университет, Украина, Славянск

В статье затронута проблема ономасиологических структур слов разных словообразовательных категорий современного украинского языка в области ономасиологической категории субстанции (предметности), которую реализует одна из центральных частей речи − имя существительное. В частности, на примере производных единиц с разными формантами и сложных слов проанализированы ономасиологические структуры названий внутри словообразовательных категорий субъекта (действия, носителя состояния), инструменталя, локатива, опредмеченных значений, объективной уменшительности (или увеличительности-пейоративности). Прослежены закономерности комбинаторики знаков в ономасиологических структурах, которые представляют номинативные единицы двойной референции.

Ключевые слова: ономасиологическая категория субстанции, производные слова, ономасиологическая структура, ономасиологический базис, ономасиологический признак.

 

candidate of philological sciences, Kustak H. M. The onomasiological structures derivatives in onomasiological category of substation (objectivity) / Donbass State teachers’ training University, Ukraine, Slovyansk

The article is devoted to the problem of the onomasiological structures of words that have different word-formation categories of modern Ukrainian language in onomasiological category of substation (objectivity), which realized by noun, one of central parts of language. The onomasiological structures of the names inside of word-formation categories of the subject (action, condition), set of instruments, locative, value with objectivity, objective lessen (or augmentativity-pejorativity) are selected for analysis in the complex words and derivatives with different formants. The regularity of combinatory of signs in onomasiological structures which represent the nominative units of double reference is traced out.

Keywords: onomasiological category of substation, derivatives, onomasiological structure, onomasiological basis, onomasiological sign.

 

Вступ. Вивчення ономасіологічного аспекту різних мовних одиниць – проблема не нова, але надзвичайно цікава для дослідників. Пов’язано це з помітною тенденцією до оновлення лексикону, значним номінативним ресурсом сучасної української мови. Об’єктивація дійсності в ній постає на ґрунті чіткої категоризації. Сприймаючи реалії як предмети, процеси чи ознаки, людина створює назви за допомогою наявних у мові засобів і за якимось зразком (моделлю), підпорядкованим граматичним класам, бо «загальна категорія найменування елементів навколишнього середовища в усій його складності та різноманітті набуває членування насамперед крізь призму частин мови і вже вторинно – у численних похідних» [1, с. 56].

В ономасіології передбачено встановлення обов’язкової двочленності мотивованих номінацій, яка відбиває розгортання номінативного акту від «даного» до «нового» [2, с. 437], і відповідних ономасіологічних структур, що матеріалізують ономасіологічні категорії.

Питання ономасіологічних структур похідних одиниць порушували свого часу зарубіжні та українські лінгвісти М. Докуліл, І. Торопцев, О. Кубрякова, О. Земська, Г. Уфимцева, В. Никитевич, Л. Шкатова, О. Селіванова, А. Архангельська, Є. Карпіловська та ін. Пошуки специфіки створення номінативних структур спостерігаємо в межах словотвірних, морфологічних і синтаксичних одиниць. Розв’язання цієї складної, різноаспектної проблеми на тлі зростання корпусу найменувань національної мови досі залишається актуальним.

Метою пропонованого дослідження є з’ясування особливостей ономасіологічних структур похідних одиниць різних словотвірних категорій і різних морфемних будов у межах однієї ономасіологічної категорії – субстанції (предметності). Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань: окреслення понять «ономасіологічна категорія», «ономасіологічна структура»; установлення зв’язку між ономасіологічною та словотвірною категоріями; спостереження за специфікою вираження ономасіологічних структур похідних слів різних словотвірних категорій ономасіологічної категорії субстанції (предметності).

Базовими для створення моделі найменування виявляються частиномовні структури. Різноплановість цих структур залежить від розгалуженості ономасіологічних категорій. Як уважають лінгвісти, основними ономасіологічними категоріями, що реалізують власне найменування, є категорія субстанції (предметності), яку передає іменник, та категорія ознаки, яку репрезентують три частини мови: дієслово, прикметник, прислівник. Значення цих категорій можна вважати найабстрактнішими загальнокатегорійними значеннями. Своєї конкретизації вони набувають через граматичні чи словотвірні категорії, що також мають формальне вираження в мові [1, с. 56]. На відміну від ономасіологічних категорій «предмет» та «ознака», що є елементарними, тобто неподільними на інші складники, ієрархічно підпорядковані їм словотвірні ономасіологічні категорії не є елементарними, бо реалізовані за допомогою похідних одиниць двочленної структури, яку становлять два компоненти: база й ознака [1, с. 60]. Поняття двочленної ономасіологічної структури першим запропонував чеський учений М. Докуліл [3].

Його послідовники трактують ономасіологічну базу в похідному слові як те, що вказує на належність названої реалії дійсності до класу предметів, ознак, дій чи ознак ознак, тобто до однієї з поняттєвих категорій, а ономасіологічну ознаку − як семантично конкретнішу порівняно з ономасіологічною базою змінну для кожної словотвірної моделі величину, що уточнює ономасіологічну базу [1, с. 60-61].

Наявні в усіх ономасіологічних структурах похідних слів ті самі, здавалось би, складники – ономасіологічна база та ономасіологічна ознака – часто різні за своїм вираженням, «наповненням». Однослівні найменування, мотивовані іншими одиницями, завжди підлягають процесу універбації і тому, виявляючи різний ступінь семантичної компресії, охоплюють «імпліцитні семи», про які мовець знає чи здогадується, бо знає відповідну словотвірну модель чи відповідний лексичний зразок [4, с. 24]. Обираючи модель (чи зразок) для майбутньої назви, мовець перекладає основне навантаження об’єктивації та матеріалізації реалії дійсності на формант.

В українській мові категорія предметності (іменникова) має найбільшу кількість підпорядкованих їй конкретизаторів предметності – словотвірних категорій. Серед них у сучасному українському мовознавстві виділяють категорію суб’єкта (дії, носія стану), інструменталя, локатива, опредметнених значень дії, опредметненого якісного стану, об’єктивної зменшеності чи збільшеності-пейоративності суфіксальних похідних і категорію протилежності, несправжності, інтенсивності ознаки та ін. префіксальних похідних [5].

У межах іменника моделі (зразки) для створення назви найбільше представлені в суфіксальному словотворенні. Зазвичай саме словотворчий суфікс акумулює семантику поняттєвої (ономасіологічної) категорії, а твірна основа (чи корінь) зберігає зв’язок з мотивувальною одиницею. Закріплений за якимось словотвірним значенням, словотвірною категорією словотворчий суфікс стає своєрідним знаком, що певною мірою ототожнює реалії навколишнього світу, об’єднує групу найменувань. Напр., в одну групу об’єднано назви осіб за різними ознаками з тією самою ономасіологічною структурою, де в ролі ономасіологічної бази функціонує словотворчий суфікс, а в ролі ономасіологічної ознаки − твірна основа (чи корінь), пор.: комбайн-ер («той, хто водить комбайн, керує ним») [6, с. 443], школ-яр («учень загальноосвітньої школи») [6, с. 1399], гітар-ист («музикант, який грає на гітарі») [6, с. 184], диверс-ант («той, хто робить диверсію або підготовлений для здійснення диверсій») [6, с. 220]. У назвах предметів мітл-ищ-е («держално в мітли») [6, с. 532], млин-ець («тонкий коржик з рідкого тіста, спечений на сковороді») [6, с. 533], дим-ар («труба для відведення диму з печі житлового приміщення тощо») [6, с. 184], рог-ач («довгий дерев’яний держак із двома металевими заокругленими ріжками на кінці») [6, с. 1037] у ролі ономасіологічної бази виступає також суфікс, а ономасіологічної ознаки − твірна основа (чи корінь). Те саме спостерігаємо в іменниковій категорії локатива: корів-ник («приміщення, хлів для великої рогатої худоби») [6, с. 455], свин-арн-я («приміщення для свиней») [6, с. 1106], лект-орій («приміщення, де відбуваються публічні лекції») [6, с. 484].

У групи найменувань, представлених конфіксальними похідними різних словотвірних категорій, визначаємо такі ж ономасіологічні структури: ономасіологічну базу реалізує формант − конфікс, а ономасіологічну ознаку − твірна основа (чи корінь), пор.: без-дол-ець («нещаслива людина») [6, с. 41], під-фар-ник («невеликий допоміжний ліхтар на автомашині під фарами або поряд із ними») [6, с. 785], між-гір-/j/-/а/ («місце, простір між горами») [6, с. 527] тощо.

Отже, різні словотвірні категорії суфіксальних та конфіксальних іменників реалізують ономасіологічну категорію субстанції (предметності) за допомогою практично однакових ономасіологічних структур, де роль ономасіологічної бази виконує словотворчий формант, а ономасіологічної ознаки − твірна основа (чи корінь).

Ономасіологічна ознака в ономасіологічних структурах суфіксальних і конфіксальних назв, утворених від інших частин мови, часто є місткішою, ускладненою, бо наділена певними лексико-граматичними характеристиками мотивувальної основи. На думку О. Кубрякової, похідне слово, належачи до однієї категорії, зберігає в собі відбиток іншої і тому є «гібридним» [7, 2004 с. 197-198]. Напр., у назвах відвідув-ач («той, хто відвідує кого-, що-небудь») [6, с. 125], мудр-ець («мудра людина») [6, с. 543], вимик-ач («прилад для вмикання і вимикання електричного струму») [6, с. 101], склян-к-а («скляна посудина циліндричної форми») [6, с. 1138] ономасіологічна ознака ускладнена певною «категорійною пам’яттю», тобто переходом поняттєвої категорії ознаки (процесуальної чи якісної) в поняттєву категорію субстанції (предметності). Ці похідні номінації набули так званої подвійної референції, яку, за словами О. Кубрякової, визначають «з одного боку, тим, до якого класу знаків долучається нове найменування, з другого − тим, на який клас знаків воно спирається», інакше − указують, «знаком якого класу припинила бути вихідна одиниця і яку частину мови демонструє нове найменування» [8, с. 60].

Ономасіологічна ознака в ономасіологічних структурах префіксальних похідних не «навантажена» лексико-граматичними характеристиками мотивувальної основи і є лише уточнювальним елементом для неї. На відміну від словотворчого суфікса, який приєднується до основи слова та істотно змінює її лексичне значення, префікс приєднується до цілого слова, додаючи до його лексичного значення певних відтінків. У префіксальних похідних суть назви (отже, й ономасіологічну базу) закладено в мотивувальному слові, а семантичне уточнення основи (ономасіологічну ознаку) − у префіксові. Він не вказує на предметність − її відображено саме в слові (основі) [1, с. 61], пор.: спів-автор («той, хто спільно з ким-небудь є автором чого-небудь») [6, с. 1170], су-пісок («осадова гірська порода, до складу якої входять пісок і глина») [6, с. 1216], анти-теза («протилежність; протиставлення; судження, яке заперечує тезу») [6, с. 21] та ін.

У сучасному мовленні складні слова трапляються дедалі більше. Це пов’язано з досить високим ступенем семантичної компресії композитів, зі змогою «вкласти» в них подекуди складне, розлоге судження, що може містити якусь розумову операцію: поєднання чи порівняння одного об’єкта з іншим, асоціативне сприйняття певної реалії дійсності тощо. Ономасіологічна структура складних назв відмінна від ономасіологічної структури простих назв: крім ономасіологічної бази та ономасіологічної ознаки, за твердженням О. Кубрякової, в ономасіологічній структурі складного слова наявна ономасіологічна зв’язка (ономасіологічний предикат) − «тип зв’язку, який з’єднує ознаку з реалією – належність, суміжність, уміщення тощо» [9, с. 17-18]. Називанню складним словом передує вибір ономасіологічної бази як представника певної ономасіологічної категорії, тобто вибір «теми» складної одиниці, а також виявлення найістотнішої з усього судження ознаки, тобто «реми» [9, с. 20]. Ономасіологічна база в складних назвах може бути виражена повнозначним компонентом. Найчастіше це «другий чи останній член складного слова» [10, с. 287], напр.: психоневропатолог («фахівець із психоневропатології – галузі медичної науки, що вивчає психоневрози») [6, с. 1002], водопідіймач («споруда для підіймання води») [6, с. 154], свиноферма («свинарська ферма») [6, с. 1106].

Відмінними є ономасіологічні структури суфіксальних похідних словотвірної категорії об’єктивної зменшеності чи збільшеності-пейоративності. Між ономасіологічною базою, представленою твірною основою (чи коренем), та ономасіологічною ознакою, реалізованою за допомогою суфікса зі значенням суб’єктивної оцінки, установлено постійний характер простого атрибутивного зв’язку [10, с. 287], напр.: предмет − який? → маленький = предмет + зменшено-пестливий суфікс, пор.: пташка − яка? → маленька = пташ-ечк-а, озеро − яке? → маленьке = озер-ц-е і под., кіт − який? → великий = кот-ищ-е, журналіст − який? → поганий = журнал-юг-а тощо. Ономасіологічна ознака, виражена суфіксом, уточнює семантику ономасіологічної бази, вираженої твірною основою (чи коренем).

Висновки. Виявлення ономасіологічних структур у досліджуваних найменуваннях дає змогу спостерігати за зв’язком між ономасіологічною та словотвірною категоріями. Ономасіологічні структури суфіксальних і конфіксальних утворень є майже однаковими. По-іншому розставлено акценти в ономасіологічних структурах префіксальних похідних. На компоненти ономасіологічних структур у складних іменниках впливає їхній темо-рематичний характер. Ономасіологічні структури поняттєвої категорії субстанції (предметності) практично не залежать від словотвірних категорій, за винятком назв об’єктивної зменшеності (чи збільшеності-пейоративності), де статус форманта і твірної основи як репрезентантів ономасіологічної структури вирізняється з-поміж назв інших словотвірних категорій.

Окреслення ономасіологічних структур похідних слів ономасіологічних категорій ознаковості в сучасній українській мові, а також специфіка «внутрішнього наповнення» цих структур є перспективою пропонованого дослідження.

 

Література:

1. Языковая номинация. Общие вопросы / [под ред. Б. А. Серебренникова]. – М. : Наука, 1977. – 359 с.

2. Українська мова : енциклопедія / [редкол. : В. М. Русанівський (співголова), О. О. Тараненко (співголова), М. П. Зяблюк та ін. ] – [2-ге вид., випр. і доп. ]. – К. : Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.

3. Dokulil M. Tvoření slov v češtině / M. Dokulil // Teorie odvozování slov. – Praha : ČSAV, 1962. – 264 s.

4. Кубрякова Е. С. Об определении границ ономасиологических исследований / Е. С. Кубрякова // Проблемы ономасиологии : науч. труды. – Курск : Изд-во Курск. гос. пед. ин-та, 1977. – Т. 175. − С. 23−26.

5. Олексенко В. П. Словотвірні категорії іменника : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / В. П. Олексенко. – К., 2002. – 36 с.

6. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.

7. Кубрякова Е. С. Язык и знание : На пути получения знаний о языке : Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира / Рос. академия наук. Ин-т языкознания / Е. С. Кубрякова. – М. : Языки славянской культуры, 2004. – 560 с.

8. Кубрякова Е. С. Части речи в ономасиологическом освещении / Е. С. Кубрякова. – М. : Наука, 1978. – 115 с.

9. Кубрякова Е. С. Словосложение как процесс номинации и его отличительные формальные и содержательные характеристики / Е. С. Кубрякова // Теоретические основы словосложения и вопросы создания сложных лексических единиц: Международный сб. науч. трудов [Пятигорский пединститут]. – Пятигорск, 1988. – 157 с.

10. Языковая номинация. Виды наименований / [под ред. Б.А. Серебренникова]. – М.: Наука, 1977. – 360 с.

 

References:

1. Yazikovaya nominatsiya. Obshchiye voprosi [The language nomination. The common questions] / [pod red. B. A. Serebrennikova] – M. : Nauka, 1977. – 359 s.

2. Ukrainska mova : entsyklopediia / [redkol. : V. M. Rusanivskyi (spivholova), O. O. Taranenko (spivholova), M. P. Ziabliuk ta in.] – [2-he vyd., vypr. i dop.]. – K.: Vyd-vo «Ukr. entsykl.» im. M. P. Bazhana, 2004. – 824 s.

3. Dokulil M. Tvoreni slov v chestine / M. Dokulil // Teorie odvozovani slov. – Praha : CSAV, 1962. – 264 s.

4. Kubryakova Y. S. Ob opredelenii granits onomasiologicheskikh issledovaniy / Y. S. Kubryakova // Problemy onomasiologii : nauch. trudy. – Kursk : Izd-vo Kursk. gos. ped. in-ta, 1977. – T. 175. − S. 23.

5. Oleksenko V. P. Slovotvirni katehorii imennyka : avtoref. dys. na zdobuttia nauk. stupenia dokt. filol. nauk : spets. 10.02.01 «Ukrainska mova» / V. P. Oleksenko. – K., 2002. – 36 s.

6. Velykyi tlumachnyi slovnyk suchasnoi ukrainskoi movy / [uklad. i hol. red. V. T. Busel]. – K.: Irpin: VTF «Perun», 2003. – 1440 s.

7. Kubryakova Y. S. Yazyk i znanie : Na puti polucheniya znaniy o yazyke : Chasti rechi s kognitivnoy tochki zreniya. Rol yazyka v poznanii mira / Ros. akademiya nauk. In-t yazykoznaniya / Y. S. Kubryakova. – M. : Yazyki slavyanskoy kultury, 2004. – 560 s.

8. Kubryakova Y. S. Chasti rechi v onomasiologicheskom osveshchenii / Y. S. Kubryakova. – M. : Nauka, 1978. – 115 s.

9. Kubryakova Y . S. Slovoslozhenie kak protsess nominatsii i ego otlichitelnye formalnye i soderzhatelnye kharakteristiki / Y. S. Kubryakova // Teoreticheskie osnovy slovoslozheniya i voprosy sozdaniya slozhnykh leksicheskikh edinits: Mezhdunarodnyy sb. nauch. trudov [Pyatigorskiy pedinstitut]. – Pyatigorsk, 1988. – 157 s.

10. Yazykovaya nominatsiya. Vidy naimenovaniy / [pod red. B. A. Serebrennikova]. – M.: Nauka, 1977. – 360 s.

Site search

Конференции

Please publish modules in offcanvas position.